Рішення № 10177798, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/18204.06.10

За позовомІноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна "

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Гламор"

Простягнення 3 383,08 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаГубенко С.В.–представник за довіреністю від 06.10.2009 р. № 385-L

Від відповідача не з’явився 04.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року Іноземне підприємство “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гламор” 3383,08 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за договором від 18.11.2005 р. № 2-18/11

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/182 від 26.04.2010 р., яку призначено до розгляду на 17.05.2010 р.

У судове засідання, призначене на 17.05.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали від 26.04.2010 р. не виконав. Представник позивача надав суду частину документів, витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі. Розгляд справи відкладався на 04.06.2010 р.

У судове засідання, призначене на 04.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/182 від 26.04.2010 р. та від 17.05.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2005 р. Іноземне підприємство “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Гламор” в якості покупця уклали договір № 2-18/11 (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію з торговою маркою «Кока-Кола»на умовах, передбачених даним договором.

Товар поставляється на умовах DDP, згідно з правилами Інкотермс в редакції 2000 року. Конкретне місце доставки зазначається покупцем у замовленні на кожну партію товару (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно пункту 5.2. договору оплата за отриману партію товару та тару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару банківським переказом або готівкою в межах, передбачених законодавством.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 18.11.2005 р. № 2-18/11 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач —прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом вересня-листопада 2008 року та в березні 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20258,28 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

№ КУІ51714671 від 02 вересня 2008 року на суму 90 грн. 00 коп.;

№ КУІ51714663 від 02 вересня 2008 року на суму 246 грн. 60 коп.;

№ КУІ51714655 від 02 вересня 2008 року на суму 1056 грн. 96 коп.;

№ КУІ51865820 від 10 вересня 2008 року на суму 1572 грн. 12 коп.;

№ КУІ51865838 від 10 вересня 2008 року на суму 50 грн. 40 коп.;

№ КУІ51865812 від 10 вересня 2008 року на суму 881 грн. 28 коп.;

№ КУІ52028832 від 24 вересня 2008 року на суму 1782 грн. 72 коп.;

№ КУІ52028824 від 24 вересня 2008 року на суму 1912 грн. 32 коп.;

№ КУІ52206792 від 08 жовтня 2008 року на суму 1683 грн. 84 коп.;

№ КУІ52206800 від 08 жовтня 2008 року на суму 268 грн. 92 коп.;

№ KVI52227087 від 09 жовтня 2008 року на суму 1 262 грн. 52 коп.;

№ KVI52244967 від 10 жовтня 2008 року на суму 1262 грн. 52 коп.;

№ KVI52392527 від 22 жовтня 2008 року на суму 1884 грн. 24 коп.;

№ KVI52392535 від 22 жовтня 2008 року на суму 1162 грн. 08 коп.;

№ KVI52460225 від 28 жовтня 2008 року на суму 253 грн. 44 коп.;

№ КУІ52460217 від 28 жовтня 2008 року на суму 1185 грн. 60 коп.;

№ KVI52560578 від 05 листопада 2008 року на суму 1921 грн. 92 коп.;

№ KVI52560586 від 05 листопада 2008 року на суму 666 грн. 00 коп.;

№ KVI53916118 від 11 березня 2009 року на суму 1114 грн. 80 коп.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково у сумі 16875,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2043 від 06 жовтня 2008 року на суму 4025 грн. 76 коп.; № 2127 від 20 жовтня 2008 року на суму 3695 грн. 04 коп.; № 279 від 01 червня 2009 року на суму 300 грн. 00 коп.; № 298 від 09 червня 2009 року на суму 250 грн. 00 коп.; № 2214 від 04 листопада 2008 року на суму 1824 грн. 36 коп.; № 2637 від 11 листопада 2009 року на суму 255 грн. 00 коп., та чеками: від 30 березня 2009 року на суму 2000 грн. 00 коп.; від 10 березня 2009 року на суму 2000 грн. 00 коп.; від 09 жовтня 2008 року на суму 1262 грн. 52 коп.; від 10 жовтня 2008 року на суму 1262 грн. 52 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 3383,08 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 20258,28 грн. та частково оплатив його, заборгувавши 3383,08 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 3383,08 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 3383,08 грн. за договором від 18.11.2005 р. № 2-18/11 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гламор” (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 5, оф. 1, ідентифікаційний код 32250009) на користь Іноземного підприємства “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” (07442, Київська обл., Броварський р-н, с. Велика Димерка, ідентифікаційний код 21651322) 3383 (три тисячі триста вісімдесят три) грн. 08 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 29.06.2010 р.