Рішення № 10197295, 03.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.10 Справа № 18/119/10

Суддя

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71106, АДРЕСА_1)

до Бердянської міської ради Запорізької області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл.1-ї Бердянської Ради, 2)

про визнання недійсним п. 5 рішення Бердянської міської ради від 17.05.2007 р. № 13 та визнання права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду додаткової земельної ділянки орієнтованою площею 0,025 га для обслуговування та проведення реконструкції будівлі-кафе, розташованої за адресою м. Бердянськ, вул. Макарова, 18-а

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 від 30.10.2003 р., довіреність № 22 від 25.09.2009 р., паспорт НОМЕР_3 від 08.10.1998 р., ОСОБА_3, довіреність б/н від 18.05.2010 р., посвідчення №1 від 01.01.2006 р.;

від відповідача: у судове засідання 03.06.2010 р. не зявився (у судовому засіданні 19.05.2010. р. ОСОБА_4, довіреність № 202 від 15.04.2010 р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 10.04.2010 р. звернувся позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до відповідача Бердянської міської ради Запорізької області про визнання недійсним п. 5 рішення Бердянської міської ради від 17.05.2007 р. № 13 “Про погодження місяця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки” та визнання за позивачем права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду додаткової земельної ділянки орієнтованою площею 0,025 га для обслуговування та проведення реконструкції будівлі-кафе, розташованої за адресою АДРЕСА_2 на підставі ст.ст. 9, 12, 82, 93, 1021, 116, 118, 123, 124, 151, 152 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 19.04.2010 р. порушено провадження у справі № 18/119/10, судове засідання призначено на 19.05.2010 р. Ухвалою суду від 19.05.2010 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 03.06.2010 р. Розгляд справи закінчений 03.06.2010 р., за згодою представників позивача, в порядку ст.85 ГПК України, судом оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позовні вимоги ґрунтуються на наступному: у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,0365 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, вказана земельна ділянка була передана в оренду на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 21.11.2002 р. Позивачем використовується додаткова земельна ділянка площею 0,025 га по якій проходить каналізаційна система з жировозбросним та насосним колодязями, з вентиляцією для перекачування фікальних стоків в центральну каналізаційну систему, яка безпосередньо межує з наданою в користування ділянкою та неоформлена належним чином. Рішенням Бердянської міської ради від 17.05.2007 р. № 13 «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки»позивачу було відмовлено у наданні дозволу, з посиланням на рекомендації координаційної ради по Косі, у зв'язку з необхідністю організації проїзду загального користування на майданчик паркування. На думку позивача, вказане рішення є незаконним, оскільки рекомендації координаційної ради по Косі не мають жодного відношення до вирішення питання позивача щодо погодження місця розташування та наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,025 га, у звязку із тим, що при розробці схеми земельної ділянки її межі узгоджувалися із відповідними органами. Позивач вважає, що вказане рішення є незаконним, оскільки ФОП ОСОБА_1 були виконані усі умови, які зазначалися підставами для погодження місяця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, і відповідно, позивач просить суд визнати недійсним п. 5 рішення Бердянської міської ради від 17.05.2007 р. № 13 та визнати за ним право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду додаткової земельної ділянки орієнтованою площею 0,025 га для обслуговування та проведення реконструкції будівлі-кафе, розташованої за адресою АДРЕСА_2

Позивач надав нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог, яке прийняте судом до уваги. Крім того, позивач надав уточнену позовну заяву, яка не прийнята судом до розгляду оскільки: відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог; згідно із п. 3.7. розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”: під збільшенням розміру позовних вимог, слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовні заяві. Позивач в уточненій позовній заяві фактично додав ще одну вимогу, яка не була первісно заявлена, а саме щодо визнання достатніми поданих ФОП ОСОБА_1 матеріалів для погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,025 га на отримання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки.

Представник відповідача у судове засідання 03.06.2010 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не представив, однак у судовому засіданні 19.05.2010 р. проти позову усно заперечив.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 21.11.2002 р. № 707 “Про передачу в оренду земельних ділянок”, вирішено передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 365 га, розташовану по АДРЕСА_2 для розміщення та обслуговування магазину-кафе з літнім торговельним майданчиком, строком до 01.12.2012 р. 27.01.2003 р. Бердянська міська рада (надалі відповідач) та ОСОБА_1 (надалі позивач) уклали договір оренди земельної ділянки, згідно якого, відповідач передав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,0365 га, розташовану в АДРЕСА_2. В процесі своєї господарської діяльності позивачу знадобилося реконструювати та розширити магазин-кафе, що розташований в АДРЕСА_2 Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 30.05.2006 р. № 290 “Про надання дозволу на виробництво проектно-вишукувальних робіт для будівництва, реконструкції, перепланування обєктів та оформлення документів”, вирішено надати дозвіл ПП ОСОБА_1, на виробництво проектно-вишукувальних робіт для реконструкції з розширенням магазину-кафе, що розташований в АДРЕСА_2, з надбудовою другого поверху.

Так, в матеріалах справи містяться позитивні висновки щодо погодження місця розташування та проект відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,025 га, по АДРЕСА_2: висновок комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро»Бердянської міської ради про технічну можливість оформлення документів на реконструкцію магазину-кафе з надбудовою другого поверху від 01.03.2006 р.; висновок № 169 Бердянської санітарно-епідеміологічної станції Запорізької області від 27.03.2006 р.; висновок № 204 03/06 Управління архітектури та містобудування від 24.03.2006 р.; висновок про погодження місця розташування земельної ділянки Бердянського міського управління земельних ресурсів від 11.05.2006 р. № 452; висновок Відділу культури про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки від 27.03.2006 р. № 51; акт вибору додаткової земельної ділянки передбаченої для реконструкції магазину-кафе з надбудовою другого поверху від 23.03.2006 р.; висновок міжрайонної державної екологічної інспекції держуправління екології та природних ресурсів в Запорізькій області про погодження місця розташування земельної ділянки від 22.03.2006 р.; висновок про погодження місця розташування земельної ділянки № 56 від 10.08.2007 р. виданий ДП “Бердянське лісове господарство”; висновок Державної екологічної інспекції Азовського моря щодо погодження місця розташування земельної ділянки від 05.02.2008 р.; акт вибору земельної ділянки, підписаний всіма членами комісії без жодних зауважень.

Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області 21 сесії 5-го скликання від 17.05.2007 р. “Про погодження місяця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки” вирішено, на підставі рекомендацій координаційної ради по Косі, в звязку з необхідністю організації проїзду загального користування на майданчик паркування, відмовити у погодженні місяця розташування та наданні дозволу ПП ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,025 га, розташованої по АДРЕСА_2 для реконструкції магазину-кафе з надбудовою 2-го поверху.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями): акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначних цим Кодексом.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд знаходить п. 5 оспорюваного рішення № 13 Бердянської міської ради від 17.05.2010р., таким, що порушує права позивача.

Порядок вибору земельних ділянок для розміщення обєктів, встановлений та затверджений постановою КМУ № 427 від 31.03.2004 р.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 26.05.2004 р. №677: проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі, зокрема, рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Згідно наданої позивачем ситуаційної схеми «Будівництва господарських приміщень і навісів»№ 2131 від 04.10.2005 р., відповідно погодженої протягом березня 2006 р., вбачається, що при розробці схеми зазначеної земельної ділянки її межі узгоджувалися із відповідними органами та враховувалося місце можливого проїзду до громадського майданчику паркування на території б/в «Арктика».

Відповіді і рекомендації, надані відповідачем 05.09.2007 р. № 20-3, 26.11.2008 р. № 1557, 28.12.2009 р. № 05-6509/40, а також і саме спірне рішення, тільки засвідчують факт необхідності організації проїзду загального користування на майданчик паркування, однак цей факт не підтверджений містобудівною документацією, генеральним планом забудови міста Бердянськ, техніко-економічним обґрунтуванням використання самою територіальною громадою в особі Бердянської міської ради спірної земельної ділянки, у звязку із тим, що зазначена у рішенні земельна ділянка (або її частина) вже призначена для обслуговування обєкту транспортної інфраструктури, місцевими правилами забудови та комплексного розвитку території, проектом землеустрою щодо впорядкування території м. Бердянська, затвердженого належним чином тощо. Рекомендації координаційної ради по Косі, так само як і перелічена вище документація, на вимогу суду надані не були, зясувати повноваження і функції координаційної ради по Косі та правовий статус доробок цієї організації, зясувати не вбачалося можливим, хоча саме на підставі цих рекомендацій відповідачем приймалося відповідне спірне рішення. Посилання відповідача на необхідність обслуговування обєктів транспортної інфраструктури (доріг…) і, в звязку із цим, неможливість продажу права на земельну ділянку також не знайшли свого підтвердження, оскільки, ч. 2 ст. 134 ЗК України дійсно передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). Тобто законодавець передбачив виключення із норми, закріпленої у ч. 2 ст. 134 ЗК України За визначенням, наведеним у ст. 1 ЗУ «Про автомобільні дороги»об'єкти дорожнього сервісу спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, туалети, урни та контейнери для сміття.

Спірне рішення не містить мотивованих пояснень та посилань щодо неможливості розташування на ній запроектованих споруд, реконструкції існуючої будівлі та неможливості розроблення проекту її відведення із зазначеною метою.

Таким чином, суд дослідивши спірне рішення, прийшов до висновку, що п. 5 рішення Бердянської міської ради Запорізької області 21 сесії 5 скликання від 17.05.2007 р. за № 13 “Про погодження місяця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки”, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача на отримання у користування додаткової земельної ділянки для реконструкції магазину-кафе з надбудовою 2-го поверху та порушує приписи ст. 123 Земельного кодексу України, отже підлягає визнанню недійсним в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зокрема, статтею 16 ЦК України (яка в свою чергу кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України) закріплений перелік способів такого захисту цивільних прав та інтересів. Серед них визнання права.

Визнання права є засобом усунення невизначеності у взаємовідносинах субєктів, створення необхідних умов для його реалізації і запобігання дій з боку третіх осіб, що перешкоджають його нормальному здійсненню. Суд, у випадку звернення із позовом про визнання права, повинен офіційно підтвердити наявність чи відсутність у позивача оспорюваного права. Необхідність у даному способі захисту виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного субєктивного земельного права, субєктивне право оспорюється, заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права, наприклад в разі втрати документів на земельну ділянку тощо.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення.

Таким чином, заявлена вимога про визнання за позивачем права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду додаткової земельної ділянки орієнтованою площею 0,025 га для обслуговування та проведення реконструкції будівлі-кафе, розташованої за адресою АДРЕСА_2 не призводить до поновлення порушеного права позивача, оскільки суд не вбачає порушення наявних прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При наступному відповідному звернені позивача (про надання права на розроблення проекту відведення земельної ділянки та погодження місця розташування запроектованого обєкту тощо), воно розглядатиметься відповідно до чинного законодавства України органом місцевого самоврядування відповідачем, у передбаченому ст. 123 ЗК України та іншими нормами права, порядку. В задоволенні вимоги про визнання права відмовляється.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували позицію позивача.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального Кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Пункт 5 рішення Бердянської міської ради Запорізької області пятого скликання двадцять першої сесії № 13 від 17.05.2007 р. “Про погодження місяця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки” визнати недійсним.

3.Стягнути із Бердянської міської ради Запорізької області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1-ї Бердянської Ради, 2, код ЄДРПОУ 02140805, розрахункові рахунки не відомі) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71106, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 18.06.2010 р.