Постанова № 10178769, 30.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р. Справа № 29/33-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі –Рижко П.О.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача 1 –не з’явився

відповідача 2 –не з’явився

відповідача 3 - Поповської А.В., довіреність № 162 від 04.06.2010 р.

3-ї особи – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "Інтер-авто" (вх.№1616Х/2) та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" (вх.№1639Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 29.04.10 по справі № 29/33-10

за позовом ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", м. Кременчук,

до: 1) ТОВ "Автосервіс-Т", с. Радгоспне, Харківський район, Харківська обл.

2) ТОВ "Інтер-авто", с. Тернова, Харківський район, Харківська обл.

3) ВАТ "Сведбанк", м. Київ

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кременчуцького МНО Веселовський А.Г.

про визнання недійсним договору застави №17025 від 29.12.08

та за зустрічним позовом ТОВ " Автосервіс-Т"

до 1)ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"

2) ВАТ "Сведбанк"

про визнання дійсним договору застави №17025 від29.12.08

та за зустрічним позовом ТОВ "Інтер-авто"

до 1) ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"

2) ВАТ "Сведбанк"

про визнання дійсним договору застави №17025

встановила:

В лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просив суд визнати недійсним договір застави, посвідчений 29.12.08 приватним нотаріусом Кременчуцького МНО Веселовським А.Г. і зареєстрований за №17025 та стягнути з відповідачів судові витрати. Вимоги обґрунтовував тим, що представники сторін договору застави не мали повноважень на його укладання та підписання.

В березні 2010р. перший відповідач - ТОВ "Автосервіс-Т" подав до суду зустрічний позов до ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та ВАТ „Сведбанк", в якому просив суд визнати дійсним договір застави, посвідчений 29.12.08 приватним нотаріусом Кременчуцького МНО Веселовським А.Г. та зареєстрований за №17025.

В квітні 2010р. другий відповідач - ТОВ "Інтер-Авто" також звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та ВАТ „Сведбанк", в якому просив суд визнати дійсним договір застави, посвідчений 29.12.08 приватним нотаріусом Кременчуцького МНО Веселовським А.Г. та зареєстрований за №17025.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2010 р. в задоволенні позову ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" до ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-Авто" та ВАТ "Сведбанк" про визнання недійним договору застави №17025 від 29.12.08 р. відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Автосервіс-Т" до ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та до ВАТ "Сведбанк" про визнання дійсним договору застави №17025. від 29.12.08 р. відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Інтер-авто" до ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та до ВАТ "Сведбанк" про визнання дійсним договору застави №17025. від 29.12.08 р. відмовлено. Рішення мотивовано необґрунтованістю вимог позивача ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" про визнання недійсним договору застави та відсутністю підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "Автосервіс-Т" та ТОВ "Інтер-авто" до ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та до ВАТ "Сведбанк" про визнання дійсним договору застави.

ТОВ "Інтер-авто" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2010р. повністю та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ "Інтер-Авто" повністю, посилаючись на те, що воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 4, 43, ч. 1 ст. 83, ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 23, 26 Закону України "Про судоустрій в Україні", не відповідає п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року N 14, пунктам 2, 3 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 10.12.96 за N 02-5/422; роз'ясненню Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 за N 02-5/111, що є суттєвим, оскільки господарським судом не дотримані також закріплені в статті 129 Конституції України конституційні положення відносно законності судочинства.

При цьому заявник апеляційної скарги вважає, що Генеральний директор ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", відповідно до статуту, мав необхідний обсяг повноважень на укладання від імені товариства договору застави. При укладені цього договору сторонами були додержані всі вимоги чинного законодавства України, що регулюють договірні правовідносини даного виду. Договір застави в повній мірі відповідає вимогам закону, що вбачається із змісту договору застави. Посвідчення ж договору застави приватним нотаріусом Кременчуцького Нотаріального округу Веселовським А.Г. є додатковим підтвердженням факту відповідності умов договору застави вимогам чинного законодавства, а також наявності відповідних повноважень на укладання такого договору та необхідного обсягу правоздатності і дієздатності у представників сторін.

Проте, відмовляючи ж в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Інтер-Авто", на твердження апелянта, суд не врахував, що позивач може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Так, відповідно до ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Тобто закон передбачає такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання договору дійсним. На дамку позивача у цьому випадку, суд повинен був застосувати аналогію.

ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в апеляційній скарзі та доповненнях до скарги ставить питання скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2010 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю посилаючись на те, що воно винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив тієї обставини, що Генеральний директор Хомов С. Г., який підписав договір застави зі сторони ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», не мав повноважень на його підписання, оскільки для підписання такого роду договорів, відповідно до установчих документів товариства, недостатньо повноважень генерального директора товариства. А представник ВАТ "Сведбанк" Скидан С.В. діяв на підставі довіреності, яка не передбачає укладення договору застави рухомого майна для забезпечення кількох кредитних зобов'язань одночасно. Тобто такий представник не мав відповідних повноважень на укладення Договору застави. Крім того сам факт нотаріального посвідчення угоди не встановлює достеменно факт її дійсності і відповідності вимогам закону. Дані обставини повинен був всебічно перевірити суд першої інстанції при розгляді справи.

Заявлені апеляційні скарги сторонами у даній справі на один судовий акт підлягають об’єднанню в одне апеляційне провадження.

Відповідач 3 у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними і протизаконними, та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає твердження апелянта щодо відсутності повноважень у Генеральному директору товариства на підписання договору застави таким, що не відповідає дійсності, оскільки при укладенні договору застави позивач надав Банку статут, чинний на дату укладення договору застави зі змісту якого вбачається наявність таких повноважень директора, а також Протокол загальних зборів учасників ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" від 23.12.2008 року, яким Генеральному директору товариства надаються повноваження на укладання договору застави та передання в заставу Банку тридцяти п'яти автомобілів Камаз в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 54/07 від 05.12.2007 року, № 65/59765-КЛ від 05.12.2007 року та № 66/59766-Кл від 05.12.2007 року.

Відносно не відповідності договору застави вимогам чинного законодавства, вважає твердження апелянта не відповідаючим дійсності, оскільки при укладенні договору застави сторонами були додержані всі вимоги чинного законодавства України, що регулюють договірні правовідносини даного виду. Посвідчення ж договору застави приватним нотаріусом, відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону про нотаріат, є додатковим підтвердженням факту відповідності умов договору застави вимогам чинного законодавства, а також наявності відповідних повноважень на укладання такого договору та необхідного обсягу правоздатності і дієздатності у представників сторін.

Крім того позивачем не було надано жодних доказів того, що укладений договір застави не відповідає вимогам чинного законодавства України, а також жодного доказу того, що представники сторін не були належним чином уповноважені на укладання договору застави.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Інтер-авто" відповідач 3 також просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки станом на дату подання скарги договір є чинним та його не визнано недійсним. Необхідність застосування аналогії ст. 220 ЦК України є безпідставною у зв’язку з тим, що законні права ТОВ "Інтер-авто" не порушено. Вимога ТОВ "Інтер-авто" про визнання дійсним договору є незаконною, оскільки названий договір станом на день розгляду справи є дійсним.

Представники позивача, відповідачів 1 і 2 та приватний нотаріус в судове засідання не з'явились, вимоги ухвал суду не виконали, про поважність причин не з’явлення суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

3-я особа на стороні відповідача - приватний нотаріус Кременчуцького МНО Веселовський А.Г. через канцелярію надіслав клопотання, в якому просив розглянути скаргу ТОВ "Автосервіс-Т", призначену на 22.06.2010р., без його участі. Проте слід зазначити, що апеляційна скарга ТОВ "Автосервіс-Т" була повернута ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.06.2010р. по справі № 29/33-10.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційних скарг, заслухавши присутнього представника 3 відповідача, колегія суддів встановила наступне.

29 грудня 2008 року між ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та ВАТ „Сведбанк" був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., та зареєстрований за №17025

Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" було передано в заставу ВАТ "Сведбанк" тридцять п'ять автомобілів КАМАЗ як забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами:

-№54/07 від 05.12.2007р., який укладено між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод",,

-№65/59765-КЛ від 05.12.2007р., який укладено між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ „Інтер-Авто",

-№66/59766-КЛ від 15.12.2007р., який укладено між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ "Автосервіс-Т",

Договір застави зі сторони ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" підписано генеральним директором Хомовим С.Г., а зі сторони банку представником по довіреності —директором Кременчуцького відділення ВАТ «Сведбанк»Скиданом С.В.

Відповідно до п. 11.1. статуту ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол № 3 від 22.02.2007 року) та зареєстрованого Державним реєстратором 12.09.2007 року, виконавчим органом товариства є Дирекція, в особі Генерального директора.

Дирекція, згідно п. 12.1. статуту, вирішує всі питання діяльності підприємства, за виключенням тих, котрі відносяться до виключної компетенції Зборів Учасників.

Виходячи зі змісту п. 9.3. статуту до виключної компетенції зборів учасників не відноситься вирішення питань щодо укладання договорів застави та/або розпорядження майном.

Пунктом 12.2. статуту передбачено, що Генеральний директор має право без довіреності здійснювати дії від імені підприємства, представляти його у відносинах з організаціями, установами і підприємствами з усіх питань діяльності підприємства в межах компетенції, визначеної статутом.

Із підпункту 12.3.2. статуту вбачається, що Генеральному директору позивача надано право укладати від імені підприємства договори, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, приймати рішення про отримання кредитів, в тому числі в іноземній валюті.

Як свідчать матеріали справи, статут (копію якого надано ВАТ "Сведбанк" до відзиву на позовну заяву), чинний на дату укладення договору застави, ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" надав банку при укладенні договору зі змісту якого вбачається наявність повноважень Генерального директора на укладання договорів застави та розпорядження майном товариства. Також при укладанні договору позивач надав банку протокол загальних зборів учасників товариства від 23.12.08 (копія якого також надана 3-м відповідачем), яким Генеральному директору товариства надаються повноваження на укладання договору застави та передання в заставу Банку тридцяти п'яти автомобілів Камаз (згідно із переліком) в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 54/07 від 05.12.2007 року, № 65/59765-КЛ від 05.12.2007 року та № 66/59766-Кл від 05.12.2007 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.12.2008р. керівником ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД" зареєстрований Хомов С.Г., який має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори без наявності обмежень.

Повноваження директора Кременчуцького відділення ВАТ «Сведбанк»Скидана С.В. підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю від 29.12.2008р., посвідченою приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гурою Л,Б, за № 279, відповідно до якої представнику в порядку передоручення надано повноваження укладати, підписувати, змінювати та розривати договори іпотеки, застави будь-якого майна, майнових прав та цінних паперів для забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами та іншими договорами та угодами. Будь-які обмеження вказаного повноваження довіреністю не зазначено. На момент укладання договору застави дійсність довіреності підтверджується Витягом з Єдиного реєстру довіреностей № 9317597 від 29.12.2008р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що генеральний директор Хомов С.Г., який підписав договір застави зі сторони ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД", не мав повноважень на його підписання, оскільки для підписання такого роду договорів, відповідно до установчих документів товариства, недостатньо повноважень генерального директора товариства, а представник ВАТ «Сведбанк»діяв на підставі довіреності, яка не передбачає укладення договору застави рухомого майна для забезпечення кількох кредитних зобов'язань одночасно.

Приймаючи оскаржуване рішення за позовом ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" до ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ „Інтер-Авто" та ВАТ „Сведбанк" про визнання недійсним договору застави №17025 від 29.12.08 суд першої інстанції виходив з того, що, Генеральний директор позивача, відповідно до статуту, мав необхідний обсяг повноважень на укладання від імені позивача договору застави, що укладений договір застави відповідає вимогам чинного законодавства, а посвідчення договору застави приватним нотаріусом є додатковим підтвердженням факту відповідності умов договору вимогам чинного законодавства та наявності відповідних повноважень на укладання договору і необхідного обсягу правоздатності і дієздатності у представників сторін. До того ж позивачем не було надано жодних доказів того, що укладений договір застави не відповідає вимогам чинного законодавства України, а також жодного доказу того, що представники сторін не були належним чином уповноважені на укладання договору застави.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції визнав вимоги позивача - ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" щодо визнання недійсним договору застави №17025, не обґрунтованими та дійшов висновку в задоволенні позову відмовити.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з наступних підстав.

Дійсно, частиною 1 ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє право чин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до приписів абзацу 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись вказаними норми права колегія суддів вважає, що представники сторін договору застави мали необхідний обсяг повноважень на укладання від імені ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та ВАТ „Сведбанк" договору застави, а твердження позивача в апеляційній скарзі щодо відсутності повноважень у сторін договору застави на підписання договору таким, що не відповідає дійсності.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо невірності посилань позивача про невідповідність укладеного договору застави вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, є підставою для визнання його недійсним, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. З ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Крім того ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" встановлено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Частиною 1 ст. 13 Закону Про заставу визначено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з ним погоджується суд апеляційної інстанції, спірний договір застави відповідає переліченим вище вимогам закону, що вбачається із змісту договору.

Так за згодою сторін договір був посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Веселовським А.Г.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно із ст. 5 вказаного Закону, нотаріус, серед іншого, зобов'язаний:

-здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

Статтею 7 цього ж Закону передбачено обов'язок нотаріуса керуватися у своїй діяльності чинним законодавством.

Частина 1 ст. 34 Закон передбачає, що нотаріуси, серед іншого, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо).

Статтею 35 Закону про нотаріат зобов'язано нотаріуса визначати обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і перевіряти цивільну правоздатність та дієздатність юридичних осіб, перевіряти повноваження представника юридичної особи. Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь (ч. 1 ст. 35 Закону про нотаріат).

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності (ч. 4 ст. 35 Закону про нотаріат).

У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи (ч. 5 ст. 35 Закону про нотаріат).

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також; перевіряє обсяг його повноважень (ч. 6 ст. 35 Закону про нотаріат) для чого нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей (ч. 7 ст. 35 Закону про нотаріат).

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи (ч. 9 ст. 35 Закону про нотаріат).

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину (ч. 10 ст. 35 Закону про нотаріат).

Частиною 2 ст. 54 Закону про нотаріат покладено на нотаріуса обов'язок перевіряти, чи відповідає зміст посвідчуваної угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Обставини справи, встановлені як судом першої інстанції так і судом апеляційної, свідчать про вчинення нотаріусом нотаріальних дій, передбачених цим Законом. Тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, посвідчення договору застави приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Веселовським А. Г. є додатковим підтвердженням факту відповідності умов Договору застави вимогам чинного законодавства, а також наявності відповідних повноважень на укладання такого договору та необхідного обсягу правоздатності і дієздатності у представників сторін.

Крім того нормами абзацу 2 ч. З ст. 92 ЦК України, передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивач, в обґрунтування своїх доводів, не надав жодного доказу обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, а також того, що укладений договір застави не відповідає вимогам чинного законодавства України.

До того ж як вже встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ "Інтер-Авто" було укладено кредитний договір №65/59765-КЛ від 05.12.2007р. для забезпечення якого між ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та ВАТ "Сведбанк" був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. та зареєстрований за №17025.

В своїй зустрічній позовній заяві ТОВ "Інтер-Авто" до ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та ВАТ "Сведбанк" просить суд визнати дійсним договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., та зареєстрований за №17025 погоджуючись з тим, що, що Генеральний директор ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", відповідно до статуту, мав необхідний обсяг повноважень на укладання від імені позивача договору застави, що укладений договір застави відповідає вимогам чинного законодавства, а посвідчення договору застави приватним нотаріусом є додатковим підтвердженням факту відповідності умов договору вимогам чинного законодавства та наявності відповідних повноважень на укладання договору і необхідного обсягу правоздатності і дієздатності у представників сторін.

Приймаючи оскаржуване рішення за зустрічним позовом ТОВ "Інтер - Авто" до ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та до ВАТ „Сведбанк" про визнання дійсним договору застави №17025, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством України не передбачено такого способу захисту права як визнання договору дійсним.

За таких обставин, дійшов висновку, що у суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ТОВ "Інтер - Авто".

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Нормами положень ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів способами, перелік яких визначений вказаними положеннями статей кодексів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства, колегія суддів вважає що ні ст. 20 Господарського кодексу України, ні ст. 16 Цивільного кодексу України, ні законодавство України не передбачає такого способу захисту прав чи інтересів особи, як визнання договору дійсним.

Отже вимога ТОВ «Інтер-Авто»про визнання дійсним договору застави (реєстровий № 17025) від 29.12.2007 року є незаконною, тим більше, що названий договір застави, як зазначалося вище, станом на день розгляду справи є дійсним та його не визнано недійсним.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Інтер-Авто»посилається на те, що суд, приймаючи оскаржуване рішення не врахував, що позивач може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. А саме , відповідно до ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Тобто закон передбачає такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання договору дійсним. На дамку позивача у цьому випадку, суд повинен був застосувати аналогію.

Однак, твердження заявника апеляційної скарги -ТОВ «Інтер-Авто» про необхідність застосування аналогії ст. 220 Цивільного кодексу України закону щодо визнання дійсним договору є безпідставним, у зв'язку з тим, що законні права ТОВ «Інтер-Авто»станом на дату подання апеляційної скарги не порушено, тобто предмет спору, за яким подається апеляційна скарга - відсутній.

Розглянувши зустрічний позов ТОВ "Автосервіс-Т, суд першої інстанції визнав його таким, що не підлягає задоволенню з вищенаведених підстав, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених діючим законодавством України підстав для визнання спірного договору застави дійсним, у зв’язку з чим правомірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Фактичні обставини справи дають підстави колегії суддів дійти висновку, що суд першої інстанції належним чином проаналізував відносини сторін; на підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та вірно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, тому оскаржуване рішення є обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційні скарги ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та ТОВ «Інтер-Авто»- без задоволення.

Між тим колегія суддів встановила, що зустрічна позовна заява ТОВ «Інтер-Авто»була подана заявником без сплати державного мита в розмірі 85,00 грн. за подання позову немайнового характеру та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., прийнята судом першої інстанції та розглянута по суті. Враховуючи наведене судові витрати підлягають стягненню з ТОВ «Інтер-Авто»в доход державного бюджету.

Колегія суддів крім того звертає увагу на описку, яка має місце у вступній та резолютивній частинах рішення від 29.04.2010р в назві сторони по справі –ТОВ " ХК Кременчуцький автоскладальний" і яка підлягає виправленню судом першої інстанції.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-авто" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2010 року по справі № 29/33-10 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ «Інтер-Авто» (62421, Харківська область, харківський р-н, с. Тернова, код ЄДРПОУ 32722688, п/р 26001005976501 в ВАТ “Сведбанк”, МФО 300164) в доход Державного бюджету України 85,00 грн. - державного мита за подання зустрічного позову, 236,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови підписаний 29.06.2010 р.