Рішення № 101834278, 13.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10251/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” (далі – ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ”, позивач) звернулось в суд із позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 16 березня 2021 року №UA205100/2021/000005/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 жовтня 2018 року між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” та компанією “ZAKLAD PRODUKCYJNY “EUROSTAL” Sp.z о.о. (Республіка Польща) укладено контракт №1022 на поставку товарів, асортимент, кількість та ціни товару вказуються у специфікаціях, що формуються на кожну партію товару. На виконання умов вказаного контракту ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” придбало у вказаній іноземній компанії товар, зазначеній у специфікації №18 від 05.03.2021, та подало митну декларацію (далі - МД) від 15.03.2021 № UA205100/2021/002447, в якій визначило митну вартість товару за першим методом. Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення від 16.03.2021 №UA205100/2021/000005/2 про коригування митної вартості товарів та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2021/00038. В результаті коригування митна вартість товару змінилась, що призвело до надмірної сплати митних платежів.

Позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16.03.2021№UA205100/2021/000005/2 вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларант на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

Позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування; формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товариством транспортного засобу від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення.

Крім того, вважає, що відповідачем безпідставно не взяв до уваги експортну митну декларацію MRN 21PL301010E0247742 від 10.03.20121, яка підтверджує заявлену митну вартість товарів, що свідчить про поверхневість дослідження наданих при митному оформленні документів.

З вищенаведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД від 15.03.2021 №UA205100/2021/002447 документів було встановлено, що у поданих до митного контролю та митного оформлення документах наявні розбіжності.

Так, у фактурі від 08.03.2021 №67/03/2021 та специфікації №18 від 05.03.2021 до контракту від 22.10.2018 №1022 зазначені умови поставки EXW Rybnik, а у МД від 15.03.2021 №UA205100/2021/002447 - умови поставки FCA Rybnik.

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларант на вимогу митниці надіслав інформаційне повідомлення, яким повідомив про відсутність витребуваних документів.

За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205100/2021/000005/2 від 16.03.2021 року, згідно якого митну вартість визначено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби відповідно до наступних МД: товар №3 відповідно до МД №UA100020/2020/010309 від 09.01.2020 за ціною 1,5 дол. США/кг; товар №7 відповідно до МД №UA100500/2021/420581 від 09.02.2021 - 4,49 дол. США/кг; товар №8 відповідно до МД №UA100320/2020/631356 від 10.12.2020 - 4,82 дол. США/кг.

Таким чином, декларант вказаний товар оформив у вільний обіг 16.03.2021 року згідно МД №UA205100/2021/002485 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що він мав аргументовані підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, яке є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги та вказав, що подані до митного оформлення документи не містять розбіжностей та ознак підробки. З наданих документів вбачається, що умови поставки товару - EXW Rybnik, проте декларантом в МД №UA205100/2021/002447 від 15.03.2021 року допущено помилку, а саме зазначено умови поставки FCA Rybnik, проте в МД №UA205100/2021/002485 від 16.03.2021 року, за якою товар випущено у вільний обіг, дану помилку виправлено, та зазначено вірні умови поставки - EXW Rybnik.

Крім того, на виконання умов контракту №1022 від 22.10.2018 ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” здійснило оплату за придбаний товар, зокрема і за специфікацією №18 від 05.03.2021, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №15 від 30.03.2021.

До митної вартості імпортованого товару також було включено витрати на доставку товару до митної території України в розмірі 9000 грн., що підтверджується поданим до митного оформлення актом №05-2021 від 11.03.2021 та рахунком №05-2021 від 11.03.2021 про надання послуг з транспортного перевезення.

Також вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, митницею під час коригування митної вартості не враховано індивідуальні особливості придбаного позивачем товару, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.

Вважає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною рахунку №67/03/2021 від 08.03.2021, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто, основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена у фактурі, подану декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

На підставі вищенаведеного представник позивача вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними, відтак прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 16.03.2021 №UA205100/2021/000005/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтуються на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, а тому просить визнати протиправним та скасувати. Також просить стягнути з відповідача в користь ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” понесені судові витрати, а саме витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2270,00 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

22 жовтня 2018 року між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” та компанією “ZAKLAD PRODUKCYJNY “EUROSTAL” Sp.z о.о. (Республіка Польща) укладено Контракт №1022 на поставку товарів, асортимент, кількість та ціни товару вказуються у специфікаціях, що формуються на кожну партію товару.

На виконання умов вказаного контракту ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” придбало в компанії “ZAKLAD PRODUKCYJNY “EUROSTAL” Sp.z о.о. відповідно до специфікації №18 від 05.03.2021 товар, а саме:

1. Кран мостовий однобалковий 5-тонний, б/у - 1 шт., вартістю 5 000,00 PLN;

2. Кран мостовий однобалковий 5-тонний, б/у - 1 шт., вартістю 5 000,00 PLN;

3. Шкаф для інструментів металевий, б/у - 1 шт., вартістю 500,00 PLN;

4. Запчастини для кранів і болгарок: двигуни та корпуси - 430 кг., вартістю 1 290,00 PLN;

5. Модель дерев`яна Кокили, б/у - 50 шт., вартістю 500,00 PLN;

6. Екзотермічне покриття сіре, ОХ5 - 140 кг., вартістю 700,00 PLN;

7. Екзотермічне покриття ZP7/10k +ZTAE18/20 - 280 кг., вартістю 1 400,00 PLN;

8. Екзотермічне покриття сіре, ОХ6 - 80 кг.. вартістю 400,00 PLN;

9. Екзотермічне покриття сіре, ОХ4 - 50 кг., вартістю 250,00 PLN;

10. Екзотермічне покриття сіре, ZP5 - 100 кг., вартістю 500,00 PLN;

11. Ізоляційне покриття біле, діаметром 140-90 кг, вартістю 540,00 PLN;

12. Ізоляційне покриття біле, діаметром 200 - 100 кг., вартістю 600,00 PLN;

13. Ситечко 50x50x20 - 180 кг., вартістю 720,00 PLN;

14. Ситечко 100x100x20 - 115 кг., вартістю 460,00 PLN;?

15. Ситечко 75x70x20 - 115 кг., вартістю 460,00 PLN;

16. Ситечко 75x70x20 - 130 кг., вартістю 520,00 PLN;

17. Керамічна труба+сітчастий фільтр - 480 кг., вартістю 2 160,00 PLN;

18. Деталі змішувача - внутрішня абразивна футеровка - 2 пари, вартістю ЗО 200,00 PLN;

19. Деталі для міксера: лопаті для змішування - 144 шт., вартістю 48 672,00 PLN;

20. Електроди ESM257 10x350 - 6000 шт., вартістю 7 200,00 PLN;

21. Sika Biresin F 180(A) а" - 18 кг., вартістю 810,00 PLN;

22. Sika Biresin F180(B) a" - 18 кг., вартістю 810,00 PLN;

23. RZ30150 - 75 кг., вартістю 1 125,00 PLN;

24. Release Paste Mikoti Mirror Wax a" - 5 шт., вартістю 300,00 PLN;

25. Живиця Fenofur 33 - 1000 кг., вартістю 8 200,00 PLN;

26. Затверджувач Rg 5 - 1000 кг., вартістю 4650,00 PLN, всього на суму 122 967,00 PLN.

15.03.2021 декларантом позивача подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA205100/2021/002447, відповідно до якої митну вартість визначено за першим основним методом визначення митної вартості за ціною договору.

Зокрема, відповідно до митної декларації задекларовано наступний товар:

1/1. Частини змішувача: внутрішня підкладка змішувача - 2 пари, лопатки до змішувача - 144 шт., ціна товару згідно графи 42 МД 78 872,00 PLN;

2/1. Речовина сполучна готова для виробництва ливарних форм і серцевин складних відливок, стержнів, фірмова назва "Fenofur 33" - 1000 кг., "Utwardzacz Rg 5" - 1000 кг, "Sika Biresin F 180(A)" - 18 кг., "Sika Biresin F 180(B)" - 18 кг., "RZ30150" - 75 кг., "Release Paste Mikon Mirror Wax" - 1,75 кг., ціна товару згідно графи 42 МД 15 895,08 PLN;

3/1. Крани портальні DEMAG, що використовувались, 1986 року виготовлення, з електричним приводом - 2 шт., вантажопідйомністю 5 тон, у розібраному стані Використовуються для переміщення вантажу у промислових приміщеннях. Наявні сліди використання та пошкоджень, корозії, подряпини, ціна товару згідно графи 42 МД 10 000,00 PLN;

4/1. Зварювальні електроди для електродугового зварювання ESM257 10x350 - 6000 шт. Універсальні електроди з покриттям з вогнетривких матеріалів (окис кальцію і магнію) зі сталевим осердям з низьколегованої сталі, ціна товару згідно графи 42 МД 7200,00 PLN;

5/1. Форми для лиття металів: Otuiina ОХ5 - 140 кг., Otulina ZP7/10k +ZTAE18/20 - 280 кг., Otulina OX6 - 80 кг., Otulina OX4 - 50 кг., Otulina ZP5 - 100 кг., Otulina biala d.140 - 90 кг., Otulina biala d.200 - 100 кг., ціна товару згідно графи 42 МД 4390,00 PLN;

6/1 Вироби вогнетривкі шамотні: Sitko 50x50x20 - 180 кг., Sitko 100x100x20 - 115 кг., Sitko 75x70x20 - 245 кг., Rurka ceramiczna+sitko - 480 кг. Використовуються як допоміжні матеріали для виготовлення готових ливарних форм. Призначені для збереження відповідних технологічних отворів в процесі відливання виробу в металургійній промисловості, ціна товару згідно графи 42 МД 432,00 PLN;

7/1 Електродвигуни (та корпуси до них), що були у використанні, трифазного змінного струму, потужністю понад 7,5 кВт, але не більше як 37 кВТ, - 430 кг. Наявні сліди використання та пошкоджень, корозії, ціна товару згідно графи 42 МД 1 290,00 PLN;

8/1 Меблі металеві: шафа для інструментів, що була у використанні - 1 шт. Наявні сліди корозії, подряпини, ціна товару згідно графи 42 МД 500,00 PLN;

9/1 Моделі ливарні з дерева - 50 кг., що були у використанні, застосовуються в металургійній промисловості для виготовлення готової продукції, ціна товару згідно графи 42 МД 500,00 PLN.

До митної декларації для підтвердження митної вартості за першим методом її визначення додано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №67/03/2021 від 08.03.2021; автотранспортну накладну №814952 від 08.03.2021; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №05-2021 від 11.03.2021; контракт №1022 від 22.10.2018; специфікацію №18 від 05.03.2021; договір про надання послуг митного брокера №01/08 від 26.06.2008; копію митної декларації країни відправлення №21PL301010Е0247742 від 10.03.2021.

З матеріалів справи слідує, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, понесені продавцем; висновок про якісні та вартісні характеристики товару (3, 7, 8), підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; якщо умови поставки FCA Rybnik - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; якщо умови поставки EXW Rybnik - витрати на навантаження товару.

На електронне повідомлення митниці декларант проінформував відповідача про те, що поданий разом із МД № UA205100/2021/002447 від 15.03.2021 перелік документів є вичерпним; будь-які інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, товариство подати не має змоги.

16.03.2021 Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2021/000005/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2021/00038.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, подані документи містять розбіжності, а саме: у фактурі від 08.03.2021 №67/03/2021 та специфікації №18 від 05.03.2021 до контракту від 22.10.2018 №1022 зазначені умови поставки EXW Rybnik, а у МД від 15.03.2021 №UA205100/2021/002447 - умови поставки FCA Rybnik.

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін вищезазначених додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості.

У зв`язку із відмовою декларанта у наданні додаткових документів та неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.

Відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (ЄАІС) митну вартість встановлено на підставі наступних митних декларацій: товар №3 (МД UA100020/2020/010309 від 09.01.2020 – 1,5 дол. США/кг); товар №7 (МД UA100500/2021/420581 від 09.02.2021 року - 4,49 дол. США/кг); товар №8 (МД UA100320/2020/631356 від 10.12.2020 року - 4,82 дол. США/кг).

Водночас, у рішенні зазначено, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

16.03.2021 року декларант подав МД №UA205100/2021/002485, за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товарів № 3, 7, 8, зазначених у митній декларації від 15.03.2021 №UA205100/2021/002447, за основним методом – за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України – декларант не надав додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (рахунок-фактуру (інвойс) №67/03/2021 від 08.03.2021; автотранспортну накладну №814952 від 08.03.2021; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №05-2021 від 11.03.2021; контракт №1022 від 22.10.2018; специфікацію №18 від 05.03.2021; договір про надання послуг митного брокера №01/08 від 26.06.2008; копію митної декларації країни відправлення №21PL301010Е0247742 від 10.03.2021).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний договір (контракт) №1022 від 22.10.2018 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору. Як відображено в пункті 1.2 цього контракту, умови поставки зазначаються в специфікаціях до контракту.

У доданій до митної декларації № UA205100/2021/002447 від 15.03.2021 специфікації №18 від 05.03.2021 до контракту №1022 від 22.10.2018 визначено вартість товару, а також зазначено, зокрема, умови поставки: EXW, м. Рибнік, Польща, відповідно до Інкотермс 2010.

Крім того, ідентичні умови поставки зазначені у фактурі від 08.03.2021 №67/03/2021, де також зазначено умови поставки EXW Rybnik. При цьому, числові значення вартості задекларованих товарів, відображених у цих документах є також ідентичними та не містять розбіжностей. Загальна вартість товарів, зазначених у специфікації №18 від 05.03.2021 до контракту №1022 від 22.10.2018 та у фактурі від 08.03.2021 №67/03/2021 становить 122 967,00 PLN (польських злотих).

Митний орган вказує на розбіжність у поданих документах, посилаючись лише на те, що у МД від 15.03.2021 №UA205100/2021/002447 визначені умови поставки FCA Rybnik.

Однак, як зазначалося вище, відповідно до пункту 1.2 контракту №1022 від 22.10.2018 умови поставки визначаються у специфікаціях до контракту, а не у митній декларації.

Суд звертає увагу на те, що зазначена митна вартість, відображена у МД від 15.03.2021 №UA205100/2021/002447 повністю узгоджується із доданими до неї документами та не містить розбіжностей. При цьому, відповідно до приписів частини третьої статті 53 МК України митний орган має право вимагати у декларанта додаткові документи, зокрема, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Тобто, митний орган наділений повноваженнями вимагати у декларанта додаткові документи на підтвердження митної вартості у випадку наявності розбіжностей у поданих документах лише у разі, коли такі розбіжності впливають на числові значення митної вартості.

Однак числове значення заявленої митної вартості у митній декларації корелюється із числовими значеннями у доданих документах, що підтверджують складові митної вартості, та не містить розбіжностей.

Помилковість у зазначенні декларантом умов поставки товару у митній декларації № UA205100/2021/002447 від 15.03.2021 спростовується доданими до неї документами, які в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості, відображеної у митній декларації, та не містять розбіжностей. При цьому, митний орган, приймаючи оскаржуване рішення, визначив митну вартість за резервним методом лише щодо товарів № 3, 7, 8, зазначених у митній декларації від 15.03.2021 №UA205100/2021/002447, при цьому поставка інших товарів, зазначених у специфікації №18 від 05.03.2021 до контракту №1022 від 22.10.2018 та у фактурі від 08.03.2021 №67/03/2021 здійснювалась також на умовах поставки EXW Rybnik.

Також митний орган, витребовуючи страхові документи у випадку поставки товару на умовах FCA Rybnik, не звернув увагу, на те, що відповідно до пункту 6.1 контракту №1022 від 22.10.2018 страхування продукції нема, тобто страхування товару не здійснюється.

Щодо вимоги митниці про надання документів, що підтверджують витрати на навантаження товару у разі поставки товару на умовах EXW Rybnik слід зазначити, що за умовами поставки EXW згідно з Іноктермс 2010 продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне оформлення товарів на експорт.

У відповідності до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У спірному випадку ні умовами контракту, ні специфікацією, ні іншими доданими до митної декларації документами не визначено, чи включена вартість навантаження товару до фактурної вартості, тобто до ціни товару. При цьому, чинне законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат, а також вказувати числове значення таких витрат у рахунку-фактурі чи специфікації. А тому суд вважає, що ненадання таких документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

До митної вартості імпортованого товару також було включено витрати на доставку товару до митної території України в розмірі 9000 грн., що підтверджується поданими до митного оформлення актом №05-2021 від 11.03.2021 та рахунком №05-2021 від 11.03.2021 про надання послуг з транспортного перевезення, а тому вимога митного органу повторно надати такі документи є необґрунтованою.

Суд також вважає необґрунтованою вимогу митниці щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, нададуть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Також відповідачем не обґрунтована вимога про надання додаткових документів, а саме договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається. Відповідачем не наведено яких саме додаткових договорів не достатньо для визначення митної вартості за першим методом та які саме числові складові митної вартості такі договори мають підтвердити.

Таким чином, за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що надані декларантом під час розмитнення товару документи підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей у визначенні числових складових митної вартості, що свідчить про хибність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, та безпідставність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03. 2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС митних органів та навів номер і дату митних декларацій, митну вартість з якої взято за основу. При цьому суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна обґрунтувати (довести) законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, при цьому відповідач не надав жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, скориговану ним за резервним методом.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 16.03.202 №UA205100/2021/000005/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. У відповіді на відзив представник позивача просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав ненадання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката до відповіді на відзив додано копії договору №97/20 про надання правничої допомоги від 01.12.2020, укладеного між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” та адвокатом Таргонієм П.В., акта виконаних робіт №21 від 10.11.2021.

За умовами договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 №97/20 за надану адвокатом правову допомогу у справі в суді першої інстанції, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, клієнт сплачує гонорар в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт.

Вид та вартість послуг за договором від 01.12.2020 №97/20 визначено актом виконаних робіт №21 від 10.11.2021, згідно з яким вартість послуг адвоката становить 5000,00 грн., що включає правничу допомогу у справі про визнання протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 16.03.2021 №UA205100/2020/000005/2, та складається з наступних послуг: з`ясування фактичних обставин справи в клієнта (16.09.2021) – 1 год. – 500 грн.; підготовка позовної заяви та додатків до неї (16.09.2021) – 4 год. – 2000 грн.; вивчення відзиву, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у відзиві (09.11.2021) – 2 год. – 1000 грн.; підготовка відповіді на відзив (10.11.2021) – 3 год. – 1500 грн.

Зміст положень статей 134, 139 КАС України дозволяють дійти висновку, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Суд зазначає, що акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт виконання зобов`язань адвоката перед клієнтом (позивачем) та на його підставі в останнього виникає обов`язок сплатити гонорар.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є незначної складності; спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо з`ясування фактичних обставин справи в клієнта, вивчення відзиву, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у відзиві охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви та відповіді на відзив, і подання їх до суду. Також суд вважає неспівмірним затрачений адвокатом час із надання послуги щодо підготовки відповіді на відзив, оскільки остання в переважній частині дублює позовні вимоги з посиланням на норми законодавства.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст та характер наданих послуг, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що згідно із платіжним дорученням №417 від 22.09.2021 позивач сплатив судовий збір у сумі 2270,00 грн.

З урахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 4270,00 грн., з них: судовий збір - 2270,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 2000,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2021 року №UA205100/2021/000005/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, будинок 49, код ЄДРПОУ 33273933) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43350888) понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук