Рішення № 10177631, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/121-30/11817.06.10 За позовом Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»

Про стягнення 10194 880,30 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Черезов І.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 03.03.10.

Від відповідача: Староста І.І. –представник за довіреністю № б/н від 15.06.10.;

Ходак А.Д. –представник за довіреністю № 02 вих 10 від 13.01.10.;

Жолудь І.О. - представник за довіреністю № 01 вих 10 від 13.01.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки № 40-02-08-0124 від 01.10.08. в сумі 10194 880,30 грн. (1500000,00 грн. –штрафні санкції, 8694880,30 грн. –заподіяні збитки).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взятого на себе обов’язку з поставки 7500 тонн сої товарної, внаслідок чого позивач не отримав зазначений товар.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.09. у справі № 2/121 вжито заходи забезпечення позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.09. у справі № 2/121 позовні вимоги Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.09. у справі № 2/121 рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.09. у справі № 2/121 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.09. у справі № 2/121 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.09. у справі № 2/121 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 02.03.10. у справі № 2/121 постанову Вищого господарського суду України від 09.12.09. у справі № 2/121, постанову Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.09. у справі № 2/121, та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.09. у справі № 2/121 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 2/121 передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.10. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 2/121 до свого провадження та присвоєно їй номер «№ 2/121-30/118»; розгляд справи № 2/121-30/118 призначено на 27.04.10. о 16-00.

20.04.10. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Дочірньє підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій за Договором поставки № 40-02-08-0124 від 01.10.08. в сумі 3292185,00 грн. (1500000,00 грн. –штрафні санкції, 1792185,04 грн. –пеня), та суму заподіяних збитків в розмірі 8550000,00 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1792185,04 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.07. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. У п. 3 інформаційного листа від 02.06.06. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином, з наведеного вбачається, що пред’явивши спочатку до стягнення суму основного боргу та штрафних санкцій, позивач не в праві пред'являти додаткові позовні вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, а саме, щодо стягнення з відповідача пені.

Представник відповідача в судове засідання 27.04.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.03.10. не виконав, але 27.04.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання, відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи № 2/121-30/118 в зв’язку з терміновим від’їздом повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»за межі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 2/121-30/118 відкладено на 11.05.10. о 11-15.

В судовому засіданні 11.05.10. представником позивача були подані письмові пояснення по справі № 2/121-30/118, відповідно до яких Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі, та посилається на те, що відповідачем на момент виконання зобов’язання за Договором не було доведено що товар (7500 тон сої врожаю 2008 року) належав йому на підставі приватної власності та на сьогоднішній день дані обставини не спростовані.

Крім того, позивач зазначає, що в протоколі випробувань не повинні вказуватись посилання на конкретний договір, експерти проводять дослідження проб зерна, роблять висновок стосовно якості та показників зерна, а на підставі даних висновків якісні показники зерна порівнюються з показниками, зазначеними у договорі, які були досягнуті сторонами.

В судовому засіданні 11.05.10. представником відповідача було подано клопотання про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.04.09., якою було встановлено заходи забезпечення позову у справі № 2/121-30/118.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»обґрунтовує своє клопотання тим, що тривалий строк господарського спору дедалі сильніше негативно впливає на фінансове становище відповідача.

В судовому засіданні 11.05.10. представником відповідача було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»просить суд викликати в судове засідання для дачі пояснень посадових осіб ТОВ «Поділля Елеватор»та ТОВ «ЕРА ГРЕЙН», відповідальних за оформлення складських документів на зерно, яке розміщується, розміщене чи вивозиться з їх складів.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що причини не переоформлення складських документів на спірний товар на покупця він має намір доводити поясненнями зазначених посадових осіб та працівників для встановлення об’єктивної істини по справі.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Нормами ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Тобто зазначена стаття передбачає участь у судовому процесі осіб, які повинні сприяти суду в установленні обставин справи.

Метою участі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів є вирішення питань щодо обставин справи, дослідження наявних у справі доказів чи збирання нових доказів, інших питань, що виникають під час судового розгляду.

Якщо подано клопотання про виклик посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, суд повинен з'ясувати, з яких питань можуть дати пояснення ці особи.

Відповідачем належним чином не обґрунтовано і не доведено яким чином зазначені в клопотанні особи можуть сприяти суду у встановленні обставин справи.

Також, в судовому засіданні 11.05.10. представником відповідача було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»просить суд провести огляд документації обліку кількісних показників зерна безпосередньо на складах ДП ЗАТ Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД», що знаходяться за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Станційна, 6, за період з лютого по травень 2009 року.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що вказаними письмовими доказами може бути підтверджено або спростовано факт реального виконання господарських договорів поставки з боку позивача, укладених з ТОВ «Русь»ТОВ «Ранокс», ТОВ «Клов», ТОВ «Згар», ТОВ «Сузір’я», ВАТ «Миронівське ХПП», ТОВ «Інтелпромсервіс», та ін., що безпосередньо впливає на встановлення об’єктивної істини по справі, та правильного вирішення спору.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як встановлено ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

Згідно ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

Особа, яка обґрунтовує письмовим чи речовим доказом свої вимоги чи заперечення, повинна вказати, які обставини підтверджуються цим доказом, за якою адресою він знаходиться, із зазначенням особи, що володіє цим доказом.

Вирішуючи питання про проведення огляду і дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження, суд повинен, насамперед, установити, що цей доказ є належним і допустимим.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи) і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, докази огляд яких відповідач просить провести, не мають значення для даної справи, та не є належними доказами в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.05.10. представником відповідача було подано клопотання про витребування в АТ «ОТП Банк»м. Київ банківські виписки по р/р 26002001301010, відкритого на ім’я ДП ЗАТ Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»в АТ «ОПТ Банк», МФО 300528 за період з 13.02.09. по 15.05.09.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як встановлено ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Таким чином, витребувані відповідачем банківські виписки не стосується даної справи, є неналежним доказом, оскільки не містить інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в даній справі.

Крім того, в судовому засіданні 11.05.10. представником відповідача було подано клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»обґрунтовує своє клопотання тим, що у разі встановлення неплатоспроможності позивача по виконанню умов укладеного між сторонами Договору поставки, тобто відсутність можливості розрахуватись за поставлену відповідачем сою товарну, такі обставини підтвердять неможливість виконання позивачем умов договору.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

У Довіднику з підготовки матеріалів, що направляються на судову експертизу арбітражними судами, затвердженого спільним наказом Вищого арбітражного суду України та Міністерства юстиції України від 14 липня 1998 р. N 11/40/5, серед перелічених видів експертиз є фінансово-кредитна (економічна) експертиза, головними завданнями якої є встановлення:

- обґрунтованості одержання і витрачання кредитів суб'єктами фінансово-господарської діяльності;

- додержання суб'єктами фінансово-господарської діяльності законодавства, яким регламентується формування і витрачання бюджетних коштів;

- обґрунтованості розподілу прибутку між партнерами фінансово-господарської діяльності.

Як зазначається у п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає потрібності в призначенні по справі № 2/121-30/118 судово-економічної експертизи.

В судовому засіданні 11.05.10. представниками сторін було подано спільну заяву про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 2/121-30/118.

В судовому засіданні 11.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 21.05.10. о 10-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі № 2/121-30/118.

12.05.10. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про відвід судді Ващенко Т.М.

Ухвалою В.о. Голови Господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. від 14.05.10. у справі № 2/121-30/118 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»про відвід судді Ващенко Т.М. залишено без задоволення.

В судовому засіданні 21.05.10. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»було подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»відмовити в повному обсязі та зазначає, що в зв’язку з неявкою уповноваженого представника позивача до ТОВ «Поділля Елеватор»та ТОВ «ЕРА ГРЕЙН», 31.10.08., представниками ТОВ «БІО АГРО»та ТОВ «Поділля Елеватор»та ТОВ «ЕРА ГРЕЙН»були складені акти, які підтверджують той факт, що переоформлення товару на покупця-позивача по справі не відбулося в зв’язку з неявкою представника покупця.

Крім того, відповідач посилається на те, що для визначення покупцем якості придбаного товару, позивач спочатку мав прийняти такий товар, потім вже провести відповідні дослідження, та робить висновок, що оскільки натомість товар позивачем прийнятий не був, відтак підстав для проведення дослідження його якості у позивача також не було, крім того, Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»фактично відмовилось від прийняття товару ще 31.10.08. (останній день поставки), а результати лабораторних досліджень були лише 06.11.08.

Також, в своєму відзиві відповідач зазначає, що раніше заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»окрім суми збитків та штрафу, позивач доповнив вимогою про стягнення також пені за порушення строків поставки товару, та робить висновок, що штраф і пеня (неустойка) це один і той же вид юридичної відповідальності, яка застосовується до учасника господарських правовідносин у разі порушення ним господарського зобов’язання, таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у двох її формах є безпідставною та не ґрунтується на законі.

В судовому засіданні 21.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 01.06.10. о 10-00.

31.05.10. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення по справі № 2/121-30/118, відповідно до яких Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»зазначає, що відповідачем на момент виконання зобов’язання за Договором не було доведено. Що товар (7500 тон сої врожаю 2008 року) належав йому на підставі приватної власності та те, що станом на день розгляду справи дані обставини не спростовані.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідач сам підтвердив складськими квитанціями факт невідповідності товару якісним показникам по Договору, оскільки, на думку позивача, зі складських квитанцій вбачається, що товар у кількості 2517,708 тон не відповідав п. 2.1 Договору поставки, де зазначено, що вологість зерна не повинна бути більшою ніж 12%.

В судовому засіданні 01.06.10. представником відповідача було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»просить суд витребувати в Державної Податкової Адміністрації м. Києва інформацію по взаєморозрахункам ДП ЗАТ «ТЕУВЕС ХОЛДІНГ «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД»(код ЄДРПОУ 21670383) з:

-          ТОВ «Русь»(код ЄДРПОУ 30859016);

-          ТОВ «Ранокс»(код ЄДРПОУ 35388964);

-          ТОВ «Клов»(код ЄДРПОУ 31111564);

-          ВАТ «Миронівське ХПП»(код ЄДРПОУ 24219855);

-          ТОВ «Згар»(код ЄДРПОУ 20117649);

-          ТОВ «Інтелпромсервіс»(код ЄДРПОУ 33142285);

-          ТОВ «Сузір'я»(код ЄДРПОУ 32745679);

-          ЗАТ «Сузір'я-Станишівка»(код ЄДРПОУ 35325511);          

-          ЗАТ «Сузір'я-Попружна»(код ЄДРПОУ 04270564), за період 2008-2010 роки, в якій відобразити аналіз договорів (із додатками та специфікаціями), накладних, довіреностей, податкових накладних, рахунків - фактури, цін на сою, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, сертифікатів відповідності (документів що підтверджують походження та відповідність нормам) на сою, актів прийому-передачі, актів зважування, актів виконаних робіт (послуг), документів (карток) складського обліку, документів підтверджуючих якість сої згідно ГОСТ 17109-88 при прийомки-передачі на склад (елеватор тощо), договорів на розташування та збереження сої, документів підтверджуючих взаєморозрахунки (платіжні доручення тощо).

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що є всі підстави вважати, що позивач придбав сою товарну у третіх осіб ще в кінці 2008 року (в тому числі одразу після відмови отримати товар у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»), тобто значно раніше, ніж сам зазначає, при цьому ціна на придбаний товар, на думку відповідача, може бути навіть нижчою, ніж та, за яку позивач мав придбати товар у відповідача.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як встановлено ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Таким чином, витребувані відповідачем взаєморозрахунки не стосується даної справи, є неналежним доказом, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в даній справі.

Крім того, заявником недостатньо обґрунтовано, яким чином зазначені докази можуть сприяти суду у встановленні обставин справи, та ґрунтуються лише на припущеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО».

В судовому засіданні 01.06.10. представником відповідача було подано додаткові письмові пояснення по справі № 2/121-30/118, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»просить суд відмовити позивачеві у позові повністю.

В судовому засіданні 01.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 03.06.10. о 16-00.

03.06.10. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про відвід судді Ващенко Т.М.

В своїй заяві, заявник зазначає, що вважає дії судді Ващенко Т.М. при розгляді справи № 2/121-30/118 безпідставними та упередженими по відношенню до позивача, оскільки в разі задоволення клопотання відповідача про витребування з податкової адміністрації м. Києва відомостей про всі господарські операції позивача в період з 2008 року по 2010 рік, суд фактично може розголосити конфіденційну інформацію про господарські відносини. Також, на думку позивача у справі, суддя навмисно затягує судовий процес, щоб відповідач зміг переоформити свої активи у нерухомості.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченко Е.О. від 08.06.10. у справі № 2/121-30/118 заяву Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»про відвід судді Ващенко Т.М. залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.10. розгляд справи № 2/121-30/118 призначено на 17.06.10. о 09-15.

В судовому засіданні 17.06.10. представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 17.06.10. представник відповідача проти позову заперечує.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.08. між Дочірнім підприємством Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»було укладено Договір поставки № 40-02-08-124 (далі - «Договір»), відповідно до умов якого відповідач (далі –Продавець), зобов'язався поставити товар, а позивач (далі –Покупець), зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

На момент укладення Договору його предметом була поставка товарної сої врожаю 2008 року.

Загальна сума Договору становила 15000000 грн.(у тому числі ПДВ), вартість тони товару відповідно склала 2000 грн. (у тому числі ПДВ).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що поставка товару буде здійснюватись партіями та кінцевий строк поставки становить 31 жовтня 2008 року, позивач зобов'язався сплатити вартість товару протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару, відповідно до п. 4.1. Договору.

Пунктом 4.2. Договору сторони домовились, що датою поставки партії товару є дата, вказана в складський квитанції Елеватора, виписаної на ім'я позивача.

За твердженням Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД», враховуючи те, що позивач займається переробкою сої та має підприємства у своєму володінні, якому постійно необхідна сировина, він вийшов на ринок зерна для пошуку ідентичного товару який за твердженням останнього не було поставлено відповідачем.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що позивачем для закупівлі необхідної кількості сої було укладено договори поставки:

1. № 40-02-09-027 з ТОВ «Русь»на закупівлю 1000 тонн сої на загальну суму З 500 000 гривень;

2. № 40-02-09-0009 з ТОВ «Русь»на закупівлю 1200 тонн сої на загальну суму 3 900 000 гривень;

3. № 40-02-09-0029 з ТОВ «Русь»на закупівлю 500 тонн сої на загальну суму

700 000 гривень;

4. № 40-02-09-0017 з ТОВ «Русь»на закупівлю 800 тонн сої на загальну суму

640 000 гривень.

5. № 40-02-09-15 з ТОВ «Ранокс»на закупівлю 150 тонн сої на загальну суму 472 500 гривень.

6. № 40-02-09-0004 з ТОВ «Клов»на закупку 3000 тонн сої на загальну суму 9 000 000 гривень.

7. Договір поставки з ТОВ «Зборівська птахофабрика»на закупівлю 50 тонн сої на загальну суму 137 000 гривень.

8. Договір поставки з ТОВ «Самбірська птахофабрика»на закупівлю 150 тонн сої на загальну суму 433 500 гривень.

Загалом на закупівлю необхідних 7500 тон сої було витрачено 23 550 000 (двадцять три мільйони п'ятсот п'ятдесят тисяч) гривен, що на 8 550 000 (вісім мільйонів п'ятсот п'ятдесят тисяч) гривень перевищує суму ціни обумовленої в Договорі між Позивачем та Відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями за якими перераховувались вищезазначені кошти.

Таким чином, позивач посилається на те, що не виконавши взяті на себе обв'язки за Договором відповідач причинив збитки позивачу в розмірі різниці між ціною за якою Позивач був вимушений придбати товар та ціною обумовленою в Договорі, на загальну суму 8 550 000 (вісім мільйонів п'ятсот п'ятдесят тисяч) гривень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 22 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», основними напрямами здійснення державного контролю за якістю зерна є:

захист прав суб'єктів ринку зерна та споживачів щодо їх забезпечення зерном та продуктами його переробки, якість яких відповідає вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних та інших нормативних документів;

встановлення показників якості зерна та продуктів його переробки, методик оцінки їх якості;

акредитація лабораторій, що здійснюють визначення якості зерна та продуктів його переробки;

сертифікація зерна та продуктів його переробки;

інші напрями, передбачені нормативно-правовими актами.

Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки покладається на спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.

Чинною на час виникнення спірних відносин між сторонами Інструкцією «Про порядок ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання»затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.05. № 310 встановлено порядок переоформлення зерна від одного власника іншому.

Так, відповідно до п. 6.1.-6.3. вказаної Інструкції, переоформлення зерна від одного власника іншому здійснюється згідно з пунктом 5 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.03. N 198 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 за N 605/7926, в присутності керівників зацікавлених сторін або їх представників при наявності відповідних доручень згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. До заяви додаються складські документи і примірник реєстру накладних до цих документів за формою N ЗХС-3, на яких робиться надпис: "переоформлено на __" (указуються найменування нового власника, обсяг, дата переоформлення). Напис засвідчується підписом особи, що оформила передання, і головним бухгалтером підприємства.

Обсяг переоформлюваного зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення засвідчується бухгалтерією підприємства на особистому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів.

Новий власник укладає договір з підприємством на здійснення операцій з переданим йому зерном: зберігання, доробка тощо.

Перед переоформленням зерна перший власник повинен повністю розрахуватися з підприємством за послуги з приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, вирішити питання щодо використання побічних продуктів і відходів, що належать йому.

Відпуск зерна новому власнику після закінчення терміну зберігання згідно з договором або за його заявою здійснюється в обсязі, установленому за актом-розрахунком, який складається на момент відпуску в двох примірниках: один - для власника, другий - для підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.08. ТОВ «БІО АГРО»звернулося до ТОВ «ПОДІЛЛЯ ЕЛЕВАТОР»з повідомленням про укладення ним Договорів комісії з поклажодавцями ТОВ «ПОДІЛЛЯ ЕЛЕВАТОР». На зберіганні ТОВ «АГРО КОЛОС Л», ТОВ «БІО-ЛАН», ТОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО», ТОВ «ВОЛИНЬ АГРО», ТОВ «ДУБЕНСЬКИЙ КРАЙ», ТОВ «РАДИВИЛІВ АГРО», ТОВ «ШУМСЬК АГРО», ТОВ «БІЛОПІЛЛЯ АГРО»відповідно до реєстру накладних за формою № 3XC-3 станом на 31.10.08. знаходилася соя товарна в кількості 2586,612 тон.

31.10.08. ТОВ «ПОДІЛЛЯ ЕЛЕВАТОР»отримало від Продавця заяву про переоформлення сої товарної на Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД». Однак, на день переоформлення сої на ТОВ «ПОДІЛЛЯ ЕЛЕВАТОР»не було уповноваженого представника Покупця, що є обов’язкової вимогою зазначеної вище Інструкції. Таким чином, ТОВ «ПОДІЛЛЯ ЕЛЕВАТОР»було відмовлено Продавцю в переоформленні сої на Покупця, оскільки в елеватора не було законних підстав для оформлення складських документів на ім’я Покупця протягом жовтня-листопада 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.08. ТОВ «БІО АГРО»звернулося до ТОВ «ЕРА ГРЕЙН»з повідомленням про укладення ним Договорів комісії з поклажодавцями ТОВ «ЕРА ГРЕЙН». На зберіганні ТОВ «АГРО БАЛТ», ТОВ «АГРО МАЙДАН», ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО», ТОВ «КРАСНЕ-АГРОІНВЕСТ», ТОВ «КУРЛАНД», ТОВ «КЕЛЬМЕНЦІ АГРО», ТОВ «ЛЕТИЧІВ АГРО», ТОВ «НІЖИН АГРО»відповідно до реєстру накладних за формою № 3XC-3 станом на 31.10.08. знаходилася соя товарна в кількості 21,251 тон.

31.10.08. ТОВ «ЕРА ГРЕЙН»отримало від Продавця заяву про переоформлення сої товарної на Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД». Однак, на день переоформлення сої на ТОВ «ЕРА ГРЕЙН»не було уповноваженого представника Покупця, що є обов’язкової вимогою зазначеної вище Інструкції. Таким чином, ТОВ «ЕРА ГРЕЙН» було відмовлено Продавцю в переоформленні сої на Покупця, оскільки в елеватора не було законних підстав для оформлення складських документів на ім’я Покупця протягом жовтня-листопада 2008 року.

Крім того, слід зазначити, що документами, що підтверджують якість товарної сої є складські квитанції, у яких відображаються як якісні показники продукції, що прийнята на зберігання, так і кількість зерна, що надійшла від поклажодавця. Складська квитанція повинна видаватися елеваторами.

Вирішення спірних питань за наявності розбіжностей при визначенні якості зерна відбувається виключно за процедурою визначеною в Главі 4 Інструкції, та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.07. № 1280 «Про затвердження порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції». Акт відбору проб зерно продуктів повинен відповідати формі затвердженій Додатком № 4 до Інструкції.

06.11.08. Державним центром сертифікації і експертизи зерна та продуктів його переробки за результатами дослідження відібраної згідно названих актів сої складено протоколи випробувань № № 1530, 1531, 1532, 1533, 1534, 1535, 1536.

В актах відбору проб сої товарної від 31.10.08. на елеваторах ТОВ "Ера Грейн" та ТОВ "Поділля елеватор", які підписані представниками позивача та протоколів випробувань не вказано, що якість товару не відповідає вимогам п. 2.1 Договору поставки.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 39 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980., яка набула чинності для України 01.02.91., покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо він не повідомляє продавця про характер невідповідності, в розумний строк після того, як була чи повинна була бути виявленою покупцем.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження факту повідомлення відповідача про невідповідність товару.

Також доцільно зазначити, що відповідно до письмових повідомлень елеваторів, на ТОВ «ЕРА ГРЕЙН»та ТОВ «ПОДІЛЛЯ ЕЛЕВАТОР»взагалі відсутні будь-які акти відбору проб, вчинені Продавцем стосовно зерна належного Покупцеві.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як встановлено ст. 1012 Цивільного кодексу України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання Договору ТОВ "Біо Агро" укладає Договори комісії № 09-08/В-к від 15.10.08., № 07-08/В-к від 15.10.08., № 10-08/В-к від 15.10.08., № 17-08/В-к від 15.10.08., № 04-08/В-к від 15.10.08., № 02-08/В-к від 15.10.08., № 05-08/В-к від 15.10.08., № 03-08/В-к від 15.10.08., № 12-08/В-к від 15.10.08., № 13-08/В-к від 15.10.08., № 15-08/В-к від 15.10.08., № 16-08/В-к від 15.10.2008 року, № 01-08/В-к від 15.10.08., № 08-08/В-к 15.10.08., № 11-08/В-к від 15.10.08., № 14-08/В-к від 15.10.08., за умовами яких комісіонери зобов'язалися за дорученням комітента за винагороду укласти від свого імені та за рахунок комітента договори купівлі-продажу сої товарної врожаю 2008 року. Місцем поставки даних договорів були ТОВ "Ера Грейн" та ТОВ "Поділля Елеватор". Відповідно до актів прийому-передачі вказаних договорів від 25.10.08., 31.10.08. комітенти передали, а комісіонер прийняв на комісію сою товарну врожаю 2008 року і просив адміністрацію елеваторів переоформити сою товарну на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, укладені відповідачем Договори комісії відповідають вимогам чинного законодавства України, а обраний відповідачем спосіб виконання зобов’язань за спірним Договором відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов’язання, на підставі ст. 623 Цивільного кодексу України, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків. Це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальне правило встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.05.)

Таким чином, для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення –протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Причинно-наслідковий зв’язок - необхідний зв'язок явищ, коли одне з них є причиною настання іншого.

В Постанові Вищого господарського суду України від 28.12.05. зазначено, що цивільно-правова відповідальність можлива лише за наявності складу цивільного правопорушення, який передбачає: протиправну поведінку, шкідливий результат такої поведінки (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вину особи, що заподіяла шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Збитки є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків, необхідно, щоб порушення зобов’язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку.

Оскільки понесені Дочірнім підприємством Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»додаткові витрати мають виступати об’єктивним наслідком невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»зобов’язання по поставці товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, якщо договір розірвано і якщо розумним чином і в розумний строк після розірвання покупець купив товар на заміну, чи продавець перепродав товар, сторона, що вимагає відшкодування збитків, може стягнути різницю між договірною ціною й ціною, встановленою поза угодою, а також будь-які додаткові збитки, які можуть бути стягнуті на підставі ст. 74 Конвенції.

При цьому законодавчого визначення розумного строку, як і розумності взагалі, не існує. Тому слід опиратися на загальне його тлумачення, зокрема, розумність означає юридичні дії, вчинені, керуючись розсудливістю, здоровим глуздом, доцільністю, усвідомленим оперуванням понять, опираючись на їх природу та зміст.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав сою, тобто поніс додаткові витрати, за Договорами поставки в лютому-квітні 2009 року, тобто через 4-6 місяців після кінцевого строку поставки (31 жовтня 2008 року).

Таким чином, позивачем не доведено, що укладення Договорів поставки з ТОВ «Русь», ТОВ «Ранокс», ТОВ «Клов», ТОВ «Зборівська птахофабрика», ТОВ «Самбірська птахофабрика» стали наслідком вини відповідача з невиконання ним взятих на себе обов’язків за Договором.

Тобто, Закритим акціонерним товариством Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»не доведено, що закупівля сої була здійснена саме для компенсування потрібної кількості сировини, яку воно не отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО», адже необхідно враховувати, що господарською діяльністю, якою займається позивач є переробка сої, а отже йому постійно необхідна сировина для здійснення своєї господарської діяльності,

Враховуючи вищевикладене, відсутній причинний зв’язок між протиправною поведінкою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО»та збитками, які поніс позивач.

За таких обставин, у задоволені позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД»відмовити повністю.

2. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко

Дата підписання повного тексту

рішення 29.06.10.