Рішення № 10177646, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/14322.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» До Фізичної особи-підприємця Татарнікова Олександра Петровича

Про стягнення 5 146,75 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Малеванчук І.В. –представник за довіреністю № б/н від 26.10.09.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»до Фізичної особи-підприємця Татарнікова Олександра Петровича про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором від 11.03.08. № 12.03.08/Ц оренди обладнання в сумі 5146,75 грн. (3534,98 грн. –основний борг, 307,84 грн. –пеня, 506,99 грн. –штраф, 138,51 грн. –3% річних, 658,43 грн. –інфляційні втрати).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування обладнанням, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.10. порушено провадження у справі № 30/143, розгляд справи було призначено на 27.05.10. о 10-45.

Представник відповідача в судове засідання 27.05.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.10. про порушення провадження у справі № 30/143 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/143 відкладено на 08.06.10. о 15-40.

Представники сторін в судове засідання 08.06.10. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.10. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/143 відкладено на 22.06.10. о 11-00.

В судовому засіданні 22.06.10. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 22.06.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.10. не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.03.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(далі –Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Татарніковим Олександром Петровичем укладено Договір від 11.03.08. № 12.03.08/Ц оренди обладнання (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, яке є об'єктом власності Орендодавця.

Термін дії даного Договору становить з дати його укладення до 31.01.10. Якщо жодна із сторін Договору за місяць до закінчення строку його дії не направить офіційного листа контрагенту з повідомленням про припинення строку дії Договору з 31 грудня поточного (2008) року, цей Договір вважається таким, що його строк дії продовжений на наступний календарний рік (пункти 15.1, 15.2 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування обладнання, яке передається Орендарю за цим Договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі та протоколі погодження ціни обладнання, який є додатком до цього Договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього Договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю, строк його використання, - містить інші умови, які Орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим Договором обладнання.

Згідно п. 3.1 Договору, за цим договором Орендар має право отримати за згодою Орендодавця одну, або декілька одиниць обладнання протягом строку дії Договору. У зв'язку з наведеним, дата підписання Договору та дата підписання акту прийму-передачі на кожну одиницю обладнання можуть не співпадати. При передачі Орендарю кожної одиниці обладнання за цим договором сторони підписують акт прийму-передачі, який містить наступні необхідні умови: дата підписання, акту, яка засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання Орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання та його детальній опис, якщо це вважає необхідним Орендодавець, інші, необхідні на думку Орендодавця умови.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі конкретної одиниці для них набувають чинності всі умови вказаного Договору, а також умови, які в акті прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.08. Орендарю від Орендодавця було передано для експлуатації обладнання:

- підйомник Saxi 8 в кількості 1 шт., вартість оренди якого становить 225,00 грн. за добу, відповідно до Акту прийому-передачі № 000000124 від 11.03.08.;

- підйомник Compact 10 в кількості 1 шт., вартість оренди 460,00 грн. за добу, відповідно до Акту прийому-передачі № 000000129 від 12.03.08.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі обладнання. Строк оренди обладнання за цим Договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється днями та місяцями.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті прийому-передачі, Договорі, в іншому двосторонньому документі сторін, підписаному до цього Договору, або у вимозі Орендодавця про повернення обладнання у визначений строк.

Згідно п. 5.5 Договору, при поверненні Орендарем обладнання Орендодавцю, уповноважені представники сторін здійснюють огляд його технічного стану. Результати огляду технічного стану обладнання відображаються в акті огляду технічного стану обладнання.

За наслідками підписання акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники сторін підписують акт прийому-передачі обладнання (п. 5.6 Договору). Відповідно до Акту повернення № 010000963 від 12.03.08. до актів прийому-передачі № 000000124 від 11.03.08., та Акту повернення № 010001060 від 18.03.08. до актів прийому-передачі № 000000129 від 12.03.08. (копії яких містяться в матеріалах справи), відповідачем було повернуто обладнання:

- підйомник Saxi 8 в кількості 1 шт.;

- підйомник Compact 10 в кількості 1 шт.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що Орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2 Договору і закінчується датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю згідно п. 5.10 Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору, орендна плата нараховується на основі тарифу Орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами Договору.

Як передбачено п. 6.6.1 Договору, якщо строк оренди складає менше місяця, - орендна плата вноситься попередньо, але не пізніше дня, наступного за останнім днем оренди, визначеним в акті повернення обладнання.

Згідно п. 6.7 Договору, орендна плата вноситься Орендарем в безготівковій формі на рахунок Орендодавця на підставі виставленого рахунку. Неотримання Орендарем рахунку Орендодавця, не позбавляє його обов'язку своєчасно сплачувати орендну плату. В разі неотримання рахунку, Орендар повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов (в строк) п.6.6. Договору, інакше, Орендар буде вважатися таким, що прострочив платіж.

Таким чином, позивач зазначає, що Орендарю була нарахована орендна плата за користування обладнанням в березні 2008 року в розмірі 2984,98 грн.

Відповідно до зведеного реєстру прийнятих платежів за 11.03.08. Київської центральної філії АППБ «Аваль», та рахунку-фактури на оренду обладнання № СФ-0000349 від 11.03.08. (копії яких містяться в матеріалах справи), Фізичною особою-підприємцем Татарніковим Олександром Петровичем було сплачено 450,00 грн. плати за оренду обладнання.

Згідно п. 8.1.6 Договору, Орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі.

Таким чином, як зазначає позивач, у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»залишилась заборгованість по внесенню плати за користування обладнанням в розмірі 2534,98 грн.

Пунктом 6.8 Договору встановлено, що орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт обладнання на робочому майданчику Орендаря, витрачені Орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання. Вказані послуги можуть бути надані Орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до Акту № ОУ-0583 здачі-прийняття робіт (надання послуг), та Акту № ОУ-0559 здачі-прийняття робіт (надання послуг) було надано експедиційні послуги на загальну суму 1000,00 грн.

Отже, за твердженням позивача, загальний розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Татарнікова Олександра Петровича за Договором від 11.03.08. № 12.03.08/Ц оренди обладнання становить 3534,98 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач остаточно орендної плати за користування майном не оплатив, чим порушив умови Договору та чинного законодавства України.

Крім того, в обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою перерахувати суму заборгованості, зокрема, листом вимогою № 07 від 19.02.10. (копія якого міститься в матеріалах справи).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за оренду обладнання та експедиційні послуги за Договором від 11.03.08. № 12.03.08/Ц оренди обладнання в сумі 3534,98 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за користування орендованим обладнанням у повному обсязі не виконав.

Враховуючи все вищевикладене, з Фізичної особи-підприємця Татарнікова Олександра Петровича на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором від 11.03.08. № 12.03.08/Ц оренди обладнання в розмірі 3534,98 грн.

В зв’язку з тим, що відповідач порушив строки сплати орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 506,99 грн., та 307,84 грн. –пені.

Відповідно до п. 9.1.1. Договору, за порушення строків сплати орендної плати (п. 6.6. Договору) Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі 20% від простроченої суми.

Пунктом 9.1.2 Договору визначено, що за кожен день прострочки внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 2% від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України)

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що розмір пені, встановлений п. 9.1.2 Договору, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позивачем значно завищено суму пені.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 506,99 грн. –штрафу (за обґрунтованим розрахунком позивача), та 295,89 грн. –пені.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 658,43 грн., та 138,51грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 138,51грн. –3 % річних, та 658,43 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Татарнікова Олександра Петровича (03146, м. Київ, вул. Академіка Кіпріанова, 4, кв. 225, код ЄДРПОУ 1945704916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9; 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівска, 14-А, код ЄДРПОУ 32664239) 3534 (три тисячі п’ятсот тридцять чотири) грн., 98 коп. –сума основного боргу, 506 (п’ятсот шість) грн., 99 коп. –штраф, 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн., 89 коп. –пеня, 138 (сто тридцять вісім) грн., 51 коп. –3% річних, 658 (шістсот п’ятдесят вісім) грн., 43 коп. –збитки від інфляції, 101 (сто одна) грн., 76 коп. - державного мита, та 235 (двісті тридцять п’ять) грн., 45 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 11 (одинадцять) грн., 95 коп. - пені –в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко