Рішення № 101920513, 10.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року м. Київ № 826/10919/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДФ Плюс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 37264236) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 44116011)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018651404 від 13.04.2018ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДФ Плюс» (далі по тексту також - Позивач, ТОВ «ДФ Плюс») з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018651404 від 13.04.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Позивач жодних вимог податкового законодавства, на які вказує Відповідач, не порушував, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують реальність здійснюваних ним господарських операцій з контрагентами.

Представник Відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірне рішення приймалося Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок виявлення під час перевірки Позивача порушення ним норм Податкового кодексу України, що виразилось у податковому обліку нереальних господарських операцій з контрагентами.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинного Відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011 (далі по тексту також - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Прімавера Груп» (код 40806552) за грудень 2016 року та ТОВ «Екліпс люкс» (код 41072223) за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 23.03.2018 № 282/26-15-14-04-04/37264236 (далі по тексу також - Акт), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пункту 44.1. статті 44, пунктів 198.1., 198.3, 198.6. статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 468580,00 грн., у тому числі 468580,00 грн. за червень 2017 року.

Так, перевіркою було встановлено, що Позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 468580,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Прімавера Груп» за грудень 2016 року в сумі 57200,00 грн. та ТОВ «Екліпс люкс» за червень 2017 року в сумі 411380,00 грн.

Під час здійснення перевірки встановлено, що Позивач документально оформлював операції по придбанню послуг технічного характеру (тестування на виявлення технічних невідповідностей електронних пристроїв - мобільні телефони, фотографування продукції для каталогу, фотошутінг продукції в точках продажу, ТМ Сигма Мобайл, пакування товару в коробки картонні, маркування товару з використанням самоклеючої стрічки з текстом «Сигма Мобайл», оновлення та наповнення інтернет сайту актуальною інформацією та новинами по продукції, послуги з підтримки та просування сторінки Sigma Mobile в соціальній мережі Facebook, підбір дизайнів зображень, ілюстрації для публікацій, написання текстів публікацій) у ТОВ «Прімавера Груп» та ТОВ «Екліпс люкс» при відсутності фактичної можливості здійснення ними вказаних послуг з урахуванням відсутності відповідних трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Зокрема, взаємовідносини Позивача з ТОВ «Прімавера Груп» ґрунтувалися на договорі про надання послуг від 05.12.2016 № 512164, за умовами якого ТОВ «Прімавера Груп», як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу послуги (пакування в коробки картонні, маркування товару з використанням самоклеючої стрічки з текстом «Сигма Мобайл»), а Позивач, як замовник, зобов`язувався прийняти та оплатити їх.

На підставі зазначеного договору ТОВ «Прімавера Груп» виписало на адресу Позивача акти надання послуг від 12.12.2016 № 136, від 14.12.2016 № 139 та податкові накладні від 12.12.2016 №№ 3, 249 на загальну суму 343200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 57200,00 грн.), підписані директором Шолохом О.С.

Водночас, вході аналізу податкової інформації (бази даних «Податковий блок», ЄРПН, податкової звітності) щодо ТОВ «Прімавера Груп» встановлено наступне: стан платника податку - 0; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та податкова декларація на прибуток за 2016 рік не подані; відсутні транспортні засоби, складські приміщення, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів, у тому числі орендованих; відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування в мережі Інтернет, прибирання та інші витрати, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, характерні для реального сектору економіки. Окрім того, згідно з інформацією з ЄДРСР, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.11.2017 № 760/24991/17, в рамках кримінального провадження № 3201710090000056 від 21.08.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, надано тимчасовий доступ слідчим СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві до оригіналів документів, що перебувають у його володінні ПАT «СБЕРБАНК» (МФО 320627), які стосуються відкриття й обслуговування рахунків за № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих ТОВ «Прімавера Груп» (код 40806552) в період з 13.12.2016 року по 17.11.2017 року, з метою встановлення реального руху грошових коштів, оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що в 2016 році, з метою прикриття незаконної діяльності та без мети здійснення фінансово-господарських операцій гр. ОСОБА_1 зареєстрував ТОВ «Прімавера Груп» (код 40806552).

Виходячи з наведеного податковий орган дійшов висновку про те, що перевіркою встановлені обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини контрагентів та відсутність обов`язкових реквізитів, оскільки ОСОБА_1 не ставив підпис на актах надання послуг та податкових накладних за грудень 2017 року, виписаних ТОВ «Прімавера Груп», тож вказані документи не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Взаємовідносини Позивача з ТОВ «Екліпс люкс» ґрунтувалися на договорах:

про надання послуг від 01.06.2017 № 601172, за умовами якого ТОВ «Екліпс люкс», як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу послуги (тестування на виявлення технічних невідповідностей електронних пристроїв - мобільні телефони), а Позивач, як замовник, зобов`язувався прийняти та оплатити їх;

про надання послуг від 01.06.2017 № 601173, за умовами якого ТОВ «Екліпс люкс», як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу послуги (фотографування продукції для каталогу, фотошутінг продукції в точках продажу, ТМ Сигма Мобайл), а Позивач, як замовник, зобов`язувався прийняти та оплатити їх;

про надання послуг від 01.06.2017 № 601177, за умовами якого ТОВ «Екліпс люкс», як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу послуги (послуги по зберіганню товару, пакування в коробки картонні, маркування товару з використанням самоклеючої стрічки з текстом «Сигма Мобайл»), а Позивач, як замовник, зобов`язувався прийняти та оплатити їх;

про надання послуг від 01.06.2017 № 601178, за умовами якого ТОВ «Екліпс люкс», як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу послуги (оновлення та наповнення інтернет сайту актуальною інформацією та новинами по продукції), а Позивач, як замовник, зобов`язувався прийняти та оплатити їх;

про надання послуг від 05.06.2017 № 605174, за умовами якого ТОВ «Екліпс люкс», як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу послуги (онлайн консультації по роботі та обслуговуванню електронних пристроїв), а Позивач, як замовник, зобов`язувався прийняти та оплатити їх;

про надання послуг від 05.06.2017 № 605175, за умовами якого ТОВ «Екліпс люкс», як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу послуги (послуги з підтримки та просування сторінки Sigma Mobile в соціальній мережі Facebook, підбір дизайнів зображень, ілюстрацій для публікацій, написання текстів публікацій), а Позивач, як замовник, зобов`язувався прийняти та оплатити їх.

На підставі договору від 01.06.2017 № 601172, ТОВ «Екліпс люкс» виписало на адресу Позивача акти надання послуг від 15.06.2017 № ОУ-0615/01, від 08.06.2017 № ОУ-0608/01, від 12.06.2017 № ОУ-0612/01, від 05.06.2017 № ОУ-0605/01 та податкові накладні від 15.06.2017 № 24, від 08.06.2017 № 22, від 12.06.2017 № 23, від 05.06.2017 № 20 на загальну суму 1141280,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 190380,00 грн.), підписані директором Гурбичом А.С.

На підставі договору від 01.06.2017 № 601173, ТОВ «Екліпс люкс» виписало на адресу Позивача акт надання послуг від 06.06.2017 № ОУ-0606/01 та податкову накладну від 06.06.2017 № 21, на загальну суму 66000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11000,00 грн.), підписані директором Гурбичом А.С.

На підставі договору від 01.06.2017 № 601177, ТОВ «Екліпс люкс» виписало на адресу Позивача акти надання послуг від 20.06.2017 № ОУ-0620/02, від 20.06.2017 № ОУ-0620/01, від 19.06.2017 № ОУ-0619/01, від 16.06.2017 № ОУ-0616/01 та податкові накладні від 20.06.2017 № 41, від 20.06.2017 № 40, від 19.06.2017 № 39, від 16.06.2017 № 11 на загальну суму 817200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 136200,00 грн.), підписані директором Гурбичом А.С.

На підставі договору від 01.06.2017 № 601178, ТОВ «Екліпс люкс» виписало на адресу Позивача акт надання послуг від 14.06.2017 № ОУ-0614/01 та податкову накладну від 04.06.2017 № 10, на загальну суму 76800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12800,00 грн.), підписані директором Гурбичом А.С.

На підставі договору від 05.06.2017 № 605174, ТОВ «Екліпс люкс» виписало на адресу Позивача акт надання послуг від 14.06.2017 № ОУ-0614/01 та податкову накладну від 21.06.2017 № 42, на загальну суму 252000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 42000,00 грн.), підписані директором Гурбичом А.С.

На підставі договору від 05.06.2017 № 605175, ТОВ «Екліпс люкс» виписало на адресу Позивача акт надання послуг від 21.06.2017 № ОУ-0621/01 та податкову накладну від 21.06.2017 № 25, на загальну суму 114000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 19000,00 грн.), підписані директором Гурбичом А.С.

Водночас, вході аналізу податкової інформації (бази даних «Податковий блок», ЄРПН, податкової звітності) щодо ТОВ «Екліпс люкс» встановлено наступне: стан платника податку - 0; податковий розрахунок сум податку, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку за другий квартал 2017 року та відомість про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за червень 2017 року не подавались, що унеможливило встановити факт наявності трудових ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності в задекларованих обсягах; документально оформлено надання Позивачу різноманітних послуг при відсутності відповідних трудових та матеріально-технічних ресурсів; послуги, які надавалися Позивачу не придбавались ТОВ «Екліпс люкс» за перше півріччя 2017 року; відсутні транспортні засоби, складські приміщення, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів, у тому числі орендованих; відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування в мережі Інтернет, прибирання та інші витрати, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, характерні для реального сектору економіки. Директором ТОВ «Екліпс люкс» є ОСОБА_3 , який одночасно значиться директором, засновником та головним бухгалтером ще 25 підприємств, які територіально розміщені в різних містах України. Окрім того, згідно з інформацією з ЄДРСР, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2017 № 200/21362/17, в рамках кримінального провадження № 120170400000000753 від 27.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, яке розпочато за фактом діяльності на території міста Дніпро стійкого злочинного угрупування, діяльність якого спрямована на тіньовий сектор економіки, пов`язана насамперед з наданням послуг реального сектору економіки щодо привласнення бюджетних коштів та конвертації грошових коштів шляхом переведення безготівкових коштів у готівку, заниження податкових зобов`язань та податку на прибуток, оформлення безтоварних операцій використовуючи реквізити підприємств зареєстрованих без мети підприємницької діяльності. У ході проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням було встановлено ряд підприємств котрі використані злочинним угрупуванням з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків, серед яких ТОВ «Екліпс люкс».

Виходячи з наведеного податковий орган дійшов висновку про те, що встановлено неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ «Екліпс люкс».

Отже, Позивач не проявив розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами-постачальниками ТОВ «Прімавера Груп» (код 40806552) за грудень 2016 року та ТОВ «Екліпс люкс» (код 41072223) за червень 2017 року.

На підставі Акта, Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 № 0018651404, яким до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 468580,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши до Державної фіскальної служби України скаргу, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 26.06.2018 № 21776/6/99-99-11-01-02-25, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 № 0018651404 - залишене без змін.

Незгода Позивача з податковим повідомленням-рішенням Відповідача від 13.04.2018 № 0018651404, зумовила його звернення до суду з даною позовною заявою.

При цьому, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктами владних повноважень в основу прийняття оскаржуваних рішень на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту також - Кодекс) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту також - Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

У той же час, платник податків має право, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.7., 17.1.8., 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

При цьому, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1., 198.2. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом в описовій частині рішення, на формування Позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість мали вплив його взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ТОВ «Прімавера Груп» (код 40806552) та ТОВ «Екліпс люкс» (код 41072223).

На спростування висновків Відповідача, покладних в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та підтвердження реальності взаємовідносин зі вказаними контрагентами, Позивачем надані суду копії первинної документації по здійсненим між ними фінансово-господарським операціям, а саме:

договору про надання послуг від 05.12.2016 № 512164 з ТОВ «Прімавера Груп та виписані на його підставі рахунки на оплату № 136 від 12.12.2016, № 139 від 14.12.2016, акти прийому-передачі товарів (за договором зберігання № 512164 від 05.12.2016) № 19 від 10.12.2016 № 23 від 12.12.2016, № 25 від 14.12.2016; акти надання послуг від 12.12.2016 № 136, від 14.12.2016 № 139, платіжні доручення № 314 від 13.01.2017, № 316 від 20.01.2017, № 317 від 20.01.2017 (підписані директором Шолохом О.С.);

договорів про надання послуг від 01.06.2017 № 601172 (зі звітом до нього), від 01.06.2017 № 601173, від 01.06.2017 № 601177, від 01.06.2017 № 601178, від 05.06.2017 № 605174, від 05.06.2017 № 605175, з ТОВ «Екліпс люкс» та виписані на їх підставі рахунки на оплату № СФ-0605/01 від 05.06.2017, № СФ-0608/10 від 08.06.2017, № СФ-0612/09 від 12.06.2017, № СФ-0615/18 від 15.06.2017, № СФ-0606/11 від 06.06.2017, № СФ-0621/19 від 21.06.2017, № СФ-0621/02 від 21.06.2017, № СФ-0620/18 від 20.06.2017, № СФ-0620/06 від 20.06.2017, № СФ-0619/14 від 19.06.2017, № СФ-0614/06 від 14.06.2017, акти прийому-передачі товарів на тестування № 119 від 05.06.2017, № 162 від 05.06.2017, № 120 від 08.06.2017, № 160 від 08.06.2017, № 118 від 09.06.2017, № 155 від 12.06.2017, № 117 від 13.06.2017, № 153 від 15.06.2017, акти прийому-передачі товарів на зберігання № 112 від 08.06.2017, № 113 від 09.06.2017, № 114 від 13.06.2017, № 132 від 20.06.2017, акти надання послуг від 15.06.2017 № ОУ-0615/01, від 08.06.2017 № ОУ-0608/01, від 12.06.2017 № ОУ-0612/01, від 05.06.2017 № ОУ-0605/01, від 06.06.2017 № ОУ-0606/01, від 20.06.2017 № ОУ-0620/02, від 20.06.2017 № ОУ-0620/01, від 19.06.2017 № ОУ-0619/01, від 16.06.2017 № ОУ-0616/01, від 14.06.2017 № ОУ-0614/01, від 14.06.2017 № ОУ-0614/01, від 21.06.2017 № ОУ-0621/01, платіжні доручення № 396 від 30.06.2017, № 404 від 06.07.2017 (підписані директором Гурбичом А.С.).

Також Позивачем надано копії договорів про відступлення права вимоги: № 268 від 16.07.2017, за яким ТОВ «Екліпс люкс» відступило ТОВ «ЯЛАН» право вимоги заборгованості Позивача в сумі 746383,00 грн. за договором про надання послуг від 01.06.2017 № 601177); № 90 від 19.08.2017 та № 105 від 28.08.2017, за яким ТОВ «Екліпс люкс» відступило ТОВ «КРЕДИТ СВІТ» право вимоги заборгованості Позивача, відповідно, в сумі 410400,00 грн., в сумі 108000,00 грн., в сумі 184578,40 грн. за договорами про надання послуг від 01.06.2017 № 601172, від 05.06.2017 № 605175, від 05.06.2017 № 605174; № 55 від 28.08.2017, за яким ТОВ «Екліпс люкс» відступило ТОВ «МАКС ГОЛД ГРУП» право вимоги заборгованості Позивача в сумі 359412,00 грн. за договором про надання послуг від 01.06.2017 № 601172; № 2306/3 від 23.06.2017, за яким ТОВ «Екліпс люкс» відступило ТОВ «КРАДА» право вимоги заборгованості Позивача в сумі 262920,00 грн. і платіжні доручення на користь ТОВ «ЯЛАН» № 405 від 07.07.2017, № 468 від 28.09.2017, № 469 від 09.10.2017, № 469 від 18.10.2017, на користь ТОВ «КРЕДИТ СВІТ» № 521 від 06.12.2017, № 522 від 06.12.2017, № 493 від 07.11.2017, № 494 від 07.11.2017, на користь ТОВ «МАКС ГОЛД ГРУП» № 477 від 31.10.2017, на користь ТОВ «КРАДА» № 407 від 12.07.2017.

Дослідивши та надавши оцінку наведеним первинним документам, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов`язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій Позивача з контрагентами.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе за договорами зобов`язань, Відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи його представника викладені у відзиві на позов.

Також Відповідачем не наведено переліку невідповідностей наданих Позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Прімавера Груп» та ТОВ «Екліпс люкс» вимогам Кодексу та Закону 996-XIV.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що на момент складання зазначених первинних документів та здійснення господарських операцій, Позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи Позивача або його контрагентів в судовому порядку недійсними не визнавались та відсутні вироки судів чи інші належні докази щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, здійснення фіктивного підприємництва, укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що фактично відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій Позивача з контрагентами - ТОВ «Прімавера Груп» (код 40806552) та ТОВ «Екліпс люкс» (код 41072223).

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право Позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань, може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин, в ході розгляду даної справи, судом встановлено не було.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес АД проти Болгарії», в якому зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Водночас, сам по собі факт недекларування контрагентом Позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право Позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 № К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів Позивача матеріальних ресурсів Відповідачем суду не надано, а відсутність у деяких з контрагентів трудових ресурсів, на які посилається Відповідач, саме по собі не може свідчити про відсутність у них адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала платника податків перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Водночас, аргументи Відповідача ґрунтуються фактично на інформації з бази даних, однак, на думку суду, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з Позивачем нереальними.

Крім того, посилання Відповідача на нереальність господарських відносин між Позивачем та його контрагентами носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності такими контрагентами, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання.

Посилання Відповідача лише на дані протоколу допиту свідка та дані ЄДРСР щодо наявності ухвал слідчих суддів про надання доступу до речей та документів в рамках кримінальних проваджень, сприймається судом критично, оскільки, відповідно до вимог діючого законодавства, вина особи встановлюється вироком суду, який набрав законної сили. Водночас, вироки суду щодо контрагентів Позивача та/або його посадових осіб Відповідачем суду не надані. Наведені ж у зазначених документах пояснення та обставини не стосуються взаємовідносин Позивача з контрагентами.

Більше того суд вважає, що лише внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між Позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз Відповідача не може слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій, оскільки, фактично, висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі.

У свою чергу, як вже зазначалося судом вище, надані Позивачем первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь Позивача та контрагентів у виконанні договірних зобов`язань.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення Відповідача № 0018651404 від 13.04.2018 протиправним та таким, що підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об`єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників сторін, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та наявність правових підстав для її задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач не виконав обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ними оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДФ Плюс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0018651404 від 13.04.2018 на суму 468 580 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДФ Плюс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 37264236) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 028,70 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 44116011).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук