Ухвала суду № 101928918, 15.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/21698/21

Провадження №2/522/9085/21

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

15 грудня 2021 року суддя Приморського районного суду м.Одеси Суворова О.В. розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дьякова Віталія Олександровича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору кредиту недійсним -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору кредиту недійсним, відповідно до якого просить визнати кредитний договір №ML-500/211/2006 від 21.12.2006 року від 21.12.2006 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 недійсним та визнати недійсним договір іпотеки № PML-500/211/2006 від 22.12.2006 року, укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 .

Одночасно представник позивача звернувся до суду із клопотанням про забезпечення позову, відповідно до якої просить накласти арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити AT «ОТП Банк», суб`єктам державної реєстрації прав в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», в тому числі виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам - юридичним особам публічного права, у трудових відносинах з якими перебувають державні реєстратори, всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав на земельну ділянку площею 0,0718 га за адресою АДРЕСА_1 , а також заборонити вчинення виконавчого напису та проведення будь-яких інших реєстраційних дій щодо примусового відчуження, переоформлення, державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт нерухомого майна; та заборонити AT «ОТП Банк» продавати від свого імені на підставі договору купівлі-продажу, набувати у власність земельну ділянку площею 0,0718 га за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання заявник вказує, що 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 отримала від AT «ОТП Банк» вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, відсотків за кредит та штрафні санкції за порушення умов кредитного договору, відповідно до якої залишок заборгованості по кредиту за траншем №1 становить 1 737 419.31 грн, заборгованість по кредиту за траншем №2 - 663 027.93 грн, заборгованість по відсоткам за траншем №1 - 268 720.11 грн, заборгованість по відсоткам за траншем №2 - 9.08 грн.

Дана іпотечна вимога була підписана особою, яка не має права підпису щодо таких документів, а саме начальником сектору південного регіону управління претензійно- позовної роботи департаменту збору та врегулювання кредитів AT «ОТП БАНК». Банк не надав жодних доказів того, що дана посадова особа має право підпису іпотечних вимог.

З огляду на дане, ОСОБА_4 , за підписом якого відправлені досудова та іпотечна вимоги, здійснюється неналежне представництво AT «ОТП БАНК» перед позивачем, через що має місце відсутність волевиявлення AT «ОТП БАНК» щодо надіслання досудової та іпотечної вимог.

Оскільки Акціонерним товариством «ОТП Банк» вже було направлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, відсотків за кредит та штрафних санкцій за нібито порушення умов кредитного договору, проте не було надано жодних підтверджень існування заборгованостей ОСОБА_2 перед AT «ОТП Банк» за Кредитним договором № ML- 500/211/2006, а також зважаючи на відсутність відповідей на запити щодо надання повного розрахунку платежів із заборгованістю за кредитом, виписки за поточним рахунком, та на активне перешкоджання Банком отримання даної інформації позивачкою, у позивача існують підстави вважати, що Банк може ініціювати звернення стягнення на майно, яким забезпечене виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, а саме земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того вказує, що в тексті Досудової вимоги зазначено: «...крім стягнення суми заборгованості за Кредитним договором, Банк буде ініціювати звернення стягнення на майно, кошти та всі активи, що належать Вам на праві власності, незважаючи на термін, коли вони були придбані...».

Також зазначає, що предметом позову є визнання недійсними зобов`язань, що виникли у позивачки з кредитного договору № ML-500/211/2006 від 21.12.2006 року та договору іпотеки від 22.12.2006 року.

Таким чином існує можливість звернення AT «ОТП Банк» стягнення на моє майно, яким забезпечене основне зобов`язання, існує й ризик його втрати та ускладнення виконання рішення суду та забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Щодо зустрічного забезпечення, сторона позивача зазначає, що заходи забезпечення позову, які пропонує позивач, не спричинять в подальшому збитків відповідачу, тому вважає застосування зустрічного забезпечення недоцільним.

Ознайомившись та дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.153 ч.1 ЦПК України.

За змістом ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд враховує, що саме лише посилання сторони позивача у заяві на потенційну можливість відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить в майбутньому можливе рішення суду.

Також з приводу зустрічного забезпечення суд, зазначає, що заявник не виконав вимоги цивільно-процесуального законодавства, зокрема, заявником не внесено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, а заявником лише зазначено, що заходи забезпечення позову, які пропонує позивач, не спричинять в подальшому збитків відповідачу, а тому, на думку позивача, застосування зустрічного забезпечення недоцільним.

Частинам 1 та 2 ст. 154 ЦПК України визначено випадки обов`язкового та можливого застосування зустрічного забезпечення.

Право суду вимагати від особи зустрічного забезпечення гарантоване ст. 151 ЦПК України, де відзначено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Суд роз`яснює заявнику, що питання про застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, на заявника покладається обов`язок запропонувати зустрічне забезпечення.

Таким чином, зазначення, що застосування зустрічного забезпечення недоцільним, не є пропозицією зустрічного забезпечення у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, зміст викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дьякова Віталія Олександровича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору кредиту недійсним - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення чи протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.

Суддя О.В. Суворова