Рішення № 101834277, 10.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/11919/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі- Ковельський ВДВС, відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 09.09.2021 ВП № 64685878 та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 17.09.2021 ВП № 64685878.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.10.2021 було закінчено виконавче провадження № 64685878 з виконання виконавчого листа у справі № 159/3888/20 від 20.01.2020, виданого Ковельським міськрайонним судом Волинської області про звернення стягнення на 1/2 частину незавершеного будівництва житлового будинку, готовністю 100%, який розташований по АДРЕСА_1 , на 1/2 частину гаража №2 (бокс № НОМЕР_1 ), на 1/2 частину автомобіля «ВАЗ2121», та 1/2 частину автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», для задоволення вимог ОСОБА_2 за умовами позики укладеного між ним та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадщину після якого прийняла ОСОБА_1 у сумі 607000 грн.

Оскаржуваними постановами було стягнуто з позивача виконавчий збір в сумі 35530,38 грн. та додаткові витрати виконавчого провадження в сумі 3500 грн.

В ході реалізації вказаного майна було стягнуто з боржника 23804,40 грн виконавчого збору та витрати виконавчого провадження.

Оскільки стягувач вирішив залишити в себе 1/2 частину гаража, який не було реалізовано на торгах, то несплачений виконавчий збір в сумі 11725,98 грн та додаткові витрати виконавчого провадження в сумі 3500 грн вирішено стягнути з боржника ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що вказані постанови винесені із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до норм Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вважає, що стягнення виконавчого збору та додаткових витрат виконавчого провадження за її власні кошти є протиправним та порушує її права як спадкоємця. З цих підстав позов просить задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” КАС України, судове засідання призначено на 15:00 год. 07.12.2021. 07.12.2021 в справі оголошено перерву до 12.30 год 10.12.2021.

У поданому суду відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 64685878 з примусового виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.12.2020 у справі № 159/3888/20, яким було звернуто стягнення на спадкове майно ОСОБА_3 , спадщину після якого прийняла ОСОБА_1 .

Зазначає, що постанови про стягнення виконавчого збору та додаткових витрат виконавчого провадження винесені із дотриманням вимог ст. 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір виконавчого збору було обраховано із вартості майна за результатами проведених електронних торгів.

Оскільки виконавчий збір в сумі 11725,98 грн та додаткові витрати виконавчого провадження в сумі 3500,00 грн за оцінку майна не були стягнуті, то вони підлягають стягненню із боржника. Звертає увагу, що частину виконавчого збору по постанові від 09.09.2021 в сумі 23804,40 гривень вже було стягнуто. З цих підстав в задоволенні позову просить відмовити.

Позивач в судовому засіданні 07.12.2021 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили із підстав, викладених у відзиві, та в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Ухвалою суду від 07.12.2021 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та поновлено вказаний строк.

У судове засідання, призначене на 12:30 10.12.2021 учасники справи не прибули.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки неприбуття у судове засідання учасників справи незалежно від причин не перешкоджає розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача в судовому засіданні 07.12.2021, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що у відповідача на примусовому виконанні перебувало ВП № 64685878 з виконання виконавчого листа у справі № 159/3888/20, виданого від 20.01.2020 Ковельським міськрайонним судом Волинської області про звернення стягнення на 1/2 частину незавершеного будівництва житлового будинку, готовністю 100%, який розташований по АДРЕСА_1 , на 1/2 частину гаража № НОМЕР_1 (бокс № НОМЕР_1 ) який розташований по АДРЕСА_2 , на 1/2 частину автомобіля марки «ВАЗ2121» д.н.з НОМЕР_2 , та 1/2 частину автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» д.н.з НОМЕР_3 , для задоволення вимог ОСОБА_2 за умовами договору позики, укладеного між ним та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого прийняла ОСОБА_1 у сумі 607000 грн (а.с.144).

03.03.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64685878, пунктом 3 якої стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 60700 грн (а.с. 141-142).

В межах примусового стягнення було проведено оцінку даного майна та проводилась його реалізація на електронних торгах.

За заявою стягувача, постановою державного виконавця від 09.09.2021 йому передано нереалізоване майно, а саме 1/2 частину гаража, за ціною третіх електронних торгів вартістю117259,80 грн (а.с.107-112).

09.09.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 35530,38 грн (а.с.114).

17.09.2021 винесено постанову про стягнення додаткових витрат виконавчого провадження №64685878 в розмірі 3500,00 грн, за проведення оцінки майна, а саме ? частини гаража (а. с. 105 зворот).

Постановою від 06.10.2021 закінчено виконавче провадження №64685878 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.104).

У даній постанові вказано про те, що за результатами продажу майна було частково погашено виконавчий збір в сумі 25333,16 грн та витрати виконавчого провадження.

Нестягнутими залишились 11725,98 грн виконавчого збору та 3500,00 грн додаткових витрат виконавчого провадження, які підлягають подальшому стягненню.

16.10.2021 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №67153567 про стягнення нестягнутого виконавчого збору в сумі 11725,98 грн (а.с. 100) та № 67154686 про стягнення 3500,00 грн додаткових витрат (а.с.102).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

З наведених законодавчих норм вбачається, що виконавець зобов`язаний вчинити виконавчі дії у спосіб, передбачений виконавчим документом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою даної статті визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як встановлено частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII обумовлює, що постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

За приписами частин п`ятої, дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується.

Статтями 40, 42 Закону № 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом № 1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.

Детальний порядок стягнення виконавчого збору виконавцем визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція).

Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

Як вже зазначено вище ч.3 ст. 40 Закону регламентовано порядок винесення постанов про стягнення виконавчого збору.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Отже, аналіз положень статті 27 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що виконавчий збір стягується у всіх випадках, крім тих, які визначені у частинах п`ятій та дев`ятій названої статті, вже при відкритті виконавчого провадження та при цьому сам факт відкриття виконавчого провадження є тією подією, з якої розпочинається примусове виконання виконавчого документа.

Здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону №1404-УІІІ, суд зазначає, що ним визначений можливий порядок вирішення питання стягнення виконавчого збору державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Так таке питання вирішується відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У іншому випадку, якщо виконавчий збір не стягнуто, таке питання вирішується в порядку, встановленому частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження.

Отже, для можливості застосування зазначеної норми закону необхідно, щоб настали відповідні умови. Такими умовами є: 1) виконавчий збір підлягає стягненню, але він не був стягнутий з боржника; 2) виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону або виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону. Якщо ці умови виконуються одночасно, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

У даному випадку, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства у державного виконавця були законодавчо визначені підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, у розмірах визначених ст. 27 даного Закону.

Частинами 1, 2 статті 42 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Абзацом 6 регламентовано порядок винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Із матеріалів виконавчого провадження №64685878 вбачається, що при його примусовому виконанні проводились оцінка майна, на яке було звернуто стягнення та його реалізація. Вартість проведеної оцінки є витратами виконавчого провадження, які підлягають стягненню з боржника.

При цьому, при реалізації майна боржника частково витрати виконавчого провадження були погашено, за виключенням 3500,00 грн.

Тому за приписами статті 42 Закону №1404-VІІІ, пункту 2 розділу VI Інструкції у державного виконавця були підстави для їх стягнення з ОСОБА_1 .

Суд вказує на ту обставину, що позивачем ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні не ставиться під сумнів правомірність винесеної державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 09.09.2021 в розмірі 35530,38 грн в цілому та постанови про стягнення додаткових витрат виконавчого провадження від 17.09.2021 в розмірі 3500,00 грн, а лише зазначається про неправомірність стягнення виконавчого збору в сумі 11725,98 грн та додаткових витрат в розмірі 3500,00 грн поза межами вартості успадкованого майна.

З даного приводу суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним нормативним актом, яким врегульовано питання примусового виконання рішень та порядок вчинення виконавчих дій,

Зокрема частиною 1 статті 1 даного Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вказаним Законом визначено порядок примусового виконання рішень, органи які його здійснюють та визначено основні принципи яких повинні дотримуватись посадові особи, що здійснюють примусове виконання рішень.

Статтею 15 Закону №1404-VІІІ визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Аналіз вищевказаних норм дає суду підстави для висновку, що норми статті 1282 ЦК України регламентують відносини між кредиторами та спадкодавцями та стосується цивільних прав та обов`язків боржника та його спадкоємців в зобов`язальних відносинах.

При цьому норми Закону №1404-VІІІ регламентують інші правові відносини пов`язані із примусовим виконанням (є спеціальними нормами), які не місять заборони та будь-яких обмежень для стягнення з боржника (який є спадкоємцем) судового збору та додаткових витрат виконавчого провадження з боржника у виконавчому провадженні поза межами вартості успадкованої частки спадкового майна.

Крім того, суд звертає увагу, що у виконавчому провадженні спадкоємець має статус боржника, а стягувачем виконавчого збору та додаткових витрат виконавчого провадження виступає не первинний кредитор, що був в цивільних правовідносинах, а зовсім інша особа.

Також, при вирішенні спірних правовідносин слід звернути увагу на ту обставину, що спадкоємець не був позбавлений можливості вирішити питання перед кредиторами у інший спосіб ніж примусове виконання судового рішення.

Проаналізувавши вищенаведене суд вважає, що оскаржувані постанови винесені із дотриманням вимог статей 18, 26, 27, 39, 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 8 розділу III, 2 розділу VI Інструкції та є правомірними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243, 245, 246, 268, 287, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постано відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.С. Денисюк