Рішення № 10177862, 17.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/15917.05.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЮЛГ”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Меді Фарм”

Простягнення 35 602,11 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаБалдинюк В.В. —представник за довіреністю від 20.01.2009 р.

Від відповідача не з’явився 17.05.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЮГЛ” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Меді Фарм” 29072,06 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого відповідно до договору № К-185 СЮ від 23.09.2009 р., 2539,28 грн. пені, 619,17 грн. інфляційних витрат, 371,60 грн. 3 % річних, 3000,00 грн. збитків (юридичні послуги по стягненню заборгованості).

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/159 від 08.04.2010 р., яку призначено до розгляду на 30.04.2010 р.

Ухвалою від 30.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 17.05.2010 р. через неявку в засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом документів.

У судове засідання, призначене на 17.05.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/159 від 08.04.2010 р. та від 30.04.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЮГЛ” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Меді Фарм” в якості покупця уклали договір № К-185 (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах цього договору готові лікарські засоби, лікарські препарати, медикаменти, вироби медичного призначення, іменовані надалі товар.

Відповідно до п. 2.1          найменування, виробник, кількість, ціни та сума кожної партії товару визначаються в замовленні, що укладається у визначеному ним Договором порядку і з моменту укладання становить його невід'ємну частину.

Загальна сума цього Договору визначається сумарною вартості поставленого постачальником і сплаченого покупцем товару за час дії цього Договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. п. 4.2, 4.3 договору постачальник відвантажує товар покупцю протягом трьох робочих днів від моменту укладання замовлення. Поставка товару постачальником покупцю здійснюється па умовах СРТ („ІКОТЕРМС 2000").

В момент прийому товару покупець зобов'язаний падати постачальнику скріплені підписом та печаткою Покупця: а) один екземпляр накладної б) один екземпляр податкової накладної, в) довіреність на отримання товару (оформлену покупцем згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей) (п. 4.8 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 15-ти календарних від дати його поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 23.09.2009 р. № К-185 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач —прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи в рамках укладеного договору за накладними № К-10939 від 29.09.2009 р., № К-11425 від 07.10.2009 р., № К-11426 від 07.10.2009 р., № К-11429 від 07.10.2009 р., № К-11528 від 08.10.2009 р., № К-11529 від 08.10.2009 р., № К-11570 від 08.10.2009 р., № К-11577 від 08.10.2009 р., № К-11580 від 08.10.2009 р., відповідачеві було поставлено товар загальною вартістю 31272,06 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, заборгувавши 29072,06 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 31272,06 грн. та частково оплатив його заборгувавши 29072,06 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 29072,06 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 29072,06 грн. за договором від 23.09.2009 р. № К-185 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 2539,28 грн. пені, 619,17 грн. інфляційних витрат, 371,60 грн. 3 % річних, 3000,00 грн. збитків (юридичні послуги по стягненню заборгованості).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведені норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2539,28 грн. пені, 619,17 грн. інфляційних витрат, 371,60 грн. 3 % річних, є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок —здійснено правильно, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить, в порядку ст. 225 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача збитки у вигляді витрат на сплату послуг спеціаліста з права у сумі 3 000,00 грн. На підтвердження таких витрат до позовної заяви приєднано копію договору від 16.03.2010 р. № 006 про надання юридичних послуг, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 23.03.2010 р.

У ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміється, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. Обов’язковою підставою деліктної відповідальності є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в часині стягнення з відповідача 3000,00 грн. збитків, оскільки згідно з договором про надання юридичних послуг від 16.03.2010 р. № 006 виконавець —Фізична особа-підприємець Балдинюк В.В. зобов’язався надавати послуги з питання стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю “Меді Фарм”. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позовну заяву від імені підприємства було підписано його керівником, а також необхідні копії документів, що подавалися до матеріалів справи, а не особою, яка була уповноважена діяти відповідно до вказаного договору.

Також суд зважає на те, що доказів на підтвердження понесення позивачем витрат по оплаті правової допомоги адвоката відповідачем до матеріалів справи не приєднано.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЮГЛ” до Товариство з обмеженою відповідальністю “Меді Фарм” підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Меді Фарм” (03164, м. Київ, вул. Рубежівська, 8, ідентифікаційний код 36174409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЮГЛ” (04070, м. Київ, вул. Г.Сковороди, 2, ідентифікаційний код 21480062) 29072 (двадцять дев’ять тисяч сімдесят дві) грн. 06 коп. основного боргу, 2539 (дві тисячі п’ятсот тридцять дев’ять) грн. 28 коп. пені, 619 (шістсот дев’ятнадцять) грн. 17 коп. інфляційних витрат, 371 (триста сімдесят одну) грн. 60 коп. 3 % річних, 326 (сто сімдесят три) грн. 03 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 29.06.2010 р.