Рішення № 101809603, 29.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

справа №380/12193/20

провадження № П/380/12448/20

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Шведа Б.В.,

за участю:

представника позивача Цебака І.С.,

представника відповідачів Щирби Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) (далі – відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№13640), просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008641307 від 01.07.2019 та №0008651307 від 01.07.2019 Головного управління ДФС у Львівській області;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4567-17 від 05.10.2020 Головного управління ДФС у Львівській області, в частині суми 226596,28 грн, з яких 198464,16 – недоїмка та 28132,12 – штраф.

Позивач вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, оскільки висновки акту перевірки, на підставі яких вони прийняті, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат пов`язаних з проведенням його господарської діяльності вартість придбаних ним у 2017 - 2018 роки запчастин, що були використані для ремонту автомобільного транспорту, який використовувався в ході здійснення підприємницької діяльності.

Позивач зазначає, що транспортні засоби, які ним використовуються у господарській діяльності, відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) належать до товарної позиці 870120 трактори колісні для перевезення напівпричепів. На переконання позивача, сідлові тягачі, у розумінні норм діючого законодавства, не відносяться до вантажних автомобілів, а тому не є основними засобами подвійного призначення. За таких обставин, вважає спірні податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 28.12.2020 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 16.01.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 12.02.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пп.177.4.5 п. 177.4 ст.177 ПК України до складу витрат підприємця не включаються витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею. Основними засобами подвійного призначення згідно з ст. 177 ПК України є, у тому числі, легкові та вантажні автомобілі. Водночас, сідельний тягач є транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, а відтак належить до категорії вантажних автомобілів. Отже, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням її господарської діяльності, витрати на утримання вантажних автомобілів, що свідчить про правомірність винесення оскаржуваних рішень.

Ухвалою від 10.03.2021 суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку оскарження вимоги про сплату боргу №Ф-4567-17 від 05.10.2020 Головного управління ДФС у Львівській області, клопотання представника відповідача про залишення позивної заяви без розгляду у справі задовольнив частково та позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4567-17 від 05.10.2020 залишив без розгляду.

Ухвалою від 28.04.2021 суддя відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

19.05.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну викладеній у позовній заяві правову позицію та зазначено, що єдиною функцією сідельного тягача є буксирування напівпричепа, а не перевезення вантажів.

Від відповідача 25.05.2021 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/12193/20 скасовано та направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 30.06.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

20.10.2021 представник позивача подав письмові пояснення (вх.№10731ел).

Від представника відповідача 04.11.2021 надійшли письмові пояснення щодо аргументів, викладених в письмових поясненнях відповідача від 19.10.2021.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 23.06.2006, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 № 538037. Згідно з реєстраційними даними основним видом діяльності позивача є «Вантажний автомобільний транспорт».

Як слідує з матеріалів справи, позивач у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 працював на загальній системі оподаткування та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивач є власником транспортних засобів, а саме: спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (MAN 19.463), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (MAN 19.414), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (DAF ТЕ 47 XS), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (DAF 95 XF 430), напівпричепа бортового-Е (KRONESDP 27), сідлового тягача (DAF СF 85.380), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (MAN TGA 18.480), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (DAF FT XF 105.460), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (DAF FT XF 105.460), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (DAF FT XF 105), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (MAN TGA 18.480), напівпричепа бортового–Е (PACTON 339), напівпричепа бортового тентованого (PACTON 336), загального напівпричепа (KOGEL S 24-1), загального напівпричепа (KRONE SDP 27), загального напівпричепа (KRONE SDP 27-2), загального напівпричепа (KRONE SDP 27), загального напівпричепа (KRONE SDP 27-2), загального напівпричепа (KRONE SDP 24), спеціалізованого напівпричепа (BOS 403-ST3), напівпричепа бортового (VAN HOOL ЗВ2007), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (RENAULT PREMIUM 420), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (DAF FT XF 95), спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е (DAF FT XF 105.460), загального напівпричепа (KRONE SDP 27), загального напівпричепа бортового–Е KRONE SDP 27), напівпричепа бортового–Е PACTON TXD 339), сідлового тягача-Е (DAF 95 XF 380).

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, гш.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповнення та п.1 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» № 2436 від 17.04.2019р. та згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами перевірки складено акт №813/13.7/2627605535 від 05.06.2019 (далі – акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема:

- п. 167.1 ст.167, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, у зв`язку з чим донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб за результатом річного декларування на загальну суму 222703,01 грн. в тому числі за 2017 рік в сумі 96469,20грн, за 2018 рік в сумі 126233,81грн;

- п.1 ч.4 ст.1, абз.1 п.2 ч. 1 ст.7, п.5 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, донараховано єдиний внесок за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 198464,16 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 82863,00 грн, за 2018 рік в сумі 115601,16 грн;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України , пп.168.1.1 пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано позивачу військовий збір на загальну суму 18558,58 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 8039,10грн, за 2018 рік в сумі 10519,48грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки контролюючим органом 01.07.2019 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0008641307, відповідно до якого за порушення п.167.1 статті 167, п. 177.1, п.177.2 пп. 177.4.5, п. 177.4 статті 177 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 278378,76 грн., з яких: 222703,01 грн. - за податковим зобов`язанням, 55675,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0008651307, відповідно до якого за порушення пп.1.2, пп. 1.3, пп. 1.5, пп. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, пп.168.1.1 пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» у розмірі 23198,23 грн, з яких: 18558,58 грн. - за податковим зобов`язанням, 4639,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення №0008501307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкцій у розмірі 28132,12 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008511307, згідно з якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку у сумі 198464,16 грн.

Крім того, 05.10.2020 контролюючим органом позивачу сформовано вимогу №Ф-4567-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та штрафів у розмірі 254391,27 грн.

Суд встановив, що вказані рішення прийняті податковим органом у зв`язку з виявленням факту завищення витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, внаслідок включення до них вартості запчастин, які використані для ремонту та обслуговування належних позивачу транспортних засобів.

Не погоджуючись із прийнятими за наслідками перевірки рішеннями, позивач скористався правом досудового врегулювання спору. За результатами розгляду скарги позивача ДПС України було прийнято рішення від 16.09.2019 №2023/6/99-00-08-05-06, яким залишено скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 01.07.2019 №0008641307 та №0008651307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4567-17 від 05.10.2020 в частині суми 226596,28 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За змістом ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених відповідним розділом Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено у ст. 177 ПК України.

Так, п.177.2 ст. 177 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас, згідно з пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

Відповідно до пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Отже, легкові та вантажні автомобілі є основними засобами подвійного призначення і витрати на їх придбання та утримання не включаються до складу витрат підприємця.

Таким чином, наведеними нормами ПК України не передбачено можливість фізичній особі - підприємцю, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, при визначенні об`єкта оподаткування включати до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, витрати на придбання та утримання вантажних автомобілів.

Судом встановлено, що проведеною перевіркою правомірності формування витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей в сумі 6738038,00 грн., на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, книги обліку доходів і витрат, договорів, накладних, відомостей нарахування заробітної плати, банківських виписок, касових документів, та інших первинних документів, встановлено їх завищення позивачем на 535940,03 грн. Зокрема, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 році безпідставно віднесено до складу витрат вартість придбаних запчастин до автомобілів на суму 535940,03 грн.

Перевіркою показників, відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік встановлено, що до складу витрат підприємця, понесених за 2018 рік позивачем включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, (вартість придбаного пального, вартість придбання запчастин до автомобілів, оренда стоянки ТЗ ) на суму 6725638,00грн., витрати на оплату праці та нарахування на зарплату в сумі 286259,00 грн., інші витрати (послуги банку, комісія банків) в сумі 75660,00 грн.

В той же час, проведеною перевіркою витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей в сумі 6725638,00грн., на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, договорів, накладних, рахунків, відомостей нарахування заробітної плати банківських виписок, касових документів та інших первинних документів, відповідачем встановлено їх завищення на 701298,94 грн. Зокрема, відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно у 2018 році віднесено до складу витрат вартість придбаних запчастин до автомобілів на суму 701298,94 грн.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 упродовж 2017-2018 років на підставі договорів купівлі-продажу здійснював придбання у ТОВ «КПП ЦЕНТР» запчастин для автомобілів (зокрема болти, гайки, оливи, насоси ручної підкачки, лампочки, амортизатори, підшипники, мастила, шини, насоси підйому кабін, комплекти ключів, хомути, фільтри, акумуляторні батареї та ніші) для обслуговування сідельних тягачів та напівпричепів згідно з видатковими накладними та актами прийому-передачі товару, долученими до матеріалів справи.

Факт використання придбаних запчастин для ремонту автомобілів позивача підтверджується актами списання запасних частин, товарно-матеріальних цінностей та послуг, що встановлені та надані на тягачі сідельні та напівпричепи вантажні.

Зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень позивача суд встановив, що позивач не заперечує висновку відповідача щодо загального розміру вартості придбаних ФОП ОСОБА_1 запчастин та факту використання їх для ремонту та обслуговування належних йому сідельних тягачів та вантажних напівпричепів. Спірним у цій справі є лише наявність чи відсутність законних підстав для відображення вартості таких запчастин у складі витрат, пов`язаних з господарською діяльністю позивача.

Позивач вважає, що сідельні тягачі не є вантажними автомобілями, а є транспортним засобом спеціалізованого призначення для буксирування напівпричепа. Тому, такі автомобілі за визначенням не є вантажними автомобілями та не відносяться до основних засобів подвійного призначення. В той же час відповідач вважає, що сідельний тягач у поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та є транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відноситься до категорії вантажних автомобілів.

Надаючи оцінку таким доводам сторін суд керувався наступним.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

У розумінні ст. 1 цього Закону автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

Згідно з Законом України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди:

- загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу;

- спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач);

- спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.

Відповідно до норм Закону України «Про автомобільний транспорт» напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Згідно з визначенням, наведеним у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, «сідельний тягач» є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З наведеного слідує, що сідельний тягач та напівпричіп, враховуючи їх цільове призначення, належать до транспортних засобів в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому підпадають під класифікацію за критеріями, визначеними цим законодавчим актом.

Крім того, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, відповідно до наявних у матеріалах справах копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, належні позивачу транспортні засоби відносяться до типу сідельний тягач та напівпричіп. При цьому, сідельний тягач у поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд.

У контексті наведених норм, дослідивши надані позивачем на підтвердження своїх доводів докази, суд робить висновок, що сідельний тягач у поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та є транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, належать до категорії вантажних автомобілів. Водночас, судом враховано, що автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним висновок відповідача про безпідставність включення позивачем до складу витрат фізичної особи-підприємця витрат на утримання основних засобів подвійного призначення (сідельних тягачів).

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача з приводу того, що поняття «витрати на утримання основних засобів подвійного призначення» та «витрати на проведення ремонту основних засобів подвійного призначення» мають різне регулювання та різний податковий облік.

Відповідно до п.26 р.1 «Загальні положення» Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 №550 утримання транспортного засобу - забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

Отже, дії щодо технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу охоплюються визначенням «утримання транспортного засобу», що є більш широким поняттям.

Тобто, закріплена в пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України заборона на включаються до складу витрат підприємця витрат на утримання основних засобів подвійного призначення поширюється також і на витрати, пов`язані з ремонтом та обслуговуванням вантажних транспортних засобів.

Також суд відхиляє твердження позивача на обґрунтування своєї позиції про те, що відповідно до УКТ ЗЕД, вантажні автомобілі належать до інших товарних позицій ніж сідлові тягачі (код 87012090 трактори колісні для напівпричепів) та напівпричепи (код 87163930).

З цього приводу суд зазначає, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, встановлена Законом України «Про Митний тариф України», призначена для систематизації товарів з метою визначення ставки загальнодержавного податку ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України, у той час як відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі й оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, регулюються нормами ПК України.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою ним у постанові від 12.11.2019 у справі № 807/250/18 та у постанові від 04.03.2021 по справі №500/2170/19 (адміністративне провадження № К/9901/16817/20)., що відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За сукупністю наведених обставин, оскільки заниження доходу у сумі 1237238,97 грн, з них за 2017 рік 535940,03 грн та за 2018 рік 701298,94 грн, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується військовий збір та єдиний внесок, відбулось за рахунок завищення витрат, у зв`язку з включенням, всупереч п. 177.4 ст.177 ПК України, витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, відповідачем спірними рішеннями правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період перевірки у сумі 222703,01 грн, з них за 2017 рік 96469,20 грн та за 2018 рік 126233,81 грн, військовий збір в сумі 18558,58 грн, з них за 2017 рік 8039,10 грн та за 2018 рік 10519,48 грн., єдиний внесок в сумі 198464,16 грн., з них за 2017 рік 82863,00 грн. та за 2018 рік 115601,16 грн.

Отже, позивачем не наведено суду аргументів на спростування вказаних висновків податкового органу, не подано доказів протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та наявності підстав для їх скасування.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан