Рішення № 101656828, 04.11.2021, Каланчацький районний суд Херсонської області

Справа № 657/1064/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 Каланчацький районний суд Херсонської області

у складі:

головуючого судді Максимович І. В.

секретаря с/з Боровинської С.В.,

представник відповідача: адвокат Логвіновська А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк», третя особа: ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон" про визнання кредитного договору недійсним,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк», третя особа: ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон" в якому просила визнати недійсним кредитний договір від 07.07.2010 року укладений між ОСОБА_1 та Акціонерного товариства КБ «Приватбанк», а також

- застосувати наслідки недійсності правочину щодо кредитного договору 07.07.2010 року у вигляді реституції;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000, 00 грн.;

- стягнути з відповідача витрати по оплаті юридичних послуг в розмірі 4760 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що 07.07.2010 р. між ним та Акціонерним товариством КБ «Приватбанк» в особі відділення м. Армянськ з метою отримання було оформлено кредит на отримання грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

З того часу позивач почав користуватися банківською карткою і ним був придбаний на суму 2400,00 грн. телевізор. Проте, через анексію Республіки Крим, відділення АТ КБ «Приватбанк» були зачиненні, повернути запозичені грошові кошти позивач можливості не мав.

У 2015 році у позивача народився син, який має вади здоров`я, з метою накопичення коштів для його лікування позивачем був відкрити депозитний рахунок «Стандарт безподатковий». З метою зняття коштів для лікування дитини, позивач звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк» співробітники якого повідомили йому цей рахунок заблоковано через наявність заборгованості по його кредитному рахунку.

Позивачем було внесено про позицію про погашення наявної заборгованості за кредитною карткою, на що йому було повідомлено про відступлення права вимоги його боргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон». Однак про перехід права вимоги боргу позивача до даної фінансової установи позивач не був повідомлений. Із листа НБУ № 14-0004/30790 від 30.03.2020 позивачу стало відомо, що договір про відступлення права вимоги між банком та фінансовою компанією був укладений 18.11.2014 року.

З телефонної розмови з представником ТОВ «ФК «Фінілон» позивачу стало відомо, що станом на поточний момент, заборгованість складає 10000, 00 грн.

Однак, у зв`язку з ненаданням позивачу належної інформації, введенням в оману також об`єктивними обставинами у вигляді анексії АР Крим, що потягло за собою припинення діяльності КБ АТ «Приватбанк» на цій території та неможливість повернення відповідачу запозичених коштів. Станом на поточний момент, позивач не має можливості сплачувати занадто високі та економічно необґрунтовані проценти за користування грошовими коштами.

У зв`язку з тим, що порушені права позивача він за захистом свої прав звернувся до суду.

Ухвалою судді від 20.12.2018 року відкрито провадження по справі призначено підготовче судове засідання та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 20.07.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду. Ухвалами Каланчацького районного суду Херсонської області від 09.02.2021 року; 10.03.2021 року; 12.04.2021 року; 13.05.2021 року; 17.06.2021 року; 20.07.2021 року; 04.10.2021 року в режимі відеоконференції.

Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але надіслав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача: адвокат Логвіновська А.А. (діє згідно довіреності №175-К-0 від 16.01.2019 року) позов не визнала, суду пояснила, що позивач , укладаючи 07.07.2010 року з відповідачем Кредитний договір та підписуючи власноруч Анкету - Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанк та Довідку про умови кредитування, погодився з тим, що Заява та Умови і правила надання банківських послуг є невід`ємною частиною Кредитного договору. Позивач ознайомлений з правилами та вони надані йому у письмовому вигляді. В Анкеті-Заяві, яку було підписано позивачем 07.07.2010 р. зазначено, що Умови та правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті ПРИВАТБАНК, а отже позивач зобов`язався виконувати їх вимоги та ознайомлюватися з їх змінами. У відповідності до вимог ст. 634 ЦК України, кредитний договір від 07.07.2021 року був укладений між сторонами є договором приєднання та таким, що укладений у письмовому виді з дотриманням усіх вимог законодавства та з викладенням всіх істотних умов договору.

З огляду на позовні вимоги та викладені в позові аргументи, позивачем не надано заперечень проти того, що він отримував грошові кошти в Приватбанк та користувався ними. До того ж, сам позивач визнає, що його було повідомлено Новим кредитором за кредитним договором, яким є ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон", про необхідність виконання клієнтом своїх зобов`язань за кредитним договором в розмірі 10000, 00грн..

Також позивач звернувся до суду з вимогою щодо визнання недійсним кредитного договору лише у 2020 році, тобто через 10 років після укладання Кредитного договору, а саме поза встановленим ст.257 ЦК України, трирічним строком позовної давності, оскільки за правилами ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач дізнався та міг дізнатись про порушення своїх прав саме з дати укладення Кредитного договору.

Представник третьої особи ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон" в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ЦПК України, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПКУкраїни, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст.633 Цивільного кодексу України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Як роз`яснено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Фінансовою послугою є операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину

Як встановлено судом, 07.07.2010 р. між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством КБ «Приватбанк» в особі відділення м. Армянськ оформлено кредит на отримання грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок згідно кредитного договору № SAMDN 54000034776222.

07.07.2021 року позивач отримавши кредит почав користуватися банківською карткою і придбав телевізор на суму 2400,00 грн.. Проте, через анексію Республіки Крим, відділення АТ КБ «Приватбанк» зачиненні, повернути запозичені грошові кошти позивач можливості не мав.

Таким чином, за умовами кредитного договору позивач ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених у кредитному договорі.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою, - третьою, п`ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином /відступлення права вимоги/.

Ст.514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу /фінансування під відступлення права грошової вимоги/ одна сторона /фактор/ передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони /клієнта/ за плату /у будь-який передбачений договором спосіб/, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи /боржника/.

Судом також встановлено, що 18.11.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон" укладено «Договір уступки прав вимог б/н від 18.11.14 р», на підставі якого було уступлено право вимоги також і за Кредитним договором № SAMDN 54000034776222 від 07.07.2010 р., який є предметом спору у даній справі.

Ст. 204 ЦК України закріплює презумцію правомірності правочину. Дана презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду…

З огляду на вимоги чинного на час укладання Договору про відступлення прав вимоги від 18.11.2014 року законодавства України, АТ КБ «Приватбанк» не зобов`язано було повідомляти боржника, а саме позивача ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги іншої юридичній особі новому кредитору, що відповідає приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Згідно із ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції Україниє частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.

Заявляючи вимогу про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій з застосуванням наслідків недійсності правочину, позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності достатніх та законних підстав для визнання умов договору несправедливими.

Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013 року в справі № 6-94цс13).

Стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо нього, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст. 512, 514, 516, 1077, 203, 215 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк», третя особа: ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон" про визнання кредитного договору недійсним відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної карги.

Учасник справи, якому рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Максимович І. В.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: невідомо, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Каланчацьким РВ УМВС України в Херсонській області 24.06.2011 року.

Відповідач: Акціонерне товариство КБ «Приватбанк», адреса реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для кореспонденції: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.50, Код ЄДРПОУ: 14360570.

Третя особа: ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон", адреса реєстрації: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд 29-А, код ЄДРПОУ: 38920700.