Ухвала суду № 101667738, 06.12.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2651/20

№ провадження 1-кп/208/4/21

УХВАЛА

06 грудня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Івченко Т.П.

суддів Ізотова В.М.

Савранського Т.А.,

при секретарі Чорнобривець Р.Є.,

за участю: прокурора Ляшенко М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Калюжного Д.Ю., Мазуренко С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Попова В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу, в межах кримінального провадження № 12020040160000083, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

суд -

встановив:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого спливає 07 грудня 2021 року.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з посиланням на ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування якого покладено характеризуючи данні на обвинувачених, їх соціальну поведінку, необхідність допиту свідків обвинувачення, тяжкість злочину в якому останні обвинувачуються, а також тяжкість покарання у разі визнання їх винуватими за пред`явленим обвинуваченням, що у своїй сукупності підтверджує обґрунтованість заявленого клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як єдиного запобіжного заходу, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, та перешкодить реалізації заявлених ризиків, як переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків.

Захисник Калюжний Д.Ю. заявив про не згоду із заявленим клопотанням, яке грунтується на припущеннях, і жодний заявлений прокурором ризик не є обгрунтованим. Крім того, його підзахисний є особою яка є раніше не судимою, згідно до приписів ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, стилі соціальні зв`язки, а тому враховуючи строк тримання ОСОБА_1 під вартою, вважає достатнім для забезпечення процесуальної поведінки підзахисного застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронного браслету. Заявлена позиція підтримана захисником Мазуренко С.С., обвинуваченим ОСОБА_1 ..

Захисник Попов В.А. заявив про те, що тяжкість обвинувачення не є підставою для тримання його підзахисного під вартою, так як ОСОБА_2 має сім`ю, постійне місце проживання, а тому необхідним є зміна запобіжного заходу на домашній арешт, що буде відповідати приписам КПК, та не буде порушувати права його підзахисного. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

В межах кримінального провадження № 12020040160000083, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а саме - у нападі з метою заволодіння чужим майно, поєднаному із погрозою насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло.

Відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який спливає 07 грудня 2021 року.

На час розгляду заявленого клопотання, в межах судового розгляду допитані обвинувачені, потерпілий; розпочато допит свідків, як сторони обвинувачення та сторони захисту, який триває, розпочато дослідження письмових доказів, але у повному обсязі письмові докази не досліджені, також не досліджені речові докази.

Суд враховує, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачують у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за яке передбачено покарання у разі доведення їх винуватості у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

А тому, згідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 187 КК України, є особливо тяжким злочином.

Клопотання судом вирішуються із дотриманням приписів ч. 1 ст. 194 КПК України, та з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Так, згідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду, колегія суддів не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, визначеного в межах даного кримінального провадження, є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинувачених та позицію захисту, суд враховує приписи ч. 1 ст. 131, ст. 177 КПК України.

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, …після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, а суди зобов`язані обґрунтовувати рішення про продовження тримання під вартою іншими підставами які мають бути чітко вказані (Єлоєв проти України від 06 листопада 2008 року пп. 59-61 та рішення «Свершов проти України» від 27 листопада 2008 року пп.63-65).

Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов наступного висновку.

Так, заявлені ризики оцінюються судом, із врахуванням обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , (їх сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування), підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для кожного з обвинувачених окремо, переховуватись від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Щодо можливого впливу обвинувачених на свідків, то суд при з`ясуванні наявності заявленого ризику, враховує встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - потерпілий та свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), та що обґрунтовування свої висновків суд здійснює лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. А отже ризик впливу на свідків є актуальним.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, то сама по собі наявність цього кримінального правопорушення, та наявність знятої і погашеної судимості як у обвинуваченого ОСОБА_1 так і у ОСОБА_2 в межах інших кримінальних проваджень не може підтверджувати і не спростовує можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, проте, у цілому характеризує особу та її здатність дотримуватись правових приписів, і виключити повністю цей ризик суд не може, з урахуванням минулої поведінки обвинувачених, стадії судового розгляду та тяжкості ймовірного покарання у випадку доведення їх вини.

Заявлена позиція сторони захисту про зміну обраного запобіжного заходу на більш м`який, як домашній арешт, ґрунтується на даних обвинувачених, наявності у них постійного місця проживання, соціальних зв`язків.

При вирішенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених (кожного окремо), суд враховує характеризуючи данні на осіб обвинувачених, тривалість тримання їх під вартою, але оскільки іншим чином запобігти встановленим ризикам неможливо, то обмеження, застосовані до обвинувачених ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 (кожного окремо) є виправданими та забезпечують цілі кримінального провадження.

А тому враховуючи, що ризик переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні залишаються актуальними, що суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу, а тому обраний відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою, підлягає продовженню, а підстав для його зміни на даний час не встановлено, також не встановлено підстав для застосування застави, згідно до ст. 183 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників Калюжного Д.Ю., Мазуренка С.С. щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжив строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 04 лютого 2022 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Попова В.А., щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою до 04 лютого 2022 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Івченко Т. П.

Суддя Ізотов В. М.

Суддя Савранський Т.А.