Рішення № 101747817, 25.11.2021, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1610/21

2/134/344/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 листопада 2021 року смт. Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Отіча В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна,

встановив:

20 вересня 2021 року адвокат Якобчук П.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис № 1756 від 27 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості за кредитним договором № 003-01004-060313 від 06 березня 2013 року в сумі 35552,00 грн.

Даний кредитний договір було укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору про відступлення прав вимоги № 142/К від 26 січня 2018 року є ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

10 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. було відкрито виконавче провадження № 63879164 з примусового виконання вказаного вище виконавчого напису.

Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. № 1756 від 27 листопада 2020 року, вважає протиправним, оскільки він винесений з порушенням вимог чинного законодавства, а отже є таким, що не підлягає виконанню.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахувала та не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом зроблено відповідачем одноособово, без врахування думки та позиції позивача і не відповідає дійсній сумі заборгованості. Нотаріус не отримувала від позивача первинні документи щодо видачі кредитних коштів та здійснення часткового погашення заборгованості (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тобто у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем є безспірним.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечить боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом про його отримання. Жодного повідомлення від відповідача позивач не отримував.

Окрім того, на сьогоднішній день передбачена можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

23 вересня 2021 року ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 02 листопада 2021 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи були відсутні відомості про отримання відповідачем повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року розгляд справи відкладено на 25 листопада 2021 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи були відсутні відомості про отримання відповідачем повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

В судове засідання 25 листопада 2021 року позивач та його представник – адвокат Якобчук П.О. не з`явилися, натомість останній направив заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до початку судового розгляду до суду не надходило.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. до суду не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис за р.№ 1756 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 003-01004-060313 від 06 березня 2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло на підставі договору № 142/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26.01.2018 року до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», заборгованості за кредитним договором № 003-01004-060313 від 06 березня 2013 року.

Згідно вказаного виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 27 січня 2018 року по 06 листопада 2020 року. Сума заборгованості становить 35052,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 14952,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 20100,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача в розмірі 500 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 35552,00 грн.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувалася ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

10 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 63879164) з примусового виконання виконавчого напису № 1756, виданого 27 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г.

Окрім того, 10 грудня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В. виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 3555,20 грн.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172.

З моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 27 листопада 2020 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем ОСОБА_1 кредитний договір № 003-01004-060313 від 06 березня 2013 року, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року (справа № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 908 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 10000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

В позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 10908 грн., які складаються з: 908 грн. – оплата судового збору за подання позовної заяви; 10000 грн. – витрат на професійну правову допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги № б/н від 16 серпня 2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серії ВК № 1022564 від 13 вересня 2021 року, попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3.2 Договору про надання правової допомоги № б/н від 16 серпня 2021 року сторони домовилися, що гонорар за послуги, передбачені п. 1, зазначається а акті наданих послуг.

Відповідно до п. 3.4 вищезазначеного договору гонорар оплачується готівкою або у безготівковій формі на рахунок Адвокатського об`єднання. У разі проведення розрахунку (повного або часткового) Адвокатське об`єднання видає довідку. За фактом надання послуг сторонами складається Акт наданих послуг.

Жодного доказу проплати позивачем за надання правничої допомоги суду не надано. Також суду не надано Акту наданих послуг.

Крім того, представником позивача не заявлено про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Однак позивачем не надано суду доказів що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Надані докази надання професійної правничої допомоги у даній справі, не дають суду достатніх підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни № 1756 від 27 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості в сумі 35552,00 грн., згідно кредитного договору № 003-01004-060313 від 06 березня 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 10000 грн. витрат на професійну правову допомогу – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 6 м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя