Ухвала суду № 10187663, 13.05.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року № 4334/09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Пліша М.А.,

Довгополова О.М., Стародуба О.П.,

Наконечній М.Р. ,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо" до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Тернопільській області, за участю прокуратури міста Тернополя про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

товариство з обмеженою відповідальністю «Альпо» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Тернопільській області в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000202306/0/26291 від 15.04.2008р., №0000562306/0/85728 від 26.12.2007р., №0000172306/0/25728 від 11.04.2008р. та стягнення з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування з ПДВ. В процесі розгляду справи позивачем подані заяви про збільшення розміру позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення №0008522305/0/47767 від 01.08.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень, грудень 2007 р. та січень 2008р.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000202306/0/26291 від 15.04.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 23761,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000172306/0/25728 від 11.04.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 51210 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000562306/0/85728 від 26.12.2007 р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 39605 грн., податкове повідомлення рішення № 0008522305/0/47767 від 01.08.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на суму 21534,00 грн., грудень 2007 року на суму 24646,00 грн., січень 2008р. на суму 23561,00 гри., стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 184317,00 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2007 року, січень 2008 року з податку на додану вартість. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що при винесенні постанови порушено норми матеріального права, а висновки суду не відвідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що працівниками державної податкової служби проведено ряд виїзних позапланових перевірок TзOB «Альпо» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, за періоди жовтень, грудень 2007 р., та січень 2008 р.

Перевірками встановлено, що у відповідності до актів недопуску до позапланових виїзних перевірок від 22.11.2007р. №799/23-06, від 21.01.2008 р. №178 23-623. від 12.05.2008 р. №263/23-623, в порушення п.п. 7.7.2 а).7.7.5 п.7.7. п.п. 7.4.5. п.7.4. п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищення сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за жовтень 2007 р.. грудень 2007 р., січень 2008 р. та ненадання платником бухгалтерських документів у підтвердження правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2007 р., грудень 2007 р., січень 2008 р.

Судом при розгляді справи прийнято рішення про призначення судових експертиз. В своїх висновках експертом підтверджено правомірність заявлення до відшкодування відповідних сум ПДВ за жовтень 2007 р.. грудень 2007 р., січень 2008 р.

Проте, судом першої інстанції не прийнято до уваги заперечення відповідача, що експертизи проведені без всебічного врахування бази та об'єкту оподаткування внаслідок яких формується податкове зобов'язання та податковий кредит з ПДВ, а як наслідок від'ємне значення та право на бюджетне відшкодування, а також, що при проведенні експертиз застосовано законодавство в редакції, що була вже не чинною ні на момент проведення перевірки, ні на момент проведення експертизи. Також в процесі розгляду справи було надано матеріали, які підтвердили, що згідно плану-графіку проведення перевірок за 2008 рік було заплановано проведення планової виїзної документальної перевірки TзOB «Альпо» по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008 р., тобто, з включенням місяців жовтня 2007 р., грудня 2007р., січня 2008 року, відшкодування податку на додану вартість за які є предметом розгляду даного спору.

Перевіркою встановлені порушення. Позивач за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р. здійснював реалізацію товарно-матеріальних цінностей за договірними цінами, які більш ніж на 20 відсотків були меншими ніж звичайні ціни, що склалися на ринку. Листом Тернопільської ОДПІ від 08.07.2008р. №42847 ТзОВ «Альпо» було запропоновано дати обгрунтування визначення звичайної ціни при продажу товарів (робіт, послуг) неплатникам податку на прибуток або платникам за ставкою відмінною від 25% та ціною продажу підприємствам платникам податку на загальних підставах. Як відповідь TзOB «Альпо» у своєму листі повідомило, що відмінність ціни на товари пояснюється акційним розпродажем залишків відповідного товару, а також продажем пошкодженого товару. Проте, під час проведення перевірки підприємством не було надано жодних документів, які б засвідчили обставини викладені у вище зазначеному листі. В ході проведення перевірки встановлено, що товар реалізовувався платникам податку на прибуток і ПДВ за договірними (звичайними) цінами, що в три рази (або на 70%) більші, ніж не платникам податків. Документів, що свідчать про наявність знижок на товар, маркетингової політики, у тому числі при просуванні товарів на ринках та інших документів, що можуть суттєво вплинути на ціну товару під час перевірки підприємством не надавалися.

Згідно п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 28.07.19998 р. №817-98 індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів(обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг). Для виконання зазначених положень цього Указу Тернопільська ОДПІ направила ГУ статистики у Тернопільській області лист від 16.07.2008 р. №43746 про надання інформації щодо рівня оптових цін, діючих в періоді з 2 кв. 2007 р. по 1 кв. 2008 р. по наступній номенклатурі товарів. Листом ГУ статистики у Тернопільській області від 18.07.2008р. №19-189 повідомлено, що перераховані товари ними не обстежуються. Разом з тим відповідний запит направлено Держінспекції з контролю за цінами.

Наведеним вище обґрунтовується, що в порушення п.1.18 ст. 1, п.4.1 ст. 4, п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «Альпо» занизило суму податкового зобов'язання зокрема за серпень 2007р. на 2822,0 грн.. за жовтень 2007 р. на 3985,0 грн., за січень 2008р. на 6208.0 грн.

Питання визначення звичайної ціни не було предметом дослідження судово-бухгалтерської експертизи.

Враховуючи наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційній скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі п.п. «б», «в» пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п. 7.7.5.п . 7.7 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000562306/0/85728 від 26.12.2007 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007р. на суму 61139 грн., згідно декларації по податку на додану вартість, зареєстрованої в податковій інспекції 20.11.2007р.;

- № 0000202306/0/26291 від 15.04.2008р., яким ТзОВ «Альпо» зменшено суму бюджетного відшкодування з датку на додану вартість за січень 2008 р. на суму 47.322 грн., згідно декларації по податку на додану вартість, зареєстрованої в податковій інспекції 20.02.2008р..

- № 0000172306/0/25728 від 11.04.2008 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 р. на суму 75856 грн., згідно декларації по податку на додану вартість, зареєстрованої в податковій інспекції 21.01.2008р..

Крім того працівниками податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку на предмет дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, результати якої оформлені відповідним актом № 8652/23-22/32549973 від 18.07.2008р.. яким встановлено порушення товариством п. 1.18 ст. 1 ., пп. 4.1 , 4 . 2. ст. 4 п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: встановлено реалізацію ТМЦ за цінами, нижчими за звичайні, внаслідок чого позивачем занижено валові доходи та суми податкових зобов'язань по ПДВ, а відтак завищено суму від'ємного значення по податку на додану вартість, та, як наслідок, завищено суму бюджетного відшкодування. А також через те, що до податкового кредиту платником включено сплачені ПДВ в складі вартості отриманих ним послуг: навантаження, розвантаження, транспортування, передпродажної підготовки товару, і т.п.. які на думку перевіряючих, не приймається до господарської діяльності товариства. На підставі зазначеного акта перевірки, рішенням голови Державної податкової адміністрації в Тернопільській області № 11176/7/23-427/475 від 30.07.2008р. відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 11 Інструкції «Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» затвердженої наказом ДПА України № 110 від 23.03.2001р. частково скасовано податкові повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ, що є предметом даного спору, а саме:

- №0000562306/0/85728 від 26.12.2007 р. в частині зменшення на 21534 грн. суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року;

- №0000202306/0/26291 від 15.04.2008 р. в частині зменшення на 23761 грн. суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року;

- №0000172306/0/25728 від 11.04.2008 р. в частині зменшення на 24646 грн. суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року та зобов'язано начальника Тернопільської ОДПІ винести податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки №8652/23-22/32549973 від 18.07.2008 р. в решті зазначені рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування залишено без змін,

Відповідачем на підставі рішення голови ДПА в Тернопільській області №11176/7/23-427/475 від 30 липня 2008 року та акта перевірки № 8652/23-22/32549973 від 18 липня 2008 року прийнято 01.08.2008р. податкове повідомлення-рішення №0008522305/0/47767 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 21 534 грн., січень 2008 року на 23561 грн., грудень 2007 року на 24646 грн.

Розглядаючи спір суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 2.1.4. п. 2.1. п.п.2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.10.4. ст. 10 Закону України «про податко на додану вартість», контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов'язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу та відшкодування податку на додану вартість.

Податкова інспекція, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації платника податку з розрахунком суми бюджетного відшкодування, проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних та за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми відшкодування зроблено з порушенням, згідно пп. 7.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України в редакції наказу від 02.05.2001р. № 200/86, на підставі матеріалів позапланової виїзної перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, приймає податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до положень п. 1.7, 1 8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно п.п. 7 .4.1 п. 7 .4. ст. 7. цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення відшкодування його від'ємного значення є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст . 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), інших підстав Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає.

Для позивача звітним податковим періодом є місяць.

При від'ємному значенні такої різниці та за відсутності податкового боргу попереднього періоду, отримана сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (п.п 7.7.2. п 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судом першої інстанції вірно враховано висновки судово-бухгалтерських експертиз проведених експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ Тернопільській області зроблених за результатами дослідження матеріалів справи та інших документів, яким підтверджено правильність обчислення і віднесення платником сум бюджетного відшкодування з ПДВ в таких обсягах: 61139 грн. за жовтень 2007р., 47322 грн. за січень 20008 р. та 75.856 грн. за грудень 2007 року.

З врахуванням цього суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000202306/0/26291 від 15.04.2008р. підлягає скасуванню в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 23761 грн., податкове повідомлення-рішення №0000172306/0/25728 від 11.04.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 51210 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000562306/0/85728 від 26.12.2007р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 39605 грн. Крім того суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000562306/0/85728 від 26.12.2007р. в частині зменшення на 21534 грн. сум бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року, №0000202306/0/26291 від 15.04.2008р. в частині зменшення на 23561 грн. сум бюджетного відшкодування за січень 2008 року, № 0000172306/0/25728 від 11.04.2008р. в частині зменшення на 24646 грн. сум бюджетного відшкодування за грудень 2007 року, оскільки останні в цій частині скасовані рішенням голови Державної податкової адміністрації в Тернопільській області № 11176/7/23-427/475 від 30.07.2008р.

Крім того відповідачем не доведено правомірності зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на 21534 грн., за січень 2008 року на 23561 грн., за грудень 2007 року на 24646 грн. податковим повідомленням-рішенням №0008522305/0/47767 від 01.08 2008р. Податковий орган при прийнятті спірного рішення, посилався на Акт перевірки №8652/23-22/32549973 від 18.07.2008 р., який не підтверджує порушення підприємством п.1.18 ст. 1., п. 4.1., 4.2. ст. 4, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідно до п. 4.1, 4.2 ст. 4 цього Закону, у разі продажу товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Звичайні ціни застосовуються згідно п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість») за правилами визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а у відповідності до цієї норми, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідачем при проведенні перевірки встановлено факт продажу товариством ідентичних товарів із застосуванням різних цін, зокрема реалізацію продукції разовим покупцям (неплатникам ПДВ) по цінах, значно нижчих від цін на реалізацію продукції платникам ПДВ, що призвело трактування інспекцією як продаж товарів за цінами нижчими ніж звичайних цін які склалися в товаристві.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п. 1.20.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обовязок доказування, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки, чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей, закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності реалізації), збутом неліквідних або низьколіквідних товарів, маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки, наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Крім того згідно п. ІЗ Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. За даною нормою Указу Президента України, звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, якими є податкові органи, які використовують їх для нарахування та стягнення податків, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг). Позивачем повідомлено податковий орган, що відмінність ціни на товари пояснюється акційним розпродажем залишків, а також продажем за зниженими цінами пошкодженого товару.

Дослідження, щодо визначення звичайної ціни, в порядку встановленому законодавством відповідачем не здійснювалось.

Крім того суд першої інстанції правильно вказав, що згідно п. 1.20.10. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платникам податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Такий порядок передбачений пп. 4.3.3, 4.3.5, 4.3.7 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до яких обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на визначенні податковим органом податковою зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом. Відповідач не звертався до суду з позовом про підтвердження правомірності нарахування сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість за жовтень, грудень 2007р.. січень 2008р. визначену непрямими методами, а тому суд першої інстанції вірно вважав, що таке зобов'язання визначено з порушення порядку встановленого законодавством.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновок відповідача про безпідставне включення позивачем податку на додану вартість отриманих та оплачених ним послуг в складі вартості до податкового кредиту, у звязку з відсутністю зв'язку між послугами, що надавалися позивачу (навантаження, розвантаження, транспортування, передпродажна підготовка товару і т.д.) та господарською діяльністю платника є безпідставним.

Тому з врахуванням вище наведеного податкове повідомлення-рішення № 0008522305/0/47767 від 01.08.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на суму 21534 00 грн.. грудень 2007 року на суму 24646,00 грн., січень 2008 року на суму 23561,00 грн. також є необґрунтованим.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2008 року у справі № 15а/85-1710 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

М.А. Пліш

О.М. Довгополов

О.П. Стародуб

Головуючий суддя

Судді

Повний тест ухвали виготовлено 18.05.2010 р.