Рішення № 101632266, 25.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2021 справа № 914/2148/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк «Львів»

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Терлецького Миколи Миколайовича

до відповідача-2 ОСОБА_1

про стягнення 179069,69 грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 не з`явився

Суть спору: Позов заявлено Акціонерним товариством акціонерно - комерційний банк «Львів» до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Терлецького Миколи Миколайовича до відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення 179069,69 грн., з яких з яких: 141148,45 грн. - основний борг, 37921,24 грн. - відсотки за користування кредитом.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання 25.11.2021р. не забезпечили, хоча були повідомленні про місце, дату та час розгляду справи по суті належним чином.

Слід зазначити, що позивач у позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутності його представника, на підставі наявних матеріалів справи.

Явка учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Станом на 25.11.2021р. жоден із відповідачів проти позову не заперечив, відзив на позовну не подав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

30.03.2020р. між Акціонерним товариством Акціонерно - комерційний банк «Львів» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Терлецьким Миколою Миколайовичем (позичальник) укладено кредитний договір №149/В/2020, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 154642,00 грн., із процентною ставкою 36% річних, з кінцевою датою повернення - 29.03.2022р. (кредитний договір).

Відповідно до пункту 2.1.6. кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно графіка погашення кредиту.

Пунктами 2.5, 2.6 договору передбачено, що для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 . Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

У пункті 2.8 договору, посеред іншого, сторонами погоджено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у разі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3 цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4 цього договору (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.

31.07.2020р. між банком та позичальником укладено додаток №1 до кредитного договору, яким викладено графік повернення кредиту у новій редакції.

Як зазначає позивач, прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору він виконав, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 154642,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №806936 від 31.03.2020р., однак позичальник, порушуючи умови договору, допустив виникнення у нього заборгованості за цим договором.

Враховуючи наведене, з метою вирішення спору у позасудовому порядку, банком було надіслано позичальнику лист-вимогу від 05.05.2021р. за вих.№441/0-20 про погашення заборгованості за кредитним договором, однак як стверджує позивач, вимога банку залишилась без відповіді зі сторони позичальника.

Як зазначає позивач, враховуючи те, що відповідач-1 систематично не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у визначені цим договором терміни, тому позивач вважає, що він на підставі пункту 2.8. кредитного договору вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості по кредитному договору в судовому порядку.

Отже, за твердженням позивача, заборгованість Фізичної особи-підприємця Терлецького Миколи Миколайовича перед Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» по основному боргу, відсотках згідно кредитного договору №149/В/2020 від 30.03.2020р. становить 179069,69 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 141148,45 грн., заборгованість по відсотках - 37921,24 грн.

30.03.2020р. з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №149/В/2020 від 30.03.2020р., між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №149/В/2020/Р-1 (договір поруки).

Як вбачається зі змісту пунктів 1.3. та 1.4. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність за неналежне виконання позичальником основного зобов`язання.

Пунктом 1.6. договору поруки передбачено, що поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну основного зобов`язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань позичальника, пов`язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків за користування кредитом, збільшення терміну кредитування та інших.

Відповідно до пункту 2.8. договору поруки, поручитель зобов`язаний здійснити погашення суми простроченого основного зобов`язання не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надіслання йому вимоги кредитора.

На виконання п. 2.8. договору поруки ОСОБА_1 було надіслано лист-вимогу від 05.05.2021р. за вих.№442/0-20.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, вказані вимоги банку залишені без відповідного реагування зі сторони поручителя.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Терлецького Миколи Миколайовича та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк «Львів» заборгованість за кредитним договором №149/В/2020 від 30.03.2020р. в розмірі 179069,69 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 141148,45 грн., заборгованість по відсотках - 37921,24 грн.

Жоден із відповідачів проти позову не заперечив, відзив на позовну не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, 30.03.2020 р. між Акціонерним товариством Акціонерно - комерційний банк «Львів» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Терлецьким Миколою Миколайовичем (позичальник) укладено кредитний договір №149/В/2020, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 154642,00 грн. гривень, із процентною ставкою 36% річних, з кінцевою датою повернення - 29.03.2022р.

Факт видачі відповідачу-1 кредиту в розмірі 154642,00 грн. підтверджується меморіальним ордером №806936 від 31.03.2020р.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору. Тобто, факт подання позову прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за правомірне користування кредитом.

Щодо листів-вимог Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» про погашення заборгованості, які надсилалися відповідачам слід зазначити, що їх пред`явлення не зумовило зміну строку кредитування в даному випадку, адже як вбачається із вказаних листів, у них міститься вимога про погашення поточної заборгованості, яка існувала станом на дату їх пред`явлення, а не вимога про дострокове повернення всіх кредитних коштів та погашення заборгованості.

З огляду на викладене, нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору до моменту пред`явлення позову у даній справі є правомірним.

Отже, як вбачається із матеріалів справи та розрахунку позовних вимог, основна заборгованість відповідача-1 по тілу кредиту становить 179069,69 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 141148,45 грн., заборгованість по відсотках - 37921,24 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як також встановлено судом, 30.03.2020р. з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №149/В/2020 від 30.03.2020р., між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №149/В/2020/Р-1, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 141148,45 грн. заборгованості по тілу кредиту та 37921,24 грн. заборгованості по процентах є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачами, а тому підлягають задоволенню.

При зверненні до суду із позовної заявою, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2687,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №388047 від 12.07.2021р. Однак, враховуючи те, що ціною позову є 179069,69 грн., позивачу в даному випадку згідно із положеннями Закону України «Про судовий збір» слід було сплатити 2686,04 грн. (1,5% ціни позову), а не 2687,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідачів на користь позивача 2686,04 грн., оскільки позов підлягає задоволенню повністю. Тобто на користь позивача слід стягнути по 1343,02 грн. витрат по сплаті судового збору з кожного відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Терлецького Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1, ідентифікаційний код 09801546) 179069,69 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 141148,45 грн., заборгованість по відсотках - 37921,24 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Терлецького Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1, ідентифікаційний код 09801546) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1343,02 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1, ідентифікаційний код 09801546) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1343,02 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.12.2021р

Суддя Петрашко М.М.