Рішення № 101611509, 02.12.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2482/21

Справа №760/16385/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Мельник Ю.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

28.07.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк», третя особа приватний нотаріус КМНО Русанюк З.З., Києво-Святошинський районний відділ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 26.05.2010 року приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З. вчинено виконавчий напис № 3696 про звернення стягнення на автомобіль марки Peugeot, модель 206 XR, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу.

Зазначений автомобіль на підставі договору застави, посвідченого 26.06.2008 року приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., за реєстровим номером 16660, передано у заставу ПАТ АБ «Укргазбанк» як забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 250-Ф/08 від 26.06.2008 року, укладеного між сторонами.

Згідно виконавчого напису за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного автомобіля, було запропоновано задовольнити вимоги Банку у розмірі 17 074,78 долари США, що на дату вчинення виконавчого напису становить 135 326,17 грн. та 7 652,84 грн.

На підставі виконавчого напису, який був відповідачем пред`явлений до виконання, 17.06.2010 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 19916535, про яке позивач дізнався в липні 2020 року від сервісного центру МВС під час відновлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Сторона позивача зазначає, що як вбачається з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № З57392 від 22.07.2020 року, в Реєстрі зареєстроване приватне обтяження від 04.07.2013 року за № 13778093, а саме: застава рухомого майна - належного позивачу автомобіля. Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження не зареєстровано.

Крім того, відповідач не направляв позивачу, а позивач не отримував від відповідача вимоги про усунення порушення зобов`язання або передачі предмету забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу.

Однак приватний нотаріус, не перевіривши реєстрації стягувачем у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, не врахував, що звернення стягнення на предмет застави може бути розпочате лише в разі невиконання боржником свого зобов`язання протягом 30 днів з дня реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Також сторона позивача посилається на те, що заборгованість позивача за укладеним між сторонами кредитним договором значно менша від тої, яка вказана у виконавчому написі, оскільки позивач в даний час погашає заборгованість та вносить щомісячні платежі на рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. В ухвалі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

06.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, факти, на які посилається позивач, не доведеними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, 26.06.2008 року між Банком та Позичальником було укладено кредитний договір № 250-Ф/08, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 17310,00 доларів США на строк з 26.06.2008 року по 25.06.2015 року або по день визначений в п. 3.3.11. цього Договору із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14,3 % річних на придбання автомобіля Peugeot, модель 206 XR, 2008 року випуску, який Банком було прийнято в заставу в забезпечення виконання зобов`язань на умовах договору застави від 26.06.2008 року.

У зв`язку із систематичним невиконанням Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором Банком було направлено лист-вимогу, в якому вимагалося повернути суму кредиту, а також штрафні санкції.

Однак вимога виконана не була, а тому Банк в установленому законом порядку звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. До заяви було додано: копія кредитного договору, оригінал Договору застави, копія вимоги про погашення заборгованості за Кредитним договором, копія повідомлення про вручення вимоги, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія паспорту та ідентифікаційного коду фізичної особи, копія довідки про доходи, розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 19.04.2010 року, виписки по рахункам Клієнта, копія меморіального ордеру.

При цьому, Позичальник не вияв незгоди з сумою заборгованості.

Таким чином, сторона відповідача вважає, що у Банка були всі підстави для звернення до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, а приватний нотаріус при його вчиненні діяв згідно вимог чинного законодавства.

Також у відзиві зазначено, що 10.06.2013 року головним державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Данилишиним П.Б. при примусовому виконання оскаржуваного виконавчого напису було винесено постанову № 19916535, якою було змінено зберігача зі зберігання автомобіля з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , а також наявний підпис позивача про попередження його про відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, пошкодження, знищення або інші незаконні дій х майном, на яке накладено арешт.

Крім того, ОСОБА_1 вже звертався до суду із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про що свідчить ухвала у справі № 2-211/2011 про залишення позову без розгляду, що спростовує твердження позивач про те, що він дізнався про наявність виконавчого провадження лише в липня 2020 року та свідчить про пропущення строків позовної давності.

Враховуючи викладене, сторона відповідача просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволення позову.

Відповіді на відзив як і будь-яких інших заяв чи клопотань від сторони позивача до суду не надходило.

Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.

Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися. Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами наявними у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 26.06.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 250-Ф/08, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 17310,00 доларів США на строк з 26.06.2008 року по 25.06.2015 року або по день, визначений в п. 3.3.11. цього Договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14,3 % річних, на придбання автомобіля Peugeot, модель 206 XR, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , який Банком згідно Договору застави від 26.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 16660, було прийнято в заставу в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до п. 3.2.5.-3.2.6. Кредитного договору Банк має право вимагати достроково виконання зобов`язань Позичальника за цим договором, забезпеченого заставою, зокрема, у разі порушення строків/термінів сплати будь-яких платежів за цим договором. А також вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов`язань за цим договором, забезпеченого заставою, а якщо вимога Банку не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави, зокрема, у разі не виконання письмової вимоги Банку щодо часткового погашення кредиту при настанні події визначеної п. 3.3.11. цього Договору.

Згідно з п. 3.2.8. Кредитного договору у разі невиконання Позичальником зобов`язань, передбачених дійсним договором, відшкодування заборгованості за дійсним договором здійснюється Банком шляхом звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави, зазначеним в п. 2.1., якщо укладено між Банком та Позичальником, у порядку встановленому чинним законодавством.

Банк має право звернути стягнення на предмет застави у випадку одноразової прострочки сплати процентів за користування кредитними коштами, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору, а також у випадку порушення заставодавцем (третьою особою) умов зберігання експлуатації чи страхування предмета застави, припинення діяльності заставодавця незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою (п. 3.1.6. Договору застави).

Як було зазначено відповідачем у відзиві та жодним чином не спростовано позивачем, останнім були порушені умови укладеного між сторонами кредитного договору, у зв`язку з чим Банк звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно зі ст. 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напис) до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

За положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Так, 06.05.2010 року приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3696, яким запропоновано звернути стягнення на зазначений вище автомобіль. За рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, було запропоновано задовольнити вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк», яке є правонаступником ВАТ АБ «Укргазбанк», у розмірі 17 074,78 доларів США, що на дату вчинення виконавчого напису становить 135 326,17 грн. та 7 652,84 грн., у тому числі залишок заборгованості за кредитом - 15 447,85 доларів США (122 431,94 грн.), сума відсотків - несплачені відсотки за користування кредитом за період з 13.04.2009 року по 19.04.2010 року - 1 510,59 доларів США (11 972,18 грн.), заборгованість по відсотках поточна - 116,34 доларів США (922,05 грн.), пеня за прострочення повернення кредиту за період з 11.07.2008 року по 19.04.2010 року - 4 289,76 грн., пеня за прострочення повернення відсотків за користування кредитом за період з 11.07.2008 року по 19.04.2010 року - 3 363,08 грн., а також витрати по вчиненню виконавчого напису 857,87 грн.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства та тому, що вказана заборгованість не є безспірною.

Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

З огляду на викладене, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним -Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

При цьому ст. 24 спеціального Закону встановлений порядок звернення стягнення на предмет застави, який полягає, зокрема, у тому, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

За вимогами ч. 1 ст. 27 Закону обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, зміст якого встановлений цією статтею. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавством чітко визначено, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.05.2018 року по справі № 320/8269/15-ц, вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Закон пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів (ст. 28), та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

В матеріалах відсутні відомості щодо виконання Банком зазначених положень Закону, а посилання відповідача у поданому відзиві, що Банком, нібито, було направлено лист-вимогу, в якому вимагалося повернути суму кредиту, а також штрафні санкції, не підтверджено жодним доказом. До того ж, за наданими стороною позивача матеріалами дійсно вбачається, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження не зареєстровано.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приватний нотаріус КМНО Русанюк З.З. жодних пояснень та доказів правомірності вчинення ним оскаржуваного виконавчого напису до суду не надавав, копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками ним були отримані.

Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 88 цього Закону (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 було затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. 1172, який, у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису, містив розділ «Стягнення заборгованості а нотаріально посвідченими угодами».

Так, документами, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Разом з тим, необхідні документи, зокрема, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості та ін., в матеріалах справи відсутні, тому суд позбавлений можливості встановити відповідність суми заборгованості тій, що зазначена в виконавчому написі.

Питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

Враховуючи викладене, вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки приватним нотаріусом Русанюком З.З. було вчинено 26.05.2010 року виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3696, з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ АТ «Укргазбанк» за Кредитним договором № 250-Ф/08 від 26.08.2008 року, яка визначена у оспорюваному виконавчому написі та для задоволення якої звернуто стягнення на майно.

Разом з тим, відповідачем у поданому відзиві було заявлено про застосування строку позовної давності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 року у справі № 372/266/15-ц.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представником позивача у пред`явлено позові зазначено, що про те, що відносно позивача відкрите виконавче провадження № 19916535 на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса останній дізнався в липні 2020 року від сервісного центру МВС під час відновлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Разом з тим, стороною відповідача до поданого відзиву додано копію ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 14.02.2011 року по справі № 2-211/2011 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про визнання виконавчого напису, вчиненого 26.04.2010 року приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З., зареєстрованого в реєстрі за № 3696, таким, що не підлягає виконанню.

Також надано копію постанови № 19916535 від 10.06.2013 року головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Данилишина П.Б., якою було змінено зберігача зі зберігання автомобіля з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Вказана постанова міститься підпис позивача про попередження його про відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, пошкодження, знищення або інші незаконні дій х майном, на яке накладено арешт.

Таким чином, вказані обставини спростовуються твердження позивача відносно того, що йому до липня 2020 року не було відомо про оспорюваний ним виконавчий напис та відкрите для його примусового виконання виконавче провадження.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

За положеннями ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 253, 256-258, 267, 575 ЦК України, ст. 21-24, 27, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (м. Київ, вуд. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: