Рішення № 101882777, 14.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Справа № 160/18474/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2791-50/67У від 20.05.2019 року зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн., складену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Позивач вважає вимогу протиправною, з огляду на те, що офіційно працює найманим працівником та між сторонам вже виникав аналогічний спір стосовно протиправності нарахування відповідачем податкового боргу зі сплати єдиного внеску за вимогою №Ф-2791-50/67 від 14.02.2020р.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

16.11.2021р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що за даними інформаційної системи податкового органу ФОП ОСОБА_1 з 09.09.1998р. по 23.06.2020р. перебувала на обліку в Правобережній ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Новокодацький район) як фізична особа - підприємець та обліковувалася на загальній системі оподаткування. Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019р. №Ф-2791-50/67У на суму 21030,90 грн. включає в себе нарахування:

за 2017р. у сумі 8448,00 грн.;

за перший квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

за другий квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

за третій квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

за четвертий квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.

Також зазначає, що у разі не отримання доходу платник внеску має сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмірі мінімального страхового внеску.

18.11.2021р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що недоїмка в розмірі 21030,90 грн. увійшла до недоїмки в розмірі 29293,44 грн., скасованої рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2020р. у справі №160/6859/20.

Ухвалами суду від 29.11.2021р. відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну неналежного відповідача в адміністративній справі №160/18474/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги та про витребування доказів.

Станом на 14.12.2021р. до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2019р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало та скерувало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2791-50/60У у якій повідомило про наявність у позивача станом на 05.03.2020р. заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

Не погоджуючись із отриманою вимогою позивач звернулася зі скаргою від 22.07.2021р. до Державної податкової служби України

Рішенням про результати розгляду скарги від 12.08.2021р. №6904/Л/99-00-06-02-01-09 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 №Ф-2791-20/67-У не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2464 дія цього поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ч.4 ст.8 Закону №2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464 на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено ч.1 ст.3 Закону №2464, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).

У розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом першим п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначеннями, наведеними у п.4-5 ч.1 ст.1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч.2 ст.25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п.1 вказаного розділу Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з п.2 роз.VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було нараховано позивачу як фізичній особі - підприємцю єдиний внесок на загальну суму 21030,90 грн., про що зазначено у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки). При цьому, нарахування єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску, як вбачається із відзиву, відбулося за 2017р. - перший квартал 2019р.

Разом з тим, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020р. по справі №160/6859/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91949845, яке набрало законної сили 23.11.2020р., згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень) визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-2791-50/67 від 14.02.2020 року.

Як зазначено в описовій частині вищевказаного рішення підставою для формування вимоги від 14.02.2020 року №Ф-2791-50/67 є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги:

- нарахування за 2017 рік в сумі 8448 грн.;

- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 грн.);

- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн.;

- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн.;

- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.;

- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 2754,18 грн.;

- за 2 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 2754,18 грн.;

- за 3 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 2754,18 грн.;

- за 4 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 2754,18 грн.;

Отже, вказана вимога включає суму боргу у розмірі 29293,44 грн. за 2017-2019 роки.

Таким чином, недоїмка в розмірі 21030,90 грн. увійшла до недоїмки в розмірі 29293,44 грн., визначеної за вимоги від 14.02.2020 року №Ф-2791-50/67, обставини протиправність якої встановлені рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020р. по справі №160/6859/20.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу наведених норм процесуального закону, в межах спірних правовідносин, обставини, які мають преюдиціальне значення встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020р. по справі №160/6859/20, а саме щодо протиправності нарахування недоїмки за період 2017р. - перший квартал 2019р. на суму 21030,90 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2290442286.1 від 05.10.2021р., та які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9,73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2791-50/67У від 20.05.2019 року зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн., складену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувати Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49600; код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко