Рішення № 101687338, 07.12.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 686/27795/20

РІШЕННЯ

іменем України

07 грудня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду , Державної судової адміністрації України про стягнення грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просить: стягнути з Хмельницького апеляційного суду за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 35084,81 грн. інфляційних витрат за весь час прострочення грошового зобов`язання та 5057,66 грн., що становить 3% річних від простроченої суми, а всього 40 142, 47 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №560/4105/18 були задоволені його позовні вимоги, та вирішено стягнути з Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 87349,27 грн. Це грошове зобов`язання боржник виплатив 05.10.2020, що є підставою для стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 05.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від Хмельницького апеляційного суду надійшов відзив, у якому відповідач зазначив, що Хмельницький апеляційний суд не є розпорядником коштів за програмою програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", оскільки відповідно до паспорту вказаної бюджетної програми, затвердженого наказами ДСА України та Міністерства фінансів України, відповідальним за виконання бюджетної програми 0501150 є апарат ДСА України.

Позивач подав відповідь на відзив Хмельницького апеляційного адміністративного суду, в якому не погодився із правовим обґрунтуванням зазначеного відзиву.

Державна судової адміністрації України на адресу суду направила відзив, у якому зазначила, що позивач був суддею апеляційного суду Хмельницької області та перебував із зазначеним судом у трудових відносинах, саме зазначений суд нараховував та виплачував позивачу суддівську винагороду.

У даному випадку ДСА України несла зобов`язання як головний розпорядник бюджетних коштів, який виконує рішення суду, що набрало законної сили, жодних інших зобов`язань ДСА України перед позивачем не мала, тому у задоволенні позову просить суд відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у листопаді 2020 року позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просив стягнути з Хмельницького апеляційного суду на його користь грошові кошти за прострочення виконання грошового зобов`язання за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у розмірі 40 142,47 грн, з яких: інфляційні виплати за весь час прострочення грошового зобов`язання - 35 084,81 грн; три відсотки річних- 5 057,66 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 09 березня 2021 року позивач оскаржив його до Хмельницького апеляційного суду.

Розпорядженням виконуючого обов`язки голови Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року на підставі статті 31 ЦПК України матеріали справи №686/27795/20 направлено до Верховного Суду для визначення підсудності, оскільки однією із сторін у цій справі є Хмельницький апеляційний суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2021 визначено підсудність цивільної справи №686/27795/20 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про стягнення грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання, - Тернопільському апеляційному суду.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2021 року - скасовано, провадження у цій справі - закрито. Роз`яснено, що розгляд справи визначено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27.05.2021 вирішено передати справу №686/27795/20 до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 12.02.2003 по 16.09.2016 працював на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області.

Позивача 16.09.2016 звільнено у відставку з Апеляційного суду Хмельницької області на підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016.

На підставі статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ, пункту 1 Указу Президента України віл 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" з 27.11.2005 по 31.12.2011 позивачу виплачувалося щомісячне грошове утримання, яке нараховувалося у відсотковому відношенні від місячної заробітної плати.

На підставі розрахунку, зробленого Апеляційним судом Хмельницької області в жовтні 2014 року, та відповідно до довідки Апеляційного суду Хмельницької області від 02.12.2014, розмір заборгованості з щомісячного грошового утримання за період з 01.01.2006 по 31.12.2011 включно становив 58926,71 грн, а розмір компенсації за порушення строків його виплати станом на жовтень 2014 року - 28422,56 грн всього: 87349,27 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №560/4105/18 стягнуто з Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь позивача заборгованість в сумі 87349,27 грн.

Отже, розмір заборгованості з щомісячного грошового утримання за період з 01.01.2006 по 31.12.2011 станом на жовтень 2014 року в сумі 58926,71 грн, а також розмір компенсації за порушення строків його виплати станом на жовтень 2014 року в сумі 28422,56 грн. та право на їх виплату встановлені рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №560/4105/18, що набрало законної сили, а тому, відповідно до приписів ч.4 ст.78 КАС України, ці обставини не підлягають доказуванню.

Вказане вище рішення було виконано Державною казначейською службою України 05 жовтня 2020 року, що підтверджується копію виписки по рахунку АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 09.10.2020.

Позивач вважає, що має право на компенсацію 35084,81 грн. інфляційних витрат за весь час прострочення грошового зобов`язання та 5057,66 грн., що становить 3% річних від простроченої суми, а всього 40 142, 47 грн. за період з жовтня 2014 року по жовтень 2020 року включно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 року № 159.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого і органу (особи).

Статтею 2 даного Закону передбачається, що компенсація громадянам втрати частини у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статей 3, 4 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до положень статті 6 зазначеного Закону компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 року № 159, кореспондуються з положеннями Закону України "Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому суд зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаційний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналіз норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 свідчить, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

У постанові від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Тобто, коли суми нараховуються рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Тож визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів.

Разом з тим, доводи позивача щодо застосування до відповідача норм ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Однак, у даній справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 ЦК України як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак Хмельницький апеляційний суд, та ДСА не є тим боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачами, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Отже, відповідачі не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні ст.625 ЦК України, тому положення ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що у цій справі не встановлено цивільно-правової відповідальності відповідача, оскільки правовідносини, що склались між позивачем та відповідачами, є публічними, а не цивільно-правовими.

Враховуючи, вищенаведене, суд вважає, що у задоволені позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницький апеляційний суд (Майдан Незалежності, 1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 42255375) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 26255795)

Головуючий суддя В.К. Блонський