Рішення № 10175807, 22.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2010Справа №2-18/12455-2007 За позовом – Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта (вул. Леніна, 17, м. Ялта, 98600).

До відповідача – Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Яліта», м. Ялта (вул. Сєченова-Достоєвського, 1, м. Ялта, 98607).

Третя особа - Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ (вул. Ш. Руставелі, 39/41, м. Київ, 01000)

Про стягнення збитків.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –Хорошунова Т.О. - гол. ю/к., довіреність від 09.01.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

Від третій особи - Зорін А.Є. – представник, довіреність від 19.03.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Яліта», м. Ялта (далі - відповідач), у якій просить суд стягнути з відповідача шкоду у розмірі вартості 63 квартир (40 однокімнатних квартир, 7 двокімнатних квартир, 6 трьохкімнатних квартир, 6 чотирьохкімнатних квартир) в комплексі житлових будинків, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сєченова - Достоєвського, 21/31 на користь Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Позовні вимоги мотивовані посиланням на рішення Господарського суду АР Крим від 01.02.2007 р. у справі № 2-6/12529-2006, яким було визнано недійсним Договір про спільну діяльність про завершенню будівництва готельного комплексу у с.Місхор, укладений 25.09.1993 р. між об’єднанням «Ялтакурорт» та АТ «Яліта» з підстави його укладення під впливом помилки та ч. 2 ст. 229 Цивільного кодексу України, за якою у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Ухвалою господарського суду АРК від 17.09.2007р. було порушено провадження у справі та в порядку попередньої підготовки справи до слухання призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Інститут обліку та аудиту», м. Сімферополь.

01.11.2007р. до суду надійшло клопотання від третьої особи про зупинення провадження у справі, у зв'язку з призначенням експертизи.

Представником позивача у судовому засіданні 20.11.2007р. також було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на період проведення експертизи. Суд задовольнив дане клопотання. Також позивач звернувся з заявою, щодо вжиття заходів для забезпечення позову, в якій просить суд до набрання рішенням суду законної сили накласти арешт на грошові кошти в установах банків та інших кредитних установах, а також, на майно та майнові права Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Яліта» в межах суми стягнення 13722630грн.

Ухвалою господарського суду АРК від 18.09.2007 р. з метою забезпечення позову, до набрання рішенням законної сили, було накладено арешт на грошові кошти, майно та майнові права відповідача в межах суми стягнення 13722630 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.10.2007р. відповідачем було заявлено клопотання про скасування ухвали господарського суду АРК від 18.09.2007 р. про забезпечення позову. Розглянувши дане клопотання, суд залишив його без задоволення. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні надано доповнення до заперечень на позовну заяву, у якому він доповнив раніше подані заперечення з урахуванням обставин, встановлених Верховним Судом України при розгляді касаційної скарги по справі № 2-6/12529-2006, а також надано у якості письмових доказів баланс станом на 30.09.2007 р. та довідку, що ЗАТ з іноземними інвестиціями «Яліта» не здійснює дій з отримання кредиту у фінансових установах та не веде підготовки до цих дій.

Ухвалою господарського суду від 08.11. - 20.11.2007р. провадження у справі було зупинено, у зв'язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду АРК від 17.09.2007р.

03.12.2007р. надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду АРК від 20.11.2007р., у зв’язку з чим справу було передано до Севастопольського апеляційного господарського суду. 31.01.2008р. апеляційним судом було прийнято постанову, згідно з якою ухвалу господарського суду залишено без змін.

18.02.2008р. надійшла касаційна скарга на ухвалу господарського суду АРК від 20.11.2007р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р., у зв’язку з чим справу було передано до Вищого господарського суду України. 08.04.2008р. Вищим господарським судом України було прийнято постанову, згідно з якою ухвалу господарського суду АРК від 20.11.2007р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. залишено без змін.

28.08.2009р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 27.08.2009р. за № 83.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2009р. провадження у справі було поновлено.

10.11.2009р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив заявлене клопотання та продовжив строк розгляду справи.

10.11.2009 року у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про зміну предмету позову, в якому позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі ринкової вартості 63 квартир, в сумі 81130780,00 грн. Суд прийняв до свого розгляду заяву (клопотання) позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.11.2009 року у судове засідання був викликаний судовий експерт Костур С.В.

08.12.2009 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмове клопотання про призначення у справі додаткової експертизи, яке підтримав представник відповідача. Суд звертає увагу, що експерт у своєму експертному висновку від 27.08.2009р. за № 83 відобразив 61 квартиру, у той час, як ухвалою господарського суду АР Крим від 17.09.2007 року на вирішення експерта було поставлене питання щодо визначення вартості 63 квартир. Крім того, у своєму розрахунку експерт не врахував таке поняття як «поверховість квартир».

Ухвалою господарського суду від 08.12.2009р. суд, за клопотанням позивача, призначив по справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

15.04.2010р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 02.04.2010р. за № 137 по додатковій судовій будівельно-технічній експертизі у даній справі, у зв’язку із чим провадження у справі було поновлено.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

У зв’язку з необхідністю корегування визначеної вартості із площею та поверховістю квартир, а також неоднозначністю висновків щодо кількості квартир, було призначено та проведено додаткову експертизу, за наслідками проведення якої, позивач в останнє уточнив позовні вимоги, звернувшись до господарського суду АР Крим із заявою про зменшення предмету позову від 21.06.2010 р., згідно якої просив стягнути з Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Яліта» на користь Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» збитки в розмірі ринкової вартості квартир в комплексі жилих будинків, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова/Достоєвського, 21/31, загальною площею 3384,68 кв.м., в сумі 80470767 (вісімдесят мільйонів чотириста сімдесят тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 00 копійок.

Суд приймає таку заяву до свого розгляду.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суд України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 зазначається, що у разі зменшення позовних вимог, якщо їх прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

15.06.2010 року представником відповідача заявлено клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання у зв’язку із тим, що таке клопотання стосується визначення у бухгалтерському обліку ознак вже здійснених операцій, що не відноситься до предмету позову, а тому не входить до предмету доказування.

У справі з 15.06.2010 року по 22.06.2010 року судом було оголошено перерву у судовому засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.06.2010 року представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у заяві про зменшення предмету позову.

Представник відповідача 22.06.2010 року у судове засідання не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі.

Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2010 року надав суду письмове заперечення по суті спору, в яких просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.

Розглянувши справу по суті позовних вимог, об’єктивно та всесторонньо перевіривши у судовому засіданні надані до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -

встановив:

25.09.1993 р. між об’єднанням «Ялтакурорт» (правонаступник - ДП «Ялтакурорт» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця») та АТ «Яліта» (правонаступник – ЗАТ з ІІ «Яліта») було укладено Договір про спільну діяльність про завершенню будівництва готельного комплексу у с.Місхор.

За умовами укладеної угоди, відповідач у якості свого вкладу у спільну діяльність взяв на себе обов’язок передати позивачу закінчені будівництвом житлові будинки першої черги по вул. Сеченова у м. Ялта, житлову площу у розмірі заселеної раніше об’єднанням з будівельних майданчиків корпусу № 17 в смт. Місхор, гуртожитків в смт. Гаспра, житла по вул. Сеченова в м. Ялта, житла з поштового відділення та блок другої черги гуртожитку в смт. Гаспра в листопаді 1993 р.

Листом вих. № 197.02 від 17.06.1998 р., АТ «Яліта» повідомило позивача про готовність передати у рахунок обов’язку з відселення жильців з місць забудови 63 квартири за адресою: м.Ялта, вул.Сеченова/Достоєвського, 21/31, без виконання оздоблювальних робіт.

В подальшому, згідно Акту приймання-передачі від липня 1998 року, 63 квартири за адресою: м. Ялта, вул.Сеченова/Достоєвського, 21/31, загальною площею 3384,68 кв.м., підлягали переданню позивачеві.

Однак, рішенням Господарського суду АР Крим від 01.02.2007 р. у справі № 2-6/12529-2006, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2007 р. у справі № 2-6/12529-2006, Договір про спільну діяльність про завершення будівництва готельного комплексу у с.Місхор, укладений 25.09.1993 р. між об’єднанням «Ялтакурорт» та АТ «Яліта» було визнано недійсним, з тієї підстави, що вчинена угода укладена під впливом помилки з боку АТ «Яліта».

Рішення суду набрало законної сили та Верховним Судом України не скасовувалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані із його недійсністю.

За таких обставин усі домовленості сторін щодо передання майна за недійсною угодою втратили силу, отже, такі ж самі наслідки торкнулися й домовленості щодо передання 63 квартир за адресою: м. Ялта, вул.Сеченова/Достоєвського, 21/31, загальною площею 3384,68 кв.м., яка була досягнута згідно Акту приймання-передачі від липня 1998 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 Цивільного кодексу України, у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Аналогічні положення задекларовані ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, за якою якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Так, згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зауважує, що в межах заявленого позову ДП«Ялтакурорт» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» ставить питання саме про стягнення вартості квартир, які позивач міг реально отримати, якщо б правочин, в межах якого повинна була бути вчинена процедура, не був визнаний недійсним.

Тобто, фактично у заявленому позові мова йде про стягнення доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин (упущена вигода).

Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 229 Цивільного кодексу України, а також той факт, що рішення Господарського суду АР Крим від 01.02.2007 р. у справі № 2-6/12529-2006, яким Договір про спільну діяльність про завершення будівництва готельного комплексу у с.Місхор, укладений 25.09.1993 р. між об’єднанням «Ялтакурорт» та АТ «Яліта», було визнано недійсним, суд вважає, що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Щодо розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, суд звертає увагу на наступному.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-XII, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до п. 9.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 11.11.1998р. №02-5/424, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-XII, незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Також, згідно пп. 2.2.4 п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. № 144/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 р. за № 705/3145, експерт має право, зокрема: указувати у висновку на факти, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення.

Так, згідно висновку, підготовленого під час судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в межах справи № 2-18/12455-2007, була визначена запитувана ринкова вартість квартир у розмірі 81130 780,00 грн.

З метою уточнення відповідності визначеної вартості 63 квартир у комплексі житлових будинків, розташованих по вул. Сеченова-Достоєвського 21/31 у м. Ялта та її коригування із поверховістю, було призначено та проведено додаткову експертизу, на вирішення якої було запропоновано визначити середню ринкову вартість квартир в комплексі жилих будинків, розташованих за адресою: м.Ялта, вул. Сеченова/Достоєвського, 21/31, у тому числі за умови, що вказаний комплекс жилих будинків буде закінчений будівництвом та введений до експлуатації, з урахуванням поверховості квартир.

Згідно Висновку експерта № 137 будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 2-18/12455-2007 від 02.04.2010 р., експерт вказав, що визначити середню вартість квартир в комплексі жилих будинків, розташованих за адресою: м.Ялта, вул.Сеченова/Достоєвського, 21/31, у тому числі за умови, що вказаний комплекс жилих будинків буде закінчений будівництвом та введений до експлуатації, з урахуванням поверховості квартир, не вбачається можливим, у зв’язку з ненаданням даних про поверховість оцінюваних квартир.

Разом з тим, відповідно до свого права, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-XII, а також пп. 2.2.4 п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експерт вказав, що враховуючи, що документів, в яких були б вказані технічні характеристики кожної квартири (у тому числі поверховість квартир) експерту не надано, вартість квартир визначена в загальному зурахуванням загальної площі квартир згідно вищесказаному акту приймання-передачі (від мінімальної вартості 1 кв.м загальної площі для Ялти), за умови, що досліджуваний комплекс жилих будинків буде завершений будівництвом та введений до експлуатації.

Так, згідно Висновку експерта № 137 від 02.04.2010 р., ринкова вартість квартир в комплексі жилих будинків, розташованих за адресою: м.Ялта, вул.Сеченова/Достоєвського, 21/31, загальною площею 3384,68 кв.м., за умови, що вказаний комплекс жилих будинків буде завершений будівництвом та введений до експлуатації буде складати 80470767 (вісімдесят мільйонів чотириста сімдесят тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 00 копійок (з урахуванням ПДВ).

Наразі, суд вважає за можливе взяти до уваги вартість квартир, визначену за результатами проведення додаткової експертизи, оскільки, як вбачається з висновку, експерт взяв до уваги фактичну площу квартир, а вартість 1 кв.м. - від мінімальної вартості 1 кв.м загальної площі для Ялти. Отже, реальна вартість може бути лише більшою, ніж встановлена експертом, а поверховість та кількість квартир на кінцеву визначену вартість не вплине.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 80470767,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та є документально обґрунтованими.

Судові витрати відносяться на відповідача відповідно до статей 44, 49 ГПК України, у тому числі і витрати за проведення судових експертиз у загальній сумі 12000,00 грн.

У зв’язку із вирішенням спору по суті, суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову, які було вжито ухвалою господарського суду АР Крим від 18.09.2007 року, в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу.

За згодою позивача у судовому засіданні 22.06.2010 року судом оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано 29.06.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 68, 82-85 ГПК Україні, суд –

вирішив:

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивача про зменшення предмету позову від 21.06.2010 року.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Яліта» (Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Сєченова-Достоєвського 1, поштовий індекс: 98607, Ідентифікаційний код: 19013465) на користь Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Леніна 17, поштовий індекс: 98600, Ідентифікаційний код: 02647220) збитки в розмірі ринкової вартості квартир в комплексі жилих будинків, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова/Достоєвського, 21/31, загальною площею 3384,68 кв.м., в сумі 80470767 (вісімдесят мільйонів чотириста сімдесят тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 00 копійок; державне мито в сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень 00 копійок; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок та витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі 12000 (дванадцять тисяч грн.) гривень 00 копійок.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

4.          Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду АР Крим від 18.09.2007 року у справі № 2-16/12455-2007 щодо накладення арешту на грошові кошти в установах банків та інших кредитних установах, а також майно та майнові права Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Яліта» (Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Сєченова-Достоєвського 1, поштовий індекс: 98607, ОКПО 19013465) в межах суми стягнення 13722630 грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.