Рішення № 101920515, 10.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року м. Київ № 826/2164/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТЕКНОЛОДЖІ ГРУП» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 22/1, оф./кв.70) Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0054471404, рішення № 2015/6/99-99-11-01-02-25ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТЕКНОЛОДЖІ ГРУП» (далі по тексту також - Позивач, ТОВ «МЕГА ТЕКНОЛОДЖІ ГРУП») з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0054471404, рішення № 2015/6/99-99-11-01-2-25.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення Відповідача 1, а також рішення Відповідача 2, прийняті з одних і тих самих підстав, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Позивач жодних вимог податкового законодавства, на які вказують Відповідачі, не порушував, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують реальність здійснюваних ним господарських операцій з контрагентами.

Представник Відповідача 1 подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив на правомірності прийнятого ним рішення та відсутності правових підстав для його скасування, зважаючи на встановлення, під час перевірки Позивача, факту порушення ним норм Податкового кодексу України.

Представник Відповідача 2 подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив на правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення та відсутності правових підстав для його скасування, зважаючи на встановлення, під час перевірки Позивача, факту порушення ним норм Податкового кодексу України внаслідок податкового обліку Позивачем нереальних господарських операцій з контрагентами.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. При цьому, Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинних Відповідачів - ДФС України та ГУ ДФС у м. Києві на належних - Державну податкову службу України (далі по тексту також - Відповідач 1, ДПС України) та Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011 (далі по тексту також - Відповідач 2, ГУ ДПС у м. Києві).

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем 2 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ІСТВУД ГРУП» за лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року та травень 2016 року та з ТОВ «ІН-ГВАР» за травень 206 року, за наслідком якої складено акт від 03.10.2017 № 677/26-15-14-04-05/32882708 (далі по тексу також - Акт), яким зафіксовано, що Позивачем порушено пункт 44.1. статті 44, пункт 185.1. статті 185, пункти 198.1., 198.3, 198.6. статті 198, пункт 200.1. статті 200, пункт 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 193 274,00 грн., у тому числі: квітень 2016 року у сумі 84 693,00 грн., травень 2016 року у сумі 82 984,00 грн., червень 2016 року у сумі 25 597,00 грн.

Так, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.02.2016 по 30.06.2016 було встановлено його завищення всього на суму 193 274,00 грн. по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками ТОВ «ІСТВУД ГПУП» та з ТОВ «ІН-ГВАР».

При дослідженні наданих до перевірки документів встановлено, що взаємовідносини Позивача з ТОВ «ІСТВУД ГПУП» здійснювалися на підставі наступних договорів:

від 01.02.2016 № ІГ0010216, за умовами якого ТОВ «ІСТВУД ГПУП», як Виконавець, зобов`язувався виконати послуги у сфері інформатизації, консультування та впровадження в експлуатацію обладнання (послуги по конфігуруванню апаратно-програмних комплексів для робочих місць мережі обробки даних), а Позивач, як Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 65400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10900,00 грн. (оплата 100 % протягом п`яти днів після підписання акту виконаних робіт);

від 01.02.2016 № 27931, за умовами якого ТОВ «ІСТВУД ГПУП», як Виконавець, зобов`язувався виконати роботи по поставці в обумовлені строки модифікованого модулю формування звітів по стану боргових зобов`язань та реструктуризації, а Позивач, як Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 98142,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16357,00 грн. (оплата 100 % протягом п`яти днів після підписання акту виконаних робіт);

від 04.04.2016 № ІГ040415, за умовами якого ТОВ «ІСТВУД ГПУП», як Виконавець, зобов`язувався виконати роботи по модернізації комутаційної плати МіСЗ-3D-10ХGE-SFPP MIC with 10x10GE SPF+interface, а Позивач, як Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 82440,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13740,00 грн. (оплата 100 % протягом п`яти днів після підписання акту виконаних робіт);

від 12.04.2016 № ІГ120416, за умовами якого ТОВ «ІСТВУД ГПУП», як Виконавець, зобов`язувався надати послуги, визначені у Специфікації, з активізації ліцензії на невиключне право використання і програмного забезпечення виробництва «Check Point Software Technologies Ltd», а саме: з активації ліцензій функціонала безпеки; з активації сервісу технічної підтримки; планування, впровадження, інтеграції та тестування захисного функціонала; тестування роботи сервісу забезпечення інформаційної безпеки; контроль коректності функціонування системи управління інформаційною безпекою підприємства; модифікації сигнатур для системи попередження вторгнення, а Позивач, як Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 245124,00 грн., у т.ч. ПДВ - 40854,00 грн.;

від 20.04.2016 № ІГ200416, за умовами якого ТОВ «ІСТВУД ГПУП», як Виконавець, зобов`язувався надати послуги, визначені у Специфікації, з активізації ліцензії на невиключне право використання і програмного забезпечення виробництва «Check Point Software Technologies Ltd» (з технічної підтримки з використання програмного продукту), а Позивач, як Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 306360,00 грн., у т.ч. ПДВ - 51060,00 грн. (оплата 100 % протягом двох банківських днів від дати підписання договору);

від 10.05.2016 № ІГ100516, за умовами якого ТОВ «ІСТВУД ГПУП», як Виконавець, зобов`язувався виконати роботи по модернізації обладнання Мережева плата Juniper MPC-3D-8x2XGE-SFPP, а Позивач, як Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 117720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19620,00 грн. (оплата 100 % протягом п`яти днів після підписання акту виконаних робіт).

На підставі вказаних договорів були виписані приймально-здавальні акти б/н від 22.02.2016, від 29.02.2016, від 20.04.2016, від 20.05.2016, від 31.05.2016, від 31.05.2016 та податкові накладні від 22.02.2016 № 21 на суму 65400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10900,00 грн.), від 29.02.2016 № 38 на суму 98142,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16357,00 грн.), від 20.04.2016 № 66 на суму 82440,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13740,00 грн.), від 15.04.2016 № 17 та від 19.04.2016 № 42 на суму 245124,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40854,00 грн.), від 23.05.2016 № 26 на суму 306360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51060,00 грн.) та від 31.05.2016 № 84 на суму 117720,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 19620,00 грн.).

До перевірки також надавались видаткові накладні та платіжні доручення від 23.02.216 № 729, від 30.03.2016 № 815, від 10.03.2016 № 11, від 23.05.2016 № 963, від 15.04.2016 № 24, від 19.04.2016 № 29, від 28.04.2016 № 40, від 06.06.2016 № 72, від 08.06.2016 № 103 на загальну суму 1006062,00 грн.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» стан розрахунків з ТОВ «ІСТВУД ГПУП» за період з 01.02.2016 по 30.06.2016 становив: сальдо на початок Дт, Кт - 0,00; обороти за період - Дт, Кт - 1006062,00; сальдо на кінець - Дт, Кт - 0,00.

Водночас, згідно з інформацією по контрагенту ТОВ «ІСТВУД ГПУП» перевіркою встановлено, що станом на дату здійснення операцій головним бухгалтером та директором товариства була ОСОБА_1 ; баланс на 2015 рік не подано; працюючих осіб - 1 ( ОСОБА_1 ); інформація про імпортні операції відсутня; остання звітність з податку на додану вартість подана за червень 2016 року.

Також, до перевірки не подано документів, які б підтверджували наступні обставини: залучення інших кваліфікованих працівників для виконання робіт та надання послуг, передбачених наведеними договорами; подальше використання у господарській діяльності придбаних товарів та послуг; транспортування ТМЦ від постачальника до покупця; за якою адресою, ким та якими транспортними засобами здійснювалось відвантаження та перевезення обладнання від продавця до Позивача (не встановлено придбання контрагентом послуг по перевезенню). Перевіркою встановлено, що виписані контрагентом на адресу Позивача податкові накладні містять коди УКТ ЗЕД, що свідчать про придбання відповідного товару за межами України, проте ТОВ «ІСТВУД ГПУП» не було імпортером даного товару та не придбавало товар у імпортерів на території України.

Згідно з аналізом ЄРПН не встановлено декларування ТОВ «ІСТВУД ГПУП» будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, теплопостачання, придбання канцелярських засобів, що ймовірно могло свідчити про здійснення господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач 2 дійшов висновку про те, що неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Окрім того, Відповідачем 2 отримано лист ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 06.02.2017 № 319/26-15-21-09, яким надано протокол допиту ОСОБА_1 від 06.01.2017 у рамках кримінального провадження № 3201100060000117 від 29.07.2016 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, з якого вбачається, що фактично ОСОБА_1 була службовою особою ТОВ «ІСТВУД ГПУП» за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності; флешки з електронними підписами для використання рахунків нею були передані іншій особі - ОСОБА_2 ; фінансову-господарську діяльність не здійснювала; документів по взаємовідносинам з контрагентами не підписувала; податкову звітність підприємства не складала та не подавала контролюючим органам; печаток, установчих та реєстраційних документів у своєму володінні не мала; для чого створювалось, де знаходилось і чим займалося підприємство їй невідомо; контрагенти та покупці їй невідомі.

Виходячи з наведеного перевіряючі дійшли висновку про те, що операції ТОВ «ІСТВУД ГПУП» не можливо підтвердити, що свідчить про нереальність таких господарських операцій та відсутність підстав для податкового обліку Позивачем вказаних операцій з ТОВ «ІСТВУД ГПУП».

Також перевіркою встановлено, що Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ІН-ГВАР» (змінено назву на ТОВ «Пальмір ГРУП»), які здійснювалися на підставі наступних договорів:

від 09.06.2016 № 090616, за умовами якого ТОВ «ІН-ГВАР», як Виконавець, зобов`язувався виконати роботи по налаштуванню та обновленню програмного забезпечення обладнання: Ruckus ZoneDirector 3000, licensed for up to 25 ZoneFlex Access Poinnts (901-3025-EU00), а Позивач, як Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 55440,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9240,00 грн.;

від 01.06.2016 № 27947, за умовами якого ТОВ «Пальмір ГРУП», як Виконавець, зобов`язувався виконати роботи по поставці в обумовлені строки модифікованого модулю формування звітів, а Позивач, як Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 98142,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16357,00 грн.

На підставі вказаних договорів були виписані приймально-здавальні акти б/н від 30.06.2016 та податкові накладні від 30.06.2016 № 223 на суму 55440,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9240,00 грн.) та від 30.06.2016 № 224 на суму 98142,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16357,00 грн.).

Водночас, відповідно до бухгалтерського обліку (оборотно-сальдовою відомістю по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») станом на 30.06.2016 (кредиторська) заборгованість становила 153 582,00 грн.

Проте, суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включені Позивачем до податкового кредиту за червень 2016 року.

Водночас, згідно з інформацією по контрагенту ТОВ «ІН-ГВАР» (змінено назву на ТОВ «Пальмір ГРУП»), перевіркою встановлено, що станом на дату здійснення операцій головним бухгалтером та директором товариства був ОСОБА_3 ; баланс та звіт про суми нарахованої зарплати не подавались; остання звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року.

До перевірки не надано жодних документів, які б підтверджували наступні обставини: де надавалися передбачені договорами послуги та яким технічним персоналом; залучення інших кваліфікованих працівників для виконання робіт та надання послуг, передбачених наведеними договорами. Не надано інших первинних документів підтверджуючих реальність здійснення, отримання наведених та подальше використання в господарській діяльності наданих послуг.

Окрім того, ГУ ДФС у м. Києві отримано лист ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 06.02.2017 № 319/26-15-21-09, яким повідомлено, що по ТОВ «ІН-ГВАР» в інформаційних базах ДФС України наявна облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 23.09.2016 № 4627/8/16-03-21, згідно з якою, зареєстровано в органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею у володіння чи управління підставними (неіснуючими) особами, без мети здійснення діяльності.

Операції ТОВ «ІН-ГВАР» неможливо підтвердити, оскільки встановлено непричетність директора, головного бухгалтера та засновника підприємства до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нереальність господарських операцій.

Таким чином з`ясовано, що операції здійсненні ТОВ «ІН-ГВАР» не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених послуг від контрагента ТОВ «ІН-ГВАР» на адресу Позивача, що свідчить про те, що правочин між вказаними сторонами на суму 153 582,00 грн., у тому числі ПДВ - 25 597,00 грн., здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Виходячи з наведеного перевіряючі дійшли висновку про відсутність підстав для податкового обліку Позивачем вказаних операцій з ТОВ «ІН-ГВАР».

Не погоджуючись з наведеними висновками Акту, Позивач подавав Відповідачу 2 заперечення на Акт, які були залишені без задоволення, а висновки Акту - без змін.

На підставі Акта, Відповідачем 2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 № 0054471404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями на 193 274,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 48 319,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням Відповідача 2, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку подавши до Відповідача 1 скаргу, за наслідками розгляду якої Відповідачем 1 було прийнято рішення від 22.01.2018 № 2015/6/99-99-11-01-02-25, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Відповідача 1 від 23.10.2017 № 0054471404 - без змін.

Незгода Позивача з наведеними рішеннями Відповідачів, зумовила його звернення до суду з даною позовною заявою.

При цьому, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктами владних повноважень в основу прийняття оскаржуваних рішень на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що позивна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту також - Кодекс) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту також - Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3. та 44.4. статті 44 Кодексу, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1., 198.2. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом в описовій частині рішення, на формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість Позивача за відповідний період мали вплив взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «ІСТВУД ГПУП» та з ТОВ «ІН-ГВАР».

На спростування висновків податкових органів, покладних в основу прийняття спірних рішень та підтвердження реальності взаємовідносин зі вказаними контрагентами, Позивачем надані суду копії наступних документів: договорів з ТОВ «ІН-ГВАР» (змінено на ТОВ «ПАЛЬМІР ГРУП») від 09.06.2016 № 090616, від 01.06.2016 № 27947 та приймально-здавальних актів до них б/н від 30.06.2016; договорів з ТОВ «ІСТВУД ГПУП» від 01.02.2016 № 27931, від 10.05.2016 № ІГ100516, від 04.04.2016 № ІГ040415, від 20.04.2016 № ІГ200416, від 12.04.2016 № ІГ 120416, від 01.02.2016 № ІГ0102216, від 12.04.2016 № ІГ120416 та приймально-здавальних актів до них б/н (акти виконаних робіт) від 29.02.2016, від 31.05.2016, від 20.04.2016, 31.05.2016, від 20.05.2016, від 22.02.2016, від 20.05.2016.

Також Позивачем надані суду копії рахунків ТОВ «ІСТВУД ГПУП» від 22.03.2016 № 220316, від 16.05.2016 № ІГ160516 і видаткових накладних від 22.03.2016 № 2303, від 25.05.2016 № ІГ250516, зі змісту яких неможливо встановити до якого з наведених договорів та господарських операцій вони належать.

Будь-яких інших, передбачених Кодексом та Законом № 996-XIV первинних документів, як то: видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, платіжних доручень, облікових регістрів, виписок по рахунках щодо руху коштів, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних на транспортування обладнання (товарів) чи інших документів, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за наведеними договорами з контрагентами - ТОВ «ІСТВУД ГПУП» та з ТОВ «ІН-ГВАР», Позивач суду не подав, як і не надав доказів на підтвердження використання робіт/послуг за вказаними договорами у власній діяльності. Така поведінка Позивача також виключила можливість суду перевірити відповідність первинної документації вимогам Кодексу та Закону № 996-XIV.

Натомість, згідно з податковою інформацією по контрагентам ТОВ «ІСТВУД ГПУП» та з ТОВ «ІН-ГВАР», яка Позивачем не спростована, щодо них відсутні дані про: працюючих осіб, окрім однієї особи - директора (головного бухгалтера); залучення інших кваліфікованих працівників для виконання відповідних робіт та надання послуг (цивільно-правові договори); транспортування ТМЦ від постачальника до покупця.

Згідно з аналізом ЄРПН не встановлено декларування ТОВ «ІСТВУД ГПУП» будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, теплопостачання, придбання канцелярських засобів, що ймовірно могло свідчити про здійснення господарської діяльності.

При цьому, відповідно до пункту 74.1. статті 74 Кодексу, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів, а результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Таким чином, суд не вбачає реальності та можливості вчинення господарських операцій з виконання робіт та надання послуг контрагентами ТОВ «ІСТВУД ГПУП» та з ТОВ «ІН-ГВАР» на користь Позивача, тож у останнього були відсутні правові підстави для податкового обліку вказаних операцій.

Суд також звертає увагу на те, що, як вбачається зі змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.09.2017 № 757/56577/17-к, в рамках кримінального провадження № 32016100060000117 (згідно з даними ЄДРСР), в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за попередньою змовою з підконтрольними їм особами, в тому числі з гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , використовуючи реквізити підконтрольних підприємств, зокрема ТОВ «ІСТВУД ГРУП» (39857923), здійснюють незаконну діяльності, яка направлена на ухилення від сплати податків при реалізації імпортованих товарно-матеріальних цінностей за готівку та надання послуг з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ транзитно-конвертаційним групам, які в свою чергу формують податковий кредит підприємствам реального сектору економіки, за рахунок проведення безтоварних операцій та взаєморозрахунків на суму понад 21 млн. грн. із спеціально створеними, придбаними для цього підконтрольними їм підприємствами, тобто причетні до вчинення злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що в рамках кримінального провадження №32016100060000117 від 29.07.2016, допитано ОСОБА_11 щодо непричетності до діяльності підприємства TOB «Іствуд Груп», яка підтвердила, що жодних документів, пов`язаних з діяльністю товариства, як директор ніколи не підписувала.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд не вбачає реальності фактичного здійснення операцій ТОВ «ІСТВУД ГПУП» та ТОВ «ІН-ГВАР» за договорами з Позивачем.

Водночас, платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

При цьому, відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Кодекс у взаємозв`язку з положеннями Закону № 996-XIV пов`язують виникнення у Позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ, тож судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Відповідача 2 № 0054471404 та рішення Відповідача 1 № 2015/6/99-99-11-01-2-25.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об`єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників сторін, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідачі належним чином виконали обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ними рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТЕКНОЛОДЖІ ГРУП» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук