Рішення № 10178264, 24.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2010 р.Справа № 15/146-2302

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Алекс Ком Лтд" вул. Г. Наумова, 23-Б, м. Київ 164, 03164

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 21.622,84 грн. основного боргу, 5.665,16 грн. інфляційних витрат, 1.251,23 грн. трьох відсотків річних, 9.175,85 грн. подвійної облікової ставки Національного банку України.

за участю представників сторін:

позивача: Представник Гранюк Олександр Андрійович, довіреність№ б/н від 09.02.09 р.

відповідача :не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Алекс Ком Лтд" вул. Г. Наумова, 23-Б, м. Київ 164, звернулося з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, про стягнення 21.622,84 грн. основного боргу, 5.665,16 грн. інфляційних витрат, 1.251,23 грн. трьох відсотків річних, 9.175,85 грн. подвійної облікової ставки Національного банку України.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Відповідач участь представника в судовому засіданні не забезпечив, однак у поданому суду відзиві від 01.03.2010р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що жодних вимог про оплату товару ним не отримувалося, а примірник вимоги, що міститься у матеріалах справи адресований директору СПД "ОСОБА_2" ОСОБА_4 і направлений на адресу АДРЕСА_2, тоді як місцезнаходження підприємця АДРЕСА_1. Також звертає увагу суду на те, що між позивачем та відповідачем було укладено дистриб'юторський договір від 14.12.2006р. за № 637 про поставку товару, тоді як позивач посилається на договір від 13.12.2006р. № 636 із терміном дії до 31.12.2008р., який ним не підписувався. Також просить суд врахувати, що позивачем дійсно було здійснено поставку товарів, однак не у повному обсязі, а тому ним було частково проведено оплату за фактично отриманий товар. Крім того, підписи на накладних та договорі наданих позивачем, відрізняються від підпису Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2. Просить суд в позові відмовити та розглядати справу у його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що договір між сторонами дійсно був укладений, а доводи відповідача про те, що він отримав лише частину товару спростовуються наявними у справі накладними з підписами повноважної особи без заперечень та скріплені печаткою підприємця. Також просить суд врахувати, що підприємцем фактично залишився неоплаченим товар згідно видаткової накладної № АК-0004029 від 03.03.2008р.. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Алекс Ком Лтд" вул. Г. Наумова, 23-Б, м. Київ 164, зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.07.1996р., що підтверджується довідкою АА № 153200 Головного управління статистики у м. Києві, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як стверджує позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Алекс Ком Лтд" вул. Г. Наумова, 23-Б, м. Київ 164, (Постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, АДРЕСА_1, (Дистриб'ютор) 13.12.2006 року укладено договір № 636, відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобовязання передати у власність Дистриб'ютору товар, а Дистриб'ютор зобовязується прийняти товар, оплатити його і займатись його розповсюдженням у відповідності з умовами даного договору, додатків до даного договору і додаткових угод. (п. 1.1. договору).

Пунктом 10.1. вказаного договору сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків до повного його виконання.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивачем на підвердження своїх доводів надано дистрибуторський договір № 636 від 13.12.2006р.строком дії до 31.12.2008р., тоді як відповідачем надано дистрибуторський договір № 637 від 14.12.2006р. із строком дії 31.12.2006 року, і як стверджує відповідач у відзиві на позов інші договори ним не підписувалися.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо неуладення угоди № 636 від 13.12.2006р. строком дії до 31.12.2008р. у звязку з існуванням договору № 637 від 14.12.2006р. строком дії до 31.12.2006р., оскільки нормами чинного законодавства не спростовується можливість існування декількох однотипних угод купівлі-продажу, укладених між тими ж сторонами.

Окрім того, згідно накладної № 0004029 від 03.03.2008р. поставка товару відбувалася за угодою № 636 від 13.12.2006р., про що зазначено в графі підстава. Дана накладна не містить підпису одержувача, водночас проведення відповідачем розрахунків по ній, що підтверджено виписками з банківського рахукну, надані позивачем та платіжними дорученнями, наданими відповідачем, № 388 від 06.05.2008р. на суму 10000 грн, № 404 від 13.05.2008р. на суму 5000 грн., № 435 від 12.06.2008р. на суму 3000 грн., № 413 від 26.05.2008р. на суму 5000 грн., № 441 від 26.06.2008р. на суму 2000 грн., № 445 від 08.07.2008р. на суму 2000 грн., № 484 від 28.07.2008р. на суму 1000 грн., № 487 від 07.08.2008р. на суму 1000 грн., № 515 від 09.09.2008р. на суму 6000 грн., № 532 від 17.09.2008р. на суму 1000 грн., № 543 від 01.10.2008р. на суму 1000 грн., № 567 від 28.10.2008р. на суму 1000 грн., № 611 від 10.12.2008р. на суму 1000 грн., № 32 від 03.02.2009р. на суму 1000 грн. (загальна сума оплати за отриманий товар складає 34.600 грн.), свідчить про прийнятття до виконання зобовязань, що виникли між сторонами на підставі договору № 636 від 13.12.2006р..

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 5.2 договору оплата за отриманий товар здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу на строк 30 календарних днів від дати поставки товару.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання взятих зобовязань відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № АК-0004029 від 03.03.2008р. на суму 51.327,89 грн.

Накладні № АК-0004032 від 03.03.2008р. на суму 2.426 грн., № АК-0004034 від 03.03.2008р. на суму 984 грн. та № АК-0004035 від 03.03.2008р. на суму 6.831,20 грн., долучені позивачем до матеріалів справи, суд вважає неналежними доказами здійснення поставки товарів відповідачу, оскільки на даних накладних відсутній підпис та печатка відповідача про прийняття товарно-матеріальних цінностей по них.

А відтак судом розглядається спір в частині поставки товару позивачем згідно накладної АК 0004029 від 03.03.2008р. по договору № 636 від 13.12.2006р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар в сумі 34.600 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та копіями платіжних доручень наявними в матеріалах справи, а також повернув частину отриманого товару на суму 502,49 грн. згідно видаткової накладної (повернення) № ВП-0000002 від 10.06.2008р. (позиція № 3 та № 6), і станом на час розгляду спору за ним рахувалася заборгованість в сумі 16.225,40 грн., яка підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена і підтверджена матеріалами справи.

Щодо накладної повернення № ВП-0000001 від 10.06.2008р. та інших товарів, повернених згідно накладної № ВП-0000002 від 10.06.2008р., то вартість повернених по них товарів судом для до уваги не береться, оскільки поставка даних товарів не відбувалася по накладній № АК-0004029 від 03.03.2009р. і їх повернення не може впливати на розрахунки, що досліджуються у даній справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені по накладній № АК-0004029 від 03.03.2008р. суд вважає неправомірним, оскільки, позивачем здійснено нарахування на суму на суму 51.569,89грн., в той час коли поставка була здійснена на суму 51.327,89 грн., а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих штрафних санкцій.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена договором або актом цивільного законодавства грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 8.2.договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати у вигляді стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день просточення платежу.

Водночас суд вважає неправомірним розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 04.04.2008р. по 16.11.2009р.,оскільки, у відповідності до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане. Оскільки обовязок оплати товару, отриманого 03.03.2008р. у відповідача, згідно п. 5.2 договору, виник 04.04.2008р., то нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань в частині розрахунків припиняється відповідно 04.10.2008р..

У звязку із наведеним, 3.336,25 грн. пені за період з 04.04.2008р. по 04.10.2008р. підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлена.

В частині стягнення 5.839,60 грн. пені в позові відмовляється, як надмірно заявленій.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобовязань в частині оплати поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобовязань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 4.556,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 04.04.2008р. по 16.11.2009р. та 1.010,84 грн. 3 % річних за період з 04.04.2008р. по 16.11.2009р. правомірними.

В частині стягнення 1.108,83 грн. інфляційних нарахувань та 240,39 грн. 3 % річних в позові відмовляється як надмірно заявленій.

Доводи відповідача про неотримання товару в повному обсязі судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявною у справі видатковою накладною № АК-0004029 від 03.03.2008р. підписаною представниками сторін без заперечень, а також поданими відповідачем платіжними доручення про оплату одержаного товару. Окрім того, поданий відповідачем акт перевірки з питань дотримання податкового законодавства не може вважатися належним доказом відсутності господарських правовідносин між сторонами в частині, що заперечується відповідачем та не підтверджує факту часткового отримання товару по накладній № 0004029 від 03.03.2008р.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Алекс Ком Лтд" вул. Г. Наумова, 23-Б, м. Київ 164, код 19261430 - 16.225,40 грн. заборгованості за поставлений товар; 3.336,25 грн. пені, 4.556,33 грн. інфляційних нарахувань; 1.010,84 грн. 3 % річних, 251,28 грн. державного мита та 157,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 5.397,44 грн. боргу, 1.108,83 грн. інфляційних нарахувань та 240,39 грн. 3 % річних та 5.839,60 грн. пені відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя