Рішення № 10178070, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 32/66

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон», м.Київ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма Лайф”, м.Львів.

Про стягнення заборгованості в сумі 25 207,73грн.

Представники:

Від позивача –не з’явився;

Від відповідача - Божко Ю.Л.- представник за довіреністю б/н від 14.01.2010р.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма Лайф”, м.Львів про стягнення заборгованості в сумі 25 207,73грн. з яких: 20 855,51 грн. основного боргу, 453,96грн. пені, 66,46грн. три проценти річних, 2 085,55грн. штрафу, 396,25грн. інфляційних нарахувань та 1 350,00грн. витрат понесених позивачем у зв”язку із захистом свого порушеного права.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.04.2010року. В судовому засіданні 27.04.2010р. розгляд справи було відкладено на 18.05.2010р.

Позивач в судове засідання не з»явився, подав клопотання про зменшення позовних вимог в якому просить стягнути 4352,22 грн. з яких 453,96 грн. пеня, 2 085,55 грн. штраф 396,25 грн. інфляційні, 66,46 грн. три проценти річних та 1350 грн. витрат понесених позивачем у зв”язку із захистом свого порушеного права. Крім того, у клопотанні викладено пояснення щодо порядку зарахування коштів сплачених відповідачем. Представник позивача у клопотанні просить розгляд справи проводити без його участі. Оригінали додатків долучених до позовної заяви надіслані позивачем на адресу суду для огляду.

Представник відповідача подав відзив вих. № 424/10 від 17.05.2010р., в якому вказав про сплату основного боргу, долучивши платіжні доручення. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем в порушення ст.56 ГПК України не направлено додатків до позовної заяви, зокрема розрахунку штрафних санкцій, документів, що підтверджують факт надання позивачу правової допомоги та її оплати. В зв»язку з вищенаведеним відповідач просить на підставі п.6 ст.63 ГПК України повернути позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Між ТзОВ «Аптека Біокон»(постачальник) та ТзОВ «Фарма Лайф»(покупець) був укладений договір поставки товару № 0276/07 від 23.03.2007р. Предметом договору є лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі –товар).

На підставі зазначеного договору ТзОВ «Фарма Лайф»отримав товар за накладними: № 2652697 від 23.12.2009р. на загальну суму 9840,20 грн. з узгодженим терміном сплати до 22.01.2010р., на підставі довіреності № 475 від 28.12.2009р., сума неоплаченої накладної становить 6 710,25 грн.; № 2654677 від 13.01.2010р. загальну суму 14 145,26 грн. з узгодженим терміном сплати до 12.02.2010р. на підставі довіреності № 496 від 14.01.2010р.

Згідно з п. 3.1 договору та накладними оплата повинна бути здійснена на умові відстрочки платежу. В кожній накладній, яка відповідно до п.2.1 договору є його невід'ємною

частиною, зазначено строк оплати отриманої партії товару.

Станом на 16.03.2010р. основний борг відповідача перед позивачем становив 20 855,51 грн.

Позивач надіслав клопотання про зменшення позовних вимог в якому просить стягнути з відповідача 4352,22 грн. з яких 453,96 грн. пеня, 2 085,55 грн. штраф, 396,25 грн. інфляційні, 66,46 грн. три проценти річних та 1350,00 грн. витрат понесених позивачем на надання правової допомоги.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення повністю згідно клопотання про зменшення позовних вимог, з огляду на наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки товару на загальну суму 23985,46 грн. підтверджується накладними № 2652697 від 23.12.2009р. на загальну суму 9 840,20 грн. № 2654677 від 13.01.2010р. загальну суму 14 145,26 грн. Відповідач отримав товар через представника згідно довіреностей № 475 від 28.12.2009р. та № 496 від 14.01.2010р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В межах норм цивільного та господарського законодавства України, відповідачу згідно із умовами п.3.1. договору надавалася відстрочка 30 календарних днів щодо оплати вартості отриманого товару.

З врахуванням п.3.1. договору в накладних було вказано узгоджені терміни оплати: № 2652697 від 23.12.2009р. –зі строком оплати до 22.01.2010р., № 2654677 від 13.01.2010р. –зі строком оплати до 12.02.2010р.

Проте, відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаних дат, оплати товару в повному обсязі не здійснив.

Станом на дату подання позову відповідач оплатив 3129,95 грн. згідно накладної № 2652697 від 23.12.2009р. в підтвердження чого позивач надав банківські виписки від 26.02.2010р., від 02.03.2010р., від 05.03.2010р., від 12.03.2010р. та письмово пояснив, що на погашення цього боргу також частково були спрямовані кошти по платіжному дорученню № 3629 від 26.02.2010р. у сумі 129,95 грн., усі інші кошти по платіжному дорученню в сумі 2517,15 грн. були спрямовані на погашення накладних, які не включалися до позову, оскільки призначення платежу, визначені відповідачем не відповідали накладним, які були прострочені, тому позивач зараховував кошти на погашення прострочених накладних.

Як вбачається із долучених позивачем доказів сплати: від 16.03.2010р., від 18.03.2010р., від 23.03.2010р., від 25.03.2010р., від 30.03.2010р. та представлених відповідачем платіжних доручень № 3761 від 12.03.2010р., № 3777 від 16.03.2010р., № 3805 від 18.03.2010р.; № 3840 від 23.03.2010р., № 3864 від 25.03.2010р., № 3891 від 30.03.2010р., оплата суми боргу здійснена з простроченням.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, до стягнення підлягає 66,46 грн. три проценти річних та 396,25 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пунктами 7.2, 7.3, 7.4 договору передбачено, що у випадку прострочки платежу, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару. Покупець за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від заборгованої суми за кожний день прострочки платежу. Сплата штрафу та пені не звільняє від виконання зобов»язань за даним договором.

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 453,96 грн. та штраф в сумі 2 085,51 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2010р. між ТзОВ „Аптека Біокон” (замовник) в особі директора Коломієць Т.В. та ПП „Юридична фірма „Евіденс” (виконавець) в особі директора Антонишина І.І. було укладено договір №8/3-1 про надання юридичних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботи по поверненню суми заборгованості та відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов’язань ТзОВ „Фарма Лайф”. Згідно п.3.1. після підписання даного договору замовник сплачує виконавцю на протязі 7 банківських днів суму в розмірі 1 350,00 грн. за виконані послуги. ПП „ЮФ „Евіденс” було виставлено ТзОВ „Аптека Біокон” рахунки №204 від 01.03.2010р. на суму 675,00 грн. та №205 від 08.03.2010р. Сплата за послуги по юридичному обслуговуванню підтверджується платіжними дорученнями №260 від 05.03.2010р. на суму 675,00 грн. та № 293 від 12.03.2010р. на суму 675,00 грн. та актом виконаних робіт від 15.04.2010р.

У відповідності до п.7.1. договору поставки, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані даними діями, а рівно бездіяльністю збитки, в тому числі відшкодовує неотриманий прибуток, у відповідності до чинного законодавства та усі витрати, пов’язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості чи відновленням будь-якого порушеного права.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 1 350,00 грн. сума витрат понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, а боргу повністю сплачений після надходження позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84,115,116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно клопотання про зменшення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма Лайф”, вул.Данила Апостола, 2 м.Львів (код ЄДРПОУ 20810310; р/р 26009301007855 в ЛФ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 385316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон», вул.Березняківська, 29 м.Київ (код ЄДРПОУ 30263519, р/р 260040234800 в АБ «Брокбізнесбанк»м.Києва, МФО 300249) 453,96грн. пені, 66,46грн. три проценти річних, 2 085,55грн. штрафу, 396,25грн. інфляційних нарахувань, 1350,00 грн. витрат понесених позивачем у зв”язку із захистом свого порушеного права, 255,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Повернути позивачу оригінали додатків до позовної заяви надісланих ним на адресу суду.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України

Суддя