Рішення № 101889408, 14.12.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2348/21

Справа № 235/7516/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молчанова Н.В., звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 18.10.2010 року по 09.12.2020 року, звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 28.07.2020р. о 22 год. 50 хв. форми Н-1/П, затвердженого Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. від 21.10.2020р., 28.07.2020р. на роботі він отримав виробничу травму внаслідок нещасного випадку та був доставлений у травматологічне відділення Мирноградської ЦМЛ, де йому встановлено діагноз: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забій головного мозку з наявністю контузійно-геморагічного забою лобової долі з двох сторін. Вдавлений багатоосколковий перелом лобової кістки ліворуч з розповсюдженням на стінку орбіти та переходом на основу ПЧЯ. Пневмоцефалія. Гемосинус лобової пазухи. Забійна рана м`яких тканин лобової області.

Відповідно до Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 28.04.2014р. о 6 год. 30 хв. форми Н-5, затвердженого Директором ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» Головком Ю.І., ОСОБА_1 отримав виробничу травму внаслідок нещасного випадку та був доставлений у травматологічне відділення Мирноградської ЦМЛ, де йому встановлено діагноз: відкритий уламковий перелом альвеолярного відростка верхньої щелепи. Травматична екстракція 2, 1, 2, 3, 4 на верхній щелепі і 1,1,2 на нижній щелепі. Забиті рани правої окологлазничної області, нижньої губи зліва. Забій м`яких тканин обличчя справи з наявністю гематом, садно. ВЧМТ. Струс головного мозку.

12.11.2020р. згідно довідки МСЕК йому внаслідок отримання виробничої травми встановлено 50% втрати професійної працездатності, із них 40% - за трудовим каліцтвом від 28.07.2020 року та 10% - за трудовим каліцтвом від 24.04.2014 року безстроково, визначена потреба у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, зубопротезуванні.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зав`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 60 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачем у позовній заяві вказані вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (форма Н-5), що стався 03.05.2014р., п. 6 Комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що особами, що допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких призвело до нещасного випадку, є ОСОБА_1 , тобто позивач не виконував вимоги інструкцій з охорони праці: порушення технологічного процесу, порушив вимоги технологічного паспорту 3 північної лави блоку № 3 у частині демонтажу арочного кріплення, порушення п.1.11. «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поводженню в шахті прохідника» ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.2.11 Колективного договору підприємства на 2013-2015р.р.».

Відповідно до п.10 Акту форма Н-1/П від 21 жовтня 2020р., наданого до суду позивачем, особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_1 , тобто саме позивач не виконував вимоги інструкцій з охорони праці: порушив вимоги технологічного паспорту 3 північної лави блоку № 3 у частині демонтажу арочного кріплення, порушив п.1.11. «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поводженню в шахті гірника очисного вибою», ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.2.11 Колективного договору підприємства на 2013-2015р.р.».

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (форма Н-1/П), що стався 28 жовтня 2020р., п.8 Комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що особами, що допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких призвело до нещасного випадку, є ОСОБА_1 , тобто позивач, не виконував вимоги інструкцій з охорони праці: порушення технологічного процесу під час виконання демонтажу секцій механізованого комплексу ДМ № 82 у 7 північній «біс» лаві блоку 10. порушення ст.41 Гірничого Закону України, п.п.2 п.4. п.п.8 п.4 Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств, п.1 гл.1 розділ % НПОП 10.0-1.01-10 «Правил безпеки у вугільних шахтах, порушення п.1.11. «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поводженню в шахті прохідника» ст.14 Закону України «Про охорону праці».

Під час укладання трудового договору роботодавець проінформував працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору».

Позивач був ознайомлений з умовами праці, які відносяться до шкідливих, та свідомо працював в таких умовах.

Відповідно до чинного законодавства працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов`язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, мають право на спеціальні пільги та компенсації. Працівники, зайняті на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, безкоштовно за встановленими нормами забезпечуються роботодавцем спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджувальними засобами.

Позивач у позовної заяви вказує на роботу в умовах шкідливих факторів, відповідно до чого позивач отримав моральну шкоду.

Позивачем не подано доказів, що підтверджують наявність причинного зв`язку між отриманим позивачем моральною шкодою і протиправними діями відповідача, а також наявність провини підприємства в його заподіянні.

Не доведено у позові та доданих до позову додатків і факт противних дій відповідача.

Позивач, на думку відповідача, не надав жодного доказу отримання моральної шкоди.

В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь 60 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Втім, в позовній заяві позивачем не зазначено та не доведено належними доказами в розумінні ЦПК України, чому саме моральна шкода оцінена ним у зазначеній сумі.

У разі вирішення справи на користь позивача, що відповідно до п.п.164.2.14 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Відповідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Згідно п.14.1.180 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Також п.п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово встановлюється військовий збір. Тож суд при винесенні рішення має зазначити в судовому рішенні про утримання податку у розмірі 18%, а також 1,5% військового збору від суми, що належить до виплати.

Таким чином, в процесі добровільного виконання судового рішення, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» виступає у ролі податкового агенту, тож з метою уникнення непорозумінь зі стягувачами в майбутньому, відповідач просив зазначати у судовому рішенні, що присуджені до стягнення суми з вирахуванням податків, зборів, та обов`язкових платежів, одержувачем яких є Державний бюджет України.

Дана справа не представляє собою високу складність, докази адвокату збирати не потрібно, всі документи знаходяться у позивача, про що зазначено у позовній заяві, тому вважав, що судові витрати позивача необґрунтовано завищені та фактично не понесені. Крім того, до позовної заяви не додані докази щодо укладання договору між адвокатом та позивачем, як і сам договір, відсутній прибутковий касовий ордер, що підтверджує фактично понесені позивачем витрати на правову допомогу, розрахунок судових витрат від 20.09.2021 складений з арифметичними помилками і не може бути достовірним доказом фактично понесених витрат на правову допомогу адвоката, як і надана адвокатом довідка від 02.09.2021 про отримання оплати з надання професійної правничої допомоги. Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) також відсутній, що свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження виконання адвокатом робіт (надання послуг). Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката не підтверджені документально належним чином та їх розмір є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору.

Представник позивача Молчанова Н.В. надала відповідь на відзив, в якій зазначили що відповідачем у своєму відзиві не надано жодного підтверджуючого документу на підтвердження своїх доказів, а саме, що вживання заходів, зменшення або усунення впливу шкідливих умов праці, надання соціальних гарантій у вигляді санітарно- курортного лікування для збереження здоров`я позивача після впливу шкідливих чинників на виробництві. Відповідач не довів, що характер умов на даному підприємстві є безпечним та відповідає усім нормам охорони праці.

Посилаючись на те, що нібито позивач був ознайомлений про небезпечність та шкідливість виробничих чинників та їх впливу на здоров`я. При цьому доказів ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не надано.

Відповідач зазначає, що саме позивач сприяв розвитку свого професійного захворювання. Дане ствердження не витримує ніякої критики, оскільки в повноваження позивачем ніяким чином не входило зниження: пилу переважно фіброгенної дії, фізичного динамічного навантаження, рівню еквівалентного шуму на робочому місці та масу вантажу.

В такому випадку для реалізації права позивача на належні, безпечні, здорові умови праці обов`язком відповідача є забезпечення відповідності умов праці на робочому місці працівника вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч.1 статті 153 КЗпП України. Відповідач протягом тривалого часу грубо порушував ст.12 Закону України «Про охорону праці» та ст.153 КЗпП України.

Відповідно до довідки МСЕК за трудовим каліцтвом, позивачу було встановлено всього 50% втрати професійної працездатності, із них 40% - за трудовим каліцтвом від 28.07.2020 року та 10% - за трудовим каліцтвом від 24.04.2014 року, його визнаний інвалідом З групи безстрокво. Саме у період роботи позивача на підприємстві відповідач спричинив розвиток трудового каліцтва та втрати працездатності до 50%.

Отже, відповідач не забезпечив створення нешкідливих та безпечних умов праці для позивача. Позивач вважає, що внаслідок незабезпечення відповідачем права позивача на безпечні та нешкідливі умови праці позивачем втрачено здоров`я, чим заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок саме такої бездіяльності посадових осіб шахти позивач отримав захворювання, що призвело до моральних страждань, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували моральні страждання позивача.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливістю його відновлення, обмеженням характеру та умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, довідками МСЕК, виписками з історій хвороби.

Доводи відповідача про те, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не ґрунтуються на законі, оскільки цим законом на час виникнення спірних правовідносин не передбачено обов`язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати моральну шкоду постраждалому на виробництві.

Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката, Постановою від 20.11.2018 р. у справі № 910/23210/17 Верховний Суд висловлює наступну позицію: «Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта».

Неправомірними діями Відповідача обґрунтовано порушені права, свобода, інтереси позивача.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач працював у ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" з 18 жовтня 2010 року по 9 грудня 2020 року, звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.8-12).

28 квітня 2014 р. о 6 годині 30 хвилин під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, внаслідок чого він отримав виробничу травму та був доставлений у травматологічне відділення Мирноградської ЦМЛ, де йому встановлено діагноз: відкритий уламковий перелом альвеолярного відростка верхньої щелепи. Травматична екстракція 2, 1, 2, 3, 4 на верхній щелепі і 1,1,2 на нижній щелепі. Забиті рани правої окологлазничної області, нижньої губи зліва. Забій м`яких тканин обличчя справи з наявністю гематом, садно. ВЧМТ. Струс головного мозку, про що було складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 28.04.2020р. о 6 годині 30 хвилин, затверджений 03.05.2014р. Директором ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» Головко Ю.І. (а.с.30-31).

Згідно копії довідки МСЕК 10 ААА № 246471 від 18.06.2014 року позивачу первинно встановлено 15% втрати працездатності за трудовим каліцтвом з 18.06.2014р. по 01.07.2015р., визначено потребу у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, зубопротезування.

Згідно копії довідки МСЕК 10 ААА № 241636 від 18.06.2015 року позивачу повторно встановлено 15% втрати працездатності за трудовим каліцтвом з 18.06.2015р. по 01.07.2017р., визначено потребу у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, зубопротезування.

Згідно копії довідки МСЕК АБ № 0046861 від 06.07.2017 року позивачу повторно встановлено 10% втрати працездатності за трудовим каліцтвом з 06.07.2017р. по 01.08.2020р., визначено потребу у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, зубопротезування.

Згідно копії довідки МСЕК 12ААА № 093207 від 16.07.2020 року позивачу повторно встановлено 10% втрати працездатності за трудовим каліцтвом з 16.07.2020р. по 01.08.2023р., визначено потребу у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, зубопротезування.

28 липня 2020 р. о 22 годині 50 хвилин під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, внаслідок чого він отримав виробничу травму та був доставлений у травматологічне відділення Мирноградської ЦМЛ, де йому встановлено діагноз: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забій головного мозку з наявністю контузійного-геморагічного забою лобової долі з двох сторін. Вдавлений багато осколковий перелом лобової кістки ліворуч з розповсюдженням на стінку орбіти та переходом на основу ПЧЯ. Пневмоцефалія. Гемосинус лобової пазухи. Забійна рана м`яких тканин лобової області, про що було складено акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 28.07.2020р. о 22 годині 50 хвилин, затверджений 21.10.2020р. Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. (а.с.13-29).

Згідно копії довідки МСЕК 12 ААА № 092684 від 12.11.2020 року позивачу встановлено 50% втрати працездатності із них: первинно 40% - за трудовим каліцтвом від 28.07.20р. та повторно 10% - за трудовим каліцтвом від 24.04.14р. безстроково, визначено потребу у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, зубопротезування (а.с.34).

Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААБ № 846000 від 12.11.2020р. позивачу первинно встановлено 3 група інвалідності за трудовим каліцтвом безстроково, рекомендовано спостереження лікаря невролога, стаціонарне лікування (а.с.34).

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актів проведення розслідування нещасного випадку, довідок МСЕК, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, виписками з медичної карти амбулаторного хворого, виписками з медичної карти амбулаторного хворого, епікризами з історії хвороби, індивідуальною програмою реабілітації інваліда, висновком ЛКК, епікризу, висновком про тяжкість виробничої травми.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже ствердження відповідача про необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК є безпідставним.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у 40 000 грн.

Суд при ухваленні рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 40 000 грн підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договором про надання правової (юридичної) допомоги № 10/10/21 від 12.10.2021 року укладеним між Адвокатським бюро «Молчанової Наталії» та ОСОБА_1 ; розрахунок витрат за договором про надання правової (юридичної) допомоги № 10/10/21 від 12.10.2021 року, згідно якого загальний розмір витрат на правову допомогу складає 5 000 грн; актом наданих послуг по договору про надання правової (юридичної) допомоги № 10/10/21 від 12.10.2021 року; квитанцією про оплату послуг по договору про надання правової (юридичної) допомоги № 10/10/21 від 12.10.2021 року в сумі 5 000 грн.

Процесуальним законодавством передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені стороною у зв`язку з наданням йому правної допомоги адвокатом.

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2021 року вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Тобто судом вирішено справу розглядати в письмову провадженні, за яким учасники справи в судове засідання не викликаються і не допитуються.

Таким чином, клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню - обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат і їх розмір треба зменшити до 1 000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 66,67%, з розрахунку 60 000,00 грн - 100%, 40 000 грн - х%, х = 40 000 грн х 100% : 60 000,00 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 605,36 грн, з розрахунку 66,67 % х 908 грн : 100%.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, будинок 1а, код ЄДРПОУ 13498562) про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом та його наслідками, 40 000 (сорок тисяч) гривень з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, на відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою 1 000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шестисот п`яти) гривень 36 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко