Рішення № 101920514, 10.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року м. Київ № 826/12038/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «АДТ ГРУП» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2018ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АДТ ГРУП» (далі по тексту також - Позивач, ТОВ «АДТ ГРУП») з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2018 № 018931404, № 0018941404, № 0018911404.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Позивач жодних вимог податкового законодавства, на які вказує Відповідач, не порушував, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують реальність здійснюваних ним господарських операцій з контрагентами.

Представник Відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірні рішення приймалися Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок виявлення під час перевірки Позивача порушення ним норм Податкового кодексу України, що виразилось у податковому обліку нереальних господарських операцій з контрагентами.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинного Відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011 (далі по тексту також - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «АСТІКС» (код 40211089) за лютий, березень 2016 року та ТОВ «ЕТРЕКС-9» (ко 39837797) за листопад 2016 року, за результатами якої складено акт від 23.03.2018 № 280/26-15-14-04-03/36405791 (далі по тексу також - Акт), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пунктів 44.1., 44.6. статті 44, пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.1., 198.3, 198.6. статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113 400,00 грн., у том числі за лютий 2016 року - 60 209,00 грн., березень 2016 року - 38 439,00 грн. та листопад 2016 року - 14 752,00 грн.;

пунктів 44.1., 44.6. статті 44, пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.1., 198.3, 198.6. статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13 012,00 грн., у тому числі за листопад 2016 року - 13 012,00 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що за лютий, березень та листопад 2016 року Позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 560 899,00 грн., на формування якого, у тому числі, мали вплив взаємовідносини Позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9». По взаємовідносинам з ТОВ «АСТІКС» Позивачем сформовано податковий кредит за лютий 2016 року в сумі 60 209,00 грн. та за березень 2016 року в сум 38 439,00 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «ЕТРЕКС-9» Позивачем сформовано податковий кредит за листопад 2016 року - 14752,00 грн.

Водночас, в Акті зазначено, що на запит Відповідача від 13.03.206 б/н, Позивачем не було надано до перевірки первинних документів, на підставі яких здійснювалися його взаємовідносини з ТОВ «АСТІКС» за лютий, березень 2016 року та ТОВ «ЕТРЕКС-9» за листопад 2016 року, зокрема: договори, первинні документи щодо придбання товарів, рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, журнал реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні, розрахункові документи - платіжні доручення або інші документи, що свідчать про виконання грошових зобов`язань; первинні документи щодо транспортування продукції; документи на підтвердження здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт; регістри бухгалтерського обліку, картки балансових рахунків10, 20, 26, 30, 31, 36, 37, 63, 68, 70, 80, 90 з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) тощо.

Про ненадання Позивачем до перевірки запитуваних первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9», Відповідачем було складено відповідні акти: від 13.03.2018 № 331/26-15-14-04-03/36405791, від 14.03.2018 № 356/26-15-14-04-03/36405791, від 15.03.2018 № 378/26-15-14-04-03/36405791, від 16.03.2018 № 385/26-15-14-04-03/36405791.

Натомість, згідно з інформацією бази даних на рівні ДФС України, ТОВ «АСТІКС» не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за І квартал 2016 року, що свідчить про відсутність трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Також, ТОВ «АСТІКС» не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, баланс та звіт про фінансовий стан, а отже відсутня інформація щодо наявності основних засобів, об`єктів оподаткування, виробничих потужностей, складських приміщень, транспорту, та їх оренди, наявність яких є обов`язковою умовою для ведення господарської діяльності в задекларованих обсягах у деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року між Позивачем та ТОВ «АСТІКС». Також, згідно ЄРПН на адресу ТОВ «АСТІКС» не зареєстровано податкових накладних за номенклатурою товарів (робіт, послуг), що поставлялися/надавалися Позивачу.

Згідно з інформацією бази даних на рівні ДФС України, ТОВ «ЕТРЕКС-9», остання податкова звітність подана за лютий 2017 року, але не визнана звітністю та має статус «До відома». За даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІV квартал 2016 року, прийнятого 16.01.2017 за № 926571522, згідно якого у штаті - 1 особа, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 осіб. ТОВ «ЕТРЕКС-9» не поданий додаток АМ до рядка 06.4.27 додатку ІВ до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток «Інформація щодо нарахованої амортизації». Задекларовані основні засоби є недостатніми для ведення господарської діяльності в задекларованих обсягах. Також, згідно ЄРПН на адресу ТОВ «ЕТРЕКС-9» не зареєстровано податкових накладних за номенклатурою товарів (робіт, послуг), що поставлялися/надавалися Позивачу.

Окрім того, під час перевірки Відповідачем було встановлено, що в ЄДРСР наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2016 № 757/24303/16-к, з якої вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000866, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення суб`єктів підприємницької діяльності (у том числі ТОВ «АСТІКС») з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та призвело до легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209 КК України.

Також, з ухвали Краматорського міського суду від 09.11.2016 у справі № 234/16868/16-к вбачається, що у провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області знаходиться кримінальне провадження № 42016050000000233 від 31.03.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364-1, частиною другою статті 205 КК України. В межах вказаного провадження встановлено, що на території м. Маріуполя Донецької області та м. Харкова Харківської області була створена та у період 2015-2016 років діяла злочинна група осіб - «конвертаційний центр», метою якої було здійснення злочинної діяльності, спрямованої на створення фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ «АСТІКС», прикриття власної незаконної діяльності, здійснення дій з прикриття діяльності з незаконного формування суб`єктами господарської діяльності реального сектору економіки податкового кредиту з податку на додану вартість тощо. При цьому, вказана протиправна діяльність здійснювалася під прикриттям невстановлених співробітників ГУДФС у Донецькій області. Члени вказаної злочинної групи зорганізувалися з метою створення та забезпечення незаконної діяльності «конвертаційного центру», для переведення в готівку обігових коштів підприємств, різної форми власності та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом в особливо великих розмірах. ТОВ «АСТІКС» також фігурує в ухвалах: Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 у справі № 757/43978/17-к в рамках кримінального провадження № 32017100060000031 від 26.04.2017 за фактом фіктивного підприємництва; Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2017 у справі № 755/15458/16-к в рамках кримінального провадження № 32016100090000038 від 18.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 КК України.

Більше того, з ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.11.2017 у справі № 219/12849/17 вбачається, що з метою мінімізації сум ПДВ та ухилення від сплати податків використовуються ряд підприємств, у тому числі ТОВ «ЕТРЕКС-9», для здійснення ряду безтоварних фінансово-господарських операцій.

Враховуючи ненадання документів, а також обсяг господарських операцій, невідповідність отриманих товарів та виконаних робіт (послуг) ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9» в адресу Позивача, відсутність необхідної матеріально-технічної і технологічної можливості для постачання (продажу) товарів та виконання робіт (послуг), відсутність трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки та задекларованого обсягу, місця надання тощо; відсутність за даними ЄРПН даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, залучення сторонніх послуг з експлуатації основних засобів та залучення сторонніх трудових ресурсів, наявність яких є обов`язковим враховуючи від та обсяг постачання (продажу) товарів та виконання робіт (послуг), встановлено відсутність фактичного здійснення операцій щодо постачання товарів та виконання робіт (послуг) в адресу Позивача від ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9».

В ході перевірки не підтверджено факт постачання (продажу) товарів та виконання робіт (послуг) ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9» в адресу Позивача, що свідчить про те, що правочин між Позивачем та ТОВ «АСТІКС» за лютий, березень 2016 року на загальну суму 591889,06 грн., у т.ч. ПДВ - 98 648,18 грн., та правочин між Позивачем та ТОВ «ЕТРЕКС-9» за листопад 2016 року на загальну суму 166 585,73 грн., у т.ч. ПДВ - 27 764,29 грн. здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у Позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Не погоджуючись з наведеними висновками Акту, Позивач подавав Відповідачу заперечення на Акт (з наданням копій первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами), які були залишені Відповідачем без задоволення, а висновки Акту - без змін.

На підставі Акта, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 16.04.2018 № 0018931404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями на 113 400,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 28 350,00 грн.;

від 16.04.2018 № 0018941404, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за листопад 2016 року в розмірі 13 012,00 грн.;

від 16.04.2018 № 0018911404, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн. (адміністративний штраф).

Не погоджуючись з такими рішеннями, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши до Державної фіскальної служби України скаргу, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення від 19.06.2018 № 20894/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.04.2018 №№ 0018931404, 0018941404, 0018911404 - без змін.

Незгода Позивача з наведеними рішеннями Відповідача, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктами владних повноважень в основу прийняття оскаржуваних рішень на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту також - Кодекс) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту також - Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

У той же час, платник податків має право, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.7., 17.1.8., 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3. та 44.4. статті 44 Кодексу, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

При цьому, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу).

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Кодексу).

За приписами підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, окрім іншого, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З огляду на наведені вимоги Кодексу, суд вважає, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Кодексу направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому, обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. У свою чергу, платник податків зобов`язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження у встановлені Кодексом строки. У контролюючого органу є право на оцінку пояснень платника податків і їх документальних підтверджень. Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі №820/3038/17 та від 27.03.2018 у справі №813/2162/17 зазначив, що аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації у платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених у обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

У разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано (постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/12244/14).

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

При цьому, суд враховує, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У взаємозв`язку з наведеними нормами, з матеріалів справи судом встановлено, що перевірка Позивача проводилась Відповідачем відповідно до пункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Кодексу. Водночас, в Акті зазначено, що на запит Відповідача від 13.03.206 б/н, Позивачем не було надано до перевірки первинних документів, на підставі яких здійснювалися його взаємовідносини з ТОВ «АСТІКС» за лютий, березень 2016 року та ТОВ «ЕТРЕКС-9» за листопад 2016 року. Разом з тим, перевірка Позивача проводилась Відповідачем з 12.03.2018 по 16.03.2018, а сам Акт перевірки складений Відповідачем 23.03.2018. Будь-яких інших запитів Відповідача на адресу Позивача про надання пояснення та їх документального підтвердження щодо його взаємовідносин з ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9» матеріали справи не містять, що виключає можливість суду надати оцінку їх відповідності вимогам Кодексу та наявності фактичних підстав для проведення Відповідачем перевірки Позивача саме відповідно до пункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Кодексу.

Враховуючи наведене суд вважає, що дослідженню підлягають первинні документи, якими Позивач обґрунтовує правомірність формування ним податкового кредит по взаємовідносинам з ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9», які не були досліджені, оцінені та враховані Відповідачем під час перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1., 198.2. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом в описовій частині рішення, на формування Позивачем суми податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість мали вплив взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9».

На спростування висновків Відповідача, покладних в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та підтвердження реальності взаємовідносин зі вказаними контрагентами, Позивачем надані суду наступні первинні документи (копії):

договір з ТОВ «АСТІКС» № 18/16 від 18.02.2016 з додатком № 1 до нього, видаткові накладні до договору № 18/16 від 01.03.2016 № РН-0000006, від 09.03.2016 № РН-0000032, від 10.03.2016 № РН-0000033, від 09.03.2016 № РН-0000034, від 23.02.2016 № РН-0000095, від 23.02.2016 № РН-0000097, товарно-транспортні накладні від 23.02.2016 № Р97, від 23.02.2016 № Р95, від 10.03.2016 № Р33, від 09.03.2016 № Р32, від 01.03.2016 № Р6, податкові накладні до договору № 18/16 від 01.03.2016 № 6 на суму 100 094,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 682,41 грн.), від 09.03.2016 № 32 на суму 63 747,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 624,60 грн.), від 10.03.2016 № 33 на суму 56 160,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 360,00 грн.), від 09.03.2016 № 34 на суму 10 634,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 772,40 грн.), від 23.02.2016 № 95 на суму 87 300,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14 550,00 грн.), від 23.02.2016 № 97 на суму 125 892,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 20 982,07 грн.), договори про уступку права вимоги від 01.03.2016 № 18/16, від 01.03.2016 № 19/16, за якими ТОВ «АСТІКС» передало ТОВ «АНОКСІМА» право вимоги до Позивача по сплаті зобов`язань за товар згідно з видатковими накладними № 95 від 23.02.2016 та № 97 від 23.02.2016, № 06 від 01.03.2016, виписки банку по рахунку Позивача на підтвердження перерахунку кошів на користь контрагента ТОВ «АСТІКС» (ТОВ «АНОКСІМА»), платіжні доручення від 18.03.2016 №№ 40, № 41, № 36, від 23.03.2016 № 45, від 25.03.2016 № 50, від 28.03.2016 № 52, від 10.03.2016 №№ 28, 29, документи на підтвердження подальшої реалізації придбаних у ТОВ «АСТІКС» товарів іншим контрагентам (видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення);

договір про надання послуг з ТОВ «АСТІКС» № 18/16П від 18.02.2016 з додатком № 1 до нього, акт надання послуг до договору № 18/16П від 23.02.2016 № ОУ-0000096, податкову накладну до договору № 18/16П від 23.02.2016 № 96 на суму 109 125,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18 187,50 грн.), платіжне доручення від 10.03.2016 № 27, документи на підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг іншим контрагентам (акт, платіжне доручення, податкова накладна);

договір про надання послуг з ТОВ «АСТІКС» № 18/16П від 18.02.2016 з додатком № 1 до нього, акт надання послуг до договору № 18/16П від 23.02.2016 № ОУ-0000096, податкову накладну до договору № 18/16П від 23.02.2016 № 96 на суму 109 125,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18 187,50 грн.), платіжне доручення від 10.03.2016 № 27, документи на підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг іншим контрагентам (акт, платіжне доручення, податкова накладна);

договір про надання послуг з ТОВ «АСТІКС» № 19/16П від 19.02.2016 з додатком № 1 до нього, акт надання послуг до договору № 19/16П від 26.02.2016 № ОУ-00000072, податкову накладну до договору № 19/16П від 26.02.2016 № 72 на суму 38 935,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 489,20 грн.), платіжне доручення від 18.03.2016 № 40, документи на підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг іншим контрагентам (акт, платіжне доручення, податкова накладна);

договір поставки з ТОВ «ЕТРЕКС-9» від 15.11.2016 № 1511/1-16, видаткові накладні до договору 1511/1-16 від 23.11.2016 № РН-0000027, від 16.11.2016 № РН-0000003, товарно-транспортні накладні від 16.11.2016 № Р3, від 23.11.2016 № Р27, податкові накладні від 16.11.2016 № 3 на суму 88 852,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 14 808,69 грн.), від 23.11.2016 № 27 на суму 77 733,59 грн. (у т.ч. ПДВ - 12 955,60 грн.), виписку банку по рахунку Позивача на підтвердження перерахунку кошів на користь контрагента ТОВ «ЕТРЕКС-9», платіжне доручення від 05.12.2016 № 211, документи на підтвердження подальшої реалізації отриманих товарів іншим контрагентам (видаткові накладні, платіжні доручення).

Дослідивши та надавши оцінку наведеним первинним документам, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов`язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій Позивача з контрагентами.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе за договорами зобов`язань, Відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи його представника викладені у відзиві на позов.

Також Відповідачем не наведено переліку невідповідностей наданих Позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9» вимогам Кодексу та Закону 996-XIV.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що на момент складання зазначених первинних документів та здійснення господарських операцій, Позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи Позивача або його контрагентів в судовому порядку недійсними не визнавались та відсутні вироки судів чи інші належні докази щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що фактично відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій Позивача з контрагентами - ТОВ «АСТІКС» та ТОВ «ЕТРЕКС-9».

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право Позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань, може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин, в ході розгляду даної справи, судом встановлено не було.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес АД проти Болгарії», в якому зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Водночас, сам по собі факт недекларування контрагентом Позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право Позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 № К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів Позивача матеріальних ресурсів Відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається Відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Водночас, аргументи Відповідача ґрунтуються фактично на інформації з бази даних на рівні ДФС України, однак, на думку суду, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з Позивачем нереальними.

Крім того, посилання Відповідача на фіктивність господарських відносин між Позивачем та його контрагентами носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності такими контрагентами, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз відповідача не може сама по собі слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій.

Натомість, як вже зазначалося судом вище, надані Позивачем первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь Позивача та контрагентів у виконанні договірних зобов`язань.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення Відповідача від 16.04.2018 № 018931404, № 0018941404, № 0018911404 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об`єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників сторін, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач не виконав обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ними рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДТ ГРУП» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.04.2018 № 018931404, № 0018941404, № 0018911404.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДТ ГРУП» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2329,08 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 44116011).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук