Рішення № 101720139, 16.11.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24175/19

пр. № 2/759/647/21

16 листопада 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Петренко Н.О.

за участі секретаря судових засідань Сироти А.О.

представника позивача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Альфабанк» (03150, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 100), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Чуловський Володимир Анатолійович ( АДРЕСА_3 ) про встановлення щодо договору купівлі-продажу факту нікчемності, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення щодо договору купівлі-продажу реєстраційний номер № 4185 від 29.11.2019р., зареєстрованого приватним нотаріусом КМН Чуловським В.А. факту нікчесності, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49942429 від 29.11.2019р.; стягнути з АТ «АльфаБанк» моральну шкоду у розмірі 81 000,00 грн. та стягнути судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 29.11.2019р. ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфабанк») було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), який зареєстровано приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А.. Даним правочином ПАТ «Укрсоцбанк» було відчужено квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_2 . Вказаним рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень № 49942429 від 29.11.2019р. було порушено право позивача на користування та розпорядження майном, яке встановлено рішенням Святошинського районного суду м.Києва справа № 759/2098/16-ц від 08.02.2019р., що набрало законної сили 12.03.2019р. Вказаним рішенням встановлено позивача, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 право користування та розпорядження вказаною квартирою . АТ «Альфабанк» не мав права відчужувати дане майно, без надання позивачу іншого житла відповідно до ст. ( ЖК УРСР та нормативної бази зазначеної у даному рішенні від 08.02.2019р.) Вищевказана квартира є єдиним майном та житлом позивача і була майном позивача та житлом до 2015 року, яке не було придбане на кредитні кошти. ПАТ «Укрсоцбанк» незаконно виселив позивача, всупереч рішенню сулу від 08.02.2019р., самовільно розпорядившись особистими речами позивача та присвоївши їх, про що за вказаним фактом порушено криімнальне провадження № 12019100080003095 від 27.04.2019р. за ст. 356 КК України, оскільки порушено основоположне право на житло. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недйсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.01.2020 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

30.06.2020р.ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з обставин викладених у позові.

Представник відповідача АТ «Альфа Банк» заперечував проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову. Надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що в якості забезпечення повернення кредиту 19.04.2007р. був укладений іпотечний договір № 04/І-214, предметом якого є спірна квартира. Згідно свідоцтва від 03.09.2015, виданого приватним нотаріусом КМНО Саваріною О.С. зареєстрованого в реєстрі за № 2500 квартира належить на праві власності ПАТ «Уксоцбанк», тобто банк набув право власнсоті на спірну квартиру у 2015р. Вказує, що виконавчий напис на підставі якого звернуто стягнення на предмет іпотеки є чинним, не скасованим у встановленому законодавством порядку та результати прилюдних торгів, свідоцтво про право власності видане нотаріусом за наслідками торгів, є чинним, не скасованим у встановленому законодавством порядку. АТ «Альфа -Банк» наполягає, що ОСОБА_1 не був стороною оспорюваного правочину, а отже не є суб`єктом оскарження його дійсності. Крім того, навіть у разі задоволення позову, таке рішення не призведе в будь-якому випадку до поновлення права власності позивача, а лише поверне спірну квартиру у власність банку. Надання іншого житлового приміщення закон вимагає виключно у випадку примусового виселення, в якому банку відмовлено, і тільки тій особі, виселення якої здійснюється. Банк не зобов`язаний забезпечувати житлом всю родину боржника як про це зазначає позивач. Протягом трьої років позичальник мав можливість самостійно викупити квартиру, не чекаючи поки банк відчужить її третій особі, в тому числі у розстрочку, оданк жодних дій до врегулювання спору не вчинив. Також відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином Надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач не навів у своєму позові жодної обставини, яка б свідчила про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу спірного майна вчинено з порушенням вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, або інших вимог законодавства. ОСОБА_1 не був стороною оспорюваного правочину, а отже не є суб`єктом оскарження його дійсності.

Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.11.2019р. належить квартира за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.23-25/.

Судом встановлено, що вказана квартира належала на праві власності ПАТ «Укрсоцбанк», яка була придбана банком на прилюдних торгах.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.02.2019р. у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном шляхом примусового виселення та вселення - відмовлено/а.с.26-31/.

Постановою Верхового Суду від 22.06.2020р. рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року - скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, Приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним акту від 10.08.2015 року про прилюдні торги, визнання недійсним свідоцтва від 03.09.2015 року про придбання з прилюдних торгів квартири та скасування державної реєстрації/а.с.104-106/.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Цивільним Кодексом України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав, а тому суд під час розгляду і вирішенні цивільної справи визначає спосіб захисту, виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні спору про визнання правочинів недійсними суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог має зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 8 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами.

Судом встановлено, що прилюдні відкриті торги, свідоцтво про право власності видане нотаріусом за наслідками торгів є чинними, не скасованими у встановленому законодавством порядку.

Також, слід зазначити, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, однак не був позбавлений права прийняти участь у прилюдних торгах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом не надав доказів конкретних фактів порушення його майнових прав та інтересів, та не підтвердив, що його права та законні інтереси, як заінтересованої особи, порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права його буде захищено та відновлено.

Також не підлягають задоволенню вимоги про скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49942429 від 29.11.2019р. та стягнення АТ «АльфаБанк» моральної шкоди у розмірі 81 000,00 грн., оскільки позивачем не надано доказів, які б обґрунтовували заявлені позовні вимоги і в цій частині.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 6, 14, 30, 203, 215, 230, 328 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфабанк», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Чуловський Володимир Анатолійович про встановлення щодо договору купівлі-продажу факту нікчемності, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко