Рішення № 10177847, 31.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/16431.05.10                     

За позовомФізичної особи –підприємця Петрівського Петра Миколайовича

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод”

Простягнення 39000,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаШелест С.В. —представник за довіреністю від 28.05.2010 р. б/н

Від відповідача не з’явився 31.05.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року фізична особа –підприємець Петрівський Петро Миколайович звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” 39000,00 грн. безпідставно набутого майна.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/164 від 08.04.2010 р., яку призначено до розгляду на 07.05.2010 р.

Ухвалою від 07.05.2010 р. розгляд справи було відкладено на 31.05.2010 р. зважаючи на неявку представників сторін та неподання витребуваних судом документів.

У судове засідання, що відбулося 31.05.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 08.04.2010 р. в матеріалах справи), вимоги ухвал від 08.04.2010 р. та від 07.05.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, стягнувши з відповідача 39000,00 грн. безпідставно набутого майна, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що між сторонами не уладнався жоден правочин, а позивач 14.07.2008 р. платіжним дорученням № 33 перерахував на користь відповідача 39000,00 грн., які позивач вважає безпідставно набутим відповідачем майном.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до отриманого фізичною особою – підприємцем Петрівським Петром Миколайовичем рахунку № СФ-0000182 від 10.07.2008 р. на суму 39000,00 грн. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” для передоплати коштів за смолу нафтополімерну в кількості 5 тон, позивач 14.07.2008 р. платіжним дорученням № 33 перерахував на користь відповідача 39000,00 грн. (рахунок № СФ-0000182 від 10.07.2008 р. та платіжне доручення № 33 від 14.07.2008 р.).

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку № СФ-0000182 від 10.07.2008 р. позивач платіжним дорученням № 33 від 14.07.2008 р. перерахував на користь відповідача 39000,00 грн. Отже, зазначеними рахунком та платіжним дорученням сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у відповідача виникли зобов’язання щодо подальшої передачі позивачу визначеного товару, а саме смоли нафтополімерної в кількості 5 тон, зважаючи на отримання відповідачем 39000,00 грн. попередньої оплати від позивача.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З платіжного доручення № 33 від 14.07.2008 р. вбачається, що позивач перерахував відповідачу 39000,00 грн. попередньої оплати за смолу нафтополімерну в кількості 5 тон.

Таким чином, безпідставним є твердження позивача, що отримані відповідачем 39000,00 грн. є безпідставно набутим майном.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, з встановлених судом фактичних обставин справи слідує, що позивач звернувся за судовим захистом порушеного права покупця, який вніс попередню плату, але не отримав товар.

11.02.2010 р. позивачем направлено відповідачу вимогу № 17 про повернення отриманих відповідачем коштів у сумі 39000,00 грн. Вказану вимогу залишено відповідачем без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження повернення попередньої оплати позивачу.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення 39000,00 грн. боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” (02088, м. Київ, вул. Лютнева, 10, ідентифікаційний код 33693098) на користь фізичної особи –підприємця Петрівського Петра Миколайовича (76006, м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, 54/34, ідентифікаційний номер 1955002370) 39 000 (тридцять дев’ять тисяч) грн. боргу, 390 (триста дев'яносто) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 29.06.2010 р.