Рішення № 10197048, 29.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.10 р.                     Справа № 37/80                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34627450

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Донбас”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32164569

та Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський завод технічних виробів „Бреол”, м. Харків, ідентифікаційний код 35071942

про: стягнення з Відповідача - 1боргу по сплаті послуг по суборенді за липень 2009р. за договором поруки №3-П в сумі 500,00грн.; стягнення з Відповідача 2 богу в сумі 2143,62грн. за договором суборенди №3.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Приходько В.В. (за довіреністю б/н від 31.05.10р.);

від Відповідача 1– не з’явився;

від Відповідача 2 – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 18.05.2010р. на 01.06.2010р., з 01.06.2010р. на 29.06.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Донбас”, м. Донецьк (далі – Відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський завод технічних виробів „Бреол”, м. Харків (далі – Відповідач2) про стягнення з Відповідача - 1боргу по сплаті послуг по суборенді за липень 2009р. за договором поруки №3-П в сумі 500,00грн.; стягнення з Відповідача 2 богу в сумі 2143,62грн. за договором суборенди №3.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем 2 грошових зобов’язань з орендних платежів за липень 2009р. і компенсації комунальних витрат (електрична енергія, водопостачання і стоки) за квітень – червень 2009р. за договором суборенди №3 від 01.08.2008р., яке (порушення) зумовило можливість висування вимог до Відповідача 1 за договором поруки №3-П від 01.08.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір суборенди №3 від 01.08.2008р., з додатковою угодою до нього; договір поруки до договору суборенди №3-П від 01.08.2008р.; акти прийому-передачі, рахунки-фактури, акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг); правоустановчі документи; заяву від 10.08.2009р., лист від 10.08.2009р., вимогу від 30.12.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 15, 525, 526, 530, 554, 598, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав витребувані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-45, 51-59), у тому числі - докази сплати заборгованості у сумі 500грн. Відповідачем 2 та письмові пояснення до позову від 01.06.2010р. щодо моменту прострочення Відповідачем 2 стягуваної заборгованості.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву №14-исх від 14.05.2010р. (а.с. 38), в якому визнав позовні вимоги в повному обсягу в сумі 500,00грн. та надав підписаний акт звірки заборгованості (а.с.39).

Відповідач 2 у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості або припинення спірних грошових зобов’язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 45), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Позивач у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2008р. Закритим акціонерним товариством „Славолія” (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди № 15/07/08 (а.с.а.с.55-57), згідно п. п. 1.1, 1.3, 1.10 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресами: м. Донецьк, пр Ілліча, 101, м. Донецьк, пр. Ілліча, 99, для ведення господарської діяльності, строком до 31.12.2009р. Зазначене майно 15.07.2008р. було передане в оренду, що підтверджується доданим до матеріалів справи актом прийому-передачі (а.с.58).

Згідно умов п. 6.2 договору, орендар має право передавати за письмовою згодою Банку та Орендодавця орендоване майно в суборенду фізичним та юридичним особам в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Додатковою угодою від 01.01.2010р. (а.с.59) сторонами внесені зміни та доповнення до істотних умов договору, зокрема: п.1.1 договору доповнили п.1.1.2. – „Частина приміщення профілакторію, літ. Б-2, загальною площею 68,70кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Сєченова, б.7”; п.3 Додатку №1 до договору викладений в наступній редакції: - „Загальна щомісячна сума орендної плати за Договором становить 33400,00грн. з урахуванням 20% ПДВ”.

Приналежність майна Орендодавцю підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.43) та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.03.2006р. (а.с.44).

01.08.2008р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем 2 (Суборендар) був укладений договір суборенди нерухомого майна №3 (а.с.а.с. 9-12), згідно умов п.1.1., 1.3. та 10.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – складське приміщення, площею 33кв.м. та вбудоване приміщення – частину адміністративного корпусу, площею 38 кв.м., розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 101, для розміщення офісу та складу, строком до 31.12.2008р.

Згідно п.2.1 вказане майно було передане Відповідачу 2 в суборенду, про що сторонами був складений відповідний акт прийому-передачі від 01.08.2008р. (а.с.15).

Розділом 3 договору суборенди передбачений розмір суборендної плати та порядок проведення розрахунків, зокрема:

-          щомісячна сума орендної плати визначається Орендарем та Суборендарем у розмірі 825,00грн. з розрахунку 25,00грн. за 1 кв.м. (п.3.1);

-          Перерахування здійснюється Орендарем самостійно як передплата у розмірі 100% за наступний місяць не пізніше останнього дня поточного місяця (п.3.2);

-          Суборендар сплачує комунальні платежі: вода, електроенергія, опалення, каналізація та інші супутні витрати (телефон, Інтернет та таке інше). Розмір комунальних платежів та інших витрат вказується щомісячно в рахунку. Оплата комунальних послуг здійснюється протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 3.3);

-          Орендар щомісячно надає Суборендареві акт наданих послуг. Акт наданих послуг підписується Суборендарем протягом 5-ти днів (п.3.4.).

31.08.2008р. Відповідач 2 повернув частину орендованого майна за актом прийому-передачі (а.с.16), а додатковою угодою від 01.09.2008р. (а.с.14) сторонами були внесені зміни до договору суборенди щодо: площі переданого майна (складське приміщення, площею 33кв.м. та вбудоване приміщення – частину адміністративного корпусу, площею 19,8 кв.м) та підписані нові акти прийому-передачі (а.с.а.с. 15, 17). Крім того, п. 3.1 договору викладений у наступній редакції –„Щомісячна сума суборендної плати за оренду складського приміщення визначається орендарем та суборендарем у розмірі 825грн. з урахуванням ПДВ з розрахунку 25грн. за 1кв.м. та щомісячна сума суборендної плати за оренду офісу визначається Орендарем та Суборендарем у розмірі 693грн. з розрахунку 35грн. за 1 кв.м. з урахуванням ПДВ. Загальна сума становить 1518грн.”

Відповідач 2 звернувся до Позивача з заявою №21/08 від 10.08.2009р. (а.с.19) з проханням розірвати договір №3 від 01.08.2008р. у зв’язку із неможливістю сплати орендних платежів, на яку Відповідач у листі № 81 від 10.08.2009р. (а.с.20) наголосив на припиненні орендних правовідносин з моменту повернення майна за актом приймання-передачі та зазначив про необхідність погашення наявної заборгованості до 20.08.2009р.

На виконання умов договору суборенди Позивачем до надсилання позовної заяви до суду були виставлені (а.с.8) рахунки-фактури (а.с.а.с.22, 24, 26, 28, 30, 32) та складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.а.с.23, 25, 27, 29, 31, 33) на загальну суму 5152,18грн., у тому числі – за орендну плату за липень 2009р. у розмірі 1479,35грн. та з компенсації комунальних витрат за квітень-червень 2009р. у розмірі 1164,28грн.

01.08.2008р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем 1 (Поручитель) укладено договір поруки №3-П (а.с.18), згідно п. 2.1 якого Поручитель зобов’язався відповідати перед Орендарем за виконання Суборендарем частини зобов’язань за договором суборенди №3 від 01.08.2008р.

Відповідно до п.2.1 договору поруки, в разі прострочення оплати Суборендарем платежів передбачених по договору №3 від 01.08.2008р., Поручитель зобов’язується відповідати перед орендарем солідарно з Суборендарем в частині виконання зобов’язань останнього перед Орендарем в розмірі не вище 500,00грн.

Поручитель перераховує зазначені в договорі суми за визначеними в договорі суборенди реквізити Орендаря в строк не пізніше 5-ти днів від дати вимоги Орендаря, заявленої Поручителю (п.2.3).

Пунктом 2.5 договору передбачений обов’язок Поручителя відповідати по зобов’язанням Суборендаря перед Орендатором в частині сплати суборендної плати та інших зобов’язань Суборенда тора перед Орендатором, включаючи будь-які комунальні платежі, окрім можливих санкцій.

30.12.2009р. Позивач звернувся до Відповідача 1 з вимогою про погашення частки боргу в сумі 500грн. (а.с.21). Означена вимога була задоволена Відповідачем 1 в перебігу розгляду справи, що підтверджується платіжним дорученням № 1720 від 28.05.2010р. (а.с.53).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач 1 позовні вимоги в сумі 500грн. визнав, про що виклав у відзиві на позовну заяву №14-исх від 14.05.2010р. (а.с. 38).

Відповідач 2 процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні боржника та його поручителя до виконання прострочених грошових зобов’язань

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладених між ними договорами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату, що, виходячи із приписів ч. 3 ст.774 Цивільного кодексу України у повній мірі відноситься і до суборендної плати.

В свою чергу, згідно ст. 553 вказаного Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. При цьому порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсягу.

Отже, в контексті зазначених норм укладені між Позивачем та Відповідачами договори є належними підставами для виникнення у останніх грошових зобов’язань, визначених їх умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна, а отже – і суборендна плата вноситься орендарем (суборендарем) незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином Відповідач 2 не мав правових підстав ухилятися від сплати суборендної плати 100% попередньою оплатою не пізніше останнього дня поточного місяця та від компенсації спожитих комунальних послуг протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку згідно визначених умов договору суборенди нерухомого майна № 3 від 01.08.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи і Відповідачем 2 належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого не надано - Суборендарем не сплачена грошова сума в розмірі 1146,28грн. за спожиту електроенергію за квітень – червень 2009р., 18 грн. – за водопостачання і стоки за червень 2009р., правильність нарахування яких щодо займаного приміщення підтверджується довідкою власника майна №802/02 від 14.05.2010р. (а.с.41). та 1479,35грн. – суборенди за липень 2009р.

У такому випадку Відповідач 2 є таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України здійснення платежів перед Позивачем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність заборгованості у Відповідача 2 за договором суборенди №3 від 01.08.2008р. у розмірі 2643,62 грн., а отже – і про можливість задоволення вимог про стягнення частини цієї суми у розмірі 2143,62грн., зменшеної на обсяг відповідальності поручителя.

Стосовно вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 1 суми заборгованості в сумі 500грн. позиція суду полягає у наступному.

В силу укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 договору поруки, останній набув статусу поручителя за зобов’язаннями Відповідача 2 перед Позивачем за договором суборенди з обсягом відповідальності у сумі 500грн., що цілком відповідає приписам ст.ст. 546, 547, 553 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем 2, забезпечених порукою з боку Відповідача 1, і Позивач звернувся до Поручителя з вимогою про сплату, у останнього виникло зобов’язання із здійснення такого платежу.

Втім, оскільки 500,00грн. відповідно до умов договору поруки були сплачені Відповідачем 1 під час розгляду справи, що підтверджується платіжними дорученнями від №1720 від 28.05.2010р. (а.с.53), позовні вимоги Позивача щодо нього підлягають припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідачів пропорційно сумі заявлених вимог до кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34627450) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Донбас”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32164569) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський завод технічних виробів „Бреол”, м. Харків (ідентифікаційний код 35071942) про стягнення з Відповідача - 1боргу по сплаті послуг по суборенді за липень 2009р. за договором поруки №3-П в сумі 500,00грн.; стягнення з Відповідача 2 богу в сумі 2143,62грн. за договором суборенди №3 задовольнити у частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Донбас”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32164569) заборгованості у сумі 500,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський завод технічних виробів „Бреол”, м. Харків (ідентифікаційний код 35071942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34627450) заборгованість за договором суборенди № 3 від 01.08.2008р. в сумі 2143,62грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський завод технічних виробів „Бреол”, м. Харків (ідентифікаційний код 35071942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34627450) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 82,71грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 191,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Донбас”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32164569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34627450) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 19,29грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 44,63грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 29.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 29.06.2010р.

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя