Рішення № 10166366, 07.04.2010, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-208/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2010 року Васильківський районний суд

Дніпропетровської області

У складі:

головуючого судді Чорнобук В.І.

при секретарі Голубенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія Азов» про стягнення грошових коштів, зустрічним позовом Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія Азов» до ОСОБА_1, третя особа Дніпропетровська міська рада про визнання права власності на реконструйоване нежитлове приміщення,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія Азов» про стягнення грошових коштів. В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у серпні 2009 року Відповідач доручив йому провести реконструкцію квартири АДРЕСА_1, яка належала Відповідачу на праві приватної власності. За існуючою домовленістю між Відповідачем та Позивачем, у якості винагороди за проведення вищевказаних робіт, останньому повинно було бути передано у власність 1/20 частину вказаного нерухомого майна. На протязі двох місяців з вересня по листопад 2009 року Позивачем було виконано реконструкцію вищезазначеної квартири у нежитлове приміщення.

Таким чином, виконавши фактично свої зобовязання Позивач у грудні 2009 року звернувся до Відповідача з проханням виконати свої обовязки і передати у власність Позивача у якості винагороди 1/20 частину вказаного нежитлового приміщення.

Однак, Відповідач почав ухилятись від перемов із Позивачем у зв'язку з чим останній був вимушений звернутися за захистом свої законних прав та інтересів до суду з позовом про зобов'язання Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія Азов» передати ОСОБА_1 у власність 1/20 частину реконструйованого нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти позову Відповідач пред'явив зустрічний позов до Позивача та Дніпропетровської міської ради у якості третьої особи про визнання права власності реконструйоване нежитлове приміщення. В обґрунтування зустрічних позовних вимог вимог було зазначено, що дійсно, Позивачу по зустрічному позову на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2002 року належить квартира № 21, в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 53,8 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На момент придбання вказана квартира знаходилася у вкрай занедбаному становищі фактично непридатному для проживання, отже, з метою недопущення погіршення стану вищевказаного нерухомого майна Позивач за зустрічним позовом був вимушений провести певний перелік робіт спрямованих на поліпшення його експлуатаційного стану. У серпні 2009 року Позивач за зустрічним позовом доручив Відповідачу за зустрічним позовом провести реконструкцію вищезазначеної квартири у нежитлове приміщення.

За існуючою домовленістю між Позивач за зустрічним позовом та Відповідачем за зустрічним позовом, у якості винагороди за проведення вищевказаних робіт, останньому повинно було бути передано у власність 1/20 частину вказаного нерухомого майна.

На протязі двох місяців з вересня по листопад 2009 року Відповідачем за зустрічним позовом було виконано реконструкцію вищезазначеної квартири.

В результаті цих робіт вказана квартира була реконструйована у нежитлове приміщення.

Виконавши фактично свої зобовязання Позивач у грудні 2009 року звернувся до Відповідача з проханням виконати свої обовязки і передати у власність Позивача у якості винагороди 1/20 частину вказаного нежитлового приміщення. Однак, в процесі переговорів із Відповідачем за зустрічним позовом сторонами було досягнуто домовленості про виплату Відповідачу за зустрічним позовом грошової компенсації у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень замість передання у власність 1/20 частини реконструйованого нежитлового приміщення. Відповідач за зустрічним позовом погодився із запропонованими умовами і йому у грудні 2009 року було сплачено грошову суму у розмірі 1500,00 (тисяча пятсот) гривень. При цьому, у Позивача за зустрічним позовом перед Відповідачем за зустрічним позовом залишалась грошова заборгованість у розмірі 500, 00 (пятсот) гривень, яка у звязку із певними фінансовими проблемами не була виплачена до березня 2010 року. Однак, у березні 2010 року вказана заборгованість була сплачена Відповідачу за зустрічним позовом в повному обсязі, а отже Позивач за зустрічним позовом в повному обсязі виконав своє зобовязання.

Таким чином станом на березень 2010 року Відповідач за зустрічним позовом вже не має підстав для задоволення своїх позовних вимог.

При цьому, у зв'язку з тим, що вищевказана реконструкція була проведена без отримання належного дозволу з боку органів державної влади, виходячи з чого дана реконструкція є самовільним будівництвом, Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання квартири № 21, в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 53,3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 непридатною для проживання та визнання права власності за Позивач за зустрічним позовом, на нежитлове приміщення № 21, загальною площею 53,3 кв. м., яке розташовано в житловому будинку літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_1., без акту введення в експлуатацію.

В судовому засіданні Позивач наполягав на ухваленні рішення по суті позовних вимог, при цьому не заперечуючи проти факту сплати Позивачу Відповідачем грошової суми у розмірі 1500,00 (тисяча пятсот) гривень у грудні 2009 року та грошової суми заборгованості у розмірі 500, 00 (пятсот) гривень у березні 2010 року.

Представник АТЗТ «Страхова компанія «Азов» проти позову заперечував, на задоволенні зустрічного позову наполягав з викладених у ньому підстав.

Представник третьої особи Дніпропетровської міської у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак надав до суду письмові пояснення, згідно до яких просив суд розглянути спір без участі представників третьої особи, проти зустрічних позовних вимог не заперечував, просив суд ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства та матеріалів справи.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що АТЗТ «Страхова компанія «Азов» на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2002 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.02.2003 року виданого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» належить квартира № 21, в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 53,8 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із фактичним аварійним становищем вказаного нерухомого майна АТЗТ «Страхова компанія «Азов» було вимушено провести певний перелік робіт спрямованих на поліпшення його експлуатаційного стану. В результаті цих робіт вказана квартира була реконструйована у нежитлове приміщення.

Вказані роботи проводив ОСОБА_1 за замовленням та за рахунок АТЗТ «Страхова компанія «Азов». За існуючою домовленістю між вказаними сторонами, у якості винагороди за проведення вищевказаних робіт, ОСОБА_1 повинно було бути передано у власність 1/20 частину вказаного нерухомого майна.

Виконавши фактично свої зобовязання ОСОБА_1 у грудні 2009 року звернувся до Відповідача з проханням виконати свої обовязки і передати йому у власність 1/20 частину вказаного нежитлового приміщення. Однак, в процесі переговорів із представниками АТЗТ «Страхова компанія «Азов» сторонами було досягнуто домовленості про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень замість передання у власність 1/20 частини реконструйованого нежитлового приміщення. На виконання цих домовленостей ОСОБА_1 у грудні 2009 року було сплачено грошову суму у розмірі 1500,00 (тисяча пятсот) гривень. При цьому до березня 2010 року у АТЗТ «Страхова компанія «Азов» перед ОСОБА_1 залишалась фактична грошова заборгованість у розмірі 500, 00 (пятсот) гривень, яка не була виплачена до березня 2010 року. Однак, у березні 2010 року ОСОБА_1 було сплачено грошову суму заборгованості у розмірі 500, 00 (пятсот) гривень, про що було підтвердежно самим ОСОБА_1 у судовому засіданні. Таким чином, у звязку із фактичним виконанням АТЗТ «Страхова компанія «Азов» своїх зобовязань перед ОСОБА_1 та відсутністю у останнього будь-яких доказів про існування перед ним інших зобов'язань з боку АТЗТ «Страхова компанія «Азов» у задоволені позову ОСОБА_1 належить відмовити як у необґрунтованому по суті.

Зустрічний позов АТЗТ «Страхова компанія «Азов» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи вищевказана реконструкція була проведена без отримання належного дозволу з боку органів державної влади, виходячи з чого дана реконструкція є самовільним будівництвом адже згідно п.1 ст. 376 Цивільного кодексу України: «Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети або без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил».

При цьому не були порушені права третіх осіб, інтереси мешканців будинку та їх житлові права, так як вищезазначене нерухоме майно знаходиться у одноособовому володінні АТЗТ «Страхова компанія «Азов» і не є місцем загального користування будинку.

Відповідно до вимог державних будівельних норм - ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» приміщення громадського призначення дозволяється розміщувати на першому, цокольному поверхах житлового будинку, при цьому приміщення громадського призначення повинні мати окремі входи ізольовані від житлової частини будинку.

Згідно технічного висновку №16/133 від 20 січня 2010 р. виданий ТОВ „Стеконік, ЛТД” /код юридичної особи: 20208369, ліцензія серія АБ, №051349, дійсна з 20 грудня 2005р. до 20 грудня 2010р./ про технічний стан будівельних конструкцій нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення відповідає будівельним, санітарним і протипожежним нормам та експлуатація даного обєкту можлива за прямим призначенням, що свідчить про відсутність необхідності замовляти та отримувати відповідний акт введення в експлуатацію нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України: «Право власності набувається на підставах, незаборонених законом»

На підставі ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України: «Власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном».

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про власність»: «кожний громадянин України має право володіти, користуватися й розпоряджатися майном особисто або разом з іншими»,

Згідно ст. 392 ЦК України: «власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати їм документа, що засвідчує його право власності»

На підставі вищезгаданого, керуючись ст. 375,376, 392 ЦК України, ст. 10, 11, 60,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія Азов» про стягнення грошових коштів відмовити повністю.

Зустрічний позов Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія Азов» до ОСОБА_1, третя особа Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності на реконструйоване нежитлове приміщення задовольнити повністю.

Визнати квартиру № 21, в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 53,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 непридатною для проживання.

Визнати право власності за Акціонерним товариством закритого типу «Страхова компанія Азов» (код ЄДРПОУ 24646706), на нежитлове приміщення № 21 поз. 1-5, загальною площею 53,3 кв.м., яке розташовано в житловому будинку літ. А-5 на I поверсі, за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя В.І. Чорнобук