Ухвала суду № 10187723, 22.04.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року №4899/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Ніколіна В.В., Богаченка С.І.,

Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року у справі за позовом Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

КВП «Енергомонтаж» 06.09.2004 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2004 року №0000772340/0.

Позовну заяву мотивує тим, що оспорюваним податковим повідомленням-рішенням було донараховано суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за травень, липень 2003 року в сумі 143514,00 грн., у т.ч. основний платіж - 95676 грн. і штрафні санкції 47838 грн. Донарахування суми податку відбулось внаслідок відмови відповідача визнати правомірним включення до податкового кредиту сум, пов'язаних із придбанням мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів на суму 260496 грн. згідно із договором №326/05-03ле від 23.05.2003 року з підприємством «Відродження» Громадської організації інвалідів «Допомога» та на суму 313560 грн. згідно із договором №1324/07/03ле від 24.07.2003 року з ТзОВ «Печора Тур» із-за безтоварності купівлі-продажу. Вважають, що відповідач не має права не врахувати суми податкового кредиту, належно підтверджені податковими накладними, які пов'язані із задокументованими господарськими операціями, що не були визнані недійсними у встановленому порядку. Ствердили, що позивач мав намір використати мембрани у господарській діяльності та використав їх у процесі її здійснення.

Дана справа розглядалася судовими інстанціями неодноразово. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2008 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задоволено частково, постанову господарського суду Львівської області від 06.12.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю з підстав її невідповідності вимогам норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано те, що на підставі Договору комісії № 32705-03лк від 27.05.2003 року та Договору комісії №132507-03лк від 25.07.2003 року між КВП «Енергомонтаж» (Комітент) та ПП «Детройт» (Комісіонер) та Звіту комісіонера №16 від 27.05.2003 року та №62 від 29.09.2003 року придбані мембрани іоноселективного електрода для визначення високорозрядних фосфат-іонів в кількості 238 шт. були задекларовані та вивезені за межі митної території України згідно вантажних митних декларацій №№ 70000/3/211038, 70000/3/211033 08.09.2003 року та №№ 70000/3/807915, 70000/3/207917 від 23.07. 2003 року. Зазначене свідчить, що доводи податкового органу про безтоварність операції , фактичне невивезення товару за межі митної території України не відповідають дійсності і визначення податкового кредиту є правильним.

Представник Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав і доповнив, що доказів для підтвердження фактичного отримання товару, а також, яким чином перевозився і зберігався товар представити не може.

Представник Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова вимоги апеляційної скарги заперечив і вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку з питання дотримання податкового та валютного законодавства за травень-вересень 2003 року та складено акт №2150/23-4/01018671 від 11.06.2004 року.

Вищевказаним актом встановлено порушення п.п.1.7. ст.1, п.п.7.4.1, 7.4.4, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із допущеними порушеннями в оформленні довіреності та недоведеності факту фізичної присутності директора позивача при прийманні-передачі придбаного товару, оскільки подальша реалізація придбаного за вказаними договорами товару, не відображена в документах звітності позивача.

На підставі зазначеного акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.06.2004 року №0000772340/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 143514 грн. у т.ч. основний платіж - 95676 грн. і штрафні санкції 47838 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із договором купівлі-продажу №326/05-03ле від 23.05.2003 року та специфікації №1 позивач придбав мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів по ціні 2010 грн. за 1 шт., а всього 108 штук у підприємства «Відродження» громадської організації інвалідів «Допомога» на загальну суму 260496 грн., у тому числі ПДВ на суму 43416 грн.. Згідно із п.1.2. договору, право власності на товар виникає у покупця в момент підписання ним накладних на одержання товару. Накладна на відвантаження №105 підписана сторонами 27.05.2003 року Тією ж датою датована податкова накладна №105. Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей на директора Недоноскова В.О. датована 23.05.2003 року. Згідно із записами в книзі реєстрації довіреностей дата зазначеної довіреності вказана 13.05.2003 року. Доказів скасування довіреності чи визнання її недійсною у встановленому порядку суду не подано. Вартість товару повністю оплачена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №287 від 25.09.2003 р. на суму 216996 грн. та № 074 від 08.08.2003 р. на суму 43500 грн.

Згідно із договором купівлі-продажу №1324/07/03ле від 24.07.2003 року та специфікації №1 позивач придбав такий же товар по ціні 2010 грн. за 1 шт., а всього 130 шт. у ТзОВ «Печора-Тур» на загальну суму 313560 грн., у тому числі ПДВ на суму 52260 грн. Згідно із п.1.2. договору, право власності на товар виникає у покупця в момент підписання ним накладних на одержання товару. Накладна на відвантаження №22 підписана сторонами 30.07.2003 року. Тією ж датою датована податкова накладна №22. Вартість товару повністю оплачена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №482 від 29.10.2003 року на суму 261300 грн. та №9 від 19.11.2003 року на суму 52260 грн.

Придбання вищевказаних мембран віднесено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість за даними операціями включені позивачем до складу податкового кредиту травня та липня 2003 року.

Разом з тим, жодного доказу фактичного отримання товару позивачем суду не надано. Не було також надано на вимогу суду першої інстанції та апеляційної інстанції доказів здійснення перевезення чи забезпечення збереження зазначеного вантажу.

Авансові звіти про відрядження (смт. Кураховка, вул..Жовтнева, 15, Донецька область) за отриманням вищевказаного придбаного товару директор Недоносков В.О., який розписався за отриманий товар, до бухгалтерії підприємства не подав.

Колегія суддів також відзначає, що вищевказані мембрани придбавались підприємством по ціні 2010 грн. за 1 шт., що суперечить справедливій ринковій ціні, яка становить від 37,44 грн. до 86,25 грн. за 1 шт. без ПДВ і визначена Львівською торгово-промисловою палатою в листі № 19-09/663 від 06.08.2004 року на підставі технологічного та технічного аналізу вартості складових частин товару,відомостей щодо кількості виготовлених в Україні мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ-33.2-30190933-001-2003 та вартості послуг по їх виготовленню.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що фактично цей товар не використовувався в господарській діяльності підприємства, а зразу же по мірі придбання в повному об»ємі ( 238 шт.) за договором комісії був переданий після придбання цього товару приватному підприємству «Детройт» для подальшої реалізації.

Так, 27.05.2003 року між позивачем (комітент) та приватним підприємством «Детройт» (комісіонер) був укладений договір комісії №32705-03лк, згідно із п. 1.1, якого комісіонер зобов'язався реалізувати товар комітента за межами митного кордону України від свого імені, але за рахунок комітента за винагороду. Згідно із специфікацією №1 до вказаного договору, актом №1 прийому-передачі товару на комісію, зазначені мембрани в кількості 108 штук були передані комісіонеру. Комісіонер виконав свої обов'язки за договором та реалізував товар за межами митного кордону України, що підтверджується звітом комісіонера №16 від 04.08.2003 року, вантажними митними деклараціями з відмітками митниці та платіжним дорученням №76 від 25.09.2003 року.

25.07.2003 року між позивачем (комітент) та приватним підприємством "Детройт" (комісіонер) був укладений договір комісії №32507-03лк, згідно із п. 1.1. якого комісіонер зобов'язався реалізувати товар комітента за межами митного кордону України від свого імені, але за рахунок комітента за винагороду. Згідно із специфікацією №1 до вказаного договору, актом №1 прийому-передачі товару на комісію, зазначені мембрани в кількості 130 штук були передані комісіонеру. Комісіонер виконав свої обов'язки за договором та реалізував товар за межами митного кордону України, що підтверджується звітом комісіонера №62 від 29.09.2003 року, вантажними митними деклараціями з відмітками митниці та платіжним дорученням №138 від 29.10.2003 року.

Внаслідок зазначених операцій позивачем не було отримано прибуток, а, натомість, були отримані від комісіонера кошти в меншій сумі, ніж були витрачені позивачем на їх придбання.(482197,28 грн. замість 574056, 00 грн.).

Виходячи із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», особа, яка здійснює діяльність, направлені на отримання доходу має сплачувати відповідні податки. Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необгрунтованою.

Згідно із п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, витрати позивача на придбання вищевказаних мембран можуть бути віднесені до складу валових витрат виробництва та обігу за умови, що вони придбавались з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, і лише у такому випадку сплачена при їх придбанні сума податку на додану вартість може бути віднесена до складу податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у редакції, яка була чинною на момент віднесення відповідних сум до податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених ( нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв«язку з придбанням товарів( робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Виходячи з положень пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону Уклаїни «Про оподаткування прибутку підприємств» мембрани іоноселективного електрода для визначення високорозрядних фосфат-іонів можна було б віднести до основних фондів і тоді включати до податкового кредиту, але при умові наміру підприємства використовувати їх у господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів.

Колегія суддів вважає, що, оскільки доказів про фактичне отримання товару в смт.Кураховка, вул..Жовтнева, 15, Донецька область від підприємства «Відродження» Громадської організації інвалідів «Допомога» та ТзОВ «Печора Тур» , їх перевозку, збереження позивачем на вимогу суду не надано, а довіреність на отримання товару ЯЖА №270134 датована в журналі 13.05.2003 року, тобто ще до укладення договору купівлі- продажу від 23.05.2003 року, відсутнє економічне та юридичне обгрунтування завищення ціни придбання мембрани та заниження її ціни при реалізації комісіонером, коли, у позивача не виникла база оподаткування -прибуток, при тому, що даний товар придбавався не для використання у господарській діяльності позивача, то висновок суду першої інстанції щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення є вірним.

Недоліки в оформленні видачі довіреності та недотримання порядку приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Печора Тур» та підприємства «Відродження» підтверджено актом перевірки і не заперечуються позивачем.

Покликання апелянта на вивезення за межі митної території України від імені позивача мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів не підтверджує право на включення до податкового кредиту 95676,00 грн.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що дії позивача були спрямовані на безпідставне одержання в подальшому коштів із державного бюджету, не дивлячись на наявність у нього податкових накладних та доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість і належно оформленої митної вантажної декларації.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року у справі №2а-1473/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський Судді В.В. Ніколін

С.І. Богаченко

Ухвала у повному обсязі складена 27.04.2010 року.