Рішення № 10178147, 23.04.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2010                     Справа № 7/257-16/53-16/160-3/24

По позову Державного комітету України з Державного матеріального резерву, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 28

до Публічного акціонерного товариства „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта”, 39600, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державне підприємство “Укррезерв”, 03150, м. Київ, вул. Боженка, 84

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Закрите акціонерне товариство “Торговий дім “Укртатнафта”, 39609, м. Кременчук, Полтавська область, проїзд Галузевий, 4

2.Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта”, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5

3.Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта” в особі філії “Придніпровські магістральні нафтопроводи ”, 39605, м. Кременчук, Полтавська область, вул.. Перемоги, 32/5

про стягнення заборгованості по нафтопродуктах: автобензин А-76 в кількості –33172,700 т (коди 67, 7100,7139), автобензин А-92 в кількості - 1729,500 т (код 7100, 7139), дизпаливо в кількості - 7 366,720 т (код 67, 7100,7139), мазут М-100 в кількості - 59105,951 т (код 7016, 7100, 7139), авіапаливо ТС-1 в кількості - 24,314 т (код 67) та штрафу в розмірі 248961105,15 грн. ( 50% вартості недопоставлених (незакладених) нафтопродуктів до державного резерву) відповідно до приписів п. 3 ст. 14 ЗУ «Про державний матеріальний резерв».

С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача          - Брега Т.М. (див. протокол)

від відповідача –Ковальчук О.М. (див. протокол)

від третіх осіб: на стороні позивача –відсутні; на стороні відповідача –1, 3 –відсутні, 2 –Шевченко В.О. ( див. протокол)

Рішення приймається після перерви, оголошеної у судовому засіданні 06.04.2010 р. в порядку ст. 77 ГПК України в реагування на усні клопотання представників сторін щодо необхідності письмового реагування на письмові пояснення, що були подані в цьому засідання сторонами, враховуючи приписи ВГСУ за постановою від 07.10.2009р. в справі №7/257-16/53-16/160 та вимоги ухвали ГСПО від 01.03.2010р. про прийняття на новий розгляд цієї справи, про що зафіксовано в протоколі судового засідання.

В процесі слухання цієї справи на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»рішенням загальних зборів акціонерів Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія «Укртатнафта»змінило назву на Публічне акціонерне товариство транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія «Укртатнафта», в зв’язку з чим внесені відповідні зміни і в цей процесуальний документ щодо назви відповідача.

Суть спору : Розглядається позовна заява Державного комітету України з Державного матеріального резерву м. Київ про стягнення з відповідача заборгованості по нафтопродуктах: автобензин А-76 в кількості –33172,700 т (коди 67, 7100,7139), автобензин А-92 в кількості - 1729,500 т (код 7100, 7139), дизпаливо в кількості - 7 366,720 т (код 67, 7100,7139), мазут М-100 в кількості - 59105,951 т (код 7016, 7100, 7139), авіапаливо ТС-1 в кількості - 24,314 т (код 67) та штрафу в розмірі 248961105,15 грн. ( 50% вартості недопоставлених (незакладених) нафтопродуктів до державного резерву) відповідно до приписів п. 3 ст. 14 ЗУ «Про державний матеріальний резерв»( в редакції уточнення та збільшення позовних вимог, датованих 28.10.2008р. №2/5194, вх. №18276 від 31.10.2008р., том. ХУ, стор.97-106 та письмових пояснень від 06.04.2010р. вх. №04614д, том ХУІІІ).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач в порушення договірних зобов’язань, відповідних постанов КМУ заборгував державному матеріальному резерву певну кількість матеріальних цінностей –нафтопродуктів; в досудовому порядку спір не був врегульований, а тому останній звернувся до суду щодо примусового порядку стягнення зазначеної кількості нафтопродуктів та штраф у відповідності до ЗУ «Про державний матеріальний резерв».

Відповідач вимоги позивача не визнав з мотивів:

- пропуску терміну позовної давності щодо зобов’язань по договору №67(14/12-65/1) від 05.01.1999р.;

- несплати акцизного збору власниками готової продукції, виготовленої на давальницьких умовах, яка, на думку відповідача, дає йому право як переробнику сировини не відвантажувати залишку готової продукції замовнику-власнику;

- введення мораторію на задоволення вимог кредиторів за відповідними ухвалами ГСПО щодо порушення провадження у справах про банкрутство АТ «Укртатнафта», що , на думку відповідача, звільняє його від застосування санкцій в вигляді штрафу;

- відсутність договірних відносин саме з позивачем щодо залишків нафтопродуктів по коду № 7016 (договори № юр7/29-2000 від 17.10.2000р., № юр7/30-2000 від 17.10.2000р.), по коду №7100 (договори №521 від 10.03.2000р., №800 від 13.06.2000р.);

- протокольна домовленість між Державним агентством з управління державним матеріальним резервом, ДП «НВО-Либідь», ВАТ «Укрнафта»та АТ «Укртатнафта»від 26.01.2001р. щодо переробки 26000 тон сирої нафти ( код №7139 залишку нафтопродуктів) залишилася лише намірами учасників цих переговорів;

- що позивач тричі після пред’явлення позову уточнював, змінював як підстави, так і предмет позову, що є порушенням ст.22 ГПК України, а отже ці зміни і уточнення, зокрема від 28.10.2008р.№2/5194, том. ХУ, стор. 97, неповинні були прийняті судом;

- бездоказовості актів звіряння, на які посилається позивач;

- спростування доводів позивача матеріалами судової експертизи.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені: як в позові та доповненнях до нього, а також в письмових поясненнях в реагування на висновки касаційної інстанції по перегляду попереднього рішення в цій справі –представник позивача, так і відзиві, доповненнях до відзиву та в письмових поясненнях в реагування на висновки касаційної інстанції по перегляду попереднього рішення в цій справі –представник відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд –в с т а н о в и в:

І. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998р. №1953 «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році»для забезпечення поставки нафтопродуктів сільськогосподарським товаровиробникам в рахунок поставки останніми зернових культур для закладення їх до державного матеріального резерву взамін отриманих паливно-мастильних матеріалів між Державним комітетом України по матеріальних резервах «Держкомрезерв України»та Акціонерним товариством «Укртатнафта»5 січня 1999 року було укладено договір №67(14/12-65/1) на переробку нафти ( далі –код 67), відповідно до п. 1.1, п. 1.2 якого замовник-комітет доручає і зобов’язується оплатити, а виконавець-АТ –переробити 800 тис. тон нафти українських родовищ та передати замовнику вироблені нафтопродукти по матеріальному балансу переробки, який складається на кожну партію нафти, виходячи із фактичної технологічної схеми (том. ІІІ, стор.123-125).

Розрахунок за послуги по переробці нафти сторони визначили –шляхом передачі виконавцю сировини (п. 3.3 договору), а з 18.05.1999р. –шляхом передачі виконавцю 25,5 мазуту напівфабриката і оформлення акту приймання-передачі (п. 3.3 в редакції додаткової угоди від 18.05.1999р. –т. ІІІ, стор. 128). Після проведення розрахунків за переробку нафти оформляється акт виконаних робіт (п. 3.6 договору).

За умовами п. 6.1, п. 6.3 договору замовник вибирає свої нафтопродукти протягом 45 днів з дня підтвердження поставки нафти, виходячи з фактично поставленої нафти, а за зберігання нафтопродуктів понад 45 діб, невибраних з вини замовника встановлюється плата за зберігання в розмірі 0,3% кількості збережених нафтопродуктів за кожну добу зберігання.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу нафтову сировину в кількості 973034, 611 т, яка була задіяна в виробництво відповідачем, вироблені з неї нафтопродукти були частково відвантажені сільськогосподарським товаровиробникам, про що засвідчують наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт по переробці нафтової сировини на АТ «Укртатнафта»для Держкомрезерву України (т. ІІІ, стор. 136,140,142,144,147,149,150, т. ІУ, стор. 3,5,8, 11, 12,15), акти приймання-передачі сировини як розрахунок за виконані роботи по переробці (т. ІІІ,стор. 137-139, 141, 143, 146, 148, т. ІУ, стор 2, 6, 9, 10, 13, , 14 ), додаткові угоди до договору з визначенням балансу переробки (т. ІІІ, стор. 128-134, 145, т. ІУ, стор. 1, 4), акти приймання-передачі нафти від ВАТ «Укрнафта»на переробку для Держкомрезерву (т. ІУ, стор. 28-63), акти між позивачем і відповідачем про виконання робіт із зазначенням, що вироблені з цієї нафти нафтопродукти відвантажувались безпосереднім споживачам - сільськогосподарським товаровиробникам (т. ІУ, стор. 16-27).

Залишок не відвантажених нафтопродуктів за кодом 67 становить: бензин А-76 –1,475 т, дизпаливо –0,354 т, авіа паливо ТС-1 –24,314 т, бензин високооктановий –2, 010 т.

Останню обставину не спростовує відповідач, але посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, визначеного ст. 71 Цивільного кодексу УРСР.

При цьому АТ «Укртатнафта»виходить з того, що:

- остання поставка нафти по договору (коду) №67 була здійснена Держкомрезервом 30.11.1999р. ( див. акт прийому-передачі, стор. 62, т. 4), відповідно до п.6.1 договору замовник (Держкомрезерв) зобов’язаний вибрати свої нафтопродукти на протязі 45 днів із дня підтвердження поставки нафти, виходячи з фактично поставленої нафти. Тобто кінцева дата вибірки нафтопродуктів для позивача –14.01.2000р. Отже, з цієї дати позивач дізнався про порушення свого права на отримання нафтопродуктів за зазначеним договором;

- статтею 76 ЦК Української РСР (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Оскільки до даного виду правовідносин застосовується загальна позовна давність у три роки, строк позовної давності по вимогам за договором №67 від 05.01.99р. сплинув 14.01.2003р.

До зазначеного твердження (щодо пропуску строку позовної давності) відповідач дійшов, з огляду на те, що вказівка (посилання) на договір №67 в позовних вимогах Держкомрезерву з’явилася лише в 2004 році, а вірніше в уточненнях позовних вимог від 09.09.2004р. №2/6182; первинний позов і доповнення до нього від 19.08.2002р. №2/6335 містить посилання на договори №521 та №800.

Таке твердження будо б слушним, якби не наступна обставина. АТ «Укртатнафта»не враховано те, що при пред’явленні позову від 05.08.2002р. №2/5908 предметом вимог серед інших матеріальних цінностей є авіа пальне ТС-1 в кількості 4024,314 т, яке є результатом переробки нафти саме за договором №67, а не договорів №№521 та 800, на які посилається відповідач. З огляду на недослідженість саме цій обставині і було скасоване рішення ГСПО в справі №7/257. Ідентифікувати ж інші нафтопродукти (автор бензин А-76 –33585, 498т; авто бензин А-92 –5261,783 т, дизпаливо –13522, 656 т; мазут М-100 –59105,951 т) щодо залишків яких (непереданих відповідачем до державного резерву) йдеться в первинному позові, окремим кодам №№67, 7016, 7100, 7139, про які уточнено позивачем пізніше, не є можливим, оскільки нафтопродукти не відносяться до речей індивідуально-визначених.

За викладеного суд дійшов висновку, що при первинному зверненні до суду з позовом від 05.08.2002р. №2/25908 предметом вимог були охоплені і залишок неповернутих відповідачем нафтопродуктів за кодом 67 , а саме: бензин А-76 –1,475 т, дизпаливо –0,354 т, авіа паливо ТС-1 –24,314 т, бензин високооктановий –2, 010 т, а отже вимоги щодо цих матеріальних цінностей заявлені в межах позовної давності.

ІІ. 9 жовтня 2000 року Кабінет Міністрів України постановою №1500 доручив Державному агентству з управління державним матеріальним резервом, правонаступником якого за Указом Президента України №603/2001 від 07.08.2001р. є Державний комітет України з державного матеріального резерву, забезпечити: (1) закладення до державного резерву 160000,000 т мазуту, виробленого з нафти, видобутої у жовтні-листопаді 2000 року ВАТ «Укрнафта»; (2) реалізацію світлих нафтопродуктів, вироблених з видобутих у жовтні-листопаді 2000 року ВАТ «Укрнафта»нафти та газового конденсату, на аукціонах на території України.

Іншою постановою №1522 від 09.10.2000р. КМУ доручив Державному агентству з управління державним матеріальним резервом забезпечити відпуск тепловим електростанціям України із державного резерву у порядку розбронювання у жовтні-листопаді 2000 року мазуту по 80000 т щомісяця, виробленого з нафти, видобутої у жовтні-листопаді 2000 року ВАТ «Укрнафта», з метою підвищення рівня забезпечення теплових електростанцій мазутом у процесі підготовки їх до максимальних навантажень в осінньо-зимовий період 2000/2001р.р.

На виконання державного замовлення за відміченими постановами КМУ позивач своїм наказом №19 від 17.10.2000р. зобов’язав Державне підприємство «Науково-виробниче об’єднання –Либідь»(правонаступником якого є Державне підприємство «Укррезерв»): (1) забезпечити транспортування і переробку нафти і газового конденсату шляхом укладення договорів на транспортування і переробку давальницької сировини на українських НПЗ; (2) реалізувати світлі нафтопродукти, вироблені з переданої Держкомрезервом нафти, на аукціонах на території України; (3) передати за плату Державному Агентству для закладення до державного резерву мазут, вироблений з придбаної у Державного Агентства нафти, по ціні 580 грн. за тону загальною кількістю 68,1 тис. тон.

Виконуючи зазначені розпорядження, Позивачем та ДП «НВО - Либідь»було укладено договір купівлі-продажу нафти та газового конденсату № юр7/29-2000 від 17.10.2000р., в якому передбачено обов'язок останнього продати Державному агентству мазут, вироблений з поставленої за цим договором нафти, в кількості 68,1 тис. тонн для закладки в державний резерв України. 30.10.2000р. між тими ж сторонами підписано додаткову угоду до договору № юр7/29-2000 від 17.10.2000р.

В той же день, 17.10.2000 року, між Державним агентством (покупець) та ДП «НВО - Либідь»(продавець) було укладено договір № юр7/30-2000 купівлі-продажу мазуту марки М-100 в кількості 68,1 тис. тонн для закладення до державного резерву. До договору № юр7/30-2000 від 17.10.2000р. була підписана додаткова угода № 1 від 06.11.2000р., відповідно до якої продавець зобов'язався додатково передати покупцю мазут марки М-100 в кількості 64,5 тонн, а покупець прийняти і оплатити мазут на умовах договору. Переробку отриманої від Державного агентства нафти і газового конденсату здійснював Відповідач - АТ «Укртатнафта». Зазначеним правовідносинам було присвоєно код відвантаження 7016.

В процесі виконання вказаних договорів ДП «НВО - Либідь»передало Позивачеві 86 928,936 тонн мазуту для державного резерву на умовах ЕХW «франко-завод»АТ «Укртатнафта», доказом чого є акти приймання-передачі підписані між Позивачем, Відповідачем та ДП «НВО - Либідь», які знаходять в матеріалах справи. Вказаний мазут був переданий Позивачем енергогенеруючим компаніям для забезпечення опалювального сезону. Всього було передано мазуту в кількості 86 907,311 тонн. Мазут передавався в резервуарах АТ «Укртатнафта» на підставі нарядів, які видавав Відповідачеві Позивач, та на підставі трьохсторонніх актів приймання-передачі за участю Позивача, енергогенеруючої компанії та Відповідача, які знаходяться в матеріалах справи. Не відвантаженим до державного резерву залишився мазут М-100 в кількості 21,625 тонн, що підтверджується атами звірки від 23.10.2001р. та від 01.11.2002р., даними ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»по залишкам нафтопродуктів та листом Відповідача № 1/04-34 від 06.09.2002 року, які знаходяться в матеріалах справи.

ІІІ. У відповідності до протоколу переговорів від 26.01.2001 року за участю Державного агентства з управління державним матеріальним резервом, ДП «НВО - Либідь», ВАТ «Укрнафта», АТ «Укртатнафта» сторони цих переговорів встановили:

(1) АТ «Укртатнафта»підтверджує наявність у нього 26000 т нафти липневого і серпневого видобутку, які ВАТ «Укрнафта»та ТОВ «Полтавакомплектсервіс»поставили протягом липня-серпня місяців на АТ«Укртатнафта»і які є предметом зазначених в протоколі договорів купівлі-продажу;

(2) ВАТ «Укрнафта»передає вказані 26 000 тонн нафти, що знаходиться на терміналі АТ «Укртатнафта», ДП «НВО - Либідь»відповідно до вказаних у протоколі договорів купівлі-продажу, а АТ «Укртатнафта»підтверджує наявність у нього 26 000 тонн, які належать ДП «НВО -Либідь», додатково до раніше зафіксованої кількості нафти і нафтопродуктів, які АТ «Укртатнафта»зобов'язане відвантажити ДП «НВО - Либідь»;

(3) ДП «НВО - Либідь»передає вказані 26 000 тонн нафти, що знаходяться на терміналі АТ «Укртатнафта», Агентству, а АТ «Укртатнафта»підтверджує наявність у нього 26 000 тонн, які належать Агентству, додатково до раніше зафіксованої кількості нафти і нафтопродуктів, які АТ «Укртатнафта»зобов'язане відвантажити Агентству;

(4) АТ «Укртатнафта»цим зобов'язується укласти з Агентством договір про переробку вказаних 26 000 тонн нафти та договір про порядок відпуску нафтопродуктів, вироблених з цієї нафти;

(5) АТ «Укртатнафта»зобов’язалося першочергово відвантажити нафтопродукти, вироблені з вказаних 26 000 тонн, протягом лютого-березня 2001 року за вказаними Агентством реквізитами. А ВАТ «Укрнафта»зобов'язалося сприяти першочерговості відвантаження вказаних нафтопродуктів для Агентства і не спонукати АТ «Укртатнафта»відвантажувати нафтопродукти будь-яким третім особам до повного виконання АТ «Укртатнафта»своїх обов'язків перед Агентством з відвантаження нафтопродуктів, вироблених з вказаних 26 000 тонн нафти.

На виконання протоколу переговорів від 26.01.2001 між ДП «НВО -Либідь», Агентством та АТ «Укртатнафта»05.02.2001 року підписано акт приймання-передачі нафти в кількості 26 000 тонн.

20.03.2001 між Позивачем (замовник) та Відповідачем (виконавець) підписано договір на переробку нафтової сировини № юр-7/74-2001 з протоколом розбіжностей, який був узгоджений сторонами.

26.04.2001 року між сторонами була підписана додаткова угода до договору № юр-7/74-2001 про те, що замовник поставив в липні-серпні 2000 року, а виконавець переробив 26 000 тонн нафти українських родовищ і вироблені нафтопродукти передає замовнику для відвантаження за наступним матеріальним балансом: поставка нафти –26000 т; нафта у власність виконавця - 2 600 т; нафта у виробництво - 23 400 т; вироблено: Автобензин А-92 в кількості - 1 170 т; Автобензин А-76 в кількості - 4 680 т; Дизпаливо в кількості - 7 254 т; Мазут М-100 в кількості - 9 126 т.

В оплату за послуги по переробці вказаної нафти у кількості 26 000 т Позивач передав в Відповідачу нафту в кількості 2600 т по ціні 625 грн. за 1т (без ПДВ) шляхом оформлення акта приймання-передачі від 26.04.2001р. Того ж дня 26.04.2001 між Позивачем та Відповідачем було підписано акт виконаних робіт.

На виконання договору на переробку нафтової сировини № юр-7/74-2001 від 20.03.2001р. та додаткової угоди від 26.04.2001р. АТ «Укртатнафта»вироблено з поставленої нафти у кількості 26 000 тонн наступні нафтопродукти: Автобензин А-76 в кількості - 4 680 т; Автобензин А-92 в кількості - 1 170 т; Дизпаливо в кількості - 7 254 т; Мазут М-100 в кількості - 9 126 т.

Зазначені нафтопродукти значаться за кодом 7139, з огляду на укладенням між Позивачем та ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»договору № ТД-7139 від 19.06.2001р. про надання послуг по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів Позивача.

Договір № ТД-7139 від 19.06.2001р. був укладений на виконання умов договору на переробку нафтової сировини № юр-7/74-2001 від 20.03.2001, укладеним між Позивачем та Відповідачем. Відповідно до п. 5.1 договору на переробку нафтової сировини № юр-7/74-2001 від 20.03.2001р. Факт передачі нафтопродуктів для відвантаження через ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»оформляється відповідним актом приймання-передачі Виконавця (Відповідача) і ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»з обов'язковим візуванням його уповноваженим представником Замовника.

Судом встановлено, що нафтопродукти за цим договором не були відвантажені взагалі, що не спростовується відповідачем.

ІУ. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.1999 № 2307 „Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників паливно-мастильними матеріалами в 2000 році" між Позивачем та ДП «НВО-Либідь» було укладено договір № ЮР-7/7-2000 від 29.02.2000р. Згідно умов договору Позивач на умовах попередньої оплати перераховує Підприємству кошти для закупівлі нафти українського видобутку в кількості 35,0 тис. т з послідуючою її переробкою на нафтопереробних заводах України та поставкою нафтопродуктів Держкомрезерву.

Згідно п.3.2 договору № ЮР-7/7-2000 від 29.02.2000р. Підприємство здійснює поставку нафтопродуктів, отриманих від переробки нафти, згідно матеріального балансу виходу нафтопродуктів, відповідно до договору між Підприємством та нафтопереробним заводом на переробку нафти, за рознарядкою Держкомрезерву.

На виконання договору № ЮР-7/7-2000 від 29.02.2000р., 10.03.2000р. та 13.06.2000р. між ДП «НВО - Либідь»та Відповідачем було укладено договори № 521 та № 800 відповідно, на переробку нафтової сировини.

Відповідно до договору про надання послуг по переробці нафти № 521 від 10.03.2000р. року ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 84 057 т нафти українського видобутку підтвердженням чого є:

(1) додаткова угода від 16.03.2000р. до договору № 521 від 10.03.2000р., відповідно до якої ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 35 000 т нафти українського видобутку;

(2) акт виконаних робіт від 16.03.2000р. по переробці нафтової сировини на АТ «Укртатнафта»згідно договору № 521 від 10.03.2000р.;

(3) додаткова угода № 2 від 10.05.2000р. до договору № 521 від 10.03.2000р., відповідно до якої ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 49 057 т нафти українського видобутку;

(4) акт виконаних робіт від 10.05.2000р. по переробці нафтової сировини на АТ «Укртатнафта»згідно договору № 521 від 10.03.2000р.

Розрахунки за послуги по переробці нафти здійснювались шляхом перерахування ДП «НВО - Либідь»на рахунок Відповідача грошових коштів з розрахунку 117,90 грн. (з ПДВ) за 1 т поставленої нафти. ДП «НВО - Либідь» перерахувало на рахунок Відповідача по договору №521 від 10.03.2000р. за послуги по переробці нафти - 9 964 479,23 грн.

Відповідно до договору про надання послуг по переробці нафти № 800 від 13.06.2000р. ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 194 596 т нафти українського видобутку підтвердженням чого є:

(1) додаткова угода від 16.06.2000р. до договору № 800 від 13.06.2000р., відповідно до якої ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 50 000 т нафти українського видобутку;

(2) акт виконаних робіт від 16.06.2000р. по переробці нафтової сировини на АТ «Укртатнафта»згідно договору № 800 від 13.06.2000р.;

(3) додаткова угода № 2 від 12.07.2000р. до договору № 800 від 13.06.2000р., відповідно до якої ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 36 000 т нафти українського видобутку;

(4) акт виконаних робіт від 12.07.2000р. по переробці нафтової сировини на АТ «Укртатнафта»згідно договору № 800 від 13.06.2000р.;

(5) додаткова угода від 26.07.2000р. до договору № 800 від 13.06.2000р., відповідно до якої ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 30 000 т нафти українського видобутку;

(6) акт виконаних робіт від 26.07.2000р. по переробці нафтової сировини на АТ «Укртатнафта»згідно договору № 800 від 13.06.2000р.;

(7) додаткова угода від 31.07.2000р. до договору № 800 від 13.06.2000р., відповідно до якої ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 38 096 т нафти українського видобутку;

(8) акт виконаних робіт від 31.07.2000р. по переробці нафтової сировини на АТ «Укртатнафта»згідно договору № 800 від 13.06.2000р.;

(9) додаткова угода № 5 від 27.08.2000р. до договору № 800 від 13.06.2000р., відповідно до якої ДП «НВО - Либідь»поставило, а Відповідач переробив 40 500 т нафти українського видобутку;

(10) акт виконаних робіт від 27.08.2000р. по переробці нафтової сировини на АТ «Укртатнафта»згідно договору № 800 від 13.06.2000р.

Розрахунки за послуги по переробці нафти здійснювались шляхом перерахування ДП «НВО-Либідь»на рахунок Відповідача грошових коштів з розрахунку 117,90 грн. (з ПДВ) та 110,95 грн. (з ПДВ) за 1 т поставленої нафти. ДП «НВО - Либідь»перерахувало на рахунок Відповідача по договору № 800 від 13.06.2000р. за послуги по переробці нафти - 22 151 191,39 грн.

Таким чином за період з березня по вересень Відповідачем на виконання договорів №521 від 10.03.2000р. та № 800 від 13.06.2000р. було перероблено 278 653 тонни нафти.

З отриманої на переробку нафти, Відповідачем, відповідно до узгоджено між сторонами матеріального балансу виходу нафтопродуктів, вироблено наступні нафтопродукти: автобензин А-76 в кількості - 64 790, 190 т; автобензин А-92 в кількості - 4 873,060 т; дизпаливо в кількості - 86 382,430 т; мазут М-100 в кількості - 108 674,000 т.

Передача нафтопродуктів відбувалася наступним чином:

- з вироблених 86 382,430 т дизпалива: 30 110,985 т - відпущено актами приймання-передачі, 27 983,150 т - відвантажено залізницею за реквізитами ДП «НВО - Либідь». Не отриманий ДП «НВО - Либідь»залишок склав - 28 288,295 тонн;

- з вироблених 64 790,190 т автобензину А-76: 15 057,179 т - відпущено актами приймання-передачі, 6 133,750 т - відвантажено залізницею за реквізитами ДП «НВО - Либідь». Не отриманий ДП «НВО - Либідь»залишок склав - 43 599,261 т;

- з вироблених 108 674,670 т мазуту: 52 863,500 т - відвантажено залізницею за реквізитами ДП «НВО - Либідь». Не отриманий ДП «НВО - Либідь»залишок склав - 55 811,170 т;

- з вироблених 4 873,060 т автобензину А-92: 690,050 т реалізовано. Не отриманий ДП «НВО - Либідь»залишок склав - 4 183,010 тонн.

Залишки не отриманих від АТ «Укртатнафта»нафтопродуктів, а саме: автобензин А-76 в кількості - 43 599,261 т, автобензин А-92 в кількості -4 183,010 т, дизпаливо в кількості - 28 288,295 т та мазут М-100 в кількості -55 811,170 т ДП «НВО - Либідь»передано в 2000 році та січні 2001 року Держаному агентству з управління державним матеріальним резервом на підставі актів приймання-передачі, підписаних з боку Позивача, ДП «НВО-Либідь»та Відповідача. В подальшому АТ «Укртатнафта»було передано частину нафтопродуктів Держкомрезерву України.

Враховуючи викладене, заборгованість АТ «Укртатнафта» перед Держкомрезервом України відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 2307 (код відвантаження 7100) на даний час становить: автобензин А-76 в кількості - 28 491,233 т; авто бензин А-92 в кількості –559,500 т; дизпаливо в кількості -112,366 т; мазут М-100 в кількості - 49 958,326 т.

Зазначена заборгованість підтверджується атами звірки від 23.10.2001 та від 01.11.2002, підписаними повноважними представниками Позивача та Відповідача.

Згідно п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення останнього застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є обов’язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконати обов’язки відповідно до договору.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язальна сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Кореспондує цим нормам і ст. 193 ГК України, за якою передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відмова відповідача відвантажувати залишки нафтопродуктів до оплати позивачем акцизного збору не має під собою правових підстав і суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 22.03.2001р. №2324-ІІІ, до якого відсилається АТ «Укртатнафта», цей закон поширюється на правовідносини, які виникли після набрання чинності останнім, тобто після 25.04.2001р.

Нафтопродукти, відносно яких виник цей спір, виготовлені з сировини, переробка якої закінчена до вступу в дію ЗУ №2324-ІІІ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, про що йшлося вище.

За викладеного суд дійшов висновку, що відповідач дійсно порушив взяті на себе зобов’язання.

Заперечення відповідача з посиланням на пропуск строку позовної давності щодо вимог невиконання зобов’язань за договором №67(14/12-65/1) від 05.01.1999р. (код 67) не є обґрунтованими, оскільки за ст. 79 ЦК УРСР, чинного на момент подачі позову –09.08.2002р., перебіг строку позовної давності переривається пред’явленням позову в установленому законом порядку. Детально щодо цієї обставини зроблена викладка в розд. І мотивувальної частини цього рішення.

Не прийняті судом і твердження відповідача з посиланням на висновки комісійної судово-бухгалтерської експертизи від 30.01.2006р., матеріали досліджень за якою розміщені в т.т.ХІ-ХІУ справи, оскільки відповідач довільно, на свій розсуд тлумачить висновки експертизи, помилково вважає, що дані висновки безпосередньо спростовують позовні вимоги, і не оцінює їх в сукупності інших доказів за матеріалами справи.

Досліджуючи висновки зазначеної експертизи, суд керувався ст. 42 ГПК України, за якою висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, та постановою Пленуму ВСУ №8 від 30.05.97р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»та виходив з того, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечними, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. При перевірці й оцінці експертного висновку суд, наряду з іншими оціночними даними, з’ясовував обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Стаття 22 ГПК України надає позивачу право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Як засвідчують відповідні звернення до суду: (1) доповнення та уточнення до позовної заяви від 05.08.2002р. №2/5908, що датуються 19.08.2002р. №2/6335, т. 1 стор. 37; (2) уточнення позовних вимог, що датуються 09.09.2004р. №2/6182, том ІІІ, стор. 29; (3) уточнення та збільшення позовних вимог, що датуються 28.10.2008р. №2/5194, т. ХУ, стор. 97, позивач фактично змінив підставу ( вірніше –деталізував) та збільшив розмір позовних вимог (сам предмет вимог –заборгованість в нафтопродуктах та стягнення штрафу, фактично не змінювався), тобто не змінював одночасно предмет та підстави позову, як стверджує відповідач. Тому суд розцінив доводи АТ «Укртатнафта»як безпідставні.

Інші заперечення відповідача спростовуються викладеним вище та доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості останнього по нафтопродуктах: автобензин А-76 в кількості –33172,700 т (коди 67, 7100,7139), автобензин А-92 в кількості - 1729,500 т (код 7100, 7139), дизпаливо в кількості - 7 366,720 т (код 67, 7100,7139), мазут М-100 в кількості - 59105,951 т (код 7016, 7100, 7139), авіапаливо ТС-1 в кількості - 24,314 т (код 67) є обґрунтованими, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 248 961 105, 15 грн., то суд розцінює вимоги в цій частині як обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню за наступного.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено, договором або законом.

З урахуванням ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»і відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»за прострочення поставки, недопоставку (неповне закладення) матеріальних цінностей до державного резерву постачальник (виготовлювач) сплачує неустойку в розмірі 50 відсотків вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей. Неустойка стягується до фактичного виконання зобов'язання з урахуванням недопоставленої кількості продукції в попередньому періоді поставки.

Суд вважає безпідставними твердження Відповідача про неправомірність стягнення штрафних санкцій в силу приписів ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки Відповідач перебуває у процедурі банкрутства і ухвалою Господарського суду Полтавської області № 23/74 від 27.10.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Стаття 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, дія мораторію обіймає питання виконання грошових зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), термін оплати яких настав до введення мораторію.

Судом встановлено, що грошових зобов'язань між сторонами немає, а має місце невиконання Відповідачем обов'язку в натурі (переробити нафтову сировину та відвантажити нафтопродукти). За таких обставин, Відповідач не звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання в натурі, навіть за наявності накладеного мораторію на виконання грошових зобов'язань у судовому процесі про банкрутство, тим більше, що обов’язок щодо виконання зобов’язань в натурі виник раніше введення мораторію і прийняття самої норми –ст. 12 в редакції ЗУ від 17.11.2005р., а справи про банкрутство відносно АТ «Укртатнафта»на протязі 2001-2009р.р. порушувались ГСПО десять разів. Інформація щодо останньої обставини залучена до матеріалів справи ( т.ХУІІІ).

Аналогічної думки щодо дії мораторію на задоволення вимог кредиторів притримується і Вищий господарський суд України ( див. постанову від 25.03.2010р. в справі №22/179-09 –позов ДП «Придніпровська залізниця»до ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»про стягнення штрафу за невиконання плану перевезення вантажів).

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(39609, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) нафтопродукти: -          автобензин А-76 в кількості 33 172, 700 т (коди 67, 7100, 7139); -          автобензин А-92 в кількості 1 729, 500 т (коди 7100, 7139); -          дизпаливо в кількості 7 366, 720 т (коди 67, 7100, 7139);

-          мазут М-100 в кількості 59 105, 951 т (коди 7016, 7100, 7139);

-          авіапаливо ТС-1 в кількості 24, 314 т (код 67).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(39609, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) штраф в розмірі 248961105,15 грн. ( 50% вартості недопоставлених (незакладених) нафтопродуктів до державного резерву) відповідно до приписів п. 3 ст. 14 ЗУ «Про державний матеріальний резерв», витрати по держмиту у розмірі 25 500, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118, 00 грн.

З набранням цим рішенням законної видати накази.

4. Копію цього рішення надіслати сторонам та третім особам за адресами, зазначеними в його вступній частині.

СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.