Рішення № 10177879, 30.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/12130.06.10 За позовом Публічного акціонерного товариства «Корпоративний та інвестиційний Банк Креді Агріколь»

доФірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю

простягнення 5949899,45 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники від позивача –Вергун І.В.; предст., дов. №1/62 від 12.03.2010; Колеснік В.В., предст., дов. №1/62 від 12.03.2010;

Грицай М.А., предст., дов. №1/65 від 15.03.2010.

від відповідача –Саєнко Ю.М. юр-т, дов. б/н від 22.04.2010; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство «Каліон Банк Україна»(далі –позивач, яке ухвалою від 30.06.2010 було замінено його правонаступником –Публічне акціонерне товариство «Корпоративний та інвестиційний Банк Креді Агріколь») звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (далі –відповідач) про стягнення боргу у розмірі основної суми кредиту 5949899,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору про надання кредитної лінії від 07.08.2008 (далі – Договір), з урахуванням доповнення №1 від 24.07.2009 та доповнення №2 від 23.01.2009, а також з урахуванням відповідного прохання за встановленою позивачем формою –повідомлення про надання фіксованого кредиту №11 від 09.12.2009, позивач надав відповідачу фіксований кредит у розмірі 5949899,45 грн. строком з 11.12.2009 до 21.12.2009 під 28% річних.

З огляду на те, що 21.12.2009 основна сума кредиту не була повернена, своїм листом №1/227 від 22.12.20096 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати боргу у розмірі основної суми кредиту щонайпізніше 24.12.2009, як це передбачено статтею 17 Кредитного договору, але ця вимога не була виконана відповідачем.

Станом на день звернення позивача до суду сума боргу у розмірі 5949899,45 грн. залишається несплаченою відповідачем.

17.03.2010 позивач, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) звернувся до суду з заявою про уточнення позовної заяви, в зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 5949861,61 грн.

Отже, має місце нова ціна позову, з якої й вирішується спір.

Відповідач письмового відзиву, в порядку ст. 59 ГПК України не подав. Проти позову заперечив, з підстав відсутності у нього заборгованості перед Банком.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2008 між АТ «Каліон Банк Україна», правонаступником якого є ПАТ «Корпоративний та інвестиційний банк Креді Агріколь»(Банк) та Фірмою «Т.М.М.»- ТОВ було укладено Договір для фінансування капітальних витрат, включаючи купівлю обладнання в межах, дозволених українським законодавством, в тому числі нормативними актами Національного банку України.

За умовами укладеного Договору термін дії будь-якого акредитиву не повинен бути пізнішим ніж термін дії кредитної лінії.

Укладений між сторонами договір є рамковою угодою, з огляду на це містить загальні умови та домовленості.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, конкретні суттєві умови кожного акредитива мали визначатися індивідуальними письмовими проханнями (заявами на випуск акредитиву) відповідача. Таким чином, для відкриття акредитива відповідач мав подати позивачу відповідну заяву.

Крім того, згідно з преамбулою Договору, позивач погодився відкрити відповідачу незобов'язуючу кредитну лінію, тобто після отримання відповідного письмового прохання (заяви) відповідача позивач мав право на власний розсуд або задовольнити її або відмовити у задоволенні.

Згідно з умовами Договору відповідачем було подано позивачу заяву про відкриття документарного акредитива №1 (Заява №1) від 7 серпня 2008 року на суму 3 225 450 євро, на виконання умов контракту № 080320 від 15.05.2008 та додатку № 3 до нього, що був укладений між відповідачем та компанією Келлер ХЦВ ГМБХ (Німеччина), в якості авансового платежу в розмірі 15% від його загальної вартості (21 503 000 євро).

Згідно з Заявою №1 позивач випустив акредитив ІMLC 0837 від 18.08.2008 зі строком дії до 29.08.2008.

Згідно з додатком № 3 до Контракту № 080320 від 15.05.2008 та умов випуску акредитиву, котрі були обумовлені відповідачем в Заяві № 1, цей акредитив був підтверджений Каліон банком, М.Франкфурт (Німеччина), тобто платіж за цим акредитивом здійснює власними коштами Каліон банк, м.Франкфурт.

Згідно з умовами самого акредитиву ІМLC 0837 позивач зобов'язався відшкодувати Каліон банку, м. Франкфурт всю суму платежу в розмірі 3 225 450 євро та відсотки протягом 334 календарних днів з дати платежу.

27.08.2008 Каліон банк, м. Франкфурт повідомив позивача, що він отримав комерційні документи відповідно до умов акредитиву ІМLC 0837 внаслідок чого здійснив платіж у сумі 3 225 450 євро на користь компанії Келлер ХЦВ ГМБХ (Німеччина) та просив позивача відшкодувати вказану суму з відповідними відсотками 03.08.2009.

У зв'язку із зміною ситуації та економічних умов на світовому ринку до контракту № 080320 від 15.05.2008 між відповідачем та компанією Келлер ХЦВ ГМБХ (Німеччина) було укладено додаткову угоду № 2 від 16.03.2009, згідно з якою було розірвано вищевказаний контракт, а відповідача зобов'язано взяти на себе фактичні витрати компанії Келлер ХЦВ ГМБХ (Німеччина), які виникли до розірвання вищевказаного контракту у розмірі 550 000 євро та узгоджено, що компанія Келлер ХЦВ ГМБХ (Німеччина) повернено залишкову суму авансового платежу у розмірі 2 675 450 євро Каліон банку, м. Франкфурт.

Сума 15%-го авансового платежу у розмірі 2 675 450 євро (після відрахуванням суми витрат у розмірі 550 000 євро) була повернута компанією Келлер ХЦВ ГМБХ (Німеччина) Каліон банку, м.Франкфурт, а решта 550 000 євро залишилось у заборгованості за відповідачем.

Доповненням № 1 від 24.07.2009 (далі –Доповнення № 1) сторони внесли зміни та доповнення в Договір, яким внесено зміни у статтю 4 Договору, за якими замість можливості відкривати акредитиви відповідачу була надана можливість отримувати кредити в розмірі 550 000 євро (для погашення заборгованості відповідача за акредитивом ІМLC 0837).

З огляду на те, що Договір є рамковою угодою, конкретні суттєві умови кожного кредиту мали визначатися індивідуальними письмовими проханнями (у формі повідомлення про надання фіксованого кредиту).

Таким чином, для отримання кредиту відповідач мав подати до позивача відповідне повідомлення про надання фіксованого кредиту.

В зв’язку наявністю заборгованості за акредитивом ІМLC 0837, відповідач звернувся до позивача за отриманням кредиту в розмірі 5 949 899,45 грн., подавши до позивача повідомлення про надання кредиту № 1 від 31.07.2009 на суму 5 949 899 грн. строком з 31.07.2009 до 31.08.2009.

Оскільки вказана заборгованість на користь Каліон банку, м. Франкфурт виражена в іноземній валюті, а саме 550 000 євро, то відповідач одночасно подав до позивача заявку на купівлю іноземної валюти № 2 від 31.07.2009, у якій просив придбати 550 000 євро відповідно до Контракту № 080320 від 15.05.2008 в оплату акредитиву ІМLC 0837.

31.07.2009 позивач придбав 550 000 євро та відповідно до вказаної заявки зарахував її на поточний рахунок в євро відповідача - 01 012608 001 90 0 74 (за внутрішньою кодифікацією) та 2600 9 012608 900 (за кодифікацією НБУ).

Меморіальним ордером від 31.07.2009 позивач дебетував вищевказаний рахунок відповідача на суму у розмірі 550 000 євро на користь Каліон банку, м. Франкфурт через власний Ностро рахунок в банку Креді Агріколь, м. Париж.

31.08.2009 було укладене доповнення № 2 до Договору, згідно з яким сторони домовились змінити розмір та валюту кредитної лінії до 5 949 899,45 грн. та продовжити строк дії Договору до 21.12.2009.

Оскільки, відповідач не зміг погасити на 31.08.2009 попередній кредит, який він отримав за вищевказаним повідомленням про надання кредиту № 1 від 31.07.2009, то він звернувся до позивача з новим повідомленням про надання фіксованого кредиту № 3 від 01.09.2009 на цю ж суму 5 949 899,45 грн.

Надалі відповідачем надавались позивачу повідомлення про надання фіксованого кредиту №4 від 15.09.2009, №5 від 06.10.2009, №6 від 14.10.2009, №7 від 22.10.2009, №8 від 30.10.2009, №9 від 13.11.2009, №10 від 25.11.2009, №11 від 09.12.2009 для отримання кредитів на цю ж суму 5 949 899,45 грн. та виключно для погашення попередньої заборгованості перед позивачем за акредитивом ІМLC 0837.

Статтею 17 Договору передбачено, що будь-який спір, претензія чи розбіжність, які виникають із цього або у зв’язку з цим договором, кредитною лінією, будь-яким акредитивом, включаючи будь-яке питання щодо їх існування, дійсності чи припинення, повинні розглядатися та вирішуватися сторонами з метою знаходження взаємоприйнятного рішення.

В зв’язку з тим, що відповідач не погасив 21.12.2009 кредит за останнім повідомленням № 11 від 09.12.2009, позивач користуючись своїм правом у будь-який момент відмовити в подальшому наданні кредитів, звернувся 22.12.2009 із вимогою № 1/227 до відповідача сплатити щонайпізніше 24.12.2009 існуючу заборгованість у розмірі 5 949 899,45 грн.

Відповідач, отримавши вказану вимогу позивача того ж дня, що підтверджується відтиском печатки підприємства, як у строк до 24.12.2009, так і станом на день розгляду справи в суді заборгованість в сумі 5949899,345 грн. не сплатив.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки про рух коштів по рахунках станом 25.12.2009, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 5949861,66 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 5949861,61 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з його вини (стаття 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 66-68, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б, ідентифікаційний код 14073675) на користь Публічного акціонерного товариства «Корпоративний та інвестиційний Банк Креді Агріколь»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 23-а, ідентифікаційний код 19357443) 5949861 (п’ять мільйонів дев’ятсот сорок дев’ять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 61 коп. боргу, а також 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.