Рішення № 10177511, 03.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/47203.06.10 За позовом Державного підприємства «Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації»

до Спільного українсько-білоруського закритого акціонерного товариства «Звязокінформсервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області

про стягнення 21348,92 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: не зявились

від відповідача: не зявились

від третьої особи: не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду Львівської області звернувся позивач - Державне підприємство «Львівський державний цент науково-технічної і економічної інформації»з позовом до Спільного україно-білоруського закритого акціонерного товариства «Звязокінформсервіс»про стягнення 18 450,26 грн. боргу, 2 245,21 грн інфляційного знецінення грошових коштів, 653,45 грн річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.09.09 №4/0251 вирішено дану позовну заяву передати за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.

Матеріали, що надійшли з Господарського суду Львівської області, передані за резолюцією керівництва судді Господарського суду м. Києва на розгляд судді Пукшин Л.Г., яка, ухвалою від 28.09.09 порушила провадження у справі №40/472 за даним позовом, призначила справу до розгляду у судовому засідання на 03.11.09, залучила до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.09 з підстав наведених у п.5 ст. 81 ГПК України суд залишив передану на розгляд суду позовну заяву без розгляду.

20.01.10 позивач - ДП «Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації»звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.09.

За результатами розгляду названої апеляційної скарги Київським апеляційним господарським судом 16.03.10 прийнята постанова, якою ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.09 вирішено скасувати, а матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. справа №40/472 передана судді Пукшин Л.Г. для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 15.04.10 справа № 40/472 призначена до розгляду у судовому засіданні на 18.05.10.

11.05.10 службою діловодства суду зареєстроване пояснення по справі третьої особи.

У судове засідання, призначене на 18.05.10 сторони не забезпечили явку уповноважених представників, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до ст. 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів. Враховуючи неявку сторін та невиконання ними вимог ухвали суду, розгляд справи підлягав відкладенню на 03.06.2010.

03.06.10 у судове засідання жоден із учасників судового процесу не забезпечив явку повноважних представників. Відповідач, в тому числі, письмовий відзив на позов не надав, в засідання суду не зявився, не виконав вимог суду, викладених в ухвалах суду у справі №40/472. Заяв та клопотань до суду від відповідача не поступало. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовні заяві, договорі оренди та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, встановив.

На розгляд суду передані позовні вимоги Державного підприємства «Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації»(надалі за текстом - позивач) до Спільного українсько-білоруського закритого акціонерного товариства «Звязокінформсервіс»(надалі за текстом - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 18450,26 грн - боргу, 2 245,21 грн - інфляційного знецінення грошових коштів, 653,45 грн - річних, всього на суму 21 348,92 грн та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача понесені ним судові витрати у звязку зі зверненням до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладених договорів оренди №44 від 13.07.05 та №72 від 22.09.05 в частині своєчасності та повноти внесення орендних платежів, а також умови договорів про відшкодування комунальних послуг і витрат на обслуговування №10 від 13.07.05 та №12 від 22.09.05 за період з 01.01.08 по - 01.08.08, внаслідок чого за ним облікується заборгованість на загальну суму 18 405,26 грн. Крім того, з посилання на ст. 625 ЦКУ нарахував позивачу 2 245,21 грн розмір відшкодування інфляційного знецінення грошових коштів та 3% річних у розмірі 653,45 грн. У позові посилається на ст.ст. 19, 20, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625 ЦКУ, ст.ст. 193, 198 ГКУ.

В процесі розгляду справи на розгляду суду подане клопотання позивача про здійснення розгляду справи без участі його повноваженого представника. З урахуванням обставин справи та обставин, повідомлених у клопотанні, вирішено його задовольнити та здійснювати подальший розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.

Відповідач, як зазначалось, відзиву чи будь-яких заперечень на позов не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними у справі доказами та матеріалами.

Тобто спір у справі виник з причин невиконання відповідачем договірних зобовязань в частині повноти та своєчасності здійснення платежів, передбачених умовами договорів у період з 01.01.08 по 01.08.08.

Здійснивши оцінку поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За умовами укладених між Третьою особою та відповідачем договорів оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №44 від 13.08.05 та №72 від 22.09.05 за укладеними у встановленому порядку актами приймання-передавання, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально-визначене нерухоме державне майно нежитлові приміщення на 4 поверсі загальною площею 47,5 кв.м. у будівлі, що знаходиться на балансі позивача, розміщеної за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 57 (Майно, за договором №44) та окреме індивідуально-визначене нерухоме державне майно вбудоване нежитлове приміщення №137 на 6 поверсі загальною площею 103,1 кв.м. у будівлі, що знаходиться на балансі позивача, розміщеної за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 57 (Майно, за договором №72).

Сторонами у п.10.1 погоджено термін дії даних договорів оренди (п. 10.1. договору). Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його припинення або зміну умов договір було пролонговано на новий строк на тих самих умовах, що передбачені договором, відповідно до приписів ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як встановлено судом за наявними у справі доказами, сторони за взаємною згодою припинили дію зазначених договорів 31.08.08 та цією датою між позивачем та відповідачем укладені акти приймання-передавання, за якими балансоутримувач прийняв від відповідача Майно, що є обєктом договору оренди №44 та №72.

Згідно п. 3.1. договорів №44 та №72 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати та відповідно до п. 3.2. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. укладених договорів оренди сторони встановили, що орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача позивача у справі.

Згідно п. 5.2. договорів №44 та №72 орендар зобовязався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте, на підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення орендних платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні Відповідач зобовязання по сплаті орендних платежів за користування Майном за період з 01.01.08 по 01.08.08 у повному обсязі згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості, що є предметом у справі, - не сплатив.

Серед обовязків орендаря, визначених розділом 5 договору №44 та договору №72, передбачене зобовязання укладення з балансоутримувачем орендованого майна (позивачем у справі) договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Судом встановлено, що 22.09.05 позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування комунальних послуг і витрат на обслуговування, збереження приміщень, та будівлі Львівського державного центру науково-технічної і економічної інформації №12 (далі договір №12), за яким позивач забезпечує експлуатацію, ремонт та обслуговування будівлі, що знаходиться за адресою м. Львів, пр. В.Чорновола, 57 загальною площею 6 784,60 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар оплачує витрати за комунальні та інші експлуатаційні послуги для належного функціонування будівлі пропорційно до кількості штатних працівників, займаної площі Орендар користується приміщенням згідно договору оренди №72 від 22.09.05.

13.07.05 між позивачем та відповідачем укладався договір про відшкодування комунальних послуг і витрат на обслуговування, збереження приміщень та будівлі Львівського державного центру науково-технічної і економічної інформації №10 (далі договір №10), за яким балансоутримувач забезпечує експлуатацію, ремонт та обслуговування будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. В.Чорновола, 57 загальною площею 6784,60 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар оплачує витрати за комунальні та інші експлуатаційні послуги для належного функціонування будівлі пропорційно до кількості штатних працівників, займаної площі Орендар користується приміщенням згідно договору оренди №44 від 13.07.05.

За умовами договору №12 та договору №10 розрахунок відшкодувань за комунальні та експлуатаційні послуги за звітний місяць перераховується орендарем на рахунок балансоутримувача не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання рахунку, своєчасно наданого балансоутримувачем орендарю.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач в порушення умов договорів, не виконав обовязку орендаря, орендну плату повністю на рахунок балансоутримувача не вніс, як і здійснив оплату комунальних послуг та витрат на обслуговування, збереження приміщень та будівлі Львівського державного центу науково-технічної і економічної інформації, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку, загалом за договорами оренди (№44 та №72) та договорами про відшкодування комунальних послуг (№12 та №10) складає 18 450,26 грн.

Свого контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі та комунальних послуг та витрат на обслуговування, збереження приміщень та будівлі Львівського державного центу науково-технічної і економічної інформації, відповідачем не надано.

Оскільки відповідач плату за оренду приміщення та комунальних послуг та витрат на обслуговування, збереження приміщень та будівлі Львівського державного центу науково-технічної і економічної інформації, позивачу не сплатив у строк встановлений договорами оренди (№44 та №72) та договорами про відшкодування комунальних послуг (№12 та №10), позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 18 450,26 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позову, наданого позивачем і не оспореного відповідачем, розмір 3% річних становить 653,45 грн, а розмір збитків від інфляції 2245,21 грн, а тому позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в на користь позивача.

Керуючись ст. 49,75 ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-білоруського закритого акціонерного товариства «Звязокінформсервіс» (02601, м. Київ, Гоголівська, 22-24, код 14351536) на користь Державного підприємства «Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації»(79058, м. Львів, Шевченківський район, проспект Чорновола, 57, код 02736432) заборгованість у сумі 18 450,26 грн (вісімнадцять тисяч чотириста пятдесят гривень двадцять шість копійок), 3% річних у сумі 653,45 грн (шістсот пятдесят три гривні сорок пять копійок), збитки від інфляції 2 245,21 грн (дві тисячі двісті сорок пять гривень двадцять одну копійку), витрати по сплаті державного мита у сумі 213,48 грн (двісті тринадцять гривень сорок вісім копійок) та 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.