Вирок № 101793660, 10.12.2021, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/487/20

Провадження № 1-кп/353/16/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

прокурора Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області – Ящуна А.В.,

обвинуваченого-цивільного відповідача – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Суботника В.Й.,

потерпілої-цивільної позивачки - ОСОБА_2 та її представника – адвоката Аверкової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач кримінальне провадження N 12019090240000263, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, особи з інвалідністю II-ої групи, раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення було вчинено при наступних обставинах.

Так, 06.12.2019 року, приблизно о 19 год. 15 хв., в умовах сутінків, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що автомобіль марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , є технічно несправним, оскільки тривалий час користувався ним, рухався проїзною частиною вул. Циганка, що у с. Королівка Тлумацького району Івано-Франківської області у напрямку с. Прибилів Тлумацького району Івано-Франківської області. При цьому ОСОБА_1 не мав посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Автомобіль марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , через відсутність гальмівного гнучкого шлангу, який веде до заднього правого гальмівного механізму, а також із розламом та заклепуванням заднього гальмівного трубопроводу був несправним. Дана несправність носить експлуатаційний характер і виникла до настання ДТП, а тому водій автомобіля мав можливість виявити їх до настання ДТП за погіршеннями гальмівних властивостей та погіршеною стійкістю транспортного засобу при застосуванні гальмування, а також при технічному обслуговуванні автомобіля.

У той час по узбіччю, з правої сторони від проїзної частини дороги, у попутному напрямку руху автомобіля, рухалась пішохід ОСОБА_3 .

Водій ОСОБА_1 проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити попереду пішохода, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не справився з керуванням, з`їхав автомобілем з проїзної частини дороги на праве узбіччя та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

При цьому ОСОБА_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме:

- п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.1, в якому зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб;

- п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

- п. 31.4.1.а), який забороняє експлуатацію транспортних засобів за наявності технічних несправностей гальмівної системи коли змінено конструкцію гальмівних систем, вузли або окремі деталі не відповідають вимогам підприємства-виробника.

У результаті порушення водієм ОСОБА_1 вище вказаних пунктів Правил дорожнього руху, трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_3 згідно висновку експерта № 73/609-Д від 28.02.2020 року отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України визнав частково. Зазначив, що визнає всі обставини, викладені в обвинувальному акті, крім тієї обставини, що він під час ДТП перебував в стані алкогольного сп`яніння. Пояснив, що з 17 год. 00 хв. 06.12.2019 року він перебував в с. Королівка Тлумацького району, в господарстві свого знайомого ОСОБА_4 і вони разом замінювали магнітофон в автомобілі марки «Мерседес Бенц», яким користується ОСОБА_4 . Останній придбав автомобіль по довіреності, яка на момент ДТП була простроченою. Приблизно о 19 год. 00 хв., оскільки ОСОБА_4 був п`яний, він з дозволу останнього взяв його автомобіль марки «Мерседес Бенц» та поїхав в магазин, розташований в с. Королівка Тлумацького району, щоб купити продукти собі та ОСОБА_4 . Він керував автомобілем в тверезому стані, рухався з включеними фарами та зі швидкістю приблизно 30 км/год., оскільки була ожеледиця. Починаючи керування автомобілем, він знав, що автомобіль технічно несправний, оскільки раніше уже керував ним. Рухаючись в с. Королівка по вул. Циганка на спуск, перед поворотом, він загальмував, машину понесло і він зачепив автомобілем потерпілу ОСОБА_5 , яка рухалась в попутному напрямку по узбіччю дороги, оскільки тротуару на вулиці немає. Потерпілу він побачив приблизно за 10-15 м до моменту ДТП. При цьому потерпіла була в темному одязі. Вважає, що причиною ДТП стало те, що він, рухаючись по дорозі з заокругленням, загальмував, а машину занесло спочатку вправо, а потім вліво, та винесло на узбіччя, де знаходилась потерпіла. Тому він вдарив потерпілу правим бампером машини, проте лобове скло в машині було потріскане ще до моменту ДТП. Зупинившись на обочині, він вийшов з машини та підійшов до потерпілої, однак вона не потребувала допомоги. Вона подзвонила своїй подрузі ОСОБА_6 , яка через 5 хв. прийшла на місце ДТП і вони разом пішли додому до ОСОБА_6 . Оскільки потерпілій не потрібна була допомога, він поліцію не викликав, а подзвонив своєму другові ОСОБА_7 , щоб останній допоміг йому витягти машину з кювету. Після цього він поїхав до ОСОБА_4 , залишив машину в його господарстві та пішов додому. Коли він прийшов додому, то вирішив зняти стрес та в період з 20 год. до 21 год. випив 2 л пива (світле та міцне). Це бачили члени його сім`ї: брат ОСОБА_8 , дві сестри та матір. Приблизно о 24 год. до нього додому приїхали поліцейські, які відвезли його до медичного закладу в м. Івано-Франківськ на експертизу. Там було встановлено, що він перебуває в стані сп`яніння (результат – 1 проміле). Також він попросив ОСОБА_9 забрати потерпілу та відвезти її до лікарні. Приблизно о 22 - 23 год. ОСОБА_10 по телефону йому повідомив, що в лікарні біля потерпілої була поліція. Також обвинувачений ствердив, що на момент ДТП посвідчення водія у нього було відсутнє, оскільки його вилучили за рішення суду, яким його визнали винним у ДТП, позбавили права керування транспортними засобами на 1 рік та вилучили водійське посвідчення. Нове посвідчення водія він не отримував, необхідних для цього екзаменів не здавав. В судових дебатах попросив вибачення у потерпілої та просив суд його суворо не карати. Цивільний позов визнав частково, а саме в частині витрат потерпілої в сумі 9 тис.грн. на купівлю металевої пластини, в решті позовних вимог просив відмовити. Не заперечував щодо процесуальних витрат за залучення експерта для проведення експертиз в сумі 2198,14 грн., однак просив їх зменшити. Витрати потерпілої на правову допомогу оцінює в 9 тис. грн., в т.ч. послуги представника потерпілої - цивільної позивачки - адвоката Аверкової Н.О. – 6 тис. грн. та послуги представника потерпілої – цивільної позивачки – адвоката Гринчишин М.-М.В. 3 тис. грн., які також просив зменшити з врахуванням його матеріального стану. Додав, що офіційно не працевлаштований, однак час від часу виконує для односельчан різні роботи, в т.ч. по ремонту автомобілів.

Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Безпосередньо дослідивши докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена повністю зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які отримані в порядку, встановленому КПК України, а саме:

- потерпіла ОСОБА_3 під час допиту в судовому засіданні пояснила, що 06.12.2019 року, приблизно в 19 год. 15 хв., вона приїхала в с. Королівка рейсовим автобусом. В цей день опадів та ожеледиці не було. Ідучи вулицею Циганка по обочині та розмовляючи з подругою ОСОБА_11 по телефону, вона почула гуркіт машини, яка їхала з великою швидкістю, а потім побачила фари автомобіля, які засвітили різко вправо. Тому вона перейшла на траву, майже до паркану, тобто перебувала за межами не тільки дороги, а й обочини. Потім вона розвернулась правим плечем назустріч машині та відчула удар, внаслідок якого вилетіла на капот машини та вдарилась головою об лобове скло машини. Подаючи з капоту машини, вона головою розбила фари та на декілька секунд втратила свідомість. Прийшла до себе на землі в напівлежачому положенні. Її речі (пакет та телефон) розлетілись навкруги. ОСОБА_1 , який вийшов з машини та підійшов до неї, почав на неї кричати та казати, що це вона сама винувата. Він перебував у нетверезому стані, його хитало. Вона просила його покликати людей на допомогу, однак він цього не зробив та навіть не дав їй телефон. Вона почала кричати і її по телефону почула ОСОБА_6 , оскільки телефонну розмову з нею вона не завершила і телефон був включений. Мар`яна швидко прибігла на місце ДТП і, оскільки ОСОБА_1 нічого не зробив і поїхав, підняла її з землі та повела до себе додому. Спочатку вона нічого не відчувала, її просто трясло. Тато ОСОБА_12 сказав, що у неї вилізла кістка. У неї була травма голови на потиличній стороні, була рана, з якою текла кров, тому треба було їхати в лікарню. Поки вирішували як їхати в лікарню, то до господарства ОСОБА_12 прийшла матір ОСОБА_1 з його сестрами. Тоді матір ОСОБА_1 подзвонила ОСОБА_7 та попросила його відвезти в лікарню. Також вона обіцяла оплатити лікування. Коли вони приїхали в лікарню (приблизно в 20 год. – 20 год. 30 хв.), то лікарі повідомили, що необхідно робити операцію. Вона відмовилась роботи операцію в Тлумацькій ЦРЛ та поїхала в лікарню в м. Івано-Франківськ. Спочатку вона відмовилась писати заяву в поліцію про ДТП, оскільки родичі ОСОБА_1 обіцяли оплатити лікування. Однак, оскільки родичі обвинуваченого пізніше сказали, що не будуть оплачувати лікування, вона 07.12.2019 року звернулась до поліції та написала відповідну заяву. Також повідомила, що родичі ОСОБА_1 приходили до неї та до її родичів декілька разів кричали, сварились, обзивали її, говорили, що вона все видумує, і надалі продовжують розпускати плітки по селу. Протягом усього періоду слідства та перебування справи на розгляді суду обвинувачений навіть не попросив у неї вибачення. Ствердила, що щоденно, протягом одного тижня перед ДТП, ОСОБА_1 постійно розпивав алкогольні напої з ОСОБА_13 та іншими. Пояснила, що ДТП відбулось за декілька тижнів перед її весіллям. Операції, які вона перенесла внаслідок травм від ДТП, подальший період реабілітації, а також переживання за свій стан здоров`я, неможливість продовження активного життя, порушення нормальних життєвих зав`язків тощо, призвели до моральних страждань та матеріальних витрат. Тому просила цивільний позов, з врахуванням уточнених позовних вимог, задовольнити в повному обсязі (крім 15 тис. грн. за завдану моральну шкоду, які були сплачені обвинуваченим під час судового розгляду справи), стягнувши з обвинуваченого 13091,80 грн. матеріальної шкоди, а також витрати на правову допомогу в сумі 32969,66 грн., в т.ч. за послуги адвоката Аверкової Н.О. – 24969,66 грн. та за послуги адвоката Гринчишин М.-М.В. – 8 тис. грн. Просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді 6 місяців обмеження волі, оскільки до початку судових засідань обвинувачений навіть не вибачився перед нею, поводив себе зверхньо, затягував судовий розгляд, не зважаючи на те, що вона перебуває в стані вагітності;

- допитаний в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_14 , який є товаришем обвинуваченого, показав, що 06.12.2019 року зранку до 15 год. 00 хв. збирав риштовку у себе вдома з батьком ОСОБА_15 . Приблизно о 17 год. 00 хв. йому подзвонив ОСОБА_1 та просив позичити машину для того, щоб він поїхав в магазин за продуктами. Він йому дозволив та приблизно через 1 годину особисто передав йому технічний паспорт на машину, страхівку та довіреність. Ствердив, що не знав, що ОСОБА_1 не має водійського посвідчення, а також він не переконався в тому, що ОСОБА_1 не перебуває в стані сп`яніння. Технічний стан автомобіля перевіряв пів року назад. ОСОБА_1 сам взяв машину та поїхав, оскільки ключі перебували в машині. Більше в цей день ОСОБА_1 не бачив. Приблизно в 23 год. - 24 год. до нього додому приїхала поліція, оскільки його автомобіль став учасником ДТП. Він пояснив, що віддав машину ОСОБА_1 . Коли останній повернув машину до його господарства не знає, бо спав вдома. З працівниками поліції поїхав на місце ДТП. Щодо погодних умов та щодо наявності пошкоджень автомобіля точно сказати не може. Також пояснив, що автомобіль марки «Мерседес Бенц» він придбав по довіреності (довіреність на 10 років), яка на момент ДТП була простроченою;

- свідок ОСОБА_16 , матір обвинуваченого, в судовому засіданні показала, що 06.12.2019 року перебувала в господарстві брата. Приблизно о 19 год. 00 хв. прибіг син ОСОБА_17 та повідомив, що ОСОБА_18 (обвинувачений) зачепив ОСОБА_19 (потерпіла) машиною. Вона зразу побігла до подвір`я ОСОБА_20 . ОСОБА_21 сказала, що вона вдарилась рукою, однак їй нічого не треба. Вона попросила ОСОБА_9 відвезти ОСОБА_19 в лікарню та обіцяла компенсувати всі витрати. З Тлумацької ЦРЛ ОСОБА_21 поїхала в лікарню в м. Івано-Франківськ, а її сестра ОСОБА_22 почала вимагати 120 тис. грн. На наступний день, приблизно о 09 год. 10 год. ОСОБА_21 , ОСОБА_12 та ОСОБА_23 прийшли до її господарства та кричали, що її син ОСОБА_18 поламав Тані життя. Потім вона ходила до родичів ОСОБА_24 , щоб домовитись, однак нічого не вийшло. Ствердила, що взяла кредит та сплатила потерпілій 15 тис. грн. Повідомила, що повернувшись додому приблизно о 19 год. 30 хв. 06.12.2019 року, застала там сина ОСОБА_25 , доньок та сина ОСОБА_17 . З 20 год. до 24 год. син ОСОБА_18 був вдома та пив пиво (2 банки чеського пива по 0,5 л та 0,5 л українського пива). Приблизно о 24 год. до них додому приїхали поліцейські та відвезли ОСОБА_25 до медичного закладу в м. Івано-Франківськ на експертизу. Вважає, що вартість лікування потерпілої складає 5 тис.грн.;

- даними рапорту старшого інспектора – чергового ОСОБА_26 , що зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) в Тлумацькому відділенні поліції 06.12.2019 року за № 2754, відповідно до якого 06.12.2019 року о 21 год. 17 хв. по телефону до чергової частини Тлумацького відділення поліції надійшло повідомлення від закладу охорони здоров`я про те, що 06.12.2019 року за медичною допомогою звернулась ОСОБА_5 , після ДТП, яка відбулась в с. Королівка Тлумацького району (т. 2 а.с. 122);

- даними заяви ОСОБА_5 від 07.12.2019 року, відповідно до яких остання повідомила, що 06.12.2019 року о 19 год. 15 хв. ОСОБА_1 вчинив на неї наїзд автомобілем, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, і скрився з місця ДТП, не надавши їй допомоги (т.2 а.с. 121);

- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.12.2019 року, згідно якого ОСОБА_5 повідомила поліцію про те, що 06.12.2019 року приблизно о 20 год. 00 хв. в с. Королівка по вул. Циганка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , вчинив на неї наїзд, спричинивши тілесні ушкодження (т.2 а.с. 124);

- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 07.12.2019 року в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження N 12019090240000263 за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України (т. 2 а.с. 47);

- даними протоколу огляду місця події від 07.12.2019 року з схемою та з фототаблицею до нього, згідно яких об`єктом огляду є була ділянка вулиці Циганка у с. Королівка Тлумацького району Івано-Франківської області. Огляд проводився в напрямку с. Прибилів Тлумацького району Івано-Франківської області, прив`язка елементів огляду проводилася до електроопори № 356. На час огляду проїзна частина та прилегла до неї територія вкрита снігом. На проїжджій частині дороги проглядається колія, а до дороги примикають грунтові узбіччя (з правої сторони шириною 2,7 м, з лівої сторони шириною 1,20 м). За лівим узбіччям знаходиться трав`яний кювет шириною 53 см. На відстані 17,2 м від ЛЕП № 356, на лівому узбіччі розпочинається слід юзу, який продовжується поза межами дороги (в кювет зліва), завертає на ліве узбіччя, подвоюється та зміщується біля лівого краю проїзної частини дороги. Ширина юзу – 20 см, довжина (до подвоєння) – 7,9 м, після подвоєння – 2 м (т.2 а.с. 48-54);

- даними протоколу огляду місця події від 07.12.2019 року з фототаблицею до нього, відповідно до яких, за згодою власника господарства ОСОБА_15 , оглянуто господарство, що знаходиться по АДРЕСА_1 . На території господарства виявлено автомобіль марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , який має пошкодження: в лівій нижній частині та правій верхній частині вітрового скла у формі тріщин («павутина»); на капоті (над правою передньою фарою) відколи лаково-фарбового покриття. Під час огляду автомобіля з керма та важеля коробки передач зроблено 2 змиви, які упаковано та опечатано, а сам автомобіль опечатано та поміщено на стоянку Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області (т.2 а.с. 55-64);

- даними постанови про визнання речовими доказами та долучення їх до справи від 07.12.2019 року, згідно якої 2 змиви, вилучені з керма та важеля коробки передач автомобіля марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , 07.12.2019 року в ході огляду місця події, визнано речовими доказами по справі (т.2 а.с. 65);

- даними постанови про визнання речовими доказами та долучення їх до справи від 07.12.2019 року, згідно якої автомобіль марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , вилучений 07.12.2019 року в ході огляду місця події, визнано речовим доказом по справі (т.2 а.с. 66);

- даними Ухвали слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2019 року, якою накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_1 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_1 , та який на праві приватної власності належить ОСОБА_27 , в частині заборони відчуження, розпорядження та користування цим автомобілем (т.2 а.с. 67-69);

- даними протоколу огляду місця події від 07.12.2019 року, відповідно до яких у АДРЕСА_1 ОСОБА_5 добровільна видала працівникам поліції одяг, в який вона була одягнена в момент ДТП (кофту білого кольору з смужками, штани чорного кольору, куртку чорного кольору та шапку сірого кольору) (т.2 а.с. 70-73);

- даними постанови про визнання речовими доказами та долучення їх до справи від 12.12.2019 року, згідно якої одяг, в який ОСОБА_5 була одягнена в момент ДТП (кофту білого кольору з смужками, штани чорного кольору, куртку чорного кольору та шапку сірого кольору, визнано речовим доказом по справі (т.2 а.с. 74-75);

- даними висновків експерта за наслідками проведення судово-медичних експертиз ОСОБА_5 № 609 від 14.01.2020 року (т.2 а.с. 78) та № 73/609-Д від 28.02.2020 року (т.2 а.с. 85-86), проведеної на підставі Ухвали слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 08.01.2020 року та Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.01.2020 року (т.2 а.с. 79-83), якими встановлено, що ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, що викликало необхідність проведення операції, рану в ділянці голови, синець в ділянці правої гомілки. Закритий перелом правої ключиці відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення; рана в ділянці голови відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, а синець в ділянці правої гомілки відноситься до легких тілесних ушкоджень;

- даними висновку експерта за наслідками проведення додаткової судово-медичної експертизи № 213/73/609-19 р.-2Д від 07.05.2020 року, яким встановлено, що ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, що викликало необхідність проведення операції, рану в ділянці голови, синець в ділянці правої гомілки. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, характер пошкодження автомобіля марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , та дані висновку експерта № 32 від 15.04.2020 року, судово-криміналістичної експертизи одягу ОСОБА_5 , можна вважати, що мало місце зіткнення автомобіля з потерпілою, внаслідок чого відбулось ковзання тіла по поверхні автомобіля з наступним відкиданням тіла та ковзанням по поверхні дороги та узбіччя. Зазначені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитись як при ударах до поверхні автомобіля, так і при ударах до дорожнього покриття та узбіччя (т.2 а.с. 88-89);

- даними висновку експерта № 32 від 17.04.2020 року з фототаблицями № 1-3 за наслідками проведення судово-медико-криміналістичної експертизи одягу ОСОБА_5 , яким встановлено, що на внутрішній поверхні капюшона справа, спинці зліва, задній поверхні в середній частині правого рукава куртки виявлено сліди ковзання у вигляді потертості тканини, деформації, сплющення пучків волокон, поверхневого пошкодження тканини куртки, поодиноких дрібних накладень напівпрозорих частин піску, пилоподібних накладень сірого кольору, які могли утворитись внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня автомобіля. На передній поверхні куртки справа, задній поверхні в верхній частині її правого рукава виявлено сліди ковзання у вигляді потертості тканини, деформації, сплющення пучків волокон, накладень напівпрозорих частин піску, непрозорих частин глини, які могли утворитись внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня дороги та узбіччя (т.2 а.с. 90-95);

- даними висновку експерта № СЕ-19/109/13/3-211ІТ/20 від 13.02.2020 року за наслідками проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортного засобу», відповідно до якого на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходилась у стані часткової відмови. Стан часткової відмови пов`язаний з відсутністю гальмівного гнучкого шлангу, який веде до заднього правого гальмівного механізму, а також із розламом та заклепуванням заднього гальмівного трубопроводу. Зазначені пошкодження носять експлуатаційний характер і виникли до настання ДТП. Рульове керування автомобіля знаходиться в працездатному стані. Оскільки пошкодження робочої гальмівної системи носять експлуатаційний характер і виникли до настання ДТП, то водій автомобіля мав можливість виявити їх до настання ДТП за погіршенням гальмівних властивостей та погіршеною стійкістю транспортного засобу при застосуванні гальмування, а також при технічному обслуговуванні автомобіля (т.2 а.с. 96-100);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3 від 15.06.2020 року з схемою та фототаблицею, відповідно до яких потерпіла показала, що 06.12.2019 року, приблизно в 19 год. 15 хв., вона рухалась по обочині вулиці Циганка в с. Королівка Тлумацького району в напрямку с. Прибилів. Була темна пора доби. В цей час вона побачила світло фар автомобіля, який їхав в попутному напрямку з нею, ззаду. Вона відійшла дальше на узбіччя, де водій ОСОБА_1 і вчинив на неї наїзд, спричинивши тілесні ушкодження. Також потерпіла вказала місце наїзду – на узбіччі, на відстані: 15 м до ЛЕП № 356, 1,6 м до правого краю проїзної частини дороги, 8,9 м до кута будинку № 4 по вул. Циганка, с. Королівка (т. 2 а.с. 103-108);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 15.06.2020 року з схемою та фототаблицею, відповідно до яких він показав, що 06.12.2019 року, приблизно в 19 год. 15 хв., в темну пору доби він рухався на автомобілі по вулиці Циганка в с. Королівка Тлумацького району в напрямку с. Прибилів. В попутному напрямку з ним по узбіччю рухався пішохід. Далі ОСОБА_1 , не впоравшись з керуванням автомобілем, вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_3 спричинивши тілесні ушкодження. Також ОСОБА_1 вказав місце наїзду на пішохода – на узбіччі, на відстані: 3,4 м до ЛЕП № 356, 0,2 м від правого краю проїзної частини дороги, 6,5 м до кута будинку АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 109-114).

Зазначені докази по кримінальному провадженні зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є належними та допустимими, та такими, що в своїй сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Згідно приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як Джерело права. А відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» Суд повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає, що винуватість ОСОБА_1 знайшла поза розумним сумнівом своє підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд вважає, що обставина перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП, яка сталася 06.12.2019 року приблизно о 19 год. 15 хв., не зайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, що можуть підтвердити вказану обставину та спростувати покази обвинуваченого та свідка в цій частині.

Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року за № 1452/735, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

В пункті 8 Розділу 1 Інструкції зазначено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Пунктом 9 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до вимог п. 16 Розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду.

Згідно п. 22 Розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Із статті 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституціїєю та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до увагу твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Суботника В.Й. про те, що висновок КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» від 07.12.2019 року щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння слід визнати недопустимим доказом з тих підстав, що направлення на цей огляд виписано не слідчим, а патрульним, а сам огляд проведено до внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення.

Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається. Проте, у невідкладних випадках до внесення відомостей до ЄРДР та для з`ясування обставин вчинення кримінального проступку може бути проведено ряд дій, в т.ч. і медичне освідування.

Отже, вищенаведені доводи захисника є безпідставними.

Однак, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ДТП за участю обвинуваченого ОСОБА_1 сталася 06.12.2019 року о 19 год. 15 хв., а проходження медичного огляду на стан сп`яніння у КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» було проведено 07.12.2019 року о 01 годині 00 хв., про що свідчить відповідний висновок № 643 від 07.12.2019 року (т.2 а.с. 119), яким встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Оскільки медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного у ОСОБА_1 проводився з порушенням п. 9 Розділу ІІ Інструкції, то вказані докази щодо огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння слід визнати недопустимими доказами.

У свою чергу, показання допитаних в судовому засіданні свідка та потерпілої частині наявності стану алкогольного сп`яніння у обвинуваченого на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не можуть бути належними та допустимими доказами перебування особи в стані алкогольного сп`яніння.

Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відносно ОСОБА_1 станом на час вчинення ДТП (19 год. 15 хв. 06.12.2019 року) та протягом наступних двох годин, складеного з дотриманням вимог вищевказаної Інструкції, стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано.

Суд не бере до уваги твердження прокурора про те, що огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, мав бути проведений протягом двох годин з моменту виявлення ОСОБА_1 , оскільки доказуванню у цьому кримінальному провадженні підлягає факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння саме на час ДТП, а не після відшукання водія.

Таким чином, оскільки стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів перебування обвинуваченого ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП та судом не здобуто таких доказів в ході судового розгляду, суд вважає за необхідне виключити з об`єму обвинувачення ОСОБА_1 факт перебування його в стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення ДТП та відповідно порушення ним вимог п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України.

У судових дебатах захисник обвинуваченого – адвокат Суботник В.Й. просив суд суворо не карати обвинуваченого, призначити йому найбільш м`яке покарання, оскільки на даний час вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, який вчинений з необережності, не визнавати стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого, як обтяжуючу обставину у справі, врахувати, що обвинувачений щиро розкаявся, визнав вину та сплатив потерпілій 15 тис. грн. моральної шкоди. Цивільний позов потерпілої просив задовольнити частково, а саме в частині 9 тис. грн. Не заперечував щодо розміру процесуальних витрат за залучення експерта для проведення експертиз в сумі 2198,14 грн. та розміру витрат потерпілої на правову допомогу в сумі 9 тис. грн. (адвокат Аверкова Н.О. – 6 тис. грн., адвокат Гринчишин М.-М.В. - 3 тис. грн.), однак просив їх зменшити з врахуванням матеріального стану обвинуваченого. Зазначив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи та отримує соціальну допомогу в сумі приблизно 1800,0 грн. Вважає, що потерпілою та її представниками не доведено підставність купівлі медикаментів та заявленого розміру витрат на правову допомогу.

Прокурор під час судових дебатів просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100,0. Цивільний позов потерпілої просив задовольнити в повному обсязі. Також просив вирішити долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України, в т.ч. повернути автомобіль марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , власнику.

Представник потерпілої-цивільної позивачки ОСОБА_2 – адвокат Аверкова Н.О. вважає, що щирого каяття у обвинуваченого не було, вину у вчиненому та цивільний позов він визнав частково, протягом усього часу слухання справи в суді матеріальну шкоду потерпілій так і не відшкодував, не вибачився перед нею, затягував розгляд справи в суді, не зважаючи на те, що потерпіла перебуває в стані вагітності, а тому відсутні підстави для визнання щирого каяття та визнання вини пом`якшуючими обставинами. Зауважила, що вчинене ОСОБА_1 06.12.2019 року ДТП з наїздом на потерпілу – це наслідок того, що обвинувачений не усвідомив свою протиправну поведінку, хоча двічі притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. З огляду на вищевикладене, просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді 6 міс. обмеження волі, а цивільний позов потерпілої, з врахуванням уточнених позовних вимог, задовольнити в повному обсязі (крім 15 тис. грн. за завдану моральну шкоду, які були сплачені обвинуваченим під час судового розгляду справи) та стягнути з обвинуваченого 13091,80 грн. матеріальної шкоди, а також витрати на правову допомогу в сумі 32969,66 грн., в т.ч. за послуги адвоката Аверкової Н.О. – 24969,66 грн. та за послуги адвоката Гринчишин М.-М.В. – 8 тис. грн. Також просила стягнути з обвинуваченого всі інші процесуальні витрати в повному обсязі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, на момент вчинення було злочином невеликої тяжкості, а з 01.07.2020 року – це кримінальне правопорушення визначено як кримінальний проступок. Також судом враховується індивідуальний ступінь кримінальних правопорушень, спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався (т.2 а.с. 200), дане кримінальне правопорушення вчинив з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання (т.2 а.с. 202), офіційно не працює, як на момент вчинення кримінального правопорушення, так і на даний час є особою з інвалідністю ІІ-ої групи, отримує соціальну допомогу, може працювати, однак йому протипоказана важка фізична працю та роботи пов`язані з переохолодженням (т.2 а.с. 199, 204, 220), проживає разом з батьком, матір`ю, братом та двома сестрами (т.2 а.с. 201), на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (т.2 а.с. 203).

Також судом встановлено, що Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2018 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного штрафу у розмірі 10200,0 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (т.2 а.с. 177). 25.06.2020 року ОСОБА_1 знову був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного штрафу у розмірі 10200,0 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (т.2 а.с. 178). Згідно довідок регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області від 16.11.2021 року та від 25.11.2001 року ОСОБА_1 16.04.2014 року отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , однак це посвідчення було у нього вилучене у зв`язку з позбавлення права керування транспортними засобами та знаходиться на зберіганні в ТСЦ 2641. Інше посвідчення водія ОСОБА_28 не видавалось (т.2 а.с. 158-159).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19 від 15.11.2021 року.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що поведінка ОСОБА_1 як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи свідчить про відсутність його щирого каяття у скоєному, а його слова носять формальний характер.

Тому обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає лише визнання обвинуваченим вини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

У досудовій доповіді Тлумацьким районним сектором філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 05.11.2020 року зроблено висновок, що, беручи до уваги середню ймовірність вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки, що становить обвинувачений для суспільства, його виправлення без ізоляції від суспільства можливе та не становить високої небезпеки для суспільства чи окремих осіб.

З врахуванням вищенаведеного, позиції прокурора, потерпілої та її представника, обвинуваченого та його захисника, висновку органу пробації, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції ч. 1 ст.286 КК України у виді штрафу, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Санкцією ч 1. ст. 286 КК України, в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, було передбачено покарання виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З 01.07.2020 року набрав чинності Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким покарання за ч. 1 ст. 286 КК України визначено у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, в редакції закону № 2617- VIII, посилена відповідальність обвинуваченого щодо покарання у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, порівняно з редакцією, що діяла до 01.07.2020 року, то застосуванню в даному випадку підлягає санкція ч.1 ст. 286 КК України в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Стосовно заявленого потерпілою цивільного позову суд зазначає наступне.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При цьому, вирішуючи пред`явлений потерпілим цивільний позов, суд повинен виходити з встановленого ст. 12 ЦПК України обов`язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

За нормами ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

У відповідності до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Зі змісту ч.1 ст.1166 ЦК України вбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Через канцелярію суду 20.07.2020 року потерпілою ОСОБА_2 був поданий цивільний позов (т.1 а.с. 20 – 25) до обвинуваченого ОСОБА_1 , вимоги за яким вона уточнила під час судового розгляду справи. Просила стягнути з обвинуваченого 13091,80 грн. матеріальної шкоди, а від вимог в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 15 тис. грн. відмовилась, оскільки отримала відшкодування в цій частині, що підтверджується розпискою від 07.12.2020 року (т.2 а.с. 161).

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов визнав частково, вважає, що майнова шкода обґрунтована та доведена відповідними документами лише в частині витрат потерпілої на придбання блокуючої пластини для ключиці вартістю 9 тис. грн. Інші витрати вважає безпідставними. Зазначає, що долученими потерпілою чеками та квитанціями не підтверджено необхідність купівлі саме цих препаратів та товарів, оскільки відсутні відповідні призначення лікаря.

Представник третьої особи на стороні цивільного відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, АТ «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», що була залучена відповідно до Ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22.01.2021 року (т.1 а.с. 160-161), у судове засідання не з`явився, причин відсутності не повідомив, відзив на цивільний позов до суду не направив.

Судом встановлено, що згідно висновку експерта № 73/609-Д від 28.02.2020 року, діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, що викликало необхідність проведення операції, рану в ділянці голови, синець в ділянці правої гомілки. Також ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що підтверджується довідкою МКЛ № 1 м. Івано-Франківська № 8786 від 06.12.2019 року, виписками з амбулаторної карти ОСОБА_5 , випискою з медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення МКЛ № 1 м. Івано-Франківська № 6809, копією листків непрацездатності ОСОБА_5 за періоди: з 06.12.2019 року по 12.12.2019 року та з 18.12.2019 року по 21.12.2019 року (т.1 а.с. 27- 32). З зазначених документів вбачається, що ОСОБА_5 було зроблено оперативне втручання та призначене відповідне медикаментозне лікування, що також додатково підтверджується копією листка лікарських призначень хворої ОСОБА_5 (т.1 а.с. 104). Вартість витрат на лікування ОСОБА_5 підтверджується копіями квитанцій, чеків та рахунків. Зокрема, згідно рахунку № 53 від 09.12.2019 року та квитанцій № 4306/з2, № 4306/з1 від 09.12.2019 року, вартість S-подібної блокуючої пластини для ключиці, тип ІІ, титан (комплект), яку придбала ОСОБА_5 , становить 9600,0 грн. та витрати на здійснення банківського готівкового розрахунку становлять 124,80 грн. (т.1 а.с. 33-34). Також ОСОБА_5 у період з 06.12.2019 року по 21.12.2019 року для лікування згідно листка призначень та рекомендацій лікарів придбано ліки та товару на суму 3367,0 грн., що підтверджується банківськими чеками (т.1 а.с. 36-40, 105-109).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_29 та ОСОБА_5 09.01.2020 року уклали шлюб та після його реєстрації подружжю присвоєно прізвище ОСОБА_30 (т.1 а.с. 26).

Суд відкидає доводи обвинуваченого та його захисника про те, що придбані ОСОБА_5 для лікування медичні препарати та товари у період з 06.12.2019 року по 21.12.2019 року не відповідають листку призначень та рекомендаціям лікарів, однак вважає слушними відповідні доводи в частині не обгрунтованості витрат потерпілої за чеком від 21.02.2021 року на суму 362,33 грн.

Судом встановлено, що між АТ «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) 08.11.2019 року було укладено договір страхування, що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4281309 (т. 1 а.с. 138). Згідно полісу забезпеченим транспортним транспортним засобом є автомобіль марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , строк дії договору – до 08.11.2020 року.

Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 вищевказаного Закону).

Проте, згідно вищезазначеного полісу, застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 . Крім того, страхове відшкодування не виплачується страховиком у разі порушення страхувальником умов договору страхування, в т.ч. у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування (відсутність посвідчення водія), а також у разі керування транспортним засобом, який завідомо для водія є технічно несправним.

Оскільки при експлуатації та використанні забезпеченого транспортного засобу «Мерседес Бенц», д.н.з НОМЕР_1 , під час настання страхового випадку були порушені умови договору страхування, відшкодування шкоди має відбуватись виключно за рахунок винної особи.

З врахування вищенаведеного, суд вважає, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню і з ОСОБА_1 слід стягнути на рахунок ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 12729, 47 грн., в задоволенні решти вимог по відшкодуванню матеріальної шкоди слід відмовити.

Разом з тим у цивільному позові було заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в сумі 15 тис. грн. Однак, під час судового розгляду кримінального провадження, зазначена сума моральної шкоди була отримана ОСОБА_2 , про що свідчить її розписка від 07.12.2020 року (т.2 а.с. 161). З врахуванням цього, провадження щодо вимог про стягненню моральної шкоди підлягає закриттю.

Згідно п.1 ч.1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати (ч.1 ст. 124 КПК України).

В даній справі на підтвердження надання правничих послуг та понесених потерпілою-цивільною позивачкою витрат на правничу допомогу суду надано Договір № 02/06 від 02.06.2020 року про надання ОСОБА_2 правової допомоги адвокатом Гринчишин М.-М.В., Акт надання послуг адвокатом Гринчишин М.-М.В. № 2 від 30.06.2020 року на суму 4000,0 грн., Акт наданих послуг адвокатом Аверковою Н.О. від 30.06.2020 року на суму 4000,0 грн., ордери на надання правової допомоги, Акт наданих послуг адвокатом Аверковою Н.О. від 28.05.2021 року на суму 4000,0 грн., Акт надання послуг адвокатом Гринчишин М.-М.В. № 3 від 28.05.2021 року на суму 4000,0 грн., Звіт про надані послуги адвокатом Аверковою Н.О. по справі № 353/487/20 від 08.11.2021 року на суму 22 569,66 грн., Акт № 46/2019/3 прийому виконаних робіт та наданих послуг від 29.09.2021 року про прийом та оплату послуг адвоката Аверкової Н.О. в сумі 8000,0 грн., Акт № 46/2019/4 прийому виконаних робіт та наданих послуг від 11.11.2021 року про прийом та оплату послуг адвоката Аверкової Н.О. в сумі 4000,0 грн., Договір № 46/2019 від 19.12.2019 року про надання ОСОБА_2 правової допомоги адвокатом Аверковою Н.О. та додатковий договір № 1 до нього від 11.01.2020 року, Звіт про надані послуги адвокатом Аверковою Н.О. по справі № 353/487/20 від 25.11.2021 року на суму 24969,66 грн., Акт № 46/2019/5 прийому виконаних робіт та наданих послуг від 25.11.2021 року про прийом та оплату послуг адвоката Аверкової Н.О. в сумі 2969,66 грн., (т.1 а.с. 41-44, 50-51,т.2 а.с. 14-15, 162-168, 205-206).

Обвинуваченим та його захисником в судовому засіданні не надано доказів на доведення неспівмірності та завищення витрат на правничу допомогу. Отже, витрати потерпілої-цивільної позивачки на правову допомогу склали 32969,66 грн. (за послуги адвоката Аверкової Н.О. – 24969,66 грн. та за послуги адвоката Гринчишин М.-М.В. – 8 тис. грн.), що підтверджується зазначеними документами, а тому вони підлягають стягненню з обвинуваченого на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому, з ОСОБА_1 слід стягнути процесуальні витрати на користь держави за залучення експерта для проведення експертиз згідно довідок експертної установи в сумі 2198,14 грн., в т.ч.: 1570,10 грн. – за експертизу № СЕ-19/109/13/3-21ІТ/20 від 13.02.2020 року; 628,04 грн. – за експертизу № СЕ-19/109/13/3-22ІТ/20 від 30.01.2020 року.

Обвинуваченим подано клопотання про зменшення розміру стягнення процесуальних витрат, в т.ч. як витрат пов`язаних з залученням експертів, так і витрат на правову допомогу ОСОБА_2 , з врахуванням його матеріального становища.

Частиною 1 ст. 119 КПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Оскільки під час судового розгляду судом встановлено та не заперечувалось самим обвинуваченим та іншими учасниками, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ-ої групи, щомісячно отримує соціальну допомогу по інвалідності в сумі 1854,0 грн., згідно рекомендацій МСЕК може бути працевлаштований, крім важкої фізичної праці, час від часу виконує для односельчан роботу та отримує за це плату, тому суд вважає за можливе зменшити розмір процесуальних витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченого, стягнувши з нього 1198,14 грн. процесуальних витрат на залучення експертів та 24000,0 грн. процесуальних витрат за правову допомогу, в т.ч. за послуги адвоката Аверкової Н.О. – 20 тис. грн. та за послуги адвоката Гринчишин М.-М.В. – 4 тис. грн.).

При цьому суд звертає увагу, що майновий стан обвинуваченого не може впливати на майновий стан потерпілої, яка і так постраждала від його неправомірних дій, внаслідок яких зазнала ушкодження здоров`я, перенесла оперативні втручання, була змушена лікуватись, протягом 1,5 року була змушена ходити в судові засідання, в т.ч. і будучи вагітною, не отримала відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, тощо.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2019 року, на автомобіль марки «Mercedes-Benz 190» д.н.з. НОМЕР_1 , тимчасово вилучений 07.12.2019 року під час проведення огляду місця події, слід скасувати згідно ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373-375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання – штраф в розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12729,47 грн. (дванадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень 47 копійок) матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в частині стягнення моральної шкоди - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1198,14 грн. (одну тисячу сто дев`яносто вісім гривень 14 копійок) процесуальних витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24000,0 грн. (двадцять чотири тисячі гривень) процесуальних витрат (за правову допомогу).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2019 року, на автомобіль марки «Mercedes-Benz 190», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тимчасово вилучений 07.12.2019 року під час проведення огляду місця події, який на праві приватної власності належить ОСОБА_27 , жителю АДРЕСА_3 та знаходиться на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів Відділу поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.

Після набрання вироком законної сили, речові докази по кримінальному провадженню:

- автомобіль марки «Mercedes-Benz 190», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів відділу поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, - повернути власнику ОСОБА_27 ;

- одяг ОСОБА_3 , в який вона була одягнена в момент ДТП: кофту білого кольору з смужками, штани чорного кольору, куртку чорного кольору та шапку сірого кольору, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 – вважати повернутими за належністю;

- 2 змиви, вилучені з керма та важеля коробки передач автомобіля марки «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА