Рішення № 10177649, 31.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/16831.05.10 За позовомКозятинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного підприємства «Вінницятрансприлад»

доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

пророзірвання договору банківського рахунку та зобов’язання перерахувати грошові кошти в сумі 1629010,61 грн.

                    СуддяСташків Р.Б.

Представники від прокуратури –не з’явився; від Міністерства транспорту та зв’язку України – не з’явився;

від позивача –Погорілий О.Б. (довіреність №10/54 від 31.05.2010);

від відповідача –Федоров О.А. (довіреність №б/н від 30.03.2010). СУТЬ СПОРУ:

Козятинський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного підприємства «Вінницятрансприлад»(далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(далі –Банк або відповідач) про розірвання договору банківського рахунку б/н від 07.07.2009, укладеного між Банком та Позивачем (далі – Договір банківського рахунку) у зв’язку з невиконання Банком своїх зобов’язань та зобов’язати відповідача перерахувати грошові кошти у сумі 1629010,61 грн., що належать позивачу шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням №01 від 05.02.2010.

Відповідач проти позову не заперечував.

У судовому засіданні відповідач просив позивача укласти мирову угоду про розстрочку виконання переказу грошових коштів у сумі 1629010,61 грн. Однак зазначена пропозиція була відхилена позивачем.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2009 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) укладено Договір банківського рахунку, відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 26002070111001 (далі –Рахунок) у гривні, для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов’язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до вказаного Договору банківського рахунку Банк бере на себе зобов’язання: своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта (п. 2.3.3); забезпечувати своєчасне зарахування коштів на Рахунок Клієнта (п. 2.3.4); здійснювати прийом та видачу готівки (п. 2.3.5); здійснювати плату на залишок коштів на Рахунку Клієнта відповідно до тарифів Банку (п. 2.3.6).

Відповідно до умов Договору банківського рахунку, позивач за період з 21.07.2009 до 31.07.2009 подав до відповідача належним чином оформлені платіжні доручення на загальну суму 1 833 308 грн., що підтверджується прийнятими Банком наступними платіжними дорученнями: № 27 від 21.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 29 від 21.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 32 від 22.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 33 від 22.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 34 від 22.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 37 від 23.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 38 від 23.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 39 від 23.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 40 від 23.07.2009 на суму 30000,00 грн.; № 41 від 23.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 42 від 23.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 43 від 23.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 44 від 24.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 45 від 24.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 46 від 24.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 47 від 24.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 48 від 24.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 49 від 24.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 50 від 24.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 51 від 24.07.2009 на суму 25000,00 грн.; № 52 від 24.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 53 від 27.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 54 від 27.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 55 від 27.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 56 від 27.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 57 від 27.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 58 від 27.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 59 від 27.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 60 від 27.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 61 від 27.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 62 від 28.07.2009 на суму 30000,00 грн.; № 63 від 28.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 64 від 28.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 65 від 28.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 66 від 28.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 67 від 28.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 68 від 28.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 69 від 28.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 70 від 28.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 71 від 29.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 72 від 29.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 73 від 29.07.2009 на суму 25000,00 грн.; № 74 від 29.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 75 від 29.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 76 від 29.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 77 від 29.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 78 від 29.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 79 від 29.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 80 від 30.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 81 від 30.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 82 від 30.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 83 від 30.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 84 від 30.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 85 від 30.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 86 від 30.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 87 від 30.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 88 від 30.07.2009 на суму 25 000,00 грн.; № 89 від 31.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 90 від 31.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 91 від 31.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 92 від 31.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 93 від 31.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 94 від 31.07.2009 на суму 30 000,00 грн.; № 95 від 31.07.2009 на суму 33 308,00 грн.

В супереч договірним умовам, зазначені платіжні доручення не були виконані Банком.

Відповідно до наданої довідки Банку прийняті до виконання платіжні доручення на загальну суму 1833308 грн. з 13.08.2009. враховувалися на рахунку 9804 «Документи клієнтів банку, що не виконані в строк з вини банку»

05.02.2010 позивачем були відізвані вищевказані платіжні доручення у зв’язку з їх невиконанням.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 3 статі 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як убачається з матеріалів справи, Відповідач у встановлений даними нормами та Договором банківського рахунку строк (термін) свого зобов’язання щодо виконання зазначених вище платіжних доручень на загальну суму 1833308 грн. не виконав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно до п. 9.3 Договору банківського рахунку Клієнт має право порушити питання про закриття Рахунку і розірвання даного Договору в разі невиконання Банком зобов’язань за цим Договором. У разі закриття рахунку Банк здійснює остаточні операції за Рахунком Клієнта, у тому числі перераховує залишок коштів на підставі платіжного доручення Клієнта на інший, відкритий Клієнтом рахунок зазначений у заяві про закриття Рахунку (п. 9.4).

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Таким чином, виходячи з правової природи договорів банківського рахунку, однією з головних цілей з якою укладається цей вид договорів є виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з відкритого у банку рахунка.

05.02.2010 на адресу філії Банку позивачем була направлена заява від 05.02.2010 про закриття поточного рахунку N 26002070111001. Залишок коштів позивач просив перерахувати на рахунок 26003000117012, відкритий у Філії ВАТ Укрексімбанку в м. Вінниці, МФО 302429. Крім того, позивачем було надано Банку платіжне доручення №01 від 05.02.2010 на суму 1 629 010, 61 грн. (перерахування залишку грошових коштів в зв'язку з закриттям поточного рахунку).

Відповідно до п. 6.2. Договору банківського рахунку сторона, яка вважає за необхідне внести зміни або доповнення чи розірвати Договір, надсилає пропозицію про це другій стороні за Договором. Сторона, що одержала пропозицію, повинна відповісти на неї не пізніше 20 робочих днів після отримання пропозиції. Якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору, а також у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення господарського суду (п.6.3).

Судом встановлено, що на час розгляду справи Банком не було закрито поточний рахунок позивача №26002070111001 та залишок на Рахунку становить 1629094,90 грн., платіжне доручення №01 від 05.02.2010 не виконано, що підтверджується довідкою Банку №36-02-03/3686 від 18.05.2010.

Відтак, суд вважає позовну вимогу про розірвання Договору банківського рахунку за законну та обґрунтовану, і таку, що підлягає задоволенню.

При цьому, судом враховано, що позивачем було додержано порядку розірвання договору встановленого статтею 188 ГК України та статтею 11 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 3 статті 1075 ЦК України при розірванні договору банківського вкладу залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до правових приписів статті 1066 ЦК України, п. 4 ст. 342 ГК України, пункту 7.1.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»на поточних рахунках зберігаються грошові кошти клієнтів банківських установ. Таким чином, відповідач не має правових підстав затримувати перерахування коштів, які є власністю позивача. Отже не виконуючи платіжне доручення №01 від 05.02.2010 відповідач неправомірно обмежує права позивача щодо розпорядження власними грошовими коштами, які знаходились у відповідача на зберіганні.

Таким чином, суд встановлює, що заявлені позовні вимоги про зобов’язання відповідача перерахувати залишок грошових коштів у сумі 1629010,61 грн. підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивачем було визнано наявну заборгованість та проти задоволення позовних вимог не заперечував, чим фактично останнім було визнано позовні вимоги.

При розгляді спору по суті судом враховано, що відповідно до ч.З ст.4 Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту Державного підприємства "Вінницятрансприлад", затвердженого Міністерством транспорту України 25.11.2002 і погодженого Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції 09.09.2003, Антимонопольним комітетом України 11.04.2003, Державне підприємство "Вінницятрансприлад" основане на державній власності, і належить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про залізничний транспорт", залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному і функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Таким чином, заподіяння шкоди Державному підприємству "Вінницятрансприлад" одночасно завдає шкоди Міністерству транспорту України і державі в цілому.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру»до повноважень прокурора у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів належить повноваження звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

З урахуванням вищевикладеного позов Козятинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного підприємства «Вінницятрансприлад»до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір банківського рахунку від 07.07.2009, укладений між Державного підприємства "Вінницятрансприлад" (21100, м. Вінниця, площа Героїв Сталінграду, 1, код ЄДРПОУ 01057491) та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) в особі Філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в м. Вінниця.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) перерахувати грошові кошти в сумі 1 629 010 (один мільйон шістсот двадцять дев'ять тисяч десять) гривень 61 копійку з рахунку Державного підприємства "Вінницятрансприлад" (21100, м. Вінниця, площа Героїв Сталінграду, 1, код ЄДРПОУ 01057491) N26002070111001 в Філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в м. Вінниця на поточний рахунок Державного підприємства "Вінницятрансприлад" (21100, м. Вінниця, площа Героїв Сталінграду, 1, код ЄДРПОУ 01057491) №26003000117012 у філію Укрексімбанк м. Вінниця в м. Вінниця, МФО 302429, шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 01 від 05.02.2010.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31, код ЄДРПОУ 25404922) на користь Державного бюджету України 16375 (шістнадцять тисяч триста сімдесят п’ять) гривень 11 копійок державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано –25.06.2010