Рішення № 10204104, 22.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2010Справа №2-2/2957-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія - Крим", (95000 м.Сімферополь, вул. Ген. Васильєва,30)

до Дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг" (98604, м.Ялта, вул. Дарсановська, 17)

про стягнення 1409грн.07коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач: Котелевець В.І. - представник, доручення у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення 1409грн.07коп., у тому числі 1377грн16коп. сума основного боргу, 27грн84коп пені, 4,07грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір поставки №70/2 від 31 січня 2008 року, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар, проте, в порушення умов договору відповідачем лише частково виконанні зобов'язання щодо оплати товару, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача у судовому засіданні представив розрахунок боргу, згідно якого просить стягнути борг в сумі 1377грн16коп, якій виник у зв’язку з несплатою продукції, яку було отримано по накладних від 08.8.2007 року №10808, від 13.11.207 року №111413-4.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія - Крим" та Дочірнім підприємством "Аеробуд-Юг" було укладено договір поставки №70/2 від 31 січня 2008 року, відповідно до п. 1.1 Позивач зобов'язався постачати металопрокат, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити Продукцію у строк та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що строк оплати продукції вказується в рахунку – фактурі та здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що датою оплати усієї партії продукції є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукції на суму 6160,00 грн. згідно видаткової накладної №30325-03 від 27.03.2008р., на суму 59588,46 грн. згідно видаткової накладної №111413-14 від 13.11.2007р., на суму 79500,70 грн. згідно видаткової накладної №10808-10 від 08.08.2007р.

Відповідач повністю оплатив товар по видаткової накладної №30325-03 від 27.03.2008р. на суму 6160,00 грн., що підтверджується банківською випискою №10326-01 від 26.03.08р.

По видатковим накладним №111413-14 від 13.11.2007р. та №10808-10 від 08.08.2007 відповідачем товар був сплачений лише часткове, у сумі 58212грн. і 79500грн. відповідно, що підтверджується банківськими виписками №11112-02 від 12.11.07р. і №10809-01 від 09.08.07р.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, однак, відповідач оплату за одержаний товар не провів повністю, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за товар сумі 1377 грн. 16коп. по видатковим накладним №111413-14 від 13.11.2007р. та №10808-10 від 08.08.2007р.

28.12.2009р. Позивачем була направлена претензія Відповідачу з вимогою оплати отриману продукцію, доказом чого є відмітка штемпелю пошти на опису вкладення про відправку. Відповідач претензію, відповідно до відмітки на поштовому повідомленні про вручення, отримав 19.01.201 року. Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами т іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавств повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в ї: сукупності, керуючись законом (ч.І ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 1377 грн. 16коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на йор рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 1377 грн. 16коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4,07грн. 3% річних за період з 27.01.10 по 03.03.10 р. та 27грн84коп пені за період з 27.01.10 р. по 03.03.10 р.

Однак, позовні вимоги позивача у частині стягнення 4,07грн. 3% річних та 27грн84коп пені не підлягають задоволенню, оскільки позивачем був невірно здійснений розрахунок 3% річних та пені

Відповідач провів розрахунок 3% річних та пені на суму 6160,00 грн. по видаткової накладній №30325-03 від 27.03.2008р., проте товар по цій накладної був повністю сплачений відповідачем.

Таким чином, у частині стягнення 4,07грн. 3% річних та 27грн84коп пені суд вважає з; необхідне у позові відмовити.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 23.6.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75, ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг" (98604, м.Ялта, вул. Дарсановська, 17, ЄДРПОУ 31593005 п/р 26007054904490 КРУ КБ "Приватбанк" МФО 384436 ІПН 315930001129 свідоцтво платника ПДВ 00508419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія - Крим" (95000 м.Сімферополь, вул. Ген. Васильєва,30, ЄДРПОУ 32966378 Р/р26008102697001 ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346 ІПН 329663701273) 1377грн16коп. сума основного боргу, 99грн69коп державного мита, 230грн67коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 27грн84коп пені та 4грн07коп 3% річних відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.