Рішення № 10177802, 21.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/18421.05.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Родоніт”

До Приватного підприємства Продторг-Тернопіль”

Простягнення 19998,55 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаЛісовенко Т.В. —представник за довіреністю від 12.04.2010 р. № 12/10

Від відповідача не з’явився 18.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Родоніт” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства Продторг-Тернопіль” 18013,26 грн. заборгованості за договором від 01.03.2009 р. № 81-09-0, 1143,23 грн. пені, 166,31 грн. 3 % річних та 675,75 грн. збитків від інфляції.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2010 р. № 9/8-426.

Відповідно до ухвали Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010 р. № 9/8-426 матеріали вказаної справи направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. справу № 9/8-426 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В. з присвоєнням № 46/184 та призначено до розгляду на 21.05.2010 р., а також зобов’язано сторін надати суду необхідні для розгляду спору документи та докази.

          У судове засідання, призначене на 21.05.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не подав. Представник позивача вимоги ухвали від 28.04.2010 р. виконав частково.

21.05.2010 р. розгляд справи було відкладено на 18.06.2010 р.

У судове засідання, призначене на 18.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/184 від 28.04.2010 р. та від 21.05.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № РНД-003512 від 28.04.2009 р., № РНД-007627 від 09.09.2009 р., (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 38 526,00 грн.

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом уповноваженої особи на вищевказаних накладних.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № РНД-003512 від 28.04.2009 р., № РНД-007627 від 09.09.2009 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 38 526,00 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 38 526,00 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

Позивач зазначає, що поставка на 38 526,00 грн. за наведеними вище накладними відбулась в рамках укладеного між позивачем та відповідачем договору від 01.03.2009 р. № 81-09-0, але суд не погоджується з твердженням позивача, оскільки в накладних № РНД-003512 від 28.04.2009 р., № РНД-007627 від 09.09.2009 р. відсутнє посилання на цей договір, а позивач не надав суду жодного доказу, що поставка відбувалась саме за договором від 01.03.2009 р. № 81-09-0.

Крім того, за твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач розрахувався за поставлений товар частково у сумі 30 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 03.09.2009 р. (в матеріалах справи), але позивач 9 487,26 грн. зарахував на погашення попередньої заборгованості відповідача і таким чином, заборгованість відповідача склала 18 013,26 грн.

Суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки останній не надав суду належних доказів зарахування частини платежу відповідача в рахунок погашення попередньої заборгованості, докази існування та правові підстави виникнення попередньої заборгованості, хоча суд зобов'язував про це позивача ухвалою від 21.05.2010 р., а тому борг відповідача складає 8 526,00 грн. (38 526,00 —30 000,00).

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки сторони не встановили строк виконання зобов’язання відповідача з оплати товару, позивач доказів надіслання відповідачеві претензії з вимогою погасити заборгованість не надав, таким чином, вимогою про оплату товару вважається звернення позивача до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/184 не здійснив оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими в частині стягнення 8 526,00 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1 143,23 грн. пені, 166,31 грн. 3 % річних та 675,75 грн. збитків від інфляції.

Оскільки виникнення зобов'язання відповідача з оплатити поставленого позивачем товару вважається з дати звернення позивача до суду, а нараховані позивачем пеня, 3 % річних та збитки від інфляції за період до дати звернення позивача суду, а нового розрахунку позивач не подав, хоч був ухвалою суду від 21.05.2010 р. зобов’язаний зробити це, зазначені вимоги вважаються не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Продторг-Тернопіль” (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5 А, ідентифікаційний код 34473634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Родоніт” (02660, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101-А, ідентифікаційний код 34425622) 8 526 (вісім тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. основного боргу, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 26 коп. державного мита та 100 (сто) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 29.06.2010 Р.