Рішення № 10197169, 14.05.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.10 Справа № 13/104д/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СФІНКС - СТРОНГ”, м.Запоріжжя

до: Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” в особі відособленого підрозділу, м. Запоріжжя

про визнання недійсною частини угоди

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: Латашев Ю.М.довіреність №Б/нвід30.09.09

Від відповідача: Балтакова О.Г.довіреність №857від31.12.09 Розглядається позовна Товариства з обмеженою відповідальністю “СФІНКС - СТРОНГ” до Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” в особі відособленого підрозділу про недійсною частини угоди.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові та просив визнати недійсним п.7.1 та п. 7.6 кредитного договору № 11383252000 від 15.08.2008 року.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позов пояснив, що оскаржувані пункти договору повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В :

15.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СФІНКС -СТРОНГ»та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»через Запорізьке відділення № 606 (надалі за текстом - «Банк») був укладений кредитний договір № 11383252000 (надалі за текстом - «Договір») на суму 300 000 гривень 00 коп. Цільовим призначення кредиту відповідно до п. 1.4 Договору є поповнення обігових коштів та фінансування поточної діяльності. Отримані грошові кошти, згідно Додатку № 1 до кредитного договору «Графік погашення кредиту»позивач повинен повернути до 12 серпня 2011 року зі сплатою за користування кредитом відповідних відсотків. Згідно умов договору, позивач повинен сплачувати щомісячно основну суму кредиту та проценти за користування кредитом згідно додатку № 1 до Договору «Графік погашення кредиту»та Додаткової угоди до кредитного договору від 15.08.2008 року.

Позивач просить визнати недійсними п. 7.1 та п. 7.6 Договору так як вважає, що під час укладання договору, який був типовим та його зміна з боку позичальника була неможлива, відповідач скористався привілейованим правом та включив до Договору умови, які не відповідають вимогам діючого законодавства та є не справедливими.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що «За порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 24 % (процентів) річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом «факт/360»(метод «факт/360»передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь - якому випадку такий розмір не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України».

На думку позивача, цей пункт суперечить чинному законодавству України, а саме нормам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р., стаття 3 якого визначає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна норма закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, за якою платник грошових коштів, сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зазначені висновки позивача є помилковими та у задоволенні позову в частині визнання недійсним пункту 7.1 Договору, суд вважає слід відмовити з наступних підстав:

Так, дійсно зазначеним пунктом Договору передбачена пеня у розмірі 24% річних від суми простроченої заборгованості, що на час укладення договору відповідало розміру подвійної ставки НБУ. В той же час, цим ж пунктом Договору передбачено, що в будь-якому випадку такий розмір не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України. Тобто, умовами договору також передбачена можливість й того, що розмір подвійної облікової ставки НБУ може змінитись (буде іншою ніж на момент укладення Договору) та Позичальник в будь-якому випадку повинен буде сплачувати пеню у розмірі не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пункт 7.1 Договору повністю відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ч. 2 ст. 343 ГК України та вимоги позивача в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

В частині визнання недійсним п. 7.6 Договору, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають закону і підлягають задоволенню у зв’язку з наступним:

Пунктом 7.6 передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 611 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пп.4.3, 4.4,4.5, 4.7 цього Договору. Розмір зазначеної в цьому пункті Договору неустойки встановлюється рівним 5 000 гривень.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, згідно частини 2 зазначеної статті - штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто законодавець у імперативній формі зазначає, що неустойка будь то штраф чи пеня, згідно діючого законодавства, має обчислюватися тільки у відсотках від реального на момент прострочення виконання зобов'язання, залишку боргу, а не фіксованою сумою.

Таким чином, пункт 7.6 Договору не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно ч. 2 цієї ж статті недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, ст.ст. 207, 343 ГК України, ст.549 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково

Визнати недійсним п.7.6 кредитного договору № 11383252000 від 15.08.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Стронг»(код ЄДРПОУ 33652769) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(код ЄДРПОУ 09807750).

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” в особі відособленого підрозділу (69063, м. Запоріжжя вул. Чекістів, 23, ЄДРПОУ 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-Стронг»(69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд.95, кв.92, ЄДРПОУ 33652769) витрати по сплаті держмита у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 19.05.2010р.

Суддя                                                                                В.Г. Серкіз