Ухвала суду № 101667739, 06.12.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 178/556/18

№ провадження 1-кп/208/1/21

УХВАЛА

06 грудня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Івченко Т.П.

судді Ізотова В.М.

судді Савранського Т.А.

при секретарі Чорнобривець Р.Є.

за участю прокурора Резніченко І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Литвин Н.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Лисак О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу, в межах кримінального провадження № 12018040460000107, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.187, ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12018040460000107 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.187, ч.3 ст.187 КК України, та ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.187 КК України, під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 07.12.2021р.

Прокурором подано клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яке підтримано ним в ході судового розгляду вцілому, з підстав наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, як таких що є актуальними та узгоджуються із характеризуючими даними на обвинувачених, які раніше засуджені, не мають стійких соціальних зв`язків, офіційного та постійного джерела доходу, обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів.

Захисник Литвин Н.О., вважала клопотання не обґрунтованим і таким що перевищує розумність строку тримання під вартою підзахисного ОСОБА_1 , який має місце для проживання, і тому вважала що необхідним є застосування запобіжного заходу як домашній арешт. ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

Захисник Лисак О.О., зазначила, що її підзахисний тривалий час знаходиться під вартою, а тому всі ризики заявлені прокурором втратили свою сутність, крім того один із потерпілих допитаний, також допитані деякі свідки. Вважає що ОСОБА_2 не буде перешкоджати встановленню фактичних даних, та може знаходитися на домашньому арешті за постійним місцем проживання. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

При вирішені заявленого клопотання суд враховує приписи ч. 1 ст. 194 КПК України.

Судом враховується, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень ч. 1 ст. 187 КК України, ч. 3 ст. 187 КК України, а ОСОБА_2 , обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 187 КК України.

На час розгляду клопотання, в межах кримінального провадження, не допитано обвинувачених, допитано одного із потерпілих, не розпочато допит свідків сторони обвинувачення, суд розпочав дослідження матеріалів кримінального провадження, але не досліджені письмові та речові докази в повному обсязі.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду, колегія суддів не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, визначених в межах даного кримінального провадження, є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинувачених та позицію захисту, суд приходить до наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. З врахуванням приписів ст. 177 КПК України.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, на думку суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для кожного з обвинувачених окремо, переховуватись від суду.

Так, як за таких обставин, у разі визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного окремо, винним в інкримінованому їм злочині, останні повинні будуть понести покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 187 КК України, яке є виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик переховування від правосуддя, колегія суддів також оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, вважаючи на особистість обвинувачених та тяжкість ймовірного покарання за ч. 3 ст. 187 КК України.

Прокурор зазначає, що встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом та обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожний окремо, у випадку не продовження запобіжного заходу та покладених процесуальних обов`язків, матимуть можливість контактувати зі свідками та потерпілими, здійснювати тиск на них, з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань також свідків.

При з`ясуванні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - потерпілий та свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

З цього приводу, суд звертає увагу, що на час розгляду клопотання вже був допитаний один із потерпілих, проте не допитаним є один із потерпілих та всі свідки обвинувачення., а тому ризик впливу на потерпілих та свідків не втратив свою актуальність, та враховується колегією суддів при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу та покладених обов`язків на обвинувачених.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, необхідно відзначити, що сама по собі наявність цього кримінального правопорушення, на наявність не знятої та погашеної судимості у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах інших кримінальних проваджень не спростовує можливість та ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення, так як у цілому характеризує особу та її здатність дотримуватись правових приписів, і виключити повністю цей ризик суд не може, з урахуванням минулої поведінки обвинувачених, стадії судового розгляду та тяжкості ймовірного покарання у випадку доведення їх вини.

Суд враховує характеризуючи данні на осіб обвинувачених, але зазначені обставини не нівелюють заявлені ризики - переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про можливе продовження тримання під вартою, як обраного запобіжного заходу як відносно обвинуваченого ОСОБА_1 так і відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

А тому, на думку суду, оскільки іншим чином запобігти встановленим ризикам неможливо, то обмеження, застосовані до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (кожного окремо) є виправданими та забезпечують цілі кримінального провадження.

Суд також вважає, що зміна відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (кожного окремо) виду запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, такий як домашній арешт, про що просила сторона захисту, з урахуванням обставин цього кримінального провадження, описаних вище, не сприятиме його дієвості, адже сторона захисту не навела суттєвих аргументів для такої зміни обраного запобіжного заходу, так як зазначені вище із заявлених прокурором ризиків, знайшли своє підтвердження та є актуальними.

Отже продовжуючи для обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (кожного окремо) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що ризик переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, залишаються актуальними, тому при продовженні запобіжного заходу, суд погоджується із доводами прокурора про необхідність його продовження, та що суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час не встановлено.

Крім того, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, та з врахуванням обґрунтованої підозри в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину кваліфікованого органом досудового розслідування за ознаками ч. 3 ст. 187 КК України, суд також не вбачає підстав для встановлення застави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 04.02.2022 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою до 04.02.2022 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Івченко Т. П.

Суддя Ізотов В. М.

Суддя Савранський Т. А.