Рішення № 10175836, 24.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2010Справа №2-2/2654-2010 за позовом Підприємства "Феррітранссервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м.Одеса, вул.Гоголя, 14, офіс 17)

до Приватного підприємства "СВ-плюс ІНВЕСТ" (95000, м.Сімферополь, вул.Скрипничено, 9; м.Сімферополь, вул.Толстого, 6, кв.30; адреса для листування: 98320, м.Керч, вул.Марата, 7, кв.66)

про стягнення 146 211,15 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Фотко Б.Є., Деренько О.І. - представники, довіреності у справі.

Від відповідача : не з'явився

Суть спору: Позивач - Підприємство "Феррітранссервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "СВ-плюс ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №1220-Ф від 25.11.2009 року з врахуванням індексу інфляції у сумі 134 939.90грн, 3% річних у розмірі 1 438грн88коп. та пені у сумі 9 832грн37коп.

Позовні вимоги мотивовані тим. що між сторонами було укладено договір транспортного експедирування №1220-Ф від 25.11.2009 року, відповідно до умов договору експедитор зобов'язаний за плату надати послуги з перевезенням вантажу. Згідно заявки та договору відповідачу було пред'явлено рахунок, з ціною послуг відповідач погодився, однак, ПП "СВ-плюс ІНВЕСТ" не були сплачені грошові кошти, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду уточнення позивних вимог від 24.6.2010 року та просить стягнути з відповідача заборгованості за договором транспортного експедирування №1220-Ф від 25.11.2009 року з врахуванням індексу інфляції у сумі 133406грн50коп, а також 3% річних у розмірі 1 386грн37коп. та пені у сумі 9 473грн52коп.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Між Підприємством «Феррітранссервіс» у вигляді ТОВ, як еспедитором, та ПП «СВ-плюс ИНВЕСТ», як клієнтом, було укладено договір транспортного експедирування №1220-Ф від 25 листопада 2009 року, відповідно до п.1.1 якого експедитор зобовязався за плату та за рахунок клієнта надати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, оплачувати первізникам платежі, що пречитаються, за морське та залізничне транспортування вантажів клієнта.

Згідно із п. 2.1. договору підставою для надання експедитором послуг, вказаної у п. 1.1. цього договору є отримання від Клієнта документів, які підтверджують морське та залізничне перевезення, для чого необхідно не менш ніж за п'ять календарних днів до початку перевезення надати експедитору у письмовому вигляді заявку на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до п.2.10 договору відповідач зобов’язаний перераховувати на поточний рахунок позивача грошові кошті (провести 100% оплату комплексної ставки за весь об’єм заявленого до перевезення вантажу) за 4 календарних дня до начала перевезення для дальнейшої їх оплати позивачем перевізнику.

Вартість послуг за договором розраховується експедитором по кожному кокретному первезенню у незалежності від умов її здійснення та узгоджується клієнтом шляхом обміну листами по факсу або електронній пошті. Письмове підтвердження клієнтом своєї згоди з запропонованою йому вартістю за первезення та виконання клієнтом умов п.2.1 договору служать для експедитора підставою для предявдення рахунку, що являється невідємною частиною договору (п.5.1 договору).

На виконання п. 2.1. вищевказаного договору ПП «СВ-плюс ИНВЕСТ» направило Підприємству «Феррітранссервіс» у вигляді ТОВ заявку б/н від 27.11.2009р., в якій просило надати рахунок на транспортування залізничним транспортом вантажу, мандарини у грудні 2009р. по маршруту: Батумі - Керч.

На виконання вищевказаної заявки Підприємством «Феррітранссервіс» у вигляді ТОВ було виставлено рахунок №22-Ф від 12.12.2009р. на суму 127 784,00 грн. з ціною послуг зазначеною у рахунку ПП «СВ-плюс ИНВЕСТ» погодилось.

Згідно заявки та договору транспортного експедирування №1220-Ф Підприємством «Феррітранссервіс» у вигляді ТОВ було надано послуги по перевезенню п'яти вагонів з вантажем - мандарини по маршруту Батумі-Керчь, що підтверджується копіями залізничних накладних, вагонною відомістю №485 від 24 липня 2008р., передатною відомістю від 12 грудня 2009р.

В порушення умов вищевказаного Договору та прийнятих на себе зобов'язань відповідач не оплатив отримані від позивача послуги у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором транспортного експедирування №1220-Ф від 25 листопада 2009 року складає 127 784,00 грн. Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 127 784,00 грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 127 784,00 грн боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки, та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем також заявлені вимоги про стягнення 1386грн37коп 3% річних за період з 17.12.2009р по 27.4.2010р та суму інфляції у розмірі 5 622грн50коп. за період з грудня 2009р. по квітень 2010р, які підлягають задоволенню оскільки у силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 9 473грн52коп, яка підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 договору, за прострочення платежів, передбачених договором, стороні – боржнику нараховується пеня, нарахована виходячи з діючої подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених рахунків за кожен день прострочення на користь сторони – кредитора.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 9 473грн52коп пені за період з 17.12.2009р по 27.4.2010р, нарахованої з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог від 24.6.2010 року, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.8.2008р. №01-8/482.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.6.2010 року.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 29.6.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог від 24.6.2010 року.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "СВ-плюс ІНВЕСТ" (98320,АР Крим, м. Керчь вул. Марата 7, кв.66 Код ЄДРПОУ 36115233, р/р 26007060126369 у Кф КБ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436) на користь Підприємства "Феррітранссервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул. Гоголя 14, офіс 17 Код ЄДРПОУ 30197848, р/р 26007311590 в АБ «Південний» м. Одеси, МФО 328209) 127 784,00грн основного боргу, 5622грн50коп інфляційних, 1 386грн37коп 3% річних, 9 473грн52коп пені, 1442грн66коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.