Рішення № 101655341, 06.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/17251/21

Провадження № 2/522/8243/21

06 грудня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та три відсотки річних,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.09.2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, який був укладений в іноземній валюті, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.09.2020 року він з відповідачем по справі ОСОБА_2 уклали договір позики у простій письмовій формі на суму 4 000 доларів США, з кінцевим строком повернення до 26.12.2020 року.

Однак, станом на день подання позовної заяви відповідач позики не повернув.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору позики та ігнорування останнього вирішити спір у позасудовому порядку, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним договором позики: 4000 доларів США, 3% річних за порушення зобов`язання в сумі 83, 81 дол. США та судові витрати.

До суду 30.09.2021 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , 19.06.1991 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з обліку 12.06.2018 року у зв`язку з втратою права користування житловою площею.

З 27.09.2021 року по 01.10.2021 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у відпустці. З 18.10.2021 року по 22.10.2021 року суддя перебуватиме на курсах.

Зазначену відповідь суддя отримала 04.10.2021 року.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року провадження у справі було відкрито з порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 23.10.2021 року було розглянуто та залишено без задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.

Через відсутність доказів сповіщення сторін, розгляд справи 02.11.2021 року був відкладений на 02.12.2021 року.

Позивачем 30.11.2021 року подано до суду клопотання, згідно якого долучив до матеріалів справи оригінал розписки від 26.09.2020 року для огляду судом.

Станом на 02.12.2021 року сторони були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, між тим заяв по суті справи відповідач не надав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як убачається з матеріалів справи, 26 вересня 2020 року між ОСОБА_1 , як кредитором, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику безвідсоткову позику у розмірі 4 000,00 доларів США, які позичальник зобов`язався повернути, строк до 26 грудня 2020 року.

Позивачем доведено як обставину укладення договору позики, так і обставину отримання відповідачем коштів, надавши суду розписку відповідача від 26.09.2020 року, оригінал якої був досліджений судом.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України підтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та у порядку, що передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимог ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У Постанові ВП ВС від 16.01.2019 № 464/3790/16-ц (14-465цс18) визначено основні висновки Великої Палати ВС щодо застосування норм права про повернення позики в іноземній валюті, а саме:

1.Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

2. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

3. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Виходячи з того, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти отримані у позику в сумі 4 000 доларів США у встановлений строк не повернуто, враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у валюті, визначеній згідно розписки від 26.09.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав грошових зобов`язань за договором позики, вимога позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованою.

Розрахунок 3% річних

Період розрахункуСума боргу3% річних 27.12.2020 - 08.09.20214000.0084.00 долл.США.

Зважаючи на те, що суд вирішує спір у межах заявлених вимог, ураховуючи принципи розумності та справедливості, приймаючи до уваги порушення відповідачем майнових прав позивача, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% річних відповідно до розрахунку, що за період із 27.12.2020 року по 08.09.2021 року складає 83, 81 дол. США.

Протягом розгляду цивільної справи відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, з огляду на ст.ст.77-88 ЦПК України, який би містив інформацію щодо предмету доказування, в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним договором позики.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо позовних вимог з боку відповідача, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі

Оскільки позивачем був сплачений судовий збір за подання до суду позову, то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1091, 70 грн..

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення цього судового рішення 06.12.2021р..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 10, 11, 15-16, 526, 530, 612, 640, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.4, 10-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та три відсотки річних,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) суму боргу за позикою від 26 вересня 2020 року у розмірі 4 000 дол. США (чотири тисячі доларів США), 3% річних відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 83,81 дол. США (вісімдесят три доларів США 81 центів) та судовий збір у розмірі 1091, 70 грн. (одну тисячу дев`яносто одну гривень 70 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Приморським районним судом м. Одеси за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 06.12.2021 року.

Суддя Л.В. Домусчі