Ухвала суду № 10179347, 01.06.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2010 р.Справа № 2-а-11565/09/2170 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Новицькій Н.В.

з участю: представника прокуратури Херсонської області - Клюкіна Костянтина Ігоровича, представників товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Бриг" - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Херсоні та прокуратури Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Бриг" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, головного управління Державного казначейства України у Херсонський області про визнання недійсним рішення та стягнення бюджетного відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Кредо-Бриг" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2009 року №0001992301/0 та від 19 травня 2009 року №0002262301/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 2 340 042 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Кредо-Бриг" вказувало, що між ним та ВАТ "Піреус Банк МКБ" були укладені договори купівлі-продажу від 18 серпня 2008 року та 01 вересня 2008 року на загальну суму 14 050 252 грн. про придбання підприємством у банка нерухомого майна. Факт виконання цих договорів підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами. У складі вартості майна позивач сплатив ПДВ у розмірі 2 340 042 грн., відповідно, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування цієї суми. У березні 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про реалізацією вказаного права, однак за результатами перевірки останній зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування, що позивач вважає неправомірним.

В ході розгляду справи, позивач доповнив позов вимогою про стягнення на свою користь вказаної суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Також, в ході розгляду до участі у справі було залучено головне управління Державного казначейства (далі ГУДК) України в Херсонській області в якості другого відповідача.

Відповідач - ДПІ у м. Херсоні позов не визнав, вказуючи, що позивач завищив суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 1 580 042 грн., так як позивачем не надано первинних документів, які підтверджують сплату за отримані товари згідно податкової накладної №213 від 19 серпня 2008 року, а також, що податкова накладна від 01 вересня 2008 року №226 на загальну суму 4 560 000 грн., у тому числі ПДВ 760 000 грн., отримана від ВАТ "Піреус Банк МКБ" по операції з придбання основних фондів, повинна була бути відображена позивачем у декларації з ПДВ за вересень 2008 року. Оскільки позивач не надав підтверджуючих документів отримання вказаної податкової накладної із запізненням, позивачем у лютому 2009 року в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит на 760 000 грн., а у березні 2009 року позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на цю ж суму.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року позовні вимоги задоволені.

Визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні №0001992301/0 від 23 квітня 2009 року та №0002262301/0 від 19 травня 2009 року.

Стягнуто з Державного бюджету України (уповноважений територіальний орган - ГУДК України у Херсонській області, м. Херсон, вул. Комсомольська. 21, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 3111 8030700002 в ГУДКУ у Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, МФО 852010, код доходу 14010200) на користь ТОВ "Кредо-Бріг" (73000, м. Херсон, вул. Радянська. 46, код ЄДРПОУ 34370275) бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 2 340 042 (два мільйони триста сорок тисяч сорок дві) грн.

В апеляційних скаргах ДПІ у м. Херсоні та прокуратури Херсонської області ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ДПІ у м. Херсоні та прокуратури Херсонської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З метою придбання цілісного майнового комплексу, який належав ВАТ "Піреус Банк МКБ", позивачем та продавцем 18 серпня 2008 року було укладено попередній договір купівлі продажу значеного майна. За кредитною угодою від 18 серпня 2008 року №К/08-23, укладеною позивачем з ВАТ "Піреус Банк МКБ", передбачалось відкриття позивачу кредитної лінії на суму 14 500 000 грн. під заставу рухомого та нерухомого майна, що придбавається.

За кредитною угодою гроші позивачу були зараховані на позичковий рахунок 19 серпня 2008 року у сумі 9 000 000 грн. та 01 вересня 2008 року у сумі 5 425 000 грн.

Зазначені кредитні кошти були перераховані позивачем меморіальним ордером №577397 від 19 серпня 2008 року на суму 9 000 000 грн. та платіжними дорученнями №1 від 03 вересня 2008 року на суму 4 560 000 грн. і №2 від 03 вересня 2008 року на суму 480 252, 46 грн. на розрахунковий рахунок ВАТ "Піреус Банк МКБ".

Договір купівлі продажу майнового цілісного майнового комплексу було нотаріально посвідчено 01 вересня 2008 року.

По факту оплати позивачем майнового комплексу та обладнання ВАТ "Піреус Банк МКБ" виписало позивачу наступні податкові накладні:

-№213 від 19 серпня 2008 року на загальну суму 9 000 000 грн., у тому числі ПДВ 1 500 000,0 грн. на отриману передплату за майновий комплекс;

-№214 від 19 серпня 2008 року на передачу основних засобів та обладнання на загальну суму 480 252, 46 грн., у тому числі ПДВ 80 042, 08 грн.,

-№226 від 01 вересня 2008 року на загальну суму 4 560 000 грн., у тому числі ПДВ 760 000 грн.

На підставі отриманих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2008 року суму ПДВ, визначену у податкових накладних від 19 серпня 2008 року №231 та №214 на загальну суму 1 580 042 грн.

У зв'язку з відсутністю податкових зобов'язань у серпні 2008 року зазначена сума податкового кредиту визначила від'ємне значення з ПДВ за серпень 2008 року у сумі 1 580 042 грн.

За правилами, встановленими пп.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначена сума від'ємного значення враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник передні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховувалась до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У зв'язку з відсутністю податкового боргу з ПДВ зазначена сума від'ємного значення позивачем була відображена у рядку 22.2. Декларації з ПДВ за серпень 2008 року, як сума від'ємного значення з ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При складанні декларації з ПДВ за вересень 2008 року позивач не декларував податкові зобов'язання та кредит поточного місяця. Натомість до декларації за вересень 2008 року з попереднього податкового періоду було перенесено від'ємне значення з ПДВ у сумі 80 042 грн., яке за цією декларацією підлягало включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто жовтня 2008 року. У послідуючих податкових періодах 2008 року позивач декларував лише податковий кредит поточних податкових періодів, розрахунки бюджетного відшкодування з визначенням напрямів його використання не надавав.

У позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у вересні 2008 року на суму 1 500 000 грн., а у жовтні 2008 року на суму 80 042 грн.

Не надання розрахунку бюджетного відшкодування та заповнення рядків 25, 25.1, 25.2 Декларацій з ПДВ у 2008 року свідчить про те, що у 2008 році позивач не прийняв рішення про напрями використання належного йому бюджетного відшкодування.

Для вирішення питання про напрям використання бюджетного відшкодування 2008 року у декларації з ПДВ за січень 2009 року позивач збільшив податковий кредит поточного місяця на 1 580 042 грн. на суму ПДВ, сплачену по операціям з придбання основних засобів, проведених у серпні 2008 року, а уточнюючим розрахунком від 17 березня 2009 року №24712 зменшив податковий кредит серпня 2008 року на 1 500 000 грн.

У зв'язку з відсутністю податкових зобов'язань у січні 2009 року, задекларований податковий кредит визначив розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування з ПДВ, яке у сумі 1 580 042 грн. було перенесено з декларації з ПДВ наступного податкового періоду.

У лютому 2009 року позивач податкових зобов'язань не декларував і на суму від'ємного значення попереднього податкового періоду позивачем було складено розрахунок бюджетного відшкодування, яке підлягало поверненню на рахунок платника в банку.

Згідно акта позапланової виїзної перевірки позивача №1348/23-2/34370275 від 17 квітня 2009 року з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року у сумі 1 580 042 грн., податковий орган заявлену суму бюджетного відшкодування не визнав з наступних підстав: "Бюджетне відшкодування з ПДВ виникло за рахунок відображення у складі податкового кредиту серпня 2008 року операцій по придбанню основних фондів, вартість яких з урахуванням ПДВ була сплачена у вересні 2008 року. Позивач при проведені коригування показників декларацій збільшив податковий кредит січня 2009 року на 1 580 042 грн., а податковий кредит серпня 2008 року зменшив на 1 500 000 грн. Отже ПДВ з придбання основних засобів по податковій накладній №214 двічі враховане у складі податкового кредиту (серпня 2008 року та січня 2009 року). Тому позивач мав право на бюджетне відшкодування за цією податковою накладною лише у жовтні 2008 року".

Бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 1 500 000 грн. не визнане з тих підстав, що позивачем не надано документів, які підтверджують сплату ПДВ у складі вартості отриманих товарів від продавця - ВАТ "Піреус Банк МКБ" за податковою накладною №213 від 19 серпня 2008 року.

У ході слухання справи, суду першої інстанції надано документальне підтвердження проведення розрахунків за податковою накладною №213 від 19 серпня 2008 року з продавцем основних фондів - ВАТ "Піреус Банк МКБ". Розрахунки проведені кредитними коштами на підставі меморіального ордеру №577397 від 19 серпня 2008 року (який є належним доказом сплати позивачем ПДВ в сумі 1 500 000 в складі ціни товару).

Результати зустрічної перевірки підтверджують факт включення ВАТ "Піреус Банк МКБ" сум ПДВ за вищевказаними податковими накладними №213, №214 та №226 до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2008 року у розмірі 1 580 042, 08 грн. та за вересень 2008 року у розмірі 760 000 грн., ПДВ сплачений ВАТ "Піреус Банк МКБ" до бюджету у розмірі, визначеному відповідно до поданих податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність рішень про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, а також з того, що позивачем був дотриманий порядок повернення цієї суму з Державного бюджету, у звязку з чим, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.п. 7.2.6 п.7.2., п.п.7.5.1 п.7.5, п. п. 7.7.1.,7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання",п.1.19-1 ст.1. п.22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", абз. 2 п.7 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165.

В апеляційних скаргах Державної податкової інспекції у м. Херсоні та прокуратури Херсонської області вказується, що у ході перевірки ТОВ "Кредо-Бриг" не надано первинних документів, які підтверджують сплату за отримані товари, згідно податкової накладної №213 від 19 серпня 2008 року на суму ПДВ 1 500 000 грн. Також, вказується, що у порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством, згідно податкової декларації за серпень 2008 року відображено в податковому кредиті суму 1 580 042 грн. та у порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Кредо-Бриг" завищено від'ємне значення за січень 2009 року на 80 042,0 грн. та завищено бюджетне відшкодування за лютий 2009 року на 80 042,0 грн.

Крім того, на думку апелянтів, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ (760 000 грн.) за податковою накладною від №226 від 01 вересня 2008 року, отриманою з запізненням від ВАТ "Піреус Банк МКБ" по операціям з придбання основних фондів, яка відбулася у вересні 2008 року.

На підставі вищевикладеного, апелянти вважали, що позивачем безпідставно завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 2 340 042 грн.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів, виходячи з наступного.

Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Пунктом 22.1 ст. 22 цього Закону передбачені такій вид розрахункових документів як меморіальний ордер.

Пунктом 26.1.,26.3 ст. 26 цього Закону передбачено, що платник при укладені договорів з банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Згідно п.1.4 Інструкції НБУ України "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" передбачено, що меморіальний ордер складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника відповідно до Закону України Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". При цьому, подання клієнтом платіжного доручення не вимагається.

На виконання умов кредитного договору ВАТ "Піреус Банк МКБ" 18 серпня 2008 року ТОВ "Кредо-Бриг" меморіальним ордером перерахував зі свого позичкового рахунку на внутрішньобанківський рахунок № 373940014 9 000 000 грн. на виконання умов п.7 попереднього договору.

19 серпня 2008 року банк видав підприємству податкову накладну №213, якою підтвердив отримання ним 9 000 000 грн., в т.ч. 1 500 000 грн. ПДВ.

Копією довідки від 20 березня 2009 року підтверджується факт перерахування зазначеним меморіальним ордером 9 000 000 грн. 19 серпня 2008 року (а.с.64). Також, листом банку від 07 липня 2009 року підтверджені платежі ТОВ "Кредо-Бриг" ВАТ "Піреус Банк МКБ" 03 вересня 2008 року у сумі 4 560 000 грн. та 480 252, 46 грн. (а. с. 96)

Таким чином, меморіальний ордер №577397 від 19 серпня 2008 року є належним доказом сплати позивачем ПДВ в сумі 1 500 000 грн. в складі ціни товару, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо встановлення апелянтом порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: відображення підприємством, згідно податкової декларації за серпень 2008 року, в податковому кредиті суму 1 580 042 грн. (за даними уточнюючого розрахунку (вх. від 13 березня 2009 №24710) підприємством зменшено рядок 10.1 декларації за серпень 2008 року на 1 500 000 грн. та перенесено відповідну суму до рядка 10.1 декларації за січень 2009 року, але у декларації за січень 2009 року ТОВ "Кредо-Бриг" відображено в податковому кредиті суму 1 580 042 грн., тобто завищено суму податкового кредиту за січень 2009 року на 80 042 грн.), та порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 цього Закону яке полягало в завищенні від'ємного значення за січень 2009 року на 80 042 грн. та завищенні бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 80 042 грн. судова колегія зазначає наступне.

Задовольняючі позовні вимоги у частині відображення позивачем у складі податкового кредиту січня 2009 року ПДВ за податковою накладною №214 на суму 80 042 грн. та включення цієї суми до бюджетного відшкодування лютого 2009 року, суд першої інстанції виходив з приписів п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", за яким платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї частини від'ємного значення податку на додану вартість, яка дорівнює фактичній сплаті ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування, який не підтверджений фактичною сплатою податку постачальникам, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, законодавець чітко визначає, що головною умовою для включення розрахунків за поставлений товар до розрахунку бюджетного відшкодування є фактична сплата ПДВ у складі вартості отриманого товару та не ставить в залежність розмір бюджетного відшкодування від способу проведення розрахунків за товари (роботи, послуги).

Згідно копії податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2009 року №00020023/0, позивач добровільно відмовляється від отримання 80 042 грн. бюджетного відшкодування, які підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (як помилково здвоєної суми до відшкодування ПДВ по податковим деклараціям з податку на додану вартість за серпень 2008 року і січень 2009 року) (а.с.9).

Таким чином, сплативши у складі ціни товару ПДВ у сумі 80 042 грн. платіжним дорученням №2 від 03 вересня 2008 року, позивач отримав право заявити від'ємне значення з ПДВ у сумі 80 042 грн. до бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ за жовтень 2008 року, однак у 2008 році позивач не заявляв цю суму до відшкодування, а включив її до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ лише у лютому 2009 року та реалізував своє право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло в нього в жовтні 2008 року.

З наведеного слідує, що доводи апелянта порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими.

Також, судова колегія не погоджується з доводами апелянтів про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту лютого 2009 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 760 000 грн. (податкова накладна від №226 від 01 вересня 2008 року, отримана від ВАТ "Піреус Банк МКБ" по операціям з придбання основних фондів, яка відбулася у вересні 2008 року), виходячи з наступного.

На думку апелянтів, зазначена сума ПДВ підлягала включенню до складу податкового кредиту вересня 2008 року. Апелянти мотивують таку правову позицію тим, що включивши до складу податкового кредиту лютого 2009 року суму ПДВ за податковою накладною №226 від 01 вересня 2008 року, позивач, у порушення пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сформував податковий кредит лютого 2009 року без його підтвердження відповідною податковою накладною (отриманою безпосередньо у лютому 2009 року).

Судова колегія не погоджується з таким висновком ДПІ у м. Херсоні, оскільки відповідно до "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 - якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст. 15 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Платник податку має право не подавати вказаний-розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Відповідно до пп.15.3.1. п.15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими Законами, можуть бути подані не пізніше 1 095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. 2 п.7 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

З аналізу наведених норм витікає, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця, а твердження ДПІ у м. Херсоні про те, що не подача скарги отримувачем податкової накладної до податкової інспекції на постачальника товарів (послуг) про несвоєчасне надання отримувачу податкової накладної є підставою для не включення сум ПДВ до складу податкового кредиту - є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позивач витримав строки та основні умови, які необхідні для декларування бюджетного відшкодування та скористався законодавче встановленою можливістю виправлений помилки в формуванні податкового кредиту по операціям з придбанням основних фондів у вересні 2008 року і, тому він правомірно вніс суму податкового кредиту в розмірі 760 000 грн. до декларації з ПДВ за лютий 2009 року, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Також, судова колегія акцентує увагу на тому, що 01 березня 2010 року ДПІ у м. Херсоні була проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з ПДВ позивача за січень 2010 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 січня 2009 року по 30 січня 2009 року від 17 квітня 2009 року №1348/23-2/34370275 (акт від 01 березня 2010 року № 917/15-2/34370275).

За результатами перевірки встановлено невірне заповнення додатку 2 "Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" до декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, а саме:

-згідно даних ДПІ у м. Херсона сума рядка 26 складає 2 258 708 грн.;

-за даними платника - 2 338 750 грн.

Таким чином, ДПІ у м. Херсоні підтверджується правомірність включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду сума 2 258 708 грн., в т.ч.:

-за звітний період, в якому виникла сума від'ємного значення (за серпень 2008 року) - 1 475 500 грн.;

-за лютий 2009 року - 760 000 грн.

Правомірність же включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 80 042 грн. обґрунтував суд першої інстанції в своїй постанові. Судова колегія погодилася з цією правовою позицією суду першої інстанції з підстав, що були наведені вище.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення від 23 квітня 2009 року №0001992301/0 та від 19 травня 2009 року №0002262301/0, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у на 2 340 042 грн. прийняті з порушенням вимог податкового законодавства та правильно скасовані судом першої інстанції.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

ТОВ "Кредо-Бриг" прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року (Вх.№.24685 від 17 березня 2009 року), та березень 2009 року (вх. № 66218 від 21 квітня 2009 року) подав ДПІ у м. Херсоні до податкових декларацій заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування (а.с.41, 47).

Таким чином, позивачем були виконані вимоги податкового законодавства для отримання бюджетного відшкодування ПДВ і його порушене право належить захисту шляхом стягнення відповідної суми з Державного бюджету.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні та прокуратури Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: