Рішення № 10178154, 29.04.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2010 р.                                                                       Справа №19/23

за позовом Повного товариства комерційно - фінансової фірми "Економ-Сервіс", вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава

до Холдінгової компанії у формі Відкритого акціонерного товариства "Авто КрАЗ", вул.Київська,62, м. Кременчук, 39631

про стягнення 190446,00грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: не з’явився           

від відповідача: не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення 190446,00грн. заборгованості за товар, поставлений згідно видаткових накладних №РН-000351 від 01.12.2009р. та № РН-000372 від 22.12.2009року.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, довіреність на ім’я Нечаєнко С.В. на отримання товару за видатковою накладною № РН-000372 від 22.12.2009року. не видавалась і по ній ніякого товару не отримано, та зазначає, що заборгованість за поставлений дріт становить 188916грн., в зв’язку з цим прохає у позові відмовити.

Ухвала суду від 08.04.2010р., надіслана на адресу позивача - вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, повернулася до суду з відміткою поштового відділення про відсутність підприємства.

          Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 711578 Повне товариство комерційно - фінансова фірма "Економ-Сервіс" зареєстровано за юридичною адресою: вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава. Зазначена адреса вказана позивачем у позові. За вказаною адресою позивач одержував попередні судові ухвали, що підтверджується поштовими повідомленнями від 17.02.2010р. № 156286, від 05.03.10 № 216360, від 25.03.10р. № 287461, а також клопотаннями позивача, які надавалися протягом розгляду справи.

          Про зміну адреси позивач суд не повідомляв.

Згідно п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Якщо особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу (п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. N 01-8/164).

З огляду на викладене, позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

          Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням № 326397 від 09.04.2010р. та розпискою представника відповідача від 08.04.2010р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          На підставі усної угоди 01.12.2009р. позивач продав відповідачу товар (дріт ніхромовий та стрічку ніхромову) загальною вартістю 188916,00 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № РН-000351 від 01.12.2009р., довіреністю відповідача на одержання матеріальних цінностей серії НБД № 026737 від 01.12.2009р. На оплату вартості вказаного товару позивачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0000598 від 01.12.2009р.

          Факт одержання товару на підставі вказаних документів підтверджується відповідачем у відзиві на позов.

          Відповідач одержаний товар не оплатив.

          Позивач направив відповідачу вимогу про оплату вартості вказаного товару відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України. Факт направлення вимоги підтверджується поштовою квитанцією від 14.01.2010р. № 8008 та описом вкладення у поштове відправлення від 14.01.2010р.

          Відповідач оплати не здійснив.

          Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.2 с.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          За ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

          Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

          Згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

          Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

          Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

          Як свідчать надані докази, у видатковій накладній зазначено кількість, ціна та загальна вартість товару, одержаного відповідачем; відповідач одержував товар на підставі своєї довіреності на одержання матеріальних цінностей. На оплату вартості товару позивач виписав рахунок та направив відповідачу вимогу про сплату вартості товару. Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу в усній формі.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          За ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В даному випадку сторонами не було встановлено конкретного строку виконання відповідачем зобов’язання з оплати одержаного товару.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач керуючись ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, направив відповідачу вимогу 14.01.2010р. про оплату вартості переданої продукції

          Відповідач заборгованість не сплатив.

          Таким чином, заборгованість відповідача за товар, одержаний за видатковою накладною № РН-000351 від 01.12.2009р., становить 188916,00 грн., що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 188916,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також посилається на те, що на підставі усної угоди 22.12.2009р. він поставив відповідачу продукцію (дріт хромовий) на загальну суму 1530,00 грн. за видатковою накладною № РН-000372 від 22.12.2009р.

При цьому позивач зазначає, що даний товар був переданий представнику відповідача –Нечаєнко С. В., який діяв на підставі довіреності серії НБД № 2026943 від 17.12.2009р.

Відповідач у відзиві на позов заперечує факт відвантаження на склад вказаного товару, оскільки довіреність за вказаним позивачем номером представнику Нечаєнко С. В. не видавалася і товар по ній він не отримував.

Суд витребував у відповідача вказану довіреність. На виконання вимог ухвал суду відповідач повідомив, що довіреність за таким номером ХК «АвтоКраз» не видавалася. При цьому відповідач повідомив, що в разі видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, останні не зберігаються на підприємстві, а передаються контрагенту, в якого отримується продукція.

Господарський суд ухвалами від 15.02.2010р., від 04.03.2010р. та від 23.03.2010р. зобов’язував позивача надати суду довіреність відповідача на одержання товару за видатковою накладною № РН-000372 від 22.12.2009р. Господарський суд ухвалою від 08.04.2010р. зобов’язував позивача надати суду довіреність серії НБД №2026943 від 17.12.2009р.

          Позивач витребуваних доказів суду без поважних причин не надав.

          Доказів подальшого схвалення вказаного правочину відповідачем позивач суду також не надав.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до пункту п’ятого частини першої ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як випливає із приписів зазначеної правової норми, суд може залишити позов без розгляду при наявності наступних умов: документи повинні бути витребувані судом, ці документи є необхідними для розгляду спору по суті і спір без них вирішити неможливо, відсутні поважні причини, в зв’язку з якими документи не можуть бути подані.

Неподання позивачем витребуваних доказів, зокрема довіреності відповідача на одержання товару за видатковою накладною № РН-000372 від 22.12.2009р. чи довіреності серії НБД №2026943 від 17.12.2009р., перешкоджає вирішенню спору по суті з наступних підстав.

Неподання позивачем довіреностей, за якими представник відповідача одержував спірний товар за видатковою накладною № РН-000372 від 22.12.2009р., перешкоджає встановленню факту поставки товару саме відповідачеві та прийняття його повноважним представником відповідача. Оскільки без довіреності має право діяти лише керівник підприємства . Дослідження вказаних обставин є необхідним з огляду на заперечення відповідача щодо одержання ним вказаного товару та видачі довіреності на вчинення таких дій.

          Як зазначено вище, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору в частині стягнення 1530,00 грн. основного боргу за товар за видатковою накладною № РН-000372 від 22.12.2009р. Визначений законодавством строк вирішення спору закінчився.

З огляду на викладене позов в частині стягнення 1530,00 грн. основного боргу за товар за видатковою накладною № РН-000372 від 22.12.2009р. слід залишити без розгляду.

При цьому позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з даною позовною вимогою у загальному порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 81 (п.5), 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Холдінгової компанії у формі Відкритого акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, 39631; ідентифікаційний код 05808735; р/р 26008040135980 у філії «Придніпровське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»МФО 331564) на користь Повного товариства комерційно - фінансової фірми "Економ-Сервіс" (вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава; ідентифікаційний код 23560523; р/р 26006170972001 в ПКФБ «Приватбанк»МФО 331401) 188916грн. 00 коп. основного боргу, 1889грн. 16 коп. витрат з оплати державного мита, 233грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 1530,00 грн. основного боргу –позов залишити без розгляду.

          Суддя                                                                      Безрук Т.М.