Рішення № 101834276, 13.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/11014/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” (далі – позивач, ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі – відповідач, Волинська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2021 №UA205100/2021/000008/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2021 №UA205100/2021/000008/2 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при здійсненні митного оформлення товарів декларантом надано усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість вказаного товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Також вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що під час здійснений митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з ВМД документів було встановлено, що у поданих до митного контролю та митного оформлення документах наявні розбіжності. Так, у пункті 3.2 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 №1022 містить інформацію щодо пакувального листа, про що в митного органу відсутня інформація. Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення); договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності-інші платіжні, та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для індентифікації товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару (1,4,5,7), підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом на вимогу митниці надіслано інформаційне повідомлення, відповідно до якої повідомлено про відсутність витребуваних документів. Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205100/2021/000008/2 від 29.03.2021, згідно якого митну вартість визначено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби згідно МД: товар №1 (МД UA 00020/2020/10309 від 09.01.2020 року - 1.5дол.США/кг); товар №4 (МД UA100050/2021/361028 від 04.01.2021 року - 2,1 дол.США /кг); товар №5 (МД UA100300/2021/7099 від 23.03.2021 року- 12,92 дол.США /кг); товар №7 (МД UA205100/2021/2485 від 16.03.2021 року - 1,14 дол.США /кг). Представник відповідача вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 29.03.2021 №UA205100/2021/000008/2 законним та обґрунтованим, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача вважає відзив на позовну заяву безпідставним. Вказує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, вказав на розбіжність у поданих документах, а саме: п. 3.2 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 №1022 містить інформацію щодо пакувального листа, про що в митного органу відсутня інформація. Проте, така підстава для витребування додаткових документів та, як наслідок прийняття оскаржуваного рішення, є надуманою та безпідставною, оскільки сам по собі пакувальний лист не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості, а подані до митного оформлення документи є вичерпні, між ними немає жодних розбіжностей, не містять ознак підроблення та в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість імпортованих товарів.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 22.10.2018 між компанією “ZAKLAD PRODUKCYJNY “EUROSTAL” Sp.z о.о.” (Республіка Польща) (продавець) та ТзОВ “Завод “Промлит” (покупець) укладено контракт №1022, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, об`ємі і по цінам, вказаним у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. Загальна сума контракту складає суму специфікацій. Валюта платежу: польський злотий. Умови оплати: 100% після оплати протягом 30 днів від дати загрузки.

На виконання умов даного контракту, 22.03.2021 сторони погодили специфікацію №19 до контракту від 22.10.2018 №1022 на такий товар: кран мостовий однобалочний 5-тонний, б/у - 1 шт., вартістю 5 000,00 PLN; кран мостовий однобалковий 5-тонний, б/у - 1 шт., вартістю 5 000,00 PLN; шліфувальний станок, б/у - 1 шт., вартістю 600,00 PLN; міксер для піску, б/у - 1 шт., вартістю 2000,00 PLN; міксер для піску, б/у - 1 шт., вартістю 1500,00 PLN; ізоляційне покриття біле І0X6 - 200 шт., вартістю 1000,00 PLN; екзотермічне покриття ОХ4 - 400 шт., вартістю 1840,00 PLN; екзотермічне покриття ZTAE 10/12 - 264 шт., вартістю 1 848,00 PLN; екзотермічне покриття сіре ОX10 - 104 шт., вартістю 478,00 PLN; екзотермічне покриття ZTAE 18/20 - 100 шт., вартістю 700,00 PLN; екзотермічне покриття ОХ9 - 80 шт., вартістю 368,00 PLN; трубка керамічна діаметр 80 - 120 шт., вартістю 240,00 PLN; електроди ESM257 10x350 - 3000 шт., вартістю 3 600,00 PLN; круг шліфувальний діаметр 500 - 1 шт., вартістю 820,00 PLN; всього на суму 24994,40 PLN.

24.03.2021 продавцем виписано рахунок-фактуру №88/03/2021 на вищевказаний товар на загальну суму 24994,40 PLN.

29.03.2021 декларантом ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” подано до Волинської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA205100/2021/002927 для митного оформлення таких товарів «1/1. Крани портальні DEMAG, що використовувались, 1986 року виготовлення, з електричним приводом - 2 шт.,»; «2/1. Форми для лиття металів: Otulina ІОХ6 - 200 шт., Otulina ОХ4 - 400 шт., Otulina ZTAE 10/12 - 264 шт., Otulina 0X10 - 104 шт., Otulina ZTAE 18/20 - 100 шт., Otulina ОХ9 - 80 шт.»; «3/1. Зварювальні електроди для електродугового зварювання ESM257 10x350 - 3000 шт. Універсальні електроди з покриттям з вогнетривких матеріалів (окис кальцію і магнію) зі сталевим осердям з низьколегованої сталі»; «4/1. Змішувачі для піску, що використовувалися, об`ємом 200 л. - 1 шт., об`ємом 100 л. - 1 шт. Використовуються для перемішування піску під час приготування формувальних сумішей. Наявні сліди використання та пошкоджень, корозії, подряпини»; «5/1. Круги шліфувальні та аналогічні вироби з штучних абразивів: шліфувальний круг діаметр 500 - 1 шт.»; «6/1. Інструменти ручні з умонтованим електричним двигуном: стрічкова шліфувальна машинка, що використовувалась - 1 шт. Наявні сліди використання та пошкоджень, подряпини»; «7/1. Вироби вогнетривкі шамотні: Rurka ceramiczna діаметр 80 - 120 шт. Використовуються як допоміжні матеріали для виготовлення готових ливарних форм. Призначені для збереження відповідних технологічних отворів в процесі відливання виробу в металургійній промисловості». Згідно МД №UA205100/2021/002927 митну вартість вказаних товарів заявлено за основним методом визначення вартості за ціною договору на рівні 24994,40 PLN.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №88/03/2021 від 24.03.2021; міжнародна автотранспортна накладна №814962 від 24.03.2021; декларація про походження товару №88/03/2021 від 24.03.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №06-2021 від 27.03.2021; контракт №1022 від 22.10.2018; специфікація №19 від 22.03.2021; договір про надання послуг митного брокера №01/08 від 26.06.2008; митна декларації країни відправлення MRN 21PL301010Е0317653 від 25.03.2021.

29.03.2021 декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України: транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення); договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності-інші платіжні, та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для індентифікації товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару (1,4,5,7), підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності: пункт 3.2 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 №1022 містить інформацію щодо пакувального листа, про що в митного органу відсутня інформація.

Однак згідно інформаційного повідомлення декларант повідомив відповідача, що поданий перелік документів до МД №UA205100/2021/002927 є вичерпним. Будь-яких інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару подати не має змоги.

29.03.2021 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2021/000008/2, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності: пункт 3.2 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 №1022 містить інформацію щодо пакувального листа, про що в митного органу відсутня інформація. Було запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення); договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності-інші платіжні, та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для індентифікації товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару (1,4,5,7), підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Вище перелічені документи декларантом не надано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом. Відповідно до цінової інформації ЄАІС митна вартість становить: товар №1 (МД U 100020/2020/10309 від 09.01.2020 - 1.5дол.США/кг); товар №4 (МД UA100050/2021/361028 від 04.01.2021 - 2,1 дол.США /кг); товар №5 (МД UA100300/2021/7099 від 23.03.2021 - 12,92 дол.США /кг); товар №7 (МД UA205100/2021/2485 від 16.03.2021 - 1,14 дол.США /кг). Також, роз`яснено право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України.

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2021/00048.

Як вбачається з митної декларації від 29.03.2021 типу ІМ40ДЕ № №UA205100/2021/002976 товар було випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаних вище товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у МД № UA205100/2021/002927 митну вартість товарів, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) №88/03/2021 від 24.03.2021; міжнародну автотранспортну накладну №814962 від 24.03.2021; декларацію про походження товару №88/03/2021 від 24.03.2021; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №06-2021 від 27.03.2021; контракт №1022 від 22.10.2018; специфікацію №19 від 22.03.2021; договір про надання послуг митного брокера №01/08 від 26.06.2008; митну декларації країни відправлення MRN 21PL301010Е0317653 від 25.03.2021.

При цьому, до митної вартості імпортованих товарів також було включено витрати на доставку товару до митної території України в розмірі 8000 грн., що підтверджується поданими до митного оформлення актом №06-2021 від 27.03.2021 та рахунком №06-2021 від 27.03.2021 про надання послуг з транспортного перевезення.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності: пункт 3.2 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 №1022 містить інформацію щодо пакувального листа, про що в митного органу відсутня інформація.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. При цьому, частиною другою вказаної статті визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 МК України, серед якого документ як пакувальний лист не значиться.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що пакувальний лист (англ. Packing List)- супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.

З вищенаведеного слідує, що пакувальний лист по факту не є тим документом, який підтверджує митну вартість товарів, оскільки у ньому відсутні відомості про вартість товару, що можуть використовуватися під час визначення митної вартості товару та контролю правильності її визначення.

При цьому, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності (відсутність пакувального листа) впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товарів та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товарів, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товарів.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості посадовою особою контролюючого органу зазначено, що рівень митної вартості подібних товарів відповідно до інформації, наявної в ЄАІС є іншим. Однак, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій.

Щодо митних декларацій, які були використані відповідачем для визначення митної вартості товарів при прийнятті спірного рішення, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному рішенні, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 29.03.2021 №UA205100/2021/000008/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2270,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 22.09.2021 №416.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

У відповіді на відзив представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., водночас відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення вказаного клопотання з підстав ненадання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката до відповіді на відзив додано копії договору №97/20 про надання правничої допомоги від 01.12.2020, укладеного між ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” та адвокатом Таргонієм П.В., акту виконаних робіт №22 від 15.11.2021.

За умовами договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 №97/20 за надану адвокатом правову допомогу у справі в суді першої інстанції, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, клієнт сплачує гонорар в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт.

Вид та вартість послуг за договором від 01.12.2020 №97/20 визначено актом виконаних робіт №22 від 15.11.2021, згідно з яким вартість послуг адвоката становить 5000,00 грн., що включає правничу допомогу у справі про визнання протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 29.03.2021 №UA205100/2021/000008/2, та складається з наступних послуг: з`ясування фактичних обставин справи в клієнта (29.09.2021) – 1 год. – 500 грн.; підготовка позовної заяви та додатків до неї (29.09.2021) – 4 год. – 2000 грн.; вивчення відзиву, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у відзиві (12.11.2021) – 2 год. – 1000 грн.; підготовка відповіді на відзив (15.11.2021) – 3 год. – 1500 грн.

Зміст положень статей 134, 139 КАС України дозволяють дійти висновку, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Суд зазначає, що акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт виконання зобов`язань адвоката перед клієнтом (позивачем) та на його підставі в останнього виникає обов`язок сплатити гонорар.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є незначної складності; спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо з`ясування фактичних обставин справи в клієнта, вивчення відзиву, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у відзиві охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви та відповіді на відзив, і подання їх до суду. Також суд вважає неспівмірним затрачений адвокатом час із надання послуги щодо підготовки відповіді на відзив, оскільки остання в переважній частині дублює позовні вимоги з посиланням на норми законодавства.

Відтак суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст та характер наданих послуг, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2500,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 4770,00 грн., з них: судовий збір - 2270,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 2500,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби від 29 березня 2021 року №UA205100/2021/000008/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43350888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 49, код ЄДРПОУ 33273933) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко