Ухвала суду № 101609337, 29.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16207/19

Провадження № 1-кп/643/398/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

прокурора: Гладкіх Д.В.,

потерпілих: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представників потерпілого: Которобай Ф.К.,

Білошицького С.В.,

Зеленцова О.П.,

обвинувачених: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисників: Назаренко Я.М.,

Черновал С.О.,

Кузьміна Д.В.,

заявника: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження.

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.

Під час розгляду справи від захисника Черновал С.О. надійшло клопотання, відповідно до змісту якого захисник Черновал С.О. просить суд зобов`язати Держателя Єдиного реєстру досудових розслідувань - Офіс Генерального прокурора надати вичерпні дані з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також захисником Черновал С.О. подано клопотання про забезпечення розміщення ОСОБА_5 поза металевою або скляною огорожею разом з захисником, з метою недопущення та заборони приниження, порушення презумпції невинуватості та для забезпечення права на справедливий суд, права на захист, у тому числі для забезпечення надання належної правової допомоги та для забезпечення конфіденційного спілкування.

Аналогічне клопотання відносно своїх підзахисних заявили захисники Назаренко Я.М., Кузьмін Д.В.

Також до суду подано клопотання захисника Черновал С.О. про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .

Крім того, до суду від ОСОБА_7 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, відповідно до змісту якого вона просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт.

ІІ. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні клопотання захисника Черновал С.О. про витребування додаткових документів.

Відповідно до ч. 2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 3 ст. 93 КПК України передбачено, що сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Зміст принципу змагальності сторін полягає у наділенні кожної зі сторін кримінального провадження рівними правами на збирання, подання до суду зібраних доказів та ознайомлення з ними.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимим і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Таким чином, з метою повного та неупередженого судового розгляду, враховуючи положення КПК України, суд вважає необхідним клопотання захисника Черновал С.О. задовольнити, витребувавши необхідні відомості.

ІІI. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_7 посилається на те, що вона є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_5 , на її думку ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , слід повернути без розгляду, оскільки воно не відповідає вимогам ч. 1 ст. 201 КПК України.

ІV. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні клопотань захисників Черновал С.О., Назаренко Я.М., Кузьміна Д.В. про забезпечення можливості перебування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 318 КПК України судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань.

Відповідно до п. 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26.05.2015 року № 613/785/5/30/29/67/68, у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог ДБН.

В залі судових засідань обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 утримуються у скляній кабіні.

Як зазначено Верховним Судом в ухвалі від 27.05.2019 року, постановленій у справі № 766/22242/17, згідно із загальними принципами застосування ст. 3 Конвенції щодо утримання обвинувачених у скляних кабінах чи огорожах під час судових засідань, сформульованими ЄСПЛ в рішеннях від 04 жовтня 2016 року «Ярослав Бєлоусов проти Росії» та від 17 липня 2018 року «Марія Альохіна проти Росії», стаття 3 Конвенції містить абсолютну заборону катування та нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання. Проте для того, щоб підпадати під сферу дії статті 3 Конвенції, жорстоке поводження повинно досягти певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімуму є відносною; вона залежить від усіх обставин справи. У контексті заходів щодо забезпечення судового засідання ЄСПЛ наголосив, що ув`язнення в металевій клітці суперечить статті 3, враховуючи її об`єктивно принижуючу природу. Однак розміщення підсудних за скляними перегородками або в скляних кабінах само по собі не включає елемента приниження, достатнього для досягнення мінімального рівня суворості, хоча цей рівень може бути досягнутий, якщо обставини ув`язнення заявників, взяті в цілому, спричиняють їм страждання або труднощі такої інтенсивності, що перевищують неминучий рівень страждань, властивих утриманню.

Так, вид і форма скляної кабіни є такою, що дозволяє обвинуваченим безперешкодно спілкуватись із захисниками та отримувати правову допомогу, передавати документи, спілкуватись з іншими учасниками кримінального провадження та судом. Працівники конвою не перешкоджають можливості спілкування обвинувачених із вказаними особами, в тому числі із захисниками.

Таким чином, стороною захисту не наведено переконливих аргументів, які б указували на те, що умови перебування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в даному судовому засіданні суперечать ст. ст. 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд дійшов висновку, що факт перебування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 під час судового провадження в скляній кабіні не включає елемента приниження, достатнього для досягнення мінімального рівня суворості, не спричиняє їм страждань або труднощів такої інтенсивності, що перевищують неминучий рівень страждань, властивих утриманню, не порушує право обвинувачених на захист та справедливий суд, оскільки обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають можливість безперешкодного спілкування із захисниками, в тому числі в ході судового засідання, мають можливість робити нотатки та записи, необхідні для реалізації вказаного права.

Вищенаведене свідчить, що такий захід безпеки, як перебування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в скляній кабіні, є пропорційним обмеженням його прав як особи, що утримується під вартою, здійснюється відповідно до закону, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Також суд зазначає, що обвинувачені не є публічними особами, засоби масової інформації в залі судового засідання відсутні, тому у суду відсутні підстави вважати, що перебування обвинувачених у скляній кабіні принижує їх честь та гідність.

Крім того, суд приймає до уваги, що обов`язок щодо забезпечення безпеки та запобігання втечі обвинуваченого з-під варти покладається на конвойну службу, таким чином суд дійшов висновку, що надання дозволу на перебування обвинувачених під час судового засідання, буде загрожувати ефективності виконання співробітниками конвойної служби своїх обов`язків.

Стороною захисту не наведено переконливих аргументів, які б указували на те, що поводження з обвинуваченими у судовому засіданні під час судового розгляду з урахуванням всіх обставин досягає мінімального рівня жорстокості, необхідного для застосування ст. 3 Конвенції в цьому випадку.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення клопотання захисників Черновал С.О., Назаренко Я.М., Кузьміна Д.В. про забезпечення можливості перебування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою.

V. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні клопотань захисника Черновал С.О., обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.10.2021 продовжено обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор (27)» на 60 днів - до 16.12.2021 року включно, клопотання захисника Назаренко Я.М., обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

При цьому, зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Підставами для звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Заявлене клопотання захисника Черновал С.О. обґрунтовано з тим, що станом на 29.11.2021 року ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, істотно зменшилися, оскільки на державному рівні заборонено пересування по території області та держави без наявності сертифіката вакцинації. Також просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має малолітню дитину на утриманні та не буде ухилятися від явки до суду. При цьому зазначив, що обвинувачений відповідно до вимог ст. 127 КПК України здійснив повне відшкодування спричинених матеріальних збитків потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та на даний час вирішується питання про компенсацію спричинених матеріальних та моральних збитків іншим потерпілим.

Також просив врахувати, що матеріали кримінального провадженні сторонам відкриті, справа перебуває у провадженні Московського районного суду м. Харкова, а тому обвинувачені не можуть їх спотворити. Одночасно заявляє, що ризик впливу на свідків відсутній, оскільки свідків під час досудового розслідування стороною обвинувачення не встановлено. Просив врахувати, що в умовах СІЗО обвинувачений не має можливості отримувати належне медичне обслуговування. Стверджує, що за вищевикладених обставин, міра запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною протягом дії запобіжного заходу, залишити місце його фактичного проживання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .

Частиною 1 ст. 181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має законних джерел доходу.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, серед яких є особливо тяжкі, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, що вказує на підвищену суспільну небезпеку як самих діянь, так і особи обвинуваченого.

Також, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 інкримінується, поміж іншого, вчинення особливо тяжкого злочину проти власності за попередньою змовою групою осіб, в тому числі злочину, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, та спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, та поєднаного з проникненням у житло, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

При цьому, саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Проаналізувавши викладені захисником Черновал С.О. обставини, які він зазначає як підставу для зміни раніше обраного запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає, що виключних обставин для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів суду не надано, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України не зменшились та продовжують існувати. Отже, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не є достатнім запобіжним заходом, який зміг би забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .

З урахуванням вищевикладеного суд наразі не вбачає наявності підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, з огляду на те, що на даній стадії судового провадження запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не здатен запобігти ризикам вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими доводи та аргументи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу.

З аналогічних підстав суд не вбачає наявності підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності обставини справи, стадію розгляду кримінального провадження, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника Черновал С.О. та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 206, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Клопотання захисника Черновал С.О. про витребування додаткових документів задовольнити.

2.Зобов`язати Держателя Єдиного реєстру досудових розслідувань - Офіс Генерального прокурора надати вичерпні дані з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що містяться та/або мають відношення до кримінальних проваджень № 12018220470005475 від 02.10.2018, № 12018220540000866 від 12.04.2018, № 12019220470004781 від 02.09.2019, а саме вкладок: за кожним переліченим ЄРДР окремо: «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення», «Рух провадження», «Прикріплені файли», у тому числі з підвкладками: вкладки «Кримінальні правопорушення», «Реєстрація», «Характеристика КП», «Правопорушники», «Збитки», «Наслідки», «Рух», «Файли», «Зміни» та вкладки «Правопорушники», «Особисті дані», «Відомості про особу», «Запобіжні заходи», «Рух», «Результат суду», «Зміни» з копіями документів, зазначених у вкладках «Прикріплено».

3.Копію ухвали надіслати до Офісу Генерального прокурора для виконання у строк, що не може перевищувати 15 календарних днів з моменту отримання копії ухвали.

4.Клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 повернути без розгляду.

5.Відмовити у задоволенні клопотань захисника Черновал С.О., обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.

6.Відмовити у задоволенні клопотань захисників Черновал С.О., Назаренко Я.М., Кузьміна Д.В. про забезпечення можливості перебування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою.

7.Повний текст ухвали буде проголошено 02.12.2021 року о 15 год. 00 хв.

8.Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду в порядку, встановленому КПК України.

Суддя Н.В. Новіченко