Рішення № 101602647, 30.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Київ № 640/20075/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на службі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України № 740 О/С від 10 червня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в зв`язку із закінченням строку контракту); визнати протиправним та скасувати наказ Національної академії Служби безпеки України № 273 О/С від 06 липня 2020 року про виключення ОСОБА_1 зі списків військової частини; визнати протиправним та скасувати наказ Національної академії Служби безпеки України № 165 від 06 липня 2020 року про відрахування ОСОБА_1 з аспірантури; поновити ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом з 06 липня 2020 року; зобов`язати Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 липня 2020 року до дати фактичного поновленні на посаді; зобов`язати Службу безпеки України розглянути питання щодо укладання з ОСОБА_1 нового контракту про проходження військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом Служби безпеки України від 10 червня 2020 року №740 ос його, позивача, звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України у зв`язку із закінченням строку контракту на підставі пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та, в подальшому, наказом від 06 липня 2020 року №273 ос виключено зі списиків військової частини. Позивач вказує, що звільнення відбулось без урахування його бажання продовжувати службу за контрактом під час дії особливого періоду. При цьому позивач зазначає про порушення порядку звільнення, оскільки про відповідне рішення його, позивача, було проінформовано за 17 днів до звільнення, що є порушенням статті 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України №1262/2007 від 21 грудня 2007 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що оскаржувані накази прийнято оскільки позивач менше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії чинного контракту повідомив про намір укласти новий контракт. Крім того відповідач вказує, що відповідно до висновку атестаційної комісії від 31 березня 2020 року, який затверджено ректором Національної академії Служби безпеки України, позивач визнаний таким, що не відповідає займаній посаді та з ним недоцільно укладати новий контракт. Із висновками атестації позивач ознайомлений, що на думку відповідача, вказує, що про наступне вивільнення позивач повідомлений більше ніж за два місяці до звільнення.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що 07 квітня 2020 року він був ознайомлений лише з висновком атестаційної комісії, проте його у встановленому порядку не повідомлено про наступне вивільнення. Також позивач наголошує, що ним неодноразово повідомлялось про бажання продовжувати військову службу та укласти новий контракт.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді аспіранта відділу аспірантури і докторантури Національної академії Служби безпеки України.

Наказом Служби безпеки України від 10 червня 2020 року №740-ос/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Служби безпеки України.

Наказом Національної академії Служби безпеки України від 06 липня 2020 року №273-ос/дск відповідно до наказу Служби безпеки України від 10 червня 2020 року №740-ос/дск ОСОБА_1 відраховано із аспірантури Національної академії Служби безпеки України у зв`язку зі звільненням у запас Служби безпеки України з 06 липня 2020 року.

Також, наказом Національної академії Служби безпеки України від 06 липня 2020 року №165 позивача відраховано із аспірантури Національної академії Служби безпеки України.

Незгода позивач з оскаржуваними наказами зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Статтею 19 Закону України "Про Службу безпеки України" визначено, що кадри Служби безпеки України складають, зокрема, співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про Службу безпеки України" умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Відповідно до пункту 9 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України №1262/2007 від 21 грудня 2007 року (далі - Положення), контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України - письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Служба безпеки України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Контракт укладається за зразком, що додається, у двох примірниках, підписується особою, яка вступає на військову службу, і відповідною посадовою особою Служби безпеки України згідно з пунктами 11 і 14 цього Положення, скріплюється гербовою печаткою підрозділу (органу, закладу, установи) і зберігається кожною із сторін.

Контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на військову службу за контрактом або для продовження військової служби за новим контрактом.

Згідно абзацу 1 пункту 14 Положення новий контракт укладається у разі: закінчення строку дії попереднього контракту про проходження військової служби.

В особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, за їх бажанням військова служба може бути продовжена за новим контрактом на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі, крім випадків, визначених абзацом восьмим пункту 13 цього Положення.

Підпунктом б пункту 51 Положення визначено, що атестування військовослужбовців Служби безпеки України (крім періоду дії воєнного стану) проводиться: перед закінченням строку контракту (не пізніше ніж за 3 місяці) у разі укладання нового контракту.

Відповідно до пункту 52 Положення затверджені атестації оголошуються атестованим військовослужбовцям їх прямими начальниками. Скарга на порушення порядку атестування та необ`єктивність атестації може бути подана в установленому порядку не пізніше місячного строку з дня оголошення атестації. Рішення за скаргою приймається начальником, який затвердив атестацію. Це рішення може бути оскаржене військовослужбовцем у встановленому порядку. В разі визнання скарги обґрунтованою до атестації вносяться відповідні зміни або складається нова атестація.

Військовослужбовці Служби безпеки України зобов`язані усунути зазначені в атестаціях недоліки. Прямі начальники повинні вимагати від військовослужбовців усунення недоліків та надавати їм у цьому допомогу, забезпечувати реалізацію атестаційних висновків з урахуванням практичної діяльності військовослужбовця після атестування.

Судом встановлено, що позивачу проведено атестацію згідно з підпунктом б пункту 51 Положення, за результатом якої складено висновок від 27 березня 2020 року, відповідно до якого позивач за своїми професійними й діловими якостями займаній посаді не відповідає. Укладання нового контракту з ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в органах Служби безпеки України недоцільне.

Так, відповідно до матеріалів справи позивач ознайомлений з висновком атестації 07 квітня 2020 року із зауваженням щодо непогодження з таким висновок (аркуш особової справи 27-28).

Проте, позивачем висновок атестації відповідно до пункту 52 Положення не оскаржено, станом на час прийняття оскаржуваних наказів такий висновок атестації є чинним.

Відповідно до пункту 2.5 розділу ІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року № 772 (далі - Інструкція, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які бажають продовжити військову службу, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії контракту повідомляють прямого начальника, який має право укладати контракт з цим військовослужбовцем, про свій намір укласти новий контракт про проходження військової служби.

Військовослужбовець, який без поважних причин своєчасно не повідомив у встановленому порядку про свій намір укласти новий контракт про проходження військової служби, підлягає звільненню з військової служби в установленому порядку. У цьому випадку з військовослужбовцем проводяться бесіди в порядку, визначеному пунктом 7.4 розділу VII цієї Інструкції.

Одночасно пунктом 7.4 Інструкції визначено, що з військовослужбовцями, які звільняються за однією з підстав, передбачених підпунктами "а" - "д", "з", "ї", "к" пункту 62 Положення та підпунктами "а" - "д", "и", "і" пункту 63 Положення, перед звільненням із військової служби проводиться не менше двох індивідуальних бесід.

Бесіди перед звільненням проводяться: з особами рядового, сержантського і старшинського складу - прямими начальниками із числа осіб офіцерського складу; з особами офіцерського складу (крім вищого офіцерського складу) - безпосереднім начальником і начальником органу, підрозділу, закладу, установи чи його заступниками; а в департаментах Центрального управління - безпосереднім начальником і начальником від керівника структурного підрозділу зі статусом управління і вище або його заступником; з особами вищого офіцерського складу - безпосереднім начальником, а також заступником Голови Служби безпеки України чи за дорученням Голови Служби безпеки України начальником Управління роботи з особовим складом; з військовослужбовцями, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників, - начальником, у розпорядженні якого вони перебувають, чи за його дорученням одним із його заступників, а з військовослужбовцями, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, - Головою Служби безпеки України чи за його дорученням одним із його заступників або начальником Управління роботи з особовим складом.

До участі в бесідах у разі потреби залучаються співробітники підрозділів кадрового забезпечення, фінансових та юридичних підрозділів.

Якщо під час бесід військовослужбовцями, що звільняються, порушені питання, які не можуть бути вирішені начальниками, що проводять бесіди, останні доповідають їх з викладенням довідкових даних старшому прямому начальнику для прийняття рішення.

Перша бесіда проводиться завчасно перед поданням до звільнення, під час якої роз`яснюються підстави і строки подання до звільнення, пільги та переваги з працевлаштування і матеріально-побутового забезпечення, надаються необхідні роз`яснення з інших питань, встановлюється підрозділ Центрального управління, регіональний орган Служби безпеки України чи військовий комісаріат для направлення військовослужбовця на військовий облік, місце його проживання після звільнення, з`ясовуються прохання військовослужбовця.

При цьому з військовослужбовцем обговорюються питання перебування його в запасі, керівництвом органу, підрозділу, закладу, установи визначається вид запасу.

З військовослужбовцями, які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, перша бесіда проводиться під час оголошення їм рішення про неможливість залишення на військовій службі (абзац п`ятий пункту 1.4 цієї Інструкції).

Друга бесіда проводиться безпосереднім начальником перед надсиланням подання до звільнення, під час якої надаються відповіді на запитання і прохання, висловлені військовослужбовцем під час першої бесіди, уточнюються підстави звільнення з урахуванням висновку військово-лікарської комісії та інші питання, пов`язані зі звільненням.

Зміст проведених бесід відображається в листках бесід, що підписуються начальниками, які проводили бесіди, та військовослужбовцем, що звільняється. Листки бесід долучаються до частини "Особова справа" матеріалів особової справи військовослужбовця.

У разі відмови військовослужбовця підписати листок бесіди його підписує начальник, який проводив бесіду, та особи, присутні під час бесіди, із зазначенням факту відмови.

Так, відповідно до матеріалів справи 24 січня 2020 року з позивачем проведено бесіду з питань проходження служби у зв`язку з атестуванням згідно підпункту б пункту 51 Положення, в ході якої позивачу повідомлено, що у зв`язку з несвоєчасним виконанням індивідуального плану аспіранта, неналежним ставленням до виконання своїх функціональних обов`язків, неодноразовим порушенням розпорядку дня та військової дисципліни перед атестаційною комісією буде порушено клопотання щодо доцільності укладання контракту з військовослужбовцем. Натомість позивач повідомив про намір продовжувати службу за контрактом строком на один рік (аркуш особової справи 26).

В подальшому, під час бесіди 27 березня 2020 року позивачу повідомлено, що у зв`язку з неналежним ставленням до виконання своїх функціональних обов`язків, неодноразовим порушенням розпорядку дня та військової дисципліни перед атестаційною комісією буде порушено клопотання щодо недоцільності укладання нового контракту для подальшого проходження служби в органах Служби безпеки України. Під час бесіди позивач повідомив про намір продовжувати службу за контрактом (аркуш особової справи 29-30).

Судом встановлено, що 04 травня 2020 року завідувачем аспірантури, докторантури відділу аспірантури і докторантури Національної академії Служби безпеки України разом із проректором з наукової роботи Національної академії Служби безпеки України подано ректору Національної академії України рапорт про підготовку документів щодо звільнення позивача, вмотивований тим, що станом на час подання рапорту (04 травня 2020 року) рапорт про продовження строку військової служби за контрактом не подано (термін подання рапорту до 26 квітня 2020 року).

З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2020 року з позивачем проведено бесіду щодо звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Позивач повідомив, що рапорт щодо укладання нового контракту ним було передано 22 квітня 2020 року особисто майору ОСОБА_2 у гуртожитку. Натомість майор ОСОБА_2 заперечував отримання від позивача рапорту про продовження строку військової служби за контрактом.

З матеріалів справи вбачається, що рапорт про повторне повідомлення про намір продовжувати службу за контрактом позивачем подано 19 травня 2020 року, що підтверджується матеріалами особової справи.

В контексті наведеного суд наголошує, що пункт 2.5 розділу ІІ Інструкції зобов`язує військовослужбовця, який бажає продовжити військову службу не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії контракту повідомити про намір укласти новий контракт про проходження військової служби. При цьому Інструкцією не визначено обов`язкову форму повідомлення про намір укласти контракт (саме рапортом).

З огляду на те, що під час проведення бесід, зокрема, 24 та 27 січня 2020 року, що мало місце не пізніш ніж за два місяці до закінчення строку дії контракту, позивач повідомляв про намір укласти новий контракт про проходження військової служби, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем не було повідомлено відповідно до пункт 2.5 розділу ІІ Інструкції про намір укласти новий контракт про проходження військової служби.

Щодо посилання відповідача на висновок атестації від 27 березня 2020 року, відповідно до якого позивач за своїми професійними й діловими якостями займаній посаді не відповідає, суд зауважує, що невідповідність займаній посаді є самостійною підставою для звільнення.

В контексті наведеного, суд наголошує, що не вправі з власної ініціативи визначати підстави для звільнення, які не були застосовані самим відповідачем.

Одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. За наведених обставин суд констатує, що оскаржуваний наказ Служби безпеки України № 740 О/С від 10 червня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в зв`язку із закінченням строку контракту) не відповідає принципу обґрунтованості, отже підлягає скасуванню.

Оскільки накази Національної академії Служби безпеки України № 273 О/С від 06 липня 2020 року та №165 від 06 липня 2020 року прийнято на підставі наказу Служби безпеки України № 740 О/С від 10 червня 2020 року, отже суд вбачає наявними підстави для визнання протиправним та скасування таких наказів.

Протиправність наказів № 740 О/С від 10 червня 2020 року та № 273 О/С від 06 липня 2020 року прямо свідчить про наявність підстав для поновлення позивача на посаді аспіранта відділу аспірантури і докторантури Національної академії Служби безпеки України.

Щодо позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

У Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленій Комісією на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року «Верховенство права», вказано, що верховенство права (RuleofLaw) є невід`ємною частиною будь-якого демократичного суспільства.

Пунктом 41 розділу IV зазначеної доповіді визначено, що обов`язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність - це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що дискреційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися згідно з принципом верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52).

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення від 22 вересня 1994 року у справі «Антріш проти Франції», пункт 42, та рішення від 10 травня 2007 року «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пункти 49-62). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Кнвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ та Льоннрот проти Швеції», пункти 69, 73).

Чинними нормативно-правовими актами передбачено можливість особи звертатись до суду з позовом про поновлення порушеного права як шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, так і шляхом стягнення не нарахованого та/або не виплаченого грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про Службу безпеки України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно частини 2, 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Статтею 18 Закону України «Про Службу безпеки України!» встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.

Пунктом другим, третім Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ,Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Відповідно до довідки Служби безпеки України від 24 листопада 2020 року №277 грошове забезпечення позивача складало 10 541,7 грн. Згідно довідки Служби безпеки України від 03 серпня 2020 року №252 про заробітну плату позивача за два місяці, що передували звільненню (травень, червень 2020 року), позивачу було виплачено грошове забезпечення в сумі 20 516,42 грн, тобто середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 352,72 грн.

Період вимушеного прогулу з 07 липня 2020 року по 29 листопада 2021 року становить 541 день.

З огляду на викладене, підлягає стягненню на користь позивача зі Служби безпеки України 190825,95 грн. (352,72*541).

Щодо позову в частині зобов`язання Службу безпеки України розглянути питання щодо укладання з ОСОБА_1 нового контракту про проходження військової служби, суд зазначає, що правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів № 740 О/С від 10 червня 2020 року та № 273 О/С від 06 липня 2020 року та поновлення позивача на службі є вирішення відповідачем питання щодо проходження позивачем військової служби, отже позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо скасування оскаржуваних наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України № 740 О/С від 10 червня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в зв`язку із закінченням строку контракту).

Визнати протиправними та скасувати накази Національної академії Служби безпеки України № 273 О/С від 06 липня 2020 року та від 06 липня 2020 року №165.

Поновити ОСОБА_1 на посаді аспіранта відділу аспірантури і докторантури Національної академії Служби безпеки України.

Стягнути зі Служби безпеки України (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33, код ЄДРПОУ 000334074) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 190825 (сто дев`яносто тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 95 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді аспіранта відділу аспірантури і докторантури Національної академії Служби безпеки України звернути до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення зі Служби безпеки України (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33, код ЄДРПОУ 000334074) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу межах суми стягнення за один місяць, що становить 10 541 (десять тисяч п`ятсот сорок одна) грн 70 коп. звернути до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко