Ухвала суду № 101950272, 16.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

16 грудня 2021 року м. Київ № 640/29228/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника заявника Клімова А.Ю., у відсутність інших учасників, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" про заміну сторони виконавчого провадження,

установив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" із заявою, в якій просить:

замінити стягувача у виконавчому провадженні ВП №64693766, яке перебуває у Приватного виконавця Коновалова Олександра Сергійовича, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса №99798 від 04.08.2020 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики від 01.02.2019 в загальній сумі 1 960 000, 00 грн - ОСОБА_2 на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" у зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" прав кредитора за Договором №1 про відступлення права вимоги від 12.10.2021.

Заява мотивована тим, що згідно договору про відступлення прав вимоги від 12 жовтня 2021 року №1 відбулася заміна кредитора в зобов`язанні, а відтак Заявник вважає, що є наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження (ВП 64693766), а саме ОСОБА_2 на правонаступника за договором про відступлення права вимоги - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник заявника вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Отже суд, розглянувши подану заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні та додані до неї матеріали, встановив наступне.

04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено на підставі договору позики - виконавчий напис.

02 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, Коновалова О.С. з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення боргу за договором позики.

02 вересня 2021 року приватний виконавець Коновалов О.С. відкрив виконавче провадження (ВП 64693766) про стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 1 960 000, 00 грн на підставі виконавчого напису №99798.

12 жовтня 2021 року у відповідності до вимог статей 512-519 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 уклала Договір №1 про відступлення права вимоги за договором позики з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР".

У відповідності до пункту 1 Договору №1 про відступлення права вимоги від 12 жовтня 2021 року, сторони зазначили: "1. Первісний кредитор передає Новому кредиторові, у розмірі 1 960 000, 00 грн і стає у цій частині кредитором за Договором позики від 01 лютого 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ".

Згідно пункту 2 Договору №1 про відступлення права вимоги від 12 жовтня 2021 року, сторони зазначили: «За цим Договором новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від ОСОБА_1 (далі - Боржник) належного виконання зобов`язань за Основним договором від 01 лютого 2019 року, в частині вимоги та поверненню грошових коштів у розмірі 1 960 000, 00 грн».

Договір №1 про відступлення права вимоги від 12 жовтня 2021 року - набрав законної сили в день підписання договору, тобто 12 жовтня 2021 року (пункт 13 Договору позики).

Визначаючись щодо заявлених вимог про заміну стягувача у виконавчому провадженні по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, приписами частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року №6-122цс13 зазначено, що відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, визначених статті 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги), а згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина перша статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд враховує, що ні норми Закону України "Про виконавче провадження", ні норми інших процесуальних кодексів не встановлюють, що такі справи підлягають розгляду у порядку іншого судочинства.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 дійшла висновку, що в порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. В свою чергу, спори, пов`язані з виконанням рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) мають бути вирішені адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 287 КАС України.

Отже, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 379 КАС України, зазначала, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" та заміни сторони виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 256, 379 КАС України,

ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" про заміну сторони виконавчого провадження прийняти.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні ВП №64693766, яке перебуває у Приватного виконавця Коновалова Олександра Сергійовича, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса №99798 від 04.08.2020 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики від 01.02.2019 в загальній сумі 1 960 000, 00 грн - ОСОБА_2 на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" у зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВІР" прав кредитора за Договором №1 про відступлення права вимоги від 12.10.2021.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено й проголошено в судовому засіданні 16.12.2021.

Суддя Чудак О.М.