Рішення № 101610071, 18.11.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/1857/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.,

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він, ОСОБА_1 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Другою Черкаською державною нотаріальною 08.08.2008 року за №1-4759 йому – ОСОБА_1 , належить 1/2 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра - ОСОБА_3 , якій належала інша 1/2 частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Його племінник ОСОБА_2 прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_3 . Згідно інформації з Витягу зі Спадкового реєстру №61635249, Другою Черкаською державною нотаріальною конторою 26.12.2012 року відкрита спадкова справа № 54026330 на підставі заяви ОСОБА_2 та заочного рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 грудня 2012 року у справі № 2314/5883/2012 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Також зазначає, що згідно довідки № 4360, виданої КП «Придніпровська служба утримання будинків», в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована 1 особа - ОСОБА_1 . Зауважує, що на його ж ім`я відкритий і особовий рахунок № НОМЕР_1 для сплати житлово-комунальних послуг за це житло.

Між тим, вказує, що ним укладено договори з наступними виконавцями комунальних послуг:

-КП «Черкасиводоканал» (договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 03.02.2014 року);

-ПАТ «Черкаське хімволокно» (підрозділ «Черкаська ТЕЦ») (договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 21.03.2016 року);

-Управлінська компанія «Нова якість»;

-ПАТ «Черкасигаз» (договір про надання населенню послуг з газопостачання від 30.06.2015 року);

-КП «Черкаська служба чистоти».

Крім того, звертає увагу, що в характеристиці об`єкта надання послуг зазначена квартира АДРЕСА_1 , площею 43,2 (загальна площа цієї квартири). У зв`язку з характером його роботи (працює за межами України), він протягом року тривалий час (від 2 до 5 місяців) не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 . Це підтверджується відмітками віз у його закордонному паспорті. Між тим, зауважує, що він перебував за кордоном з 02.08.2018 по 13.09.2018 рр., з 30.09.2019 по 22.12.2019 рр., з 24.01.2020 по 15.07.2020 рр., з 23.10.2020 по 20.12.2020 рр.

Таким чином, зазначає, що зважаючи на це, в квартирі АДРЕСА_1 , в цей період він не проживає і житлово-комунальними послугами не користується. Тобто, вважає, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», він має право не оплачувати вартість комунальних послуг (крім постачання теплової енергії), у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

В продовження обґрунтування своїх вимог, позивач звертає увагу, що в квартирі АДРЕСА_1 , з 1995 року по сьогоднішній день, також постійно проживає його племінник, співвласник квартири - ОСОБА_2 . Це підтверджується актом опитування сусідів від 17 березня 2021 року, затвердженим в.о. голови Житлово- будівельного кооперативу № 10 Лобовою Н.І. та рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 грудня 2012 року у справі № 2314/5883/2012 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Між тим, додає, що відповідно до частини першої статті 1297, статті 1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, є обов`язком спадкоємця. Згідно частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Зважаючи на це, згідно правової позиції викладеної в постанові від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що прийнявши спадщину особа набула право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця, а тому незалежно від того чи отримав спадкоємець свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому. Тож, зважаючи на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, ОСОБА_2 прийнявши спадщину (до складу якої входить 1/2частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ) після померлої ОСОБА_3 , зобов`язаний утримувати це майно.

Позивач вказує, що сплачує за спожиті житлово-комунальні послуги на квартиру АДРЕСА_1 лише він самостійно. Це підтверджується квитанціями № 0.0.2017461052 від 16.02.2021 року, № 0.0.2017461051 від 16.02.2021 року, від 16.10.2020 року (Водоканал сума 154,25 грн), від 16.10.2020 року (Водоканал сума 4340,44 грн), № 0.0.1137934439.1 від 19.09.2018 року, №0.0.1137934439.5 від 19.09.2018 року, №0.0.1137934439.3 від 19.09.2018 року, №0.0.1137934806.1 від 19.09.2018 року, №0.0.1137934439.6 від 19.09.2018 року, №0.0.1137934439.4 від 19.09.2018 року, № 0.0.1137934439/2 від 19.09.2018 року.

Також зауважує, що його племінник жодних коштів за спожиті ним житлово-комунальні послуги не сплачує, не компенсує йому понесені витрати на оплату цих послуг. В період довготривалого перебування позивача за межами України, утворюється заборгованість по сплаті житлово - комунальних послуг. Зауважує, що для врегулювання ситуації, яка склалася з оплатою житлово-комунальних послуг їм, мешканцям квартири АДРЕСА_1 , які є користувачами житлово-комунальних послуг, необхідно укласти з надавачами житлово-комунальних послуг окремі договори (отримати окремі особові рахунки).

Так, за повідомленням виконавців комунальних послуг, відкрити окремі особові рахунки для оплати житлово-комунальних послуг можливо після встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 (так як житлово-комунальні послуги кожному із співвласників будуть нараховуватися на конкретно визначену площу).

Так, згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , у квартирі є дві кімнати АДРЕСА_2 (площею 17,2 кв.м.) та № 7 (площею 12,9 кв. м). Також є приміщення загального користування (підсобні приміщення): кухня № 4, площею 5,3 кв. м., ванна кімната № 3, площею 1,8 кв.м., туалет № 2, площею 0,9кв. м, коридор № 1, площею 4,4 кв.м., комора № 6, площею 0,7 кв. м., балкон, площею 2,4кв.м.

Додає, що між ним та племінником склався фактичний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 користується кімнатою АДРЕСА_3 , площею 17,2 кв.м. Відтак, вважає, що належним способом захисту свого права власника на 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_1 - є встановлення порядку користування цією квартирою, зокрема, виділення йому - ОСОБА_1 - в користування кімнати № 5, площею 17,2кв.м. та балкон, площею 2,4 кв. м., а ОСОБА_2 - кімнати № 7, площею 12,9 кв.м. та комори № 6, площею 0,7 кв. м. Переконаний, що встановлення такого порядку користування квартирою не порушить права власності жодного із співвласників, адже його кімната АДРЕСА_2 хоч і більша за площею, але є прохідною.

Разом з тим, зауважує, що підсобні приміщення в квартирі АДРЕСА_1 : кухню № 4, площею 5,3 кв. м., ванну кімнату № 3, площею 1,8 кв.м., туалет № 2, площею 0,9 кв. м., коридор № 1, площею 4,4 кв.м., необхідно залишити у їхньому спільному користуванні. Між тим, додає, що встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_4 надасть йому можливість відкрити на своє ім`я окремий особовий рахунок для сплати житлово-комунальних послуг в розмірі, пропорційному розміру належної йому частини квартири (площа, якою він буду користуватися).

Проте, доводить до відома, що йому не вдалося досягти врегулювання питання щодо відкриття окремих особових рахунків для сплати житлово-комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_4 з його племінником - ОСОБА_2 . Він (відповідач) відмовляється вирішувати це питання в добровільному порядку, відкривати окремий особовий рахунок на своє ім`я не виявляє бажання.

Також, вважає, за необхідне вказати, що зважаючи на те, що спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування, то критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. Вказуючи, що відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №363/928/16-ц, провадження № 61-24395св18, від 12 грудня 2019 року у справі №639/2184/16-ц, провадження № 61-15936св18.

Таким чином, позивач просить суд, - встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши в користування:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - кімнату № 5, площею 17,2кв.м. та балкон, площею 2,4 кв.м;

- ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий) - кімнату № НОМЕР_3 , площею 12,9кв.м. та комору № 6, площею 0,7 кв. м.

Крім того, просить залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підсобні приміщення у квартирі, а саме: кухню №4, площею 5,3 кв.м., ванну кімнату № 3, площею 1,8 кв.м., туалет № 2, площею 0,9 кв.м, коридор № 1, площею 4,4 кв.м., а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 07.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 та його представник, адвокат – Витріщак Т.І. не з`явилися, судом повідомлялися у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи. До початку судового засідання, 18.11.2021 року судом отримано заяву представника позивача, адвоката – Витріщак Т.І., в якій вона просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника. Не заперечує проти заочного розгляду справи, судові витрати просить з відповідача не стягувати.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, судом повідомлявся у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи. Про поважність причин неявки суд не інформував. Відзив на позов не подав.

Врахувавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків:

як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується його паспортом серії НОМЕР_4 , виданим 15.10.1996 року Соснівським РВ УМВС України у Черкаській області (а.с.10-11). Вказана інформація підтверджується довідкою КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради від 02.07.2015р. (а.с.18).

За інформацією з паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 від 05.02.2018р., орган, що видав - 7110, належного ОСОБА_1 (а.с.12-13), в періоди з 02.08.2018 по 13.09.2018, 30.09.2019 по 22.12.2019, 24.01.2020 по 15.07.2020, з 23.10.2020 по 20.12.2020 він перебував за межами України.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №20654755 від 21.10.2008 виданого КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_1 - є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-4759 від 08.08.2008 посвідченого Другою Черкаською державною нотаріальною конторою (а.с.15).

Згідно відомостей зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 11.09.2020 №61635249, встановлено, що Другою Черкаською державною нотаріальною конторою 26.12.2012 року відкрито спадкову справу за №54026330 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (а.с.16).

Так, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Другою державною нотаріальною конторою 20.03.2008р. №2-629, що підтверджується довідкою КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 18.09.2020р. №14423о. Разом з тим, зі змісту тієї самої довідки вбачається, що ОСОБА_1 - є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-4759 від 08.08.2008 посвідченого Другою Черкаською державною нотаріальною конторою.

Разом з тим, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.12.2012 року (справа №2314/5883/2012) у справі за позовом ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини, вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю: визначено ОСОБА_2 додатковий строк терміном в три місяці, з 14 грудня 2012 року по 14 березня 2013 року, для подання ним заяви про прийняття спадщини (а.с.23).

Як вбачається з Акту опитування сусідів багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 від 17.03.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 1995 року по теперішній час (а.с.24).

Матеріалами, наявними у справі, підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - є стороною договору №8343/1 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладеного 21.03.2016р. з ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» (а.с.25-26). Крім того, позивач є стороною Типового договору №11282055 про надання населенню послуг газопостачання від 30.06.2015р., укладеного з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (а.с.27-29). Підтверджується також і факт укладення ОСОБА_1 з КП «Черкасиводоканал», Договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 03.02.2014р. (а.с.30-31), а також укладення 18.06.2014р. Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради (а.с.32-33).

У підтвердження витрат, які несе особисто позивач за утримання квартири за адресою: АДРЕСА_5 , ним додано до позову копії платіжних документів про оплату житлово-комунальних послуг, які надаються до вказаного жилого приміщення (а.с.34-40). Дані обставини стороною відповідача не були спростовані.

На виконання ухвали від 18.08.2021р., судом отримано запитувану інформацію 06.09.2021р., з якої вбачається, що 26.12.2012 року до Другої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (реєстраційний №54026330), звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 . У вказаній заяві ним зазначено місце реєстрації його проживання за адресою: АДРЕСА_5 . Заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 подано в рамках спадкової справи №1007/12, яка відкрита після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері – ОСОБА_3 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 видане 29.04.2010р. Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №1127).

Також з наданої органом нотаріату інформації вбачається, що 26.12.2012р. відбулася реєстрація спадкової справи за №54026330 після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №32968678 датований 26.12.2012р.

Як вбачається з відомостей відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації від 05.04.2021р., отриманих судом 13.04.2021р., відсутня інформація про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.45). Між тим, варто вказати, що 26.12.2012 року до Другої Чекаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (реєстраційний № НОМЕР_8 ), звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 . У вказаній заяві ним зазначено місце реєстрації його проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Так, відповідно до ст.43 Закону України «Про нотаріат», не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Зважаючи на викладене вище, нотаріусом встановлено особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, зважаючи на вимоги ст.43 Закону України «Про нотаріат» та внесено вірні відомості у заяву про прийняття спадщини від 26.12.2012р. ОСОБА_2 , згідно його паспорта серії НОМЕР_9 , виданого 06.10.1988 Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області. Вказана заява прочитана та власноручно підписана ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною відміткою у заяві від 26.12.2012р. про прийняття спадщини.

Отже, в ході судового розгляду встановлено, що позивач та відповідач зареєстровані у квартирі, про яку йдеться. Між тим, вони не можуть добровільно домовитися про порядок користування вищевказаною квартирою, що порушує права та інтереси позивача, як володільця спірної квартири.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України). Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною другою ст. 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Крім того, частиною першою ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз?яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Зважаючи на вказане вище нормативно-правове обґрунтування, відповідачем прийнято спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , яка була співвласницею (1/2 частина) квартири АДРЕСА_1 . Між тим, встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 до цього часу не вжито заходів до належного оформлення своїх спадкових прав, проте чинним законодавством України реалізація вказаного права і не обмежена певним часовим періодом, адже ним вже прийнято спадщину, у встановлений законом строк, після смерті його матері – ОСОБА_5 і він проживав та проживає на даний час у квартирі АДРЕСА_1 . Тож, питання про право спадкоємця на спадкове майно не є спірним, не заперечується позивачем, відсутня інформація про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За положеннями ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При вирішенні даного спору судом також враховуються висновки Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15. Зокрема, зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Також, Верховний Суду України зазначає, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Отже, за результатами розгляду судом даної справи встановлено, що сторони, будучи співвласниками нерухомого майна, самостійно і добровільно не можуть визначити порядок користування вказаною квартирою, а тому даний спір підлягає до вирішення судом.

Крім того, вищезазначені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, а позивач не скористався своїм правом на обґрунтування своєї позиції заперечення їх.

Суд вважає, що порядок користування квартирою за вказаним позивачем варіантом, - є таким, що забезпечить права та інтереси позивача і відповідача щодо користування приміщеннями квартири. При цьому, судом враховуються такі обставини: за час знаходження даної цивільної справи в провадженні суду, сторони так і не змогли дійти згоди щодо мирного вирішення спору; сторони між собою на даний час не перебувають у родинних відносинах; враховані технічні характеристики квартири, розміщення кімнат, їх площу; фактичне проживання на даний час в квартирі лише позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , фактичну участь в утриманні житла, в т.ч. оплаті вартості житлово-комунальних послуг, тільки позивача; незначне відступлення розміру реальних часток ідеальним і неможливість забезпечити їх точну відповідність; такий порядок користування спільною квартирою найбільше враховує баланс інтересів кожного із співвласників.

Крім того, слід зазначити, що суд не вирішує спір щодо розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне нерухоме майно і не порушує їх прав як власників.

Отже, позовні вимоги щодо встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 підлягають до задоволення за варіантом, що запропонований позивачем, адже відповідач не скористався своїм правом взяти безпосередню участь у розв`язанні спору та обґрунтувати свою позицію. В разі настання, припинення чи зміни певних обставин, такий порядок користування сторонами може бути змінений.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати з відповідача сторона позивача просить не стягувати, про що вказала у своїй заяві від 18.11.2021р. представник позивача, адвокат Витріщак Т.І.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 150 ЖК, ст.ст. 15, 16, 321, 355, 356, 358, 379, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 280-282, 353, 354 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування:

ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) – кімнату АДРЕСА_2 , площею 17,2кв.м. та балкон, площею 2,4кв.м.;

ОСОБА_2 (код дані відсутні) – кімнату №7, площею 12,9кв.м. та комору №6, площею 0,7кв.м.

Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підсобні приміщення у квартирі АДРЕСА_1 , а саме: кухню №4, площею 5,3кв.м., ванну кімнату №3, площею 1,8кв.м., туалет №2, площею 0,9кв.м., коридор №1, площею 4,4кв.м.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2021 року.

Головуючий: С. М. Позарецька