Рішення № 101809601, 09.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12083/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 993-УБД від 29.03.2021 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області розглянути питання щодо надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, кадастровий номер 4625882900:02:000:0344 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вороцівської сільської ради Яворівського району та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, кадастровий номер 4625882900:02:000:0344 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вороцівської сільської ради Яворівського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вороцівської сільської ради Яворівського району та надав весь пакет необхідних документів. Наказом відповідача № 993-УБД від 29.03.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у зв`язку з тим, що земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, розпорядження такими землями не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Зазначена підстава, за твердженням позивача, не відповідає вичерпному переліку підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбаченому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим вважає вказаний наказ відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву представник відповідача покликається на те, що рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи вмотивована відмова відповідача приймається на підставі інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у відповідному районі чи місті. Згідно з наданою Відділом інформації земельна ділянка, на яку претендував позивач, знаходиться на землях лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Зважуючи на викладене, у зв`язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам Земельного кодексу України (частина спірної земельної ділянки належить до земель лісогосподарського призначення, а відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України розпорядження такими землями не належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області), відповідач вважає, що обґрунтовано та правомірно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у формі наказу з підстав, встановлених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 09.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

02.03.2021 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням (вхідний реєстраційний номер К-1989/0/36-20-СГ від 04.03.2021) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Вороцівської сільської ради Яворівського району. До клопотання позивач долучив викопіювання з кадастрової карти (плану), копію документа, що посвідчує особу, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи, копію посвідчення учасника бойових дій.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 993-УБД від 29.03.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Вороцівської сільської ради Яворівського району, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, розпорядження такими землями не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності спірного рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки позивач вважає, що відповідачем відмовлено у такому наданні не з підстав встановлених законом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Так, статтею 122 Земельного кодексу України визначено наступні повноваження орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1); Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб (ч. 2); районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва (ч. 3); центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4); обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5); Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 6); Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) (ч. 7); Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (ч. 8).

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Частиною 10 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Отже, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Вороцівської сільської ради Яворівського району. До клопотання позивач долучив викопіювання з кадастрової карти (плану), копію документа, що посвідчує особу, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи, копію посвідчення учасника бойових дій.

З наведеного вбачається, що позивач виконав усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, які визначені у ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відмовляючи позивачу в наданні такого дозволу, відповідач посилався на те, що бажана земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, а тому, відповідно до вимог ст. 122 ЗК України, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не є розпорядником такої земельної ділянки.

При цьому, відповідач в оскаржуваному наказі не зазначив, в якій саме частині бажана для позивача земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Також не зазначено, на підставі якого рішення та згідно якої інформації бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення.

Так, клопотання про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність громадян розглядаються відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, в залежності від категорії земель за основним цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, оскільки сторони у цій справі стверджують про різне цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4625882900:02:000:0344, від якого залежить повноваження відповідача щодо розпорядження такою земельною ділянкою, під час судового розгляду підлягає встановлення власне категорії земель, до якої належить бажана для позивача земельна ділянка.

До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено інформацію щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 4625882900:02:000, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіального органу, згідно з якою цільове призначення земельної ділянки: 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, орієнтована площа – 2,0019 га, земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, форма власності – державна власність.

Разом з цим, згідно з долученого позивачем витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-990220622021 від 27.04.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 4625882900:02:000:0344, розташована на території Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області, площею 1,8 га, має цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, вид використання – для ведення особистого селянського господарства, форма власності – інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються картографічна основа, індексні кадастрові карти (плани) та всі відомості Державного земельного кадастру, передбачені статтями 12-15 цього Закону, в тому числі у векторному вигляді, без права їх зміни (редагування).

Судом встановлено, що відповідно до офіційного урядового веб-сайту Публічна кадастрова карта (http://smap.land.gov.ua/) земельна ділянка з кадастровим номером 4625882900:02:000:0344 має цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, вид використання - для ведення особистого селянського господарства, тип власності – не визначено, площа – 1,8 га.

Жодних доводів на спростування відомостей Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4625882900:02:000:0344 відповідач не навів.

За змістом ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України повноваження щодо надання земель сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадсту у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Пунктом 13 вказаного Положення регламентовано, що Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За таких обставин, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 4625882900:02:000:0344 належить до земель сільськогосподарського призначення, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області є належним органом для розгляду клопотання позивача про передачу цієї земельної ділянки у власність.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, безпідставно покликався на відсутність у нього повноважень на розпорядження такою земельною ділянкою.

З огляду на викладе, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного наказу, що має наслідком його скасування.

Відтак, заява позивача підлягає розгляду Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області як повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови нездійснення суб`єктом владних повноважень належної перевірки, не надання ним оцінки та не встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо надання дозволу.

Зважаючи на те, що відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, кадастровий номер 4625882900:02:000:0344 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вороцівської сільської ради Яворівського району та зобов`язати прийняти рішення про надання дозволу або вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено в оскаржуваному наказі. Однак суд, в межах спірних правовідносин не має повноважень досліджувати, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,8 га, кадастровий номер 4625882900:02:000:0344 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вороцівської сільської ради Яворівського району задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений судовий збір розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 993-УБД від 29.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8 га, кадастровий номер 4625882900:02:000:0344 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вороцівської сільської ради Яворівського району та прийняти рішення про надання дозволу або вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942).

Суддя Сидор Н.Т.