Постанова № 10176877, 21.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1000/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І,,

представника позивача - Биченко О.О.

представника відповідача - Шумська І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2009 №0024361702/0/2401, від 14.10.2009 №0025351702/1/3249, від 30.12.2009 №0025351702/2/4144, від 31.03.2010 №0025351702/3/984, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2010 року Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції від 30.07.2009 № 0024361702/0/2401, від 14.10.2009 № 0025351702/1/3249, від 30.12.2009 № 0025351702/2/4144.

Заявою від 02.04.2010 № 14/11-346 позивач збільшив позовні вимоги та додатково до вказаних позовних вимог просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції від 31.03.2010 № 0025351702/3/984.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми пунктів 1.1, 1.2 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», глави 55 Цивільного кодексу України та на ту обставину, що оплата позивачем готельних послуг та послуг по розміщенню та харчуванню учасників фестивалю здійснювалася на користь юридичних осіб ГК «Онтаріо», ДПСКК «Моршин», ДЮСШ «Пуща-Водиця», ЗАТ «Президент готель «Київський»за відповідними договорами, а це означає, що фізичні особи доходів у власність від позивача не отримували.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на норми підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та на встановлені перевіркою обставини неутримання позивачем податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих платниками податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла та харчування, та застосування позивачем неправильної ставки податку при оподаткуванні доходу, отриманого громадянкою Росії ОСОБА_4 як додаткове благо у вигляді вартості використання житла та харчування.

В судовому процесі представники позивача та відповідача підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта»/код ЄДРПОУ 00152307/ з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, результати якої оформлені актом від 20.07.2009 № 4162/23-209/00152307.

Згідно з висновком цього акту перевірки товариством порушено норми підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, абзацу «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3524,81 грн, в тому числі за квітень 2008 року на 1072,40 грн, за травень 2008 року на 1020,38 грн, за червень 2008 року на 1432,03 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2009 № 0024361702/0/2401 про визначення ЗАТ транснаціональній фінансово-промисловій нафтовій компанії «Укртатнафта»податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10574,43 грн /3524,81 грн основний платіж, 7049,62 грн штрафна санкція/.

До зазначеного податкового зобовязання товариством застосовано передбачене статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” адміністративне узгодження, про що свідчить прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 № 0025351702/1/3249 про визначення ЗАТ транснаціональній фінансово-промисловій нафтовій компанії «Укртатнафта»податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10152,45 грн /3384,15 грн основний платіж, 6768,30 грн штрафна санкція/, тобто за результатами розгляду первинної скарги товариства податкове повідомлення-рішення від 30.07.2009 № 0024361702/0/2401 було скасовано в частині нарахованого податку в сумі 140,66 грн та застосованої штрафної санкції в сумі 281,32 грн.

За наслідками подальшого адміністративного узгодження податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10152,45 грн прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.12.2009 № 0025351702/2/4144 та від 31.03.2010 № 0025351702/3/984, якими до платника податків доведено новий граничний строк сплати податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 14.10.2009 № 0025351702/1/3249.

Як свідчить зміст акту перевірки /з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги Кременчуцької ОДПІ від 01.10.2009 № 33805/10/25-010/, фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання слугував висновок контролюючого органу про заниження ЗАТ транснаціональною фінансово-промисловою нафтовою компанією «Укртатнафта»податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10152,45 грн внаслідок неоподаткування доходів, фактично отриманих платниками податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла та харчування, та застосування позивачем неправильної ставки податку при оподаткуванні доходу, отриманого громадянкою Росії ОСОБА_4 як додаткове благо у вигляді вартості використання житла та харчування.

Перевіряючи наведений висновок відповідача і винесені на його підставі спірні акти індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлене таке.

Згідно з матеріалами судової справи між АТ транснаціональною фінансово-промисловою нафтовою компанією «Укртатнафта»/замовник/ та комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою «Пуща-Водиця»/виконавець/ укладено договір від 29 травня 2008 року № 29-05-08/1990/10/7300 про надання комплексу послуг по розміщенню учасників V Міжнародного тюрко-татарського конкурсу фестивалю «Київ сандугачи - 2008»в місті Києві.

В комплекс послуг наданих виконавцем замовнику у рамках цього договору входить розміщення та харчування 23 осіб з 05 червня 2008 року на 3 доби /підпункти 1.4.1 та 1.4.2 пункту 1.4 та пункт 1.5 договору/.

Сума договору становить 11557,00 грн, в тому числі ПДВ- 1926,17 грн /пункт 3.2 договору/.

Факт надання послуг оформляється актом здачі- приймання послуг /пункт 3.3 договору/.

Фактичне виконання цього договору позивачем підтверджено актом здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 09 червня 2008 року № ОУ-0000069, калькуляцією цін від 30 травня 2008 року, рахунком фактури від 30 травня 2008 року № СФ-0000082 та платіжним дорученням від 03 червня 2008 року № 6360, списком ансамблю «Радість» на конкурс фестивалю «Київ сандугачи - 2008»в місті Києві.

Як виявлено перевіркою та підтверджено списком ансамблю «Радість», серед 23 осіб- 19 осіб не є працівниками ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової нафтової компаніі «Укртатнафта».

Між АТ транснаціональною фінансово-промисловою нафтовою компанією «Укртатнафта»/замовник/ та ДПСКК «Моршинкурорт»ЗАТ «Укрпрофздравниця»/виконавець/ укладено договір від 21 квітня 2008 року № ДП65/п-08 про надання комплексу послуг по організації поїздки на VІ Всеукраїнський фестиваль аматорського мистецтва до м. Моршин фольклорного ансамблю «Лада».

В комплекс послуг наданих виконавцем замовнику у рамках цього договору входить розміщення та харчування 15 осіб з 04 травня 2008 року по 07 травня 2008 року /підпункти 1.4- 1.7 договору/.

Загальна вартість послуг становить 8 550,00 грн, в тому числі ПДВ- 1425,00 грн,; оплата до 25 квітня 2008 року /пункти 3.1,3.2 договору/.

Факт надання послуг оформляється актом здачі- приймання послуг /пункт 3.4 договору/.

Фактичне виконання цього договору позивачем підтверджено актом наданих послуг від 08 травня 2008 року, рахунком від 17 квітня 2008 року № 24 та платіжним дорученням від 23 квітня 2008 року № 4751, списком ансамблю «Лада»на VІ Всеукраїнський фестиваль аматорського мистецтва до м. Моршин.

Як виявлено перевіркою та підтверджено списком ансамблю «Лада», серед 17 осіб - 8 осіб не є працівниками ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової нафтової компаніі «Укртатнафта».

Між АТ транснаціональною фінансово-промисловою нафтовою компанією «Укртатнафта»/замовник/ та ЗАТ «Президент-готель «Київський»/виконавець/ укладено договір від 11 грудня 2007 року № 04/12-86/10/2125 про надання готельних послуг, які споживаються фізичними особами замовника в процесі вчинення готельно-ресторанної діяльності виконавця /пункт 1.1 договору/.

Спосіб, строки, форма та валюта розрахунків визначаються додатками, що є невідємними частинами цього договору /пункт 3.2 договору/.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано до матеріалів судової справи тарифи як додаток 1 до договору, рахунок-фактуру від 08 квітня 2008 року № СФ-0000374 на загальну суму 50000,00 грн, в тому числі ПДВ 8333,33 грн; акт наданих послуг від 25 квітня 2008 року № ОУ-0001022 на загальну суму 51181,00 грн , в тому числі ПДВ- 8530,16 грн.; виконавчий листок № 3498; платіжне доручення від 09 квітня 2008 року № 4023.

Як виявлено перевіркою, готельні послуги надавалися в тому числі громадянці Росії ОСОБА_4 при утриманні при цьому податку за ставкою 15% замість 30%.

Перевіркою також виявлено, а рахунком Готельного комплексу «Онтаріо»від 09 квітня 2008 року № 63, платіжним дорученням ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта»від 10 квітня 2008 року № 4142 підтверджено, що ОСОБА_4 отримувала готельні послуги за рахунок ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта»і в готелі «Онтаріо».

Всього недоутримано позивачем податку з доходу, фактично отриманого ОСОБА_4, 328,22 грн.

За результатами перевірки позивача встановлено, що відповідно до оплаченого рахунку від 01.06.2008 № 815 з 21 квітня 2008 року по 01 червня 2008 року в ГК «Онтаріо»не працівнику АТ «Укртатнафта»ОСОБА_5 надавалися готельні послуги на загальну суму 6802,54 грн /5500,00 грн проживання, 1350,54 грн -харчування/ та при цьому неутримано податок в сумі 1020,38 грн /6802,54 грн х 15%/.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За загальними правилами оподаткування:

- платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України /пункт 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»/;

- об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України; іноземні доходи /пункти 3.1.1- 3.1.4 статті 3 зазначеного Закону/.

За визначенням пункту 1.6 статті 1 цього Закону загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року, а загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості використання житла, ,наданих платнику податку у безоплатне користування /підпункт «а»/, вартості харчування, безоплатно отриманого платником податку /підпункт «б»/; якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням//підпункт 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону/.

Відповідно до підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону.

Пунктом 14.1 статті 14 зазначеного Закону /спеціальна норма/ встановлено, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини, тобто згідно з положеннями статті 13 цього Закону.

Водночас відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), у тому числі до фізичних осіб.

Таким чином, норми статті 13 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо оподаткування можуть бути поширені тільки на доходи, отримані в подарунок від фізичної особи - дарувальника.

Щодо доходів у вигляді подарунків, які отримують фізичні особи від осіб, що не є фізичними особами, то такі доходи (вартість наданих подарунків) згідно з пунктом 1.15 статті 1, підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8, статтею 16, пунктом 17.2 статті 17, статтею 20 цього Закону підлягають оподаткуванню податковим агентом при їх наданні за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, тобто 15 відсотків від обєкта оподаткування.

Так, статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1), особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (підпункт «а»пункту 17.2); для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів (підпункт «б»пункту 17.2) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку (підпункт «в»пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Отже, наведеними нормами Закону визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, відмінних від заробітної плати, є податковий агент.

За визначенням пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону; податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність / підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 цього Закону/.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позивач, який оплачував проживання та харчування фізичних осіб /не працівників свого підприємства/, є податковим агентом, на якого законом покладено обовязок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету.

А відтак, суд доходить висновку, що позивач безпідставно не утримав податок на доходи фізичних осіб в сумі 3055,93 грн.

Безпідставним з боку позивача є, за висновком суду, і утримання податку з доходу у вигляді вартості використання житла, отриманого громадянкою Росії ОСОБА_4, за ставкою 15 відсотків від обєкта оподаткування замість 30 відсотків, як то встановлює пункт 7.3 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до цієї норми ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як свідчить рахунок від 09.04.2008, що заповнюється на підставі даних паспорту громадянина та що виставлений на оплату готелем «Онтаріо», ОСОБА_4 є громадянкою Росії, а відтак позивач зобовязаний був утримати податок за ставкою 30 відсотків від вартості готельних послуг, спожитих цією фізичною особою-нерезидентом.

На противагу доводу позивача про відсутність у позивача обовязку утримувати податок з доходів фізичних осіб через те, що оплата наданих послуг здійснювалася позивачем на банківські рахунки юридичних осіб, суд зауважує, що оплата готельних послуг, спожитих ОСОБА_4, також здійснювалася на банківські рахунки юридичних осіб, а між тим позивач утримав податок з вартості житла, хоч і за ставкою 15 відсотків.

З огляду на все вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач на підставі фактичних даних та відповідно до норм законодавства визначив позивачу податкове зобовязання згідно податкових повідомлень-рішень від 14.10.2009 № 0025351702/1/3249, від 30.12.2009 № 0025351702/2/4144, від 31.03.2010 № 0025351702/3/984, а тому в позові про визнання протиправними та скасування цих податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2009 № 0024361702/0/2401, яке в силу підпункту «б»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є відкликаним, суд вважає законним відмовити в задоволенні позову і в цій частині позовних вимог, оскільки застосування в такому випадку інших процесуальних наслідків Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає.

Перелік підстав для можливого закриття провадження у справі визначений частиною першою статті 157 КАС України та є вичерпним, а отже не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, а саме: «справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі /стаття 124 Конституції України/.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Таким чином, в позові слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2009 №0024361702/0/2401, від 14.10.2009 №0025351702/1/3249, від 30.12.2009 №0025351702/2/4144, від 31.03.2010 №0025351702/3/984 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк